Постанова

від 12.02.2024 по справі 203/2406/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 203/2406/15-ц

провадження № 61-1277св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватстройінвест»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпропетровська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватстройінвест» і ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у складі судді Єдаменко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Приватстройінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпропетровська міська рада (перейменована згідно з рішенням 13-ї сесії Дніпропетровської міської ради від 07 вересня 2016 року, далі Дніпровська міська рада), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва.

Позов обґрунтований тим, що 26 квітня 2011 року вона уклала з Дніпровською міською радою договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (після перейменування АДРЕСА_1, м. Дніпро. На момент укладення договору поруч із цієї земельною ділянкою належно оформлених землекористувачів не було.

У результаті самочинної реконструкції незавершеного будівництвом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (далі торгівельний комплекс), яке належить відповідачам, частина цього майна знаходиться на її земельній ділянці, що перешкоджає їй використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та порушує її права та законні інтереси.

З урахуванням уточнення позовних вимог просила зобовязати відповідачів усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро, шляхом знесення самочинно збудованого торгівельного комплексу.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Суди переглядали справу неодноразово.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року позов задоволено. Зобовязано ТОВ «Приватстройінвест», ОСОБА_2., ОСОБА_3. усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, шляхом знесення самочинно збудованого торгівельного комплексу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі здійснюють самочинне будівництво на частині земельної ділянки, що передана ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки, яке порушує її права як землекористувача, оскільки частина самочинно збудованої нерухомості перешкоджає доступу позивачки до орендованої земельної ділянки.

Суд першої інстанції вважав неможливим проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у звязку з відсутністю дозволу на будівництво, проєкту або інших документів щодо відповідності забудови, здійсненої відповідачами, державним будівельним нормам.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Приватстройінвест» задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Апеляційний суд виходив із того, що позивачка не довела, що земельна ділянка під контуром та по периметру торгівельного комплексу, який належить відповідачам, площею 231,0 кв м. накладається на земельну ділянку, надану їй в користування.

Суд апеляційної інстанції врахував, що обставини, на які посилається позивачка як на підстави позову, спростовуються експертним дослідженням від 13 квітня 2017 року № 8784, проведеним Незалежним інститутом судових експертиз.

Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення частин другої, третьої статті 89 ЦПК України взяв до уваги лише висновок інженерно-технічного дослідження від 13 квітня 2017 року № 8784, який не є висновком експерта відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України, та не мотивував відхилення доказів, наданих позивачкою, а саме: акта обстеження меж земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, складеному інженером-геодезистом Малим С. М.; акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства районної комісії по самоврядному контролю за використанням та охороною земель та екологічного законодавства в районі, складеному уповноваженою комісією Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради; технічному звіту щодо кадастрової геодезичної зйомки та визначення меж земельної ділянки, складеному інженером-геодезистом Говорухою О. В.; технічному звіту щодо обстеження земельної ділянки під влаштування котловану для будівництва центру дозвілля у відповідності до наданого проєкту, складеному ТОВ «Технологія».

Суд касаційної інстанції вказав, що за наявності в матеріалах справи документів, які суперечать одне одному в частині встановлення обставини накладення здійсненої відповідачами забудови на земельну ділянку позивачки, апеляційний суд у порушення пункту 4 частини пятої статті 12 ЦПК України не сприяв учасникам справи в реалізації ними їх процесуальних прав, зокрема на призначення судової експертизи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Приватстройінвест» залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року без змін.

Апеляційний суд виконав вимоги частини пятої статті 12 ЦПК України щодо розяснення учасникам судового процесу їх процесуальних прав та обовязків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій та в повному обсязі сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, призначивши за клопотанням ТОВ «Приватстройінвест» у цій справі земельно-технічну експертизу, проте вона проведена не була, оскільки товариство не сплатило рахунок за її проведення, отже, розпорядилось процесуальними правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачі зверталися з повторними клопотаннями про призначення земельно-технічної експертизи, проте ці клопотання було повернено заявникам, оскільки вони не були оплачені судовим збором.

Суд врахував, що справа розглядається судами з 2015 року, з метою недопущення порушення судом принципу розумності строків розгляду справи, вважав за доцільне розглянути цю справу за наявними в матеріалах доказами.

Надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що докази у своїй сукупності підтверджують факт накладення самовільно збудованого торгівельного комплексу, який належить відповідачам, на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивачки, що вказує на порушення її прав.

Водночас суд не взяв до уваги висновок інженерно-технічного експертного дослідження від 13 квітня 2017 року № 8784, оскільки він не є висновком експерта відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України, суперечить більшості доказам у справі, а також зроблений на замовлення відповідачів, що може вказувати на його упередженість.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № 54333183 18 серпня 2017 року в примусовому порядку було усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083 (АДРЕСА_1), шляхом знесення самочинного збудованого торгівельного комплексу (т. 6, а. с. 78).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У січні 2022 року ТОВ «Приватстройінвест» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У лютому 2022 року ОСОБА_2. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ «Приватстройінвест» мотивована тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 486/867/15-ц, провадження № 61-18596св18.

Cуд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у клопотанні про призначення експертизи у справі.

Суд першої інстанції не взяв до уваги докази, зокрема: матеріали топографічно-геодезичних вишуковувань (т. 4, а. с. 77-87), інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2016 року № 56361320 (т. 3, а. с. 135-136), договори купівлі-продажу часток торгівельного комплексу (т. 3, а. с. 159-163), технічний паспорт торгівельного комплексу від 21 березня 2016 року (т. 4, а. с. 54-56), висновок експерта від 05 травня 2017 року № 4955/17-41, договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 уладеного з ОСОБА_4 (т. 6, а. с. 73-81), акт узгодження меж земельної ділянки № 15104 (т. 6, а. с. 82), кадастрову зйомку (т. 6, а. с. 83), план встановлення та узгодження зовнішніх меж (т. 6, а. с. 84), копію декларації про готовність обєкта до експлуатації (т. 6, а. с. 122-126).

Касаційна скарга ОСОБА_2. мотивована тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, провадження № К/9901/5732/19, від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18, провадження № К/9901/23063/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19, провадження № К/9901/3655/20, від 08 грудня 2020 року у справі № 826/11127/16, провадження № К/9901/44563/18.

Знесення нерухомого обєкта є крайньою мірою втручання.

Суди не взяли до уваги висновок експерта від 05 травня 2017 року № 4955/17-41, який заявник надавав до суду першої інстанції, проте на день ухвалення рішення його безпідставно не було долучено до матеріалів справи з невідомих йому причин, що вказує на неналежним чином складений опис документів у справі.

Суди не оцінили всі обставини та докази у справі.

Аргументи інших учасників справи

Відзив Дніпровської міської ради на касаційні скарги мотивований тим, що судове рішення про визнання права власності на торгівельний комплекс за ОСОБА_5., який незаконно відчужив його відповідачам у цій справі скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року у справі № 175/2306/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року. Тому всі наступні договори щодо відчуження ОСОБА_5. торгівельного комплексу на користь відповідачів є незаконними та не тягнуть правових наслідків.

Торгівельний комплекс є самочинною забудовою, що підтверджено матеріалами справи, тому рішення про його знесення є законним.

Оскаржувані рішення судів є обґрунтованими, ухвалені з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Приватстройінвест».

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2. та витребувано матеріали справи.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Приватстройінвест» відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2. відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву на них, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 квітня 2011 року ОСОБА_1 і Дніпровська міська рада уклали договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в оренду земельну ділянку площею 0,0780 га, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпро. Ділянка передана для проєктування та будівництва центру дозвілля. Строк дії договору три роки. Додатковою угодою від 23 грудня 2014 року до договору оренди землі строк дії договору поновлений та продовжений на три роки.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 31 березня 2016 року № 56361320 право власності на торгівельний комплекс зареєстроване за відповідачами в таких частках: 1/2 за ОСОБА_3., 1/4 за ОСОБА_2., 1/4 за ТОВ «Приватстройінвест».

Первинна реєстрація права власності на торгівельний комплексбула здійснена на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2014 року у справі № 175/2306/14-ц, яке в подальшому було скасоване.

У подальшому право власності змінювалось на підставі договорів (т. 2, а. с. 99108).

Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 17 червня 2015 року № 123-СК скасовано реєстрацію про початок виконання будівельних робіт на АДРЕСА_2 з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку (т. 2, а.с. 119 -120).

Відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2015 року адреса: АДРЕСА_2 жодному обєкту в місті не присвоювалася (т. 2, а. с. 118).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року призначено комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, яка не проведена в звязку з ненаданням на запит експертів необхідних документів, зокрема матеріалів технічної інвентаризації на торгівельний комплекс, проєктної та дозвільної документації на його будівництво, документів з прийняття його в експлуатацію та правовстановлюючої документації.

Відповідно до технічного звіту щодо кадастрової геодезичної зйомки та визначення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, стіна та фундамент землеволодіння НОМЕР_1 накладається на земельну ділянку НОМЕР_2.

До суду апеляційної інстанції відповідачі подали висновок інженерно-технічного експертного дослідження від 13 квітня 2017 року № 8784, відповідно до якого земельна ділянка позивачки та земельна ділянка відповідачів не накладаються одна на одну.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає обєктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права повязане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (стаття 376 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК України).

Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 296/1033/18.

У справі, що переглядається, підставою позову є те, що частина самочинно збудованого торгівельного комплексу перешкоджає доступу до орендованої позивачкою земельної ділянки та її використанню за цільовим призначенням через неможливість нормального та безперешкодного доступу до неї для проведення будівельних робіт та будівництва центру дозвілля.

Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у цій справі зазначив, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції повинен був надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивачки на момент її звернення до суду, та оцінити подані нею докази такого порушення,.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові виходив з того, що надані позивачкою докази у сукупності підтверджують, що спірне нежитлове приміщення знаходиться на орендованій позивачкою земельній ділянці, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи, зокрема актом обстеження меж земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, складеним інженером-геодезистом Малим С. М., 25 березня 2018 року ТОВ «Гільдія Інжинірінг» виконала топографо-геодезичні вишукування, спрямовані на перевірку меж земельної ділянки, в районі АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську. Результати обстеження вказують про те, що на території цієї ділянки ведеться будівництво, що не належить землекористувачу цієї земельної ділянки, а саме: фундамент та частина будівлі, що будується, займає площу розміром 78,2 кв. м (т. 1, а. с. 19-20).

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства районної комісії із самоврядному контролю за використанням та охороною земель та екологічного законодавства від 19 серпня 2015 року №14, складеному уповноваженою комісією Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради, за результатами перевірки з питань дотримання законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої в районі АДРЕСА_1 встановлено, що частини конструкцій зазначеної будівлі перетинають межу земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, яка рішенням міської ради від 26 лютого 2014 року № 278/58 «Про поновлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1., для проектування та будівництва будівлі центру дозвілля» надана в оренду ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 162-164).

Згідно з технічним звітом щодо кадастрової геодезичної зйомки та визначення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складеному інженером-геодезистом Говорухою О. В., внаслідок вивчення існуючої документації та під час камеральної обробки геодезичних вимірювань з місцевості було виявлено порушення меж землевласником сусідньої земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0092, а саме розміщення частини будівлі та фундаменту на території земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083. Аналізуючи схему, зроблено висновок, що межі за даними Державного земельного кадастру не співпадають із фактичними межами земельної ділянки, зокрема: стіна землеволодіння на АДРЕСА_2, накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083 (АДРЕСА_2). Фундамент землеволодіння на АДРЕСА_2, накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083 (АДРЕСА_2) ( т. 4, а. с. 89-96).

Відповідно до технічного звіту щодо обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, на АДРЕСА_2, на предмет можливості влаштування котловану для будівництва центру дозвілля відповідно до наданого проєкту, складеному ТОВ фірма «Технологія», обстежувана земельна ділянка, осі «1-9», «А-Г» (топо-геодезична зйомка AM1: 500), розташована на АДРЕСА_2. Ділянка має ухил від осі «1» до осі «9», перепад позначок становить 1,96 м. На відстані 4,0 м від осі 1, розташована цегляна чотириповерхова будівля НОМЕР_1-Д. На першому поверсі будівлі розташований магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вздовж осі «5» та осях «А, Б» проєктованого котловану розташована одноповерхова цегляна будівля та бетонна естакада. Будівля є об'єктом незавершеного будівництва, невизначеного призначення, нумерація будівлі відсутня, обгороджена металевою огорожею. Недобудований будинок одноповерховий, безпідвальний, прямокутний у плані, з естакадою, розташованою біля стіни дворового фасаду. Будівля розташована головним фасадом на червоній лінії АДРЕСА_1 На підставі проведеного обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:056:0083, зроблено висновок, що конструкції одноповерхової будівлі розташовані в обсязі котловану. При проведенні виїмки ґрунту під час влаштування котловану для будівництва центру дозвілля відповідно до наданого проєкту, відбудеться обвалення конструкцій одноповерхової будівлі. Для влаштування котловану відповідно до розробленого робочого проєкту № 14216 необхідно одноповерховий недобудований будинок демонтувати (т. 4, а. с. 200-204).

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок інженерно-технічного експертного дослідження від 13 квітня 2017 року № 8784, який не є висновком експерта відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України, а є письмовим доказом, проте суперечить більшості доказам у справі, складений без оцінки чинних правовстановлюючих та дозвільних документів, зроблений на замовлення відповідачів, що дає підстави для сумніву у його обєктивності.

Щодо способу усунення перешкод позивачці у користуванні орендованою земельною ділянкою для забудови обєктів торгівлі шляхом знесення, Верховний Суд враховує таке.

Підставою для первісної реєстрації права власності ОСОБА_5. на торгівельний комплекс, який потім відчужив його відповідачам у цій справі, було рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2014 року у справі № 175/2306/14.

Водночас вказане рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року у справі № 175/2306/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року.

Крім того, у цивільній справі № 203/3051/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ТОВ «Приватстройінвест» про припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності та торгівельний комплекс суди встановили, що будівництво торгівельного комплексу на АДРЕСА_2 Н в м. Дніпрі здійснювалось без відповідних дозвільних документів на проведення будівельних робіт та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети забудовнику. Торгівельний комплекс в експлуатацію не вводився та відповідна адреса обєкту у передбаченому законом порядку не присвоювалась, тому торгівельний комплекс є самочинним будівництвом. Водночас суди, відмовивши у позові, вказали на непорушення прав позивачки з огляду на ухвалення постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року у справі, що переглядається, проте Верховний Суд бере до уваги, що ця постанова у подальшому була скасована.

У справі № 203/4499/18 за позовом Дніпровської міської влади до ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7 ОСОБА_8., ОСОБА_4., ТОВ «Приватстройінвест», ОСОБА_2., ОСОБА_3., ТОВ «Грандсіті-інвест», ТОВ «Укр-торг-продукт» про визнання недійсними договорів дарування часток торгівельного комплексу, скасування записів про державну реєстрацію права власності, поверення земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного торгівельного комплексу, суди, відмовивши у позові, виходили з того, що право власності на торгівельний комплекс первісний власник (ОСОБА_5.) не набув, що встановлено остаточним рішенням у справі № 175/2306/14, тому усунено презумпцію правомірності всіх подальших договорів про відчуження часток майна, які не породжують будь-яких правових наслідків для відповідачів.

Щодо вимоги про знесення торгівельного комплексу, то суди у справі № 203/4499/18 виходили з того, що було встановлено, що на час звернення з позовом цей комплекс знесений на виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у справі, що переглядається, і спірне майно на час розгляду справи не існує, тому відповідно до пункту 5 частини першої статті 346, частини першої статті 349 ЦК України право власності на нього припинено, що є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суди вказали, що Дніпровська рада не має перешкод у користуванні земельною ділянкою під знесеним торгівельним центром.

У касаційній скарзі ОСОБА_2. посилається на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування (виконати роботи з приведення обєкта будівництва у відповідність із проєктною документацією шляхом перебудови) та притягнення винної особи до відповідальності.

Верховний Суд враховує, що суди у справах № 203/4499/18, № 203/3051/17 встановили, що зведення торгівельного центру здійснювалось без відповідних дозвільних документів на проведення будівельних робіт та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети забудовнику, а торгівельний комплекс в експлуатацію не вводився та відповідна адреса обєкту у передбаченому законом порядку не присвоювалась. Крім того, суди встановили, що вказаний обєкт самочинного будівництва вже знесено на виконання рішення у цій справі.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивачки та наявності підстав для знесення самочинної забудови.

Щодо посилань ТОВ «Приватстройінвест» про безпідставність відмови у клопотанні відповідачів про призначення в суді апеляційної інстанції експертизи у справі, Верховний Суд виходить з такого.

16 червня 2021 року під час нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції ТОВ «Приватстройінвест» подало до суду клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року клопотання ТОВ «Приватстройінвест» про призначення земельно-технічної експертизи у справі, задоволено. Призначено у справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса. Оплату експертизи зобов'язано покласти на ТОВ «Приватстройінвест». Експертизу зобовязано провести протягом двох місяців з дня отримання експертною установою цивільної справи.

05 листопада 2021 року справа була повернена листом експертної установи від 28 жовтня 2021 року без виконання ухвали про її призначення, у зв'язку з неоплатою ТОВ «Приватстройінвест» рахунку на її проведення, що був надісланий товариству 03 серпня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року було поновлено провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини пятої статті 12 ЦПК України суд апеляційної інстанції розяснив учасникам судового процесу їх процесуальні права та обовязки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та сприяв учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, призначивши у справі земельно-технічну експертизу за клопотанням ТОВ «Приватстройінвест», проте вона проведена не була, оскільки заявник не сплатив рахунок за її проведення, отже, розпорядився його правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи (частина перша статті 107 ЦПК України).

Згідно зі статтею 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оскільки ТОВ «Приватстройінвест» було відомо про задоволення його клопотання про призначення судової експертизи і про необхідність оплати її вартості, тому ТОВ «Приватстройінвест» повинно самостійно вчиняти дії щодо забезпечення своєчасної сплати вартості проведення експертизи, що товариство не зробило протягом майже 4 місяців з дня постановлення ухвали про призначення експертизи, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив провадження та розглянув справу.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 910/7141/13.

09 грудня 2021 року у суді апеляційної інстанції в останньому судовому засіданні ТОВ «Приватстройінвест» звернулось з повторними клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув вказане клопотання заявнику, оскільки всупереч статтям 104, 116, 117 ЦПК України за його подання не було сплачено судовий збір.

Відповідно до частини першої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

ТОВ «Приватстройінвест» після ухвалення постанови Верховного Суду у цій справі про передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, яка була оприлюднена у Державному реєстрі судових рішень 01 квітня 2021 року, мало можливість самостійно замовити експертизу та подати її висновок до суду, проте, згідно з матеріалами справи таких дій ТОВ «Приватстройінвест» не вчиняло.

Крім того, суд апеляційної інстанції підставно врахував, що справа розглядається судами з 2015 року, та з метою недопущення порушення судом принципу розумності строків розгляду справи, з урахуванням дій та процесуальної поведінки ТОВ «Приватстройінвест» дійшов висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів касаційних скарг, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, надані відповідачами, не оцінив всі обставини та наявні докази у справі, зокрема щодо законності побудованого торгівельного комплексу, Верховний Суд виходить з такого.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року клопотання позивачки про призначення будівельно-технічної експертизи від 11 лютого 2016 року та ТОВ «Приватстройінвест» про призначення земельно-технічної експертизи від 17 травня 2016 року задоволено, призначено проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. У розпорядження експерта (експертів) надано матеріали цивільної справи № 203/2406/15-ц.

23 лютого 2017 року від судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Харченко В. В. до суду надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, в якому зазначено, що для виконання призначеної судом експертизи експерт просить надати матеріали технічної інвентаризації на належний ОСОБА_2., ТОВ «Приватстройінвест», ОСОБА_3. торгівельний комплекс, проєктну та дозвільну документацію на його будівництво, документи щодо прийняття в експлуатацію вказаного обєкта, правовстановлюючу документацію на нього.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року, зокрема зобовязано ОСОБА_9., ТОВ «Приватстройінвест», ОСОБА_3. надати матеріали технічної інвентаризації на торгівельний комплекс, проєктну та дозвільну документацію на його будівництво, документи щодо прийняття в експлуатацію вказаного обєкта, правовстановлюючу документацію на нього. Розяснено сторонам, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (частина перша статті 146 ЦПК України).

14 березня 2017 року ТОВ «Приватстройінвест» подало заяву про відвід експерта Харченко В. В., у задоволенні якого ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року відмовлено.

У судовому засіданні 06 квітня 2017 року сторони у справі долучили всі наявні в них документи, витребуванні експертом.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року, судовому експерту повернено матеріали цивільної справи для продовження проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року в вказаній справі. Провадження у справі зупинено.

11 квітня 2017 року від судового експерта надійшло повідомлення № 3054/3055-16 про неможливість надання висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за матеріалам цивільної справи, зокрема через ненадання ОСОБА_10., ТОВ «Приватстройінвест», ОСОБА_3. матеріалів технічної інвентаризації на торгівельний комплекс, проєктної та дозвільної документації на його будівництво, документів щодо прийняття в експлуатацію вказаного обєкта, правовстановлюючої документації на нього.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року поновлено провадження у справі.

У останньому судовому засіданні 06 червня 2017 року ТОВ «Приватстройінвест» у звязку з необхідністю зясування обставин, що мають значення для справи і потребують знань у галузі техніки, подало заяву про призначення земельно-технічної експертизи, на розгляд та вирішення експерта просило поставити питання, аналогічне тому, що заявлялось у клопотанні ТОВ «Приватстройінвест» від 17 травня 2016 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року у задоволенні клопотання ТОВ «Приватстройінвест» про призначення будівельно-технічної експертизи відмовлено, оскільки ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2016 року вже призначалась комплексна будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза. Проведення вказаної експертизи виявилося неможливим, оскільки будь-яка документація дозвільного чи технічного характеру щодо торгівельного комплексу, документи щодо відведення земельної ділянки під площу забудови цього комплексу відповідачами не надані. Картографічний матеріал (матеріали топографічно-геодезичних вишуковувань) щодо розташування спірного обєкту з привязкою до земельних ділянок, наданий до клопотання, не стосується питань забудови.

Суд дійшов висновку, що призначення експертизи спричинить лише затягування розгляду справи і не є необхідним.

Отже, необхідна документація для проведення експертизи в суді першої інстанції не була надана саме з волі відповідачів, як і непроведена судова експертиза в суді апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, водночас суди вчинили всі процесуальні дії для сприяння сторонам у реалізації їх процесуальних прав.

З огляду на вказане посилання ТОВ «Приватстройінвест», що суди не оцінили всі обставини справи та не взяли до уваги матеріали топографічно-геодезичних вишуковувань є необґрунтованими.

Посилання на те, що суди не взяли до уваги інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2016 року № 56361320 та договори купівлі-продажу часток торгівельного комплексу суперечить змісту оскаржуваних рішень, які встановили обставини справи на підставі цих документів.

Щодо технічного паспорту торгівельного комплексу від 21 березня 2016 року, наданого відповідачем в суді першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що технічний паспорт на нерухоме майно не є правовстановлюючим або дозвільним документом, а лише констатує фактичну наявність обєкту із зазначенням його адреси та технічних характеристик, на підставі відомостей, наданих самим замовником.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 752/9104/18, провадження № 61-3550св20.

З огляду на неподання до суду чинних/дійсних дозвільних та правовстановлюючих документів на торгівельний комплекс, технічний паспорт не спростовує висновків судів про самочинність обєкту нерухомого майна.

Доводи ТОВ «Приватстройінвест» про залишення поза увагою в суді першої інстанції доказів, зокрема: висновку експерта від 05 травня 2017 року № 4955/17-41, договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 укладеного з ОСОБА_4, акта узгодження меж земельної ділянки № 15104, кадастрової зйомки, плану встановлення та узгодження зовнішніх меж, копії декларації про готовність обєкта до експлуатації, є безпідставними, оскільки ці докази заявник подав разом з відзивом на касаційну скаргу позивачки під час першого перегляду справи Верховним Судом, і вони не можуть бути досліджені та оцінені судами.

Посилання ОСОБА_2. на те, що висновок експерта від 05 травня 2017 року № 4955/17-41 було надано до суду першої інстанції, проте незаконно не долучено до матеріалів справи, є безпідставними, оскільки заявник не надав доказів направлення цього висновку до суду першої інстанції або безпосереднього подання через канцелярію суду, або у разі неправомірного не долучення в судовому засіданні доказів подання відповідних заяв звернень щодо таких дій суду та відповіді на них тощо.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2. про те, що суди не надали належної оцінки всім доказам у справі не є підставою для перегляду та скасування судових рішень, передбаченою статтями 389, 411 ЦПК України, та зводиться до незгоди з оцінкою доказів та висновками судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

У касаційній скарзі заявники зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним та об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 486/867/15-ц, провадження № 61-18596св18, суд касаційної інстанції виходив з того, що об`єкт торгівлі рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 09 липня 2003 року № 335 було прийнято в експлуатацію і зареєстровано право власності як на обєкт нерухомого майна, тому враховуючи, зокрема і цей факт, суд відмовив у знесенні.

У справі, що переглядається, суди встановили, що торгівельний комплекс є обєктом самочинного будівництва, який не було прийнято в експлуатацію. Вказані висновки Верховного Суду у справі № 486/867/15-ц викладено за інших фактичних обставин, тому вони не є застосовними.

У постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, провадження № К/9901/5732/19, Верховний Суд погодився з висновком про знесення самочинного будівництва, оскільки відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проєкту, та не виконав вимоги зобовязального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Вказані висновки не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18, провадження № К/9901/23063/19 (забудовнику надано дозвіл на забудову, проте встановлено порушення будівельних норм), від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19, провадження № К/9901/3655/20, (будівництво розпочато на земельній ділянці, відведеній для цілей будівництва та за наявності необхідних для цього документів, проте встановлено порушення будівельних норм), сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі № 826/11127/16, провадження № К/9901/44563/18, суд касаційної інстанції не викладав висновків по суті спору та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на те, що суди не встановили, які правовстановлюючі документи на земельну ділянку під спірним об`єктом будівництва мав відповідач, та чи була вона відведена для його будівництва, не дослідили містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, проєкт будівництва, висновок про проходження експертизи проєкта та документи авторського і технічного нагляду та чи відповідає зведений спірний обєкт будівництва вимогам містобудівних умов.

У справі, що переглядається, відповідачі не надали правовстановлюючу документацію на торгівельний комплекс, і суди встановили, що цей обєкт є самочинним будівництвом, тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі № 826/11127/16, провадження № К/9901/44563/18, не є застосовними.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватстройінвест» і ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська