Постанова

від 10.04.2007 по справі 02/1519

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

02/1519

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

10.04.07 р.                                                                                                    № 02/1519                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Мостова  Г. І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Гаврилюк  О.М

                                                                                                         Фаловська  І.М.

при секретарі судового засідання Рустам'яні Е.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Мегабанк»та приватного підприємства «Латіс 2000» на рішення господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 р.

у справі  № 02/1519 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Корсунь-Шевченківського міжгосподарського комбікормового заводу

до 1. Приватного підприємства «Латіс 2000»

    2. Ради сільськогосподарських товаровиробників Корсунь-Шевченківського району

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1.          Відкрите акціонерне товариство «Мегабанк»

2.          Відкрите акціонерне товариства «Державний ощадний банк України»  

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від 1-го відповідача: не з'явилися

від 2-го відповідача: не з'явилися

від третьої особи (ВАТ «Мегабанк»): Ремша Д.С –дов.б/н від 19.03.2007 р.

від третьої особи (Ощадбанк): не з'явилися

присутній: Гордєєв О.В.

встановив:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 р. позовні вимоги було задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07.11.2006 р.; скасовано державну реєстрацію права власності приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Латіс 2000»на цілісний майновий комплекс по вул. Уколова, 1 в м. Корсунь-Шевченківський; повернуто Корсунь-Шевченківському міжгосподарському комбікормовому заводу цілісний майновий комплекс по вул. Уколова, 1 в м. Корсунь-Шевченківський.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відкрите акціонерне товариство «Мегабанк»подало апеляційну скаргу № 1110 від 22.12.2006 р. (вх. суду № 2-04/3/62/112 від 10.01.07р.). Також, до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, приватним підприємством «Латіс 2000», було подано апеляційну скаргу б/н від 23.12.2006 р. (вх. суду № 2-04/3/178/588 від 16.02.2007 р.).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2007 р. апеляційну скаргу приватного підприємства «Латіс 2000»було приєднано до апеляційного провадження, порушеного за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Мегабанк»на рішення господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 р. у справі № 02/1519.

Згідно розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р. змінено склад колегії суду у справі та призначено розгляд справи у складі колегії суддів: головуючий суддя Мостова Г.І., суддя Гаврилюк О.М. та суддя Фаловська І.М.

Представники позивача, відповідачів та третьої особи (Ощадбанк) в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія апеляційного господарського суду винесла на обговорення питання проведення судового засідання без участі представників позивача, відповідачів та третьої особи (Ощадбанк). Представник третьої особи (ВАТ «Мегабанк») вважає за можливе проведення судового засідання без участі відсутніх представників. Враховуючи вищевикладене, а також те, що розгляд справи відкладався для виготовлення повного тексту постанови, колегія апеляційного господарського суду вирішила, що неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційних скарг за наявними у справі матеріалами, а також враховуючи те, що про дату та час судового засідання представники сторін були повідомлені належним чином. Окрім цього, ухвалами апеляційного суду явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суду встановила наступне.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.

Між Радою сільськогосподарських товаровиробників Корсунь-Шевченківського району та приватним підприємством «ВКФ Латіс 2000»було укладено договір купівлі-продажу б/н від 07.11.2003 р. (а.с.9). Вказаний договір було нотаріально посвідчено 07.11.2003 р. приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 3137.

Отже, як вбачається з умов спірного договору, позов про визнання його недійсним подано не стороною договору, а особою, яка вважає себе власником майна. При цьому, можливість звернення до суду позивач обґрунтовує ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України (а.с.2-4).

Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду вважає, що місцевий суд в порушення норм матеріального права (ст.58 Конституції України, п.п.1,4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України) розглянув і задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 07.11.2003 р. на підставі ч.3 ст.215 ЦК України, враховуючи наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Недійсна угода –це угода, яка не відповідає вимогам закону на той момент коли  вона укладалася. Отже, досліджувати відповідність договору купівлі-продажу б/н від 07.11.2003 р. нормам закону необхідно станом на 07.11.2003 р., тобто, із застосуванням положень ст.48 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. із змінами внесеними до нього Законами України.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення про визнання договору недійсним місцевим судом помилково було  застосовано Цивільний кодекс України від 18.01.2003 р. №435-IV.

Крім того, за наслідками перегляду оскаржуваного рішення, колегією апеляційного суду встановлено, що місцевим судом задоволено позовні вимоги, які не заявлялися позивачем, а саме: про витребування майна з чужого незаконного володіння ПП «Латіс 2000»на підставі ст. 387 ЦК України (а.с.2-4,211).

При цьому, колегія апеляційного суду враховує, що застосування положень ст.387 ЦК України не є наслідком визнання договору недійсним, оскільки відповідно цієї статті, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.  

Вказане свідчить про те, що на момент винесення рішення місцевим судом, відповідачам у справі не були відомі правові підстави витребування майна з чужого незаконного володіння, саме тому,  вони були позбавлені можливості протиставити даній  вимозі свої заперечення. І як наслідок, відповідачі були позбавлені права відповідно до діючого законодавства захищати свої охоронювані законом інтереси, що порушує надані їм  права, передбачені ст.ст. 7, 8 Декларації та ст.1 ГПК України, а також, в порушення ст. 4-2 ГПК України надає позивачу перевагу перед відповідачами при захисті своїх охоронюваних законом інтересів  у  суді.

До того ж, оскільки позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння ПП «Латіс 2000»позивачем не заявлялися, отже, державним митом не оплачувалися, а застосування положень ст.387 ЦК України не є наслідком визнання договору недійсним, колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий суд безпідставно з порушенням ст.ст.45,46,49 ГПК України стягнув з Ради сільськогосподарських товаровиробників Корсунь-Шевченківського району державне мито у розмірі 10 085 грн.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного господарського суду вважає, що в порушення вищезазначених норм, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та задовольнив позовні вимоги, які не заявлялися, чим порушив конституційний принцип диспозитивності, передбачений ст. 129 Конституції України. За таких обставин, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 р. у справі № 02/1519 в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Розглянувши матеріали справи, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що хоча позивач і посилався на ч.3 ст.215 ЦК України, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 07.11.2003 р., утім господарські суди, розглядаючи спір по суті заявлених вимог мають застосувати законодавчу норму, яка відповідає вчиненому відповідачами  правопорушенню, оскільки в силу ст.4 ГПК України господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві.

При прийнятті постанови колегією апеляційного суду застосовується положення ст. 48 ЦК УРСР, яка встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону та в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно  до ч.1 ст.145 вказаного кодексу, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.   

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.2 ст. 48 ЦК УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст.145 ЦК УРСР.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 07.11.2003 р. на підставі ч.3 ст.215 ЦК України відсутні.

Крім того, колегією апеляційного суду при дослідженні матеріалів справи, встановлено, що позивачем подана заява №110 від 01.11.2006 р. про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Латіс 2000»на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Уколова, 1 м. Корсунь-Шевченківський (а.с.79-82).

На думку колегії апеляційного суду, заява №110 від 01.11.2006 р. про збільшення позовних вимог була прийнята місцевим судом та розглянута по суті, з порушенням правил підвідомчості, встановлених ст.12 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Таким чином,  господарський суд  повинен діяти в межах наданих йому повноважень, зокрема, при вирішенні питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог до провадження, враховувати положення ст.12 ГПК України, яка передбачає вичерпний перелік спорів, які підлягають розгляду господарським судом.

І як наслідок, колегія апеляційного суду вважає, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ПП «Латіс 2000»на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул.Уколова,1 м.Корсунь-Шевченківський не можуть розглядатися в господарському суді, рішення господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 р. у справі № 02/1519 в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі про скасування державної реєстрації права власності ПП «Латіс 2000»на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул.Уколова,1 м.Корсунь-Шевченківський підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись п.1 ст.80, ст.ст.99-103, п.4.ч.1.ст.104, ст.105 ГПК України,  Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» та приватного підприємства «Латіс 2000» на рішення господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 р. у справі № 02/1519 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 р. у справі № 02/1519 скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення.

4.          Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07 листопада 2003 року, укладеного між Радою сільськогосподарських товаровиробників Корсунь-Шевченківського району та приватним підприємством «ВКФ «Латіс 2000».

5.          Припинити провадження у справі про скасування державної реєстрації права власності приватного підприємства  «ВКФ «Латіс 2000»на цілісний майновий комплекс по вул. Уколова, 1 в м. Корсунь-Шевченківський.

6.          Стягнути з Корсунь-Шевченківського міжгосподарського комбікормового заводу, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Уколова, 1 (код ЄДРПОУ 00687793) на користь приватного підприємства «Латіс 2000», що розташоване за адресою: м. Черкаси, узвіз Парковий, 11 (код ЄДРПОУ 30759255) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

7.          Стягнути з Корсунь-Шевченківського міжгосподарського комбікормового заводу, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Уколова, 1 (код ЄДРПОУ 00687793) на користь відкритого акціонерного товариства «Мегабанк», що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 205 (код ЄДРПОУ 26260112) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

8.          Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.   

9.          На підставі ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»повернути приватному підприємству «Латіс 2000», що розташоване за адресою: м. Черкаси, узвіз Парковий, 11 (код ЄДРПОУ 30759255) з державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 5 007 (п'ять тисяч сім) грн., зайво сплачене квитанцією № 189 від 23.12.2006 р. (оригінал якої знаходиться в матеріалах справи).

10.          На підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»повернути відкритому акціонерному товариству «Мегабанк», що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 205 (код ЄДРПОУ 26260112) з державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.,  зайво сплачене меморіальним ордером №150-17 від 22.12.2006р. (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи).

11.          Матеріали справи № 02/1519 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий                                                                                Мостова  Г. І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Гаврилюк  О.М

                                                                                                         Фаловська  І.М.