Постанова

від 14.02.2024 по справі 906/470/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Справа № 906/470/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 у справі № 906/470/23 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б"

про зобов`язання не чинити перешкоди та про визнання недійсним п. 2 рішення загальних зборів

за участю представників сторін:

позивача - Ляхов О.В., Колос Т.М.;

відповідача - Соломонюк С.А.;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Житомирської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" (далі - відповідач, ОСББ "Миру 23Б"), в якому просить суд:

- зобов`язати ОСББ "Миру 23Б" в особі голови правління не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні підвальним приміщенням в будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання голови правління надати дублікат ключа від замка до зазначеного підвального приміщення, або надати ключ від цього замка для виготовлення дубліката ключа до вказаного замка;

- визнати недійсним п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформлене протоколом № 8 від 14.12.2022 в частині зобов`язання власників "КС лікаря Колоса" звільнити незаконно зайняту площу підвального приміщення ОСББ "Миру 23Б".

Підставою для визнання недійсним п. 2 спірного рішення є порушення вимог ст. ст. 6, 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та вимог статуту відповідача щодо порядку скликання та проведення зборів, проведення голосування (письмового опитування), визначення кількості голосів, необхідної для прийняття відповідного рішення. Позивач звертає увагу на порушенням її прав, як власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення та недопущення її до підвального приміщення.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 позов задоволено. Зобов`язано ОСББ "Миру 23Б" не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним їй майном - компресором QUATTRO з осушувачем повітря та аспіраційної установки Тyscor-VS2, шляхом надання вільного доступу до підвального приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформлене протоколом № 8 від 14.12.2022. Здійснено розподіл судового збору.

Суд першої інстанції, під час розгляду справи встановив порушення, які було допущено при проведенні загальних зборів ОСББ "Миру 23Б" 02.12.2022, а саме: порушення порядку проведення зборів, порядку голосування за питання порядку денного, оскільки члени ОСББ вписували результати голосування вже на етапі реєстрації присутніх на зборах; встановлено факт голосування осіб, які не мали відповідних повноважень на представлення інтересів співвласників будинку, що є підставою для скасування п. 2 оскарженого рішення зборів.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що п. 2 спірного рішення та дії щодо недопущення позивача до підвального приміщення будинку порушують його права як власника майна, що в ньому знаходиться, а тому дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про визнання його недійсним та усунення перешкод у наданні доступу до підвального приміщення. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати ключі від вхідних дверей підвального приміщення, то суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність такої вимоги, оскільки сама вимога про усунення перешкод у користуванні майном, тягне за собою наявність вільного доступу позивача до підвалу.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 стягнуто з ОСББ "Миру 23Б" на користь ОСОБА_1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1073 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливими і співрозмірними є витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в даному розмірі, які підлягають стягненню з ОСББ "Миру 23Б". В стягненні 62 500 грн витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив. Також, враховуючи положення статей 129, 244 ГПК України та результати розгляду заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача судового збору в розмірі 1 073, 60 грн, сплаченого за розгляд заяви про забезпечення позову.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСББ "Миру 23Б" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 у справі №906/470/23, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- ОСББ "Миру 23Б" не є правонаступником прав та обов`язків ЖБК № 2, тобто відповідач не є учасником тих правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та ЖБК-2 щодо користування частиною підвального приміщення у будинку та погодження проекту підведення комунікацій від стоматологічних установок до компресора з осушувачем повітря та аспіраційної установки, а всі питання щодо управління, утримання і використання спільного майна після створення ОСББ вирішуються на загальних зборах співвласників;

- аналіз норм ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" дає можливість зробити висновок про те, що питання щодо управління спільним майном, яким є підвал будинку, здійснюється за взаємною згодою усіх співвласників, такі рішення приймаються на зборах співвласників, рішення яких є обов`язковим для усіх співвласників багатоквартирного будинку. Відтак, прийняте 02.12.2022 на засіданні загальних зборів ОСББ "Миру 23Б" є цілком законним та підлягає обов`язковому виконанню;

- апелянт звертає увагу на неправомірне неврахування судом першої інстанції голосів власників квартир № № 1 , 5 , 88 , 73 , 23 , 29 під час прийняття спірного рішення загальними зборами ОСББ "Миру 23Б", яке оформлене протоколом № 8 від 14.12.2022;

- відповідачем були надані виправлені заяви свідків, в яких зазначено, що свідок обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, передбачених ст. 384 КК України. Саме в цих заявах наявна інформація про виступ ОСОБА_1 на зборах та висування пропозицій, які не були підтримані власниками. Вказане спростовує висновки суду першої інстанції про ненадання можливості ОСОБА_1 виступити та надати пояснення обставинам користування частиною підвалу. Проте, ці заяви не були прийняті судом першої інстанції у зв`язку із пропуском строку їх подання та відповідно не розглянуті судом, що призвело до неповного розгляду справи;

- позовна вимога не чинити перешкоди позивачу в користуванні майном не підпадає під юрисдикцію господарського суду та має розглядатися судом цивільної юрисдикції; рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог не чинити перешкоди позивачу в користуванні майном (згідно редакції суду) прийняте з порушенням ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСББ "Миру 23Б" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 у справі № 906/470/23, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення заяви, просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу з 30 000 грн до 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору;

- стороною позивача не надані докази оплати, оскільки сума реальний витрат на правничу допомогу складає в численні рази менше ніж заявлено, саме тому і не надано жодних доказів реальності витрат, а саме рахунки на оплату та платіжні доручення.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Листом від 24.11.2023 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

01.12.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 відкрито провадження у справі № 906/470/23; об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги ОСББ "Миру 23Б" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та на додаткове рішення від 09.11.2023 у справі № 906/470/23; розгляд апеляційних скарг призначено на 31.01.2024 о 14:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкладено розгляд справи на 14.02.2024 о 11:00 год.

ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу на основне рішення суду, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін; просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанці. Позивач зазначає наступне:

- у сенсі положень ст. 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов`язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має довести факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки. В судовому засіданні відповідачем не заперечувалися обставини та факти ненадання доступу ОСОБА_1 в підвальне приміщення. При цьому, законних підстав та обґрунтувань таким діям в судовому засіданні голова ОСББ "Миру 23Б" - ОСОБА_2 , не надала. Не знайшла свого обґрунтування в судових засіданнях та обставина, як саме користування позивачем 3 м2 підвального приміщення із загальної площі підвалу в 2000 м2 порушує права інших співвласників;

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині ОСББ "Миру 23Б" не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним їй майном шляхом надання вільного доступу до підвального приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 підлягають до задоволення, оскільки в судових засіданнях встановлено неправомірні дії відповідача та порушення відповідачем прав позивача;

- позивач вважає п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23 Б", оформленого протоколом № 8 від 02.12.2022 незаконним, та таким, що порушує його права як співвласника майна, яке гарантовано Конституцією. Самі ж спірні загальні збори проведено з порушенням порядку скликання та їх проведення учасниками;

- позивачем були подані беззаперечні докази у вигляді відеофіксації, аудіофіксації, а також пояснень свідків, з яких встановлено наступні порушення порядку проведення загальних зборів: 1) реєстрація та одночасне голосування до проведення загальних зборів; 2) незатвердження порядку денного перед початком проведення загальних зборів; 3) ненадання можливості ОСОБА_1 виступу на загальних зборах; 4) врахуванням голосів осіб, які не мали права голосувати. Наведені обставини є вагомими підставами для визнання незаконним п. 2 рішення, яке прийнято на загальних зборах;

- у своїй постанові від 07.06.2022 по справі № 910/2037/20 Верховний Суд підтвердив, що спір співвласника з ОСББ щодо визнання недійсним рішень та негаторний позов до ОСББ відповідно до правил предметної чи суб`єктної юрисдикції підлягає розгляду господарським судом, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та жодним чином не впливають на законність винесеного рішення.

ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що, враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача.

В судових засіданнях представники відповідача підтримали доводи апеляційних скарг, просять задоволити їх вимоги з підстав, викладених у них.

Представник позивача та позивач в судових засіданнях заперечили доводи апеляційних скарг, просять відмовити в їх задоволенні, а судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 право власності на приміщення стоматологічного амбулаторно - поліклінічного закладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,8 м2 набула за договором дарування від 27.02.2020 (т. 1, а. с. 11-15). Згідно даних ЄДРПОУ в належному позивачу на праві власності приміщенні знаходиться ТОВ "Комфортна стоматологія лікаря Колоса" (т. 1, а. с. 16).

В підвальному приміщенні будинку про АДРЕСА_1 знаходиться майно, яке належить позивачу - стоматологічне обладнання (компресор з осушувачем та аспіраційна установка).

Згідно листа № 166 від 06.06.2016, Житлово - будівельний кооператив № 2 надав дозвіл власнику нежитлового вбудовано прибудованого приміщення за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 використовувати безстроково та на безоплатній основі у власних потребах приміщення площею 3 м2, яке знаходиться у підвалі будинку під нежитловим приміщенням, яке належить ОСОБА_3 у зв`язку з проведенням ОСОБА_3 за власний кошт ремонтних робіт у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: заміна труб ХВП; заміна труб водовідведення; заміна стояків опалення з встановленням шарових кранів, кооператив (т. 1, а. с. 22).

В 2016 році ПП "Галіт" було розроблено Робочий проект підведення комунікацій від стоматологічних установок до компресора з осушувачем повітря та аспіраційної установки (т.1, а. с. 23-29).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ "Миру 23В" зареєстроване 06.07.2021, номер запису 1003051020000017888.

Зборами правління ОСББ "Миру 23Б" від 14.11.2022 прийнято рішення, оформлене протоколом № 8 про скликання загальних зборів співвласників ОСББ на 02.12.2022 (т. 1, а. с. 101-102), затверджено порядок денний зборів та винесено на вирішення зборів, зокрема, питання №2 про зобов`язання власника приміщення "Комфортна стоматологія лікаря Колос" звільнити незаконно зайняту площу підвального приміщення ОСББ "Миру 23Б".

Рішенням загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленим протоколом № 8 від 02.12.2022, за результатами голосування по питанню № 2 порядку денного вирішено зобов`язати власника приміщення "Комфортна стоматологія лікаря Колос" звільнити незаконну зайняту площу підвального приміщення ОСББ "Миру 23Б" (т. 1, а. с.103-105).

В протоколі вказано, що у зборах взяли участь особисто або через представників 37 осіб, у письмовому опитуванні взяли участь особисто 41 особа; загальна площа всіх житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку становить 8561,31 м2; загальна кількість співвласників - 106 осіб.

До протоколу додано результати голосування співвласників житлового будинку, в яких зазначено прізвища власників квартир, номера квартир, результат голосування по кожному з питань та проставлені підписи співвласників (т. 1, а. с. 106-109).

Додатками до протоколу загальних зборів від 02.12.2022 є листки письмового опитування співвласників, в яких зазначено дата опитування, прізвище власника, номер квартири, результат голосування по кожному з питань та проставлені підписи співвласників (т. 1, а.с. 110-130). Письмове опитування проводили ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_1 з метою вирішення питання доступу до підвального приміщення зверталась до голови правління ОСББ "Миру 23Б", до правління ОСББ "Миру 23Б" Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, Житомирського міського голови (т. 1, а. с. 33-36, 48).

Предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_1 до ОСББ "Миру 23Б" про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні підвальним приміщенням в будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання голови правління надати дублікат ключа від замка до зазначеного підвального приміщення, або надати позивачу ключ від цього замка для виготовлення дубліката ключа до вказаного замка та визнання недійсним п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022.

Підставою для визнання недійсним п. 2 спірного рішення є порушення вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та вимог статуту відповідача щодо порядку скликання та проведення зборів, проведення голосування (письмового опитування), визначення кількості голосів, необхідної для прийняття відповідного рішення. Позивач звертає увагу на порушення її прав, як власника нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення та недопущення її до підвального приміщення.

Щодо юрисдикції спору.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, предмет, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору.

Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з того, що корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, ч. 2 ст. 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Приписами ст. 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін "співвласники багатоквартирного будинку" вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною 2 ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

У даному позові ОСОБА_1 просить визнати недійсним п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022, що стосується обмеження її прав, як власника приміщення у багатоквартирному будинку та усунути перешкоди в користуванні майном.

Отже, спірні правовідносини виникли між позивачем (власником приміщення у багатоквартирному будинку) та відповідачем (ОСББ "Миру 23Б") з приводу неправомірних, на думку позивача, дій щодо обмеження її у праві користування спільним майном власників багатоповерхового будинку, доступі до приміщень загального користування. При цьому позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні приміщенням загального користування.

Суд звертає увагу, що прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , будучи власником приміщення стоматологічного амбулаторно - поліклінічного закладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,8 м2 та, відповідно, членом ОСББ "Миру 23Б", є носієм корпоративних прав й має право звертатися до господарського суду з відповідним позовом з метою захисту своїх порушених прав, завданих діяльністю ОСББ "Миру 23Б".

У віднесенні цієї справи до юрисдикції господарських судів визначальним є саме встановлення між сторонами характеру корпоративних правовідносин, що виключає вирішення такого спору у порядку цивільного судочинства, незалежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

Також суд апеляційної інстанції в процесі розгляду справи встановив те, що приміщення стоматологічного амбулаторно - поліклінічного закладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовується ОСОБА_1 у господарській діяльності та позивач є фізичною особою - підприємцем, що також вказує на господарський характер спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідсудність цієї справи суду загальної юрисдикції, оскільки на даний спір поширюється юрисдикція господарського суду.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає посилання відповідача на те, що позовна вимога не чинити перешкоди позивачу в користуванні майном не підпадає під юрисдикцію господарського суду та має розглядатися судом цивільної юрисдикції, безпідставними та необґрунтованими.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається.

Так, у справі № 906/1308/19, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом позову була вимога фізичної особи - співвласника багатоквартирного будинку до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та господарюючого суб`єкта про визнання недійсним укладеного останніми договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про передачу будинку на обслуговування Фізичній особі-підприємцю Козловій Л.Б. загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивача та мешканців будинку як споживачів послуг з обслуговування будинку, які мали надаватися за спірним договором. Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначила, що оскільки встановлено факт укладення оспорюваного договору з порушенням статей 10, 12 - 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 9 - 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", які підлягали застосуванню, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Натомість, у справі, що переглядається №906/470/23, предметом спору є вимога співвласника багатоквартирного будинку до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку про визнання недійсним рішення органів управління Об`єднання, яке, на думку позивача, є протиправним та таким, що обмежує його права. Спірні правовідносини виникли між позивачем як власником приміщення у багатоквартирному будинку та відповідачем - ОСББ "Миру 23Б" з приводу неправомірних, на думку позивача, дій щодо обмеження його у праві користування спільним майном власників багатоповерхового будинку, доступі до приміщення загального користування. При цьому позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні приміщенням загального користування.

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин у вказаній вище справі № 906/1308/19. При цьому справи відрізняються предметами та підставами позовів, змістом правовідносин, фактично - доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення ОСББ) визначено, що юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Стаття 6 даного Закону встановлює порядок скликання і проведення установчих зборів об`єднання.

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.

Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев`ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.

Письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Пунктом 13 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Пунктом 5 розділу ІІІ статуту ОСББ "Миру 23Б" передбачено, що правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Згідно п. 7 розділу ІІІ статуту відповідача, кожний співвласник (його представник) під час голосування на загальних зборах має кількість голосів, пропорційну одному житловому приміщенню (квартирі) або одному нежитловому приміщенню, розташованих у будинку. Якщо житлове або нежитлове приміщення належить на праві спільної сумісної або часткової власності декільком співвласникам, а на загальних зборах та у голосуванні бере участь один із співвласників такого приміщення, то вважається, що на загальних зборах та у голосуванні беруть участь усі співвласники житлового або нежитлового приміщення і такі співвласники погоджуються з результатом голосування того співвласника, який бере участь на загальних зборах та у голосуванні на них. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Загальні збори можуть встановити інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Відповідно до п. 8 статуту, рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень - більшістю голосів.

З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування ("за" чи "проти").

Загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них.

Пунктом 9 статуту визначено, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої пунктом 8 цього розділу, ініціатором зборів (правлінням або ініціативною групою) проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими.

Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування (п. 10 статуту).

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022, було зобов`язано власників "КС лікаря Колоса" звільнити незаконно зайняту площу підвального приміщення ОСББ "Миру 23Б".

Обґрунтовуючи позовної вимоги в частині визнання недійсним п. 2 спірного рішення, позивач вказує, що повідомлення про проведення 02.12.2022 загальних зборів ОСББ "Миру 23Б" їй не направлялося, а про їх проведення вона дізналась від інших співвласників, які надіслали їй скріншот повідомлення у групі в месенджері "Вайбер".

В той же час, на підтвердження надіслання 18.11.2022 позивачу повідомлення про проведення 02.12.2022 загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", відповідачем надано копію такого повідомлення, в якому вказано дата, час та місце проведення зборів та перелік питань винесених на порядок денний, а також фіскальний чек відділення поштового зв`язку про відправлення рекомендованого листа 18.11.2022 за трекінговим номером 1002003838885 отримувачу Комфортна стоматологія (т.1, а. с.100).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та п. 5 розділу ІІІ статуту ОСББ "Миру 23Б" встановлено порядок і спосіб повідомлення співвласників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом), що було дотримано відповідачем. Водночас, суд встановив обставини того, що ОСОБА_1 була присутньою на загальних зборах 02.12.2022, що вказує про її обізнаність про проведення спірних зборів.

Також, обґрунтовуючи позовної вимоги в частині визнання недійсним п. 2 спірного рішення загальних зборів відповідача, позивач вказує про відсутність кворуму на загальних зборах 02.12.2022 для прийняття спірного рішення, що є безумовною підставою для його скасування.

Із наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та журналу - ордеру по розрахунках зі співвласниками вбачається, що до складу житлового будинку по АДРЕСА_1 входять 96 житлових та 10 нежитлових приміщень, а із урахуванням приписів п. 7 розділу ІІІ статуту відповідача це становить 106 голосів співвласників.

Виходячи із положень абз. 3 п. 8 статуту відповідача, для прийняття спірного рішення загальними зборами ОСББ "Миру 23Б" необхідно, щоб за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, тобто 71 співвласник або 66, 98 %.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно відомостей протоколу загальних зборів ОСББ "Миру 23Б" від 14.12.2022 у спірних зборах взяли участь особисто або через представників 37 осіб, а у письмовому опитуванні взяли участь особисто 41 особа. В той же час, загальна площа всіх житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 8561,31 м2, загальна кількість співвласників - 106 осіб. Дані обставини сторонами не заперечуються.

Суд вказує, що згідно відомостей протоколу загальних зборів ОСББ "Миру 23Б" від 14.12.2022, по спірному питанню 2 порядку денного в голосуванні взяли участь 81 співвласник (на зборах - 37, відмовились голосувати - 3; в письмовому опитуванні - 41 співвласник). Проголосували "за" 72 співвласника, що складає 67,92 % голосів співвласників.

Разом з тим, із додатку до протоколу № 8 від 02.12.2022 вбачається, що по спірному питанню 2 порядку денного було проголосовано "за" ОСОБА_6 як співвласником будинку кв. 23 (т. 1, а. с. 107 на звороті) та ОСОБА_7 як співвласником будинку кв. 29 (т. 1, а. с. 108 на звороті). Однак, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є співвласниками будинку або ж членами ОСББ "Миру 23Б".

Із додатку до протоколу № 8 від 02.12.2022 суд не встановив обставин того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на момент проведення спірних зборів, мали документи, що надають їм повноваження на голосування від імені співвласників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

В результатах голосування, які є додатком до протоколу зборів від 02.12.2022 відсутні вказівки на договори доручення та довіреності, які б підтверджували правомірність участі у зборах ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , як представників співвласників - власників квартир № 23 , 29 .

Договори доручення та довіреності були надані лише під час судового розгляду справи. На ім`я ОСОБА_7 разом з відзивом, а на ім`я ОСОБА_6 із запереченнями на відповідь на відзив, що викликає сумніви в існуванні даних документів на момент проведення загальних зборів 02.12.2022 (т. 1, а. с. 135, 200-201).

Окрім того, суд приймає до уваги те, що долучений до матеріалів справи договір доручення від 27.11.2022, укладений між ОСОБА_8 (довіритель) та ОСОБА_7 (повірений), за яким ОСОБА_7 зобов`язується взяти участь у загальних зборах ОСББ за адресою: АДРЕСА_1 , які відбудуться у дворі будинку 02.12.2022 о 17:00 год., не містить підпису сторін (т. 1, а. с. 135).

З огляду на викладене, голоси ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не можуть братися до уваги під час підрахунку голосів на загальних зборах ОСББ "Миру 23Б", які відбулися 02.12.2022 та оформлені протоколом від 14.12.2022 у зв`язку із не підтвердженням у встановленому порядку їх повноважень на момент участі в загальних зборах.

А відтак, суд встановив обставини того, що по спірному питанню 2 порядку денного проголосували менше як дві третини загальної кількості усіх співвласників ОСББ "Миру 23Б", тобто менше ніж 71 співвласник або 66, 98 %.

Щодо голосів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які проголосували "за" в письмовому голосуванні, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що листки голосування датовані раніше дати проведення зборів, що викликає сумніви в їх достовірності, тому вони не прийнятті судом першої інстанції до уваги під час підрахунку голосів на загальних зборах ОСББ "Миру 23Б", які оформлені протоколом від 14.12.2022.

При цьому колегія суддів зазначає, що якщо навіть допустити, що при заповненні листків опитування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було допущено технічні помилки щодо дати листків опитування - 10.11.2022, замість 10.12.2022, про що вказує відповідач в апеляційній скарзі, та врахувати вказані голоси під час підрахунку голосів на загальних зборах, то все рівно по спірному питанню 2 порядку денного було проголосовано менше як дві третини загальної кількості усіх співвласників ОСББ "Миру 23Б", тобто менше ніж 71 співвласник.

Колегія суддів зазначає, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/15071/20.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність необхідної кількості голосів співвласників ОСББ "Миру 23Б" для прийняття спірного рішення, що свідчить про те, що загальні збори не були правомочні приймати таке рішення, що є підставою для визнання недійсним п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022.

Також суд звертає увагу на те, що за загальним правилом до початку проведення загальних зборів відбувається реєстрація присутніх осіб, в подальшому здійснюється голосування за порядок денний, і у випадку його затвердження, проводиться голосування по кожному з погоджених питань порядку денного. Однак, реєстрація осіб, які прибули на збори, не здійснювалась. Із протоколу № 8 загальних зборів від 02.12.2022 вбачається, що на зборах виступала ОСОБА_12 та оголошувала порядок денний, який в подальшому був затверджений присутніми на зборах співвласниками ОСББ.

Із наданих позивачем відеозаписів загальних зборів вбачається, що співвласники ставили підписи в додатку до протоколу - результати голосування і відразу ставили відповіді на винесені на порядок денний питання. На відеозаписі ОСОБА_2 , яку було обрано головою зборів, роз`яснювала присутнім особам, що спочатку потрібно зареєструватися - поставити підпис про явку, а голосування буде потім. Разом з тим, як видно із відеозапису, частина співвласників проставили свої підписи і в результатах голосування.

В свою чергу, на зауваження позивача про порушення порядку проведення зборів, особа, яка здійснювала реєстрацію та кілька інших учасників зборів сказали, що збори вже тривають 10-20 хв., хоча в подальшому із роз`яснень ОСОБА_2 присутнім про порядок реєстрації стає зрозуміло, що відбувалася лише реєстрація співвласників, які беруть участь у зборах.

В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги заяви свідка ОСОБА_13 від 29.03.2023 (т. 1, а. с. 61), в якій вказано, що під час проведення зборів 02.12.2022 порядок денний не оголошувався, не проводилось голосування про його затвердження; не всі питання, викладені в повідомленні про проведення зборів, ставилися на обговорення, а також обговорювалися питання, які не були вказані в порядку денному. Під час зборів співвласники заходили до приміщення, де проводилась реєстрація, і ставили підпис по кожному питанню ще до початку голосування, частина мешканців, які таким чином голосували, не залишились на обговорення та покинули збори (т.1, а. с. 61).

Із урахуванням викладеного, дані обставини в сукупності також свідчать про допущення порушень при проведенні спірних загальних зборів, що могло вплинути на результати голосування, оскільки особи в момент реєстрації своєї участі, проголосували по питаннях порядку денного, які ще не були затверджені загальними зборами, і які не були поставлені на обговорення.

Окрім того, судом апеляційної інстанції виявлено недоліки в оформленні письмового опитування, які можуть свідчити про неналежне проведення опитування та викликає сумніви в дійсності його результатів. Так, частина листків не містить підпису та прізвища особи, яка проводила опитування (т. 1, а. с. 121 на звороті, 125-128, 129), а листки опитування власника квартири № 1 - ОСОБА_10 та власника квартири № 5 - ОСОБА_11 підписані ними самими, а не особою, яка проводила опитування. Також, листки опитування вищевказаних власників датовані 10.11.2022, тоді як загальні збори відбулися 02.12.2022 (т. 1 а. с. 128 на звороті, а. с. 130).

Щодо голосів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які приймали участь в зборах та проголосували "за" по питанню 2 порядку денного, то колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що вони не могли приймати участь в загальних зборах, оскільки не підтвердили свій статус власника квартири та відповідно співвласника житлового будинку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_14 прийняла спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_14 (т. 1, а. с. 202) та голосувала як один із співвласників житлового будинку, а ОСОБА_15 прийняла спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_16 (т.1, а.с. 202 зворотня сторона).

Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру № 73 зареєстроване за ОСОБА_16 , а на квартиру № 88 за ОСОБА_14 (т. 1, а. с. 174, 178 (зворотня сторона).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд звертає увагу на вимогу ч. 1 ст. 1296 ЦК України, якою передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що ненадання ОСОБА_15 та ОСОБА_14 свідоцтв на право власності на спадкове майно є підставою для неврахування їх голосів під час голосування, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину та не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

В свою чергу, неврахування судом першої інстанції голосів ОСОБА_15 та ОСОБА_14 під час голосування, не призвело до прийняття невірного по суті рішення в частині визнання недійсним п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022, оскільки навіть із урахуванням голосів вказаних співвласників по спірному питанню було проголосовано менше як дві третини загальної кількості усіх співвласників ОСББ "Миру 23Б".

Щодо поданих відповідачем заяв свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , згідно яких на порядок денний загальних зборів 02.12.2022 виносилось питання щодо користування підвальним приміщенням та ОСОБА_1 виступала на зборах і висловлювала свою думку з даного приводу (т. 1, а. с. 133-138), то судом першої інстанції правильно зазначено, що вказані заяви не відповідають вимогам ч. 2 ст. 88 ГПК України щодо обізнаності із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за дачу неправдивих свідчень, а тому вони обґрунтовано не прийняті судом до розгляду.

В свою чергу, надані відповідачем заяви свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , в яких зазначено, що свідки обізнані із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, передбачених ст. 384 КК України (т. 2, а. с. 56- 63), то суд вказує, що такі заяви подані після закриття підготовчого провадження у справі, тобто з порушенням порядку їх подання в суд першої інстанції, тому вони не можуть бути прийняті до розгляду.

Щодо заяв свідків ОСОБА_21 від 10.05.2023 та ОСОБА_22 від 10.05.2023 (т.1, а. с. 183, 184), то судом першої інстанції правильно зазначено, що факт проставлення відмітки "за" іншою особою, може бути підтверджено в тому числі шляхом проведення почеркознавчої експертизи, в сукупності із іншими доказами, тому дані заяви свідків не можуть бути прийняті як належний доказ.

Щодо вимоги позивача усунути перешкоди в користуванні майном, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону. Право власності особи може бути захищено у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 10 цього Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання спільного майна.

У Законі України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначені особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, він регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, а також визначені права співвласника.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

При цьому, як Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ч. 4 ст. 14), так і Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (ч. 2 ст. 6) визначено, що здійснення (реалізація) співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 926/2189/17).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником стоматологічного обладнання - компресора QUATTRO з осушувачем повітря та аспіраційної установки Tyscor-VS2, який з 2016 встановлено в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою Житлово - будівельного кооперативу № 2, яким також погоджено робочий проект встановлення установки (т. 1, а. с. 22, 23-29).

Так, листом № 166 від 06.06.2016 Житлово - будівельний кооператив № 2 надав дозвіл власнику нежитлового вбудовано прибудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 використовувати безстроково та на безоплатній основі у власних потребах приміщення площею 3 м2, яке знаходиться у підвалі будинку під нежитловим приміщенням, яке належить ОСОБА_3 у зв`язку з проведенням останнім за власний кошт ремонтних робіт у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку, а саме: заміна труб ХВП; заміна труб водовідведення; заміна стояків опалення з встановленням шарових кранів, кооператив (т.1, а.с.22).

У листі від 10.03.2023 № 2 Житлово-будівельний кооператив № 2 підтвердив, що кооперативом було погоджено проект підведення комунікацій від стоматологічних установок до компресора QUATTRO з осушувачем повітря та аспіраційної установки Tyscor-VS2; після монтажу системи була здійснена перевірка відповідності проведених робіт проектній документації; втручання в несучі конструкції, а також переобладнання та перепланування конструкцій в підвальному приміщенні не відбулось. Прокладання комунікацій було здійснено через існуючі отвори, які залишились від дитячої молочної кухні, а обладнання встановлене ОСОБА_3 було розміщене на місці колишньої системи кондиціонування молочної кухні (т.1, а.с.57).

Матеріали справи не містять доказів, що через розміщення в підвальному приміщенні майна ОСОБА_1 , порушуються права чи інтереси інших співвласників будинку, а також не доведено, які права чи інтереси решти співвласників забезпечуються в результаті прийняття рішення щодо зобов`язання власника "КС лікаря Колоса" звільнити незаконно зайняті площу підвального приміщення ОСББ "Миру 23Б".

Відповідач не заперечує обставин того, що ОСОБА_1 не надається доступ до підвальних приміщень, мотивуючи це тим, що установки знаходяться там за відсутності законних підстав, окрім того заплановано влаштувати в підвальному приміщенні сховище, тому майно позивача заважатиме цьому.

Разом з тим, під час розгляду справи суду не надані докази того, що стоматологічне обладнання компресор є перешкодою у проведенні будь - яких робіт чи доступу до комунікацій, які проходять в підвальному приміщенні. Також відповідачем у встановленому порядку не було доведено того, що вказане майно є небезпечним у використанні чи несе небезпеку для співласників ОСББ "Миру 23Б".

Під час розгляду справи судом встановлено порушення, які було допущено при проведенні загальних зборів ОСББ від 02.12.2022, що стало підставою для визнання недійсним (скасування) п. 2 рішення загальних зборів ОСББ "Миру 23Б", оформленого протоколом № 8 від 14.12.2022.

З огляду на те, що судом було встановлено обставини ненадання ОСОБА_1 доступу до підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що порушує її права як співласника майна у будинку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання ОСББ "Миру 23Б" не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним їй майном - компресором QUATTRO з осушувачем повітря та аспіраційної установки Тyscor-VS2, шляхом надання вільного доступу до підвального приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи скаржника про те, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог не чинити перешкоди позивачу в користуванні майном (згідно редакції суду) прийняте з порушенням ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Предметом позову у справі є вимога позивача не чинити перешкоди у користуванні підвальним приміщенням в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а правовими підставами позову в цій частині є, зокрема, ст. 391 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову саме шляхом зобов`язання ОСББ "Миру 23Б" не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним їй майном - компресором QUATTRO з осушувачем повітря та аспіраційної установки Тyscor-VS2, шляхом надання вільного доступу до підвального приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати ключі від вхідних дверей підвального приміщення, суд першої інстанції повважав таку вимогу передчасною, оскільки сама вимога про усунення перешкод у користуванні майном, тягне за собою наявність вільного доступу позивача до підвалу.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 237 ГПК України вийшов за межі позовних вимог є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу надавав адвокат Ляхов О.В., який діяв згідно ордеру на надання правничої правової допомоги від 02.09.2022 Серія АМ № 1030208.

В суді першої інстанції позивач просив стягнути із відповідача 92 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення витрат позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги № 15/22 від 01.09.2022, укладеного з адвокатом Ляховим О.В.; додатку № 1 до договору; акту виконаних робіт № 1-1-15/22 від 27.10.2023, ордеру адвоката (т.1, а. с. 9, т. 2, а. с. 90-97).

Згідно п. 3.2 договору про надання правничої допомоги № 15/22 від 01.09.2022, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатках до цього договору. Додатком № 1 до договору сторони погодили перелік можливих правничих послуг та їх вартість. Згідно п. 3 додатку, порядок оплати послуг визначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

В акті виконаних робіт № 1-1-15/22 від 27.10.2023, який підписано адвокатом Ляховим О.В. та Колос Т.М., вказано, що адвокатом було надано послуги на загальну суму 92 500 грн.

Проаналізувавши зміст акта виконаних робіт № 1-1-15/22 від 27.10.2023, суд першої інстанції правильно зазначив, що характер та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, необхідному для їх виконання, зокрема, послуги: складання позовної заяви, вартістю 12 000 грн, витрачено часу 6 год.; складання відповіді на відзив від 12.05.2023, вартістю 8000 грн, витрачено часу 4 год.; складання заяви про зміну підстав позову та викладення позову в новій редакції, вартістю 8000 грн, витрачено часу 4 год.; складання відповіді на відзив від 10.07.2023, вартістю 6000 грн, витрачено часу 3 год.; складання клопотання про забезпечення позову, вартістю 8000 грн, витрачено часу 4 год.

Щодо послуг складання вимоги від 02.09.2022, вартістю 2000 грн, витрачено часу 1 год.; складання адвокатських запитів від 24.01.2023, від 02.02.2023, від 14.02.2023, від 08.03.2023 від вартістю 1000 грн, витрачено часу 0,5 год., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що їх покладення на відповідача є безпідставним, оскільки правничі витрати - це витрати, пов`язані саме з розглядом справи, а дані послуги були надані адвокатом до моменту звернення до суду із даним позовом. Суд вважає, що направлення саме адвокатських запитів не було необхідним, оскільки позивач, як один із співвласників житлового будинку, має право отримати копію протоколу загальних зборів та додатків до нього.

Щодо послуг "складання клопотання про долучення аудіодоказів від 25.05.2023 вартістю 1000 грн, витрачено часу 0,5 год.; складання клопотання про долучення відеодоказів від 02.06.2023 вартістю 2000 грн, витрачено часу 1 год., то суд першої інстанції зазначає, що за приписами ст. 80 ГПК України, оскільки вказані докази були наявні у позивача на дату подання позовної заяви, тому могли бути подані із позовною заявою, а враховуючи, що позивачем змінено підстави позову - разом із заявою про зміну підстав позову від 22.06.2023, тому покладення цих витрат в сумі 3000 грн на відповідача є безпідставним.

Вартість послуги в сумі 4 000 грн - складання клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від 21.07.2023, не може бути покладена на відповідача у зв`язку з відмовою ухвалою суду першої інстанції від 29.08.2023 у задоволенні даного клопотання.

Виготовлення промови в письмовому вигляді для участі в судових дебатах нормами ГПК України не вимагається і не є обов`язковою процесуальною дією під час розгляду справи, а тому вартість даних послуг в розмірі 12 000 грн безпідставно включена до витрат, які підлягають покладенню на відповідача.

Виходячи із приписів ч. 6 ст. 129 ГПК України, в заяві про ухвалення додаткового рішення позивач повинна була навести суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що станом на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу разом з позовною заявою вона не могла передбачити витрати на надання послуг (виконання робіт), які зазначені в акті виконаних робіт № 1-1-15/22 від 27.10.2023 та перевищують попередньо визначену суму 30000 грн. Натомість, заява від 28.10.2023 не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такого перевищення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справедливими і співрозмірними є витрати позивачки на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 30 000 грн, які підлягають стягненню із відповідача.

Також ухвалою суду першої інстанції від 23.08.2023 було задоволено заяву Колос Т.М. від 21.08.2023 про забезпечення позову. За подання вказаної заяви позивачем було сплачено 1073,60 грн судового збору згідно квитанції від 21.08.2023 № 7338-2255-7766-3841. При винесенні рішення від 23.10.2023 судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору в сумі 1 073, 60 грн.

А відтак, суд першої інстанції, враховуючи положення статей 129, 244 ГПК України та результати розгляду заяви про забезпечення позову, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача судового збору в розмірі 1 073, 60 грн, сплаченого за розгляд заяви про забезпечення позову.

Доводи відповідача. викладені в апеляційній скарзі про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору, суд не приймає до уваги, оскільки даний розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Окрім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідач, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновки суду першої інстанції не спростував, доказів на підтвердження своїх доводів не надав. Посилання відповідача, викладені ним в апеляційних скаргах є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним судового рішення у даній справі та дійшов правильних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача - без задоволення.

Щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як встановлено судом, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд апеляційної інстанції стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу. До клопотання, поданого до суду апеляційної інстанції 12.02.2024, позивач долучає докази понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а саме: акт виконаних робіт від 12.02.2024 № 2-1-15/22 на загальну суму 35 500 грн.

Із урахуванням викладеного, суд вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно акту від 12.02.2024 № 2-1-15/22 на загальну суму 35 500 грн, для Колос Т.М. були надані адвокатом Ляховим О.В. наступні послуги: складання відзиву на основне рішення суду - 12000 грн, 6 год. (із розрахунку 1 год. - 2 000 грн); складання відзиву на додаткове рішення суду - 8 000 грн, 4 год. (із розрахунку 1 год. - 2 000 грн); витрачений час на дорогу для участі у судовому засіданні 31.01.2024 - 8000 грн; участь в судовому засіданні 31.01.2024 - 4 500 грн; участь в судовому засіданні 14.02.2024 - 3000.

Проаналізувавши надані суду докази в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Колос Т.М.

При цьому апеляційний суд враховує приписи ч. 5 ст. 129 ГПК України щодо критеріїв, керуючись якими суд з власної ініціативи може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

До того ж суд відзначає, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, а також те, що адвокат приймав участь у двох судових засіданнях в суді апеляційної інстанції (в одному з яких особисто в приміщенні суду із позивачем), підготував та подав до суду відзиви на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000 грн за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Стягнення витрат в повному розмірі становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 09.11.2023 у справі № 906/470/23 - залишити без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції без змін.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 23Б" (10020, м.Житомир, проспект Миру, 23, код ЄДРПОУ 44183287) користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.