Постанова

від 08.02.2024 по справі 683/1570/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1570/20

Провадження № 22-ц/4820/8/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Козака І.О., Мисечка О.З.,

представника третьої особи Панасюка В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Старокостянтинівської міської ради, виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Мирний-21», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України, про визнання незаконними та скасування рішень Старокостянтинівської міської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору про забудову земельної ділянки, визнання права постійного користування на земельну ділянку та її витребування із незаконного володіння, за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Цішковського В.А. від 23 червня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року Квартирно-експлуатаційнийвідділ м.Хмельницький, звертаючись в суд з цим позовом до Старокостянтинівської міської ради, виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_2 , ТОВ «Міленіум Хілс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вказував, що у лютому 2020 року на адресу позивача надійшло повідомлення від Служби безпеки України про виявлений факт захоплення земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 Старокостянтинівського гарнізону, що відноситься до земель державної власності, яка надана державою в управління Міністерства оборони України та закріплена на праві оперативного управління за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький.

Згідно вказаного повідомлення по АДРЕСА_1 існує сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 0,30 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. В ході огляду місця розташування земельної ділянки було виявлено наявність огорожі та будівельних матеріалів на вказаній земельній ділянці, що свідчить про підготовку до забудови земельної ділянки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2020 року право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 . Окрім цього, зареєстроване також право забудови цієї земельної ділянки ТОВ «Мілєніум Хілс», що виникло на підставі договору суперфіцію.

Пунктами 4, 5, 6 рішення Старокостянтинівської міської ради від 18.09.2015 року № 18 ОСОБА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих відповідно по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1000 кв.м для будівництва індивідуального житлового фонду з подальшим наданням її у власність (користування).

В подальшому за результатами моніторингу публічної кадастрової карти було встановлено факт присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам по АДРЕСА_4 : ОСОБА_4 - 6810800000:01:007:0034, ОСОБА_3 - 6810800000:01:007:0035, ОСОБА_5 - 6810800000:01:007:0037.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 отримав у приватну власність на підставі укладених договорів купівлі-продажу від 31.05.2019 року три земельні ділянки, що були відведені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 30.08.2019 року № 25 п.3/35/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення зі зміною цільового виду призначення земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , площею 3000 кв.м для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (кадастровий номер 6810800000:01:007:0052).

Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 0,3 га, що розташована по АДРЕСА_1 є частиною земель, що були відведені Хмельницькій КЕЧ району рішенням Старокостянтинівського РВК № 109 від 10.06.1980 року та посвідчені державним актом на право постійного користування землею. Площа відведених земель в межах міста Старокостянтинова складала 408 га. Спірна земельна ділянка входить в межі військового містечка № НОМЕР_1 Старокостянтинівського гарнізону. Згідно рішення № 109 від 10.06.1980 року земля площею 408 га відводилася під військові містечка № НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 . Військове містечко № НОМЕР_1 займає земельну ділянку площею 122,4485 га згідно обліку. Частина землі площею 51,2150 га закріплено за діючою військовою частиною НОМЕР_8 . Спірна земельна ділянка є складовою землі, закріпленої за військовою частиною. Обліковується земельна ділянка по всіх формах обліку в КЕВ м. Хмельницький, зокрема, і в індивідуальній картці обліку земельної ділянки № 8 (форма 403).

Отже, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою державної форми власності.Рішення про передачу даної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності не приймалися. Земля з моменту відведення її Хмельницькій КЕЧ району у 1980 році залишалася військовим майном і згоди Міністерства оборони України про вилучення її зі складу військового майна не було.

Відтак ця земельна ділянка вибула із складу земель державної власності за відсутності рішення уповноваженого органу про відмову від неї та передачу до сфери органів місцевого самоврядування. Ці факти свідчать про порушення права держави в особі Міністерства оборони України як власника, та прав Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький як постійного користувача земельної ділянки, які підлягають захисту в судовому порядку.

З врахуванням наведеного позивач просив:

- визнати незаконними та скасувати пункти 4, 5, 6 рішення Старокостянтинівської міської ради від 18.09.2015 року № 18 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- визнати незаконними та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок №№ 773, 774, 775 від 31.05.2019 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради № 25 п.3/35/VІІ від 30.08.2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення»;

- визнати недійсним договір про забудову земельної ділянки (договір суперфіцію), укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Міленіум Хілс» № 1 від 11.09.2019 року;

- визнати за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 3000 кв.м;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 3000 кв.м.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07.07.2021 року замінено первісного відповідача ТОВ «Міленіум Хілс» на належного відповідача Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Мирний-21».

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23.06.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький просить рішення суду скасувати як незаконне та задовольнити позов повністю. На думку апелянта, помилковим є висновок суду про недоведеність факту належності спірної ділянки до державної власності, земель оборони, оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки представленим доказам. Твердження суду, що державний акт В №041671 від 1980 року не зареєстрований, не має реєстраційного номера і тому з цих підстав слід відмовити у задоволенні позову, суперечить нормам матеріального права. Відсутність реєстрації державного акта не свідчить про його недійсність, при цьому державний акт видавався на підставі рішення Старокостянтинівського РВК №109 від 10.06.1980 року і повноваження щодо реєстрації такого документа покладалися на останнього. Тому Міністерство оборони України та КЕВ м. Хмельницький не мають відповідати за будь-які не вчинені дії інших органів та їх посадових осіб. Висновок суду про належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності не ґрунтується на достатніх доказах. Також, вважає помилковим висновок суду про неможливість проведення судової експертизи щодо питання накладення спірної ділянки на землі оборони, оскільки КНДІСЕ у кримінальному провадженні №62022240010000035 проведено відповідну земельно-технічну експертизу щодо сусідньої земельної ділянки.

У відзиві Старокостянтинівська міська рада просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Вважає, що позивачем не доведено порушення його права користування земельними ділянками згідно державного акта на право на земельну ділянку серії В № 041671 1980 року, тому вважає прийняте рішення законним.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта, третьої особи підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 , представники відповідачів просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Так, встановлено, що згідно пунктами 4, 5, 6 рішення Старокостянтинівської міської ради від 18.09.2015 року № 18 ОСОБА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих відповідно по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1000 кв.м кожна для будівництва індивідуального житлового фонду з подальшим наданням її у власність (користування).

Суд першої інстанції вказував, що встановити приналежність цих земельних ділянок у період із 18.09.2015 року до дня відчуження зазначених земельних ділянок відповідачами, 31.05.2019 року, неможливо.

Разом з тим, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи (а.с. 212 - 214, том 1), рішенням Старокостянтинівської міської ради № 14/31/УІІ (пункти 30-32) від 16.11.2018 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 1000 кв.м по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , для будівництва і обслуговування житлового будинку і передано їх власність відповідачам: ОСОБА_4 - земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810800000:01:007:0034; ОСОБА_3 - ділянку по АДРЕСА_2 - кадастровий номер 6810800000:01:007:0035; ОСОБА_5 - ділянку по АДРЕСА_3 - кадастровий номер 6810800000:01:007:0037.

Згідно з договорами купівлі-продажу №№ 773, 774, 775 від 31.05.2019 року, посвідченими нотаріально, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ОСОБА_5 відчужили належні їх земельні ділянки відповідно з кадастровими номерами 6810800000:01:007:0034, 6810800000:01:007:0035, 6810800000:01:007:0037, у власність ОСОБА_2 .

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру ОСОБА_2 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 11.06.2019 року в результаті об`єднання придбаних земельних ділянок з кадастровими номерами 6810800000:01:007:0034, 6810800000:01:007:0035, 6810800000:01:007:0037 сформував та зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 0,30 га (а.с. 22-24, том 1).

Рішенням Старокостянтинівської міської ради № 25 п.3/35/VII від 30.08.2019 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 0,30 га зі зміною цільового призначення - із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

11.09.2019року між ОСОБА_2 та ТОВ«Мілєніум Хілс»укладено договірсуперфіцію,на підставіякого 12.09.2019року зареєстроване право забудови земельноїділянки (суперфіцій).

26.02.2021 року право забудови (суперфіцій) щодо спірної земельної ділянки від ТОВ «Міленіум Хілс» перейшло до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Мирний - 21».

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Відмовляючи в позові, суд першої виходив з того, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами виділення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:007:0052 площею 0,3 га, по АДРЕСА_1 не із земель комунальної власності, а за рахунок земель державної власності, земель оборони, що були відведені Хмельницькій КЕЧ району рішенням Старокостянтинівського РВК № 109 від 10.06.1980 року та посвідчені державним актом на право постійного користування землею.

Проте цих висновків суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування усіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Так, встановлено, що згідно Державного акта на право користування землею серії Б №041671 1980 року виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради народних депутатів на підставі рішення №109 від 10.06.1980 року передав Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький, в безстрокове і безоплатне користування 408 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Згідно плану землекористування, що є додатком до вказаного Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року, на земельній ділянці площею 408 га знаходяться військові містечка № НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 9, НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , розташовані в м. Старокостянтинів.

Вказаний державний акт є чинним і не оспорювався в судовому порядку.

Питання щодо накладення спірної земельної ділянки на землі оборони, відведені Хмельницькій КЕЧ району рішенням Старокостянтинівського РВК №109 від 10.06.1980 року та посвідчені державним актом на право постійного користування землею серії В № 041671 від 1980 року з очевидністю потребувало спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, і суд обґрунтовано призначив судову земельно-технічну експертизу.

Разом з тим, в порушення ч.5 ст. 12 ЦПК України суд не сприяв сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав, не запропонував надати технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6810800000:01:007:0034, 6810800000:01:007:0035, 6810800000:01:007:0037 у земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:01:007:0052; а також проект землеустрою щодо відведення зі зміною цільового виду призначення цієї земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , в якого ця документація перебуває як у власника спірної земельної ділянки.

Суд також, констатуючи відсутність (згідно повідомлення позивача) землевпорядної документації на земельну ділянку площею 408 га, відведеної Хмельницькій КЕЧ району, не з`ясував у позивача та інших учасників справи, чи існують інші документи, планово-картографічні матеріали, які містять детальну інформацію про розташування ділянки Хмельницької КЕЧ згідно державного акта від 1980 року, що призвело до неможливості виконання призначеної земельно-технічної експертизи, а отже, неповноти судового розгляду.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 379/380/23-26 від 25.10.2023 року має місце накладення (нашарування) земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:007:0052 площею 0,3 га та земельної ділянки, яка була відведена Хмельницькій КЕВ району рішенням Старокостянтинівського РВК №109 від 10.06.1980 року та посвідчена Державним актом на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року, площа накладення становить 0,3 га, межі та конфігурація накладення зображено в Додатку №1 до висновку експерта.

Посилання відповідачів ОСОБА_2 , представників відповідачів ОСОБА_6 на необґрунтованість, неповноту та неправильність висновку експерта є безпідставними.

Так, вказаний висновок експертизи відповідає нормам статті 102 ЦПК України і складений старшим судовим експертом Хмельницького відділення КНДІСЕ Т.С. Ляшковою, яка має відповідну освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень, кваліфікацію і стаж експертної роботи, порушень порядку його отримання судом не встановлено. Крім того, експерт попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Проведення земельно-технічної експертизи, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою віднесено до компетенції експерта Ляшкової Т.С., а складений нею висновок містить інформацію щодо предмета доказування.

В ходіпроведення експертизиексперт досліджувала матеріалицивільної справи№ 683/1570/20,технічний звітпо інвентаризаціїземель,які знаходятьсяв користуванніМіністерства оборонина територіїСтарокостянтинівського району,обмінний файлщодо спірноїземельної ділянкикадастровий номер6810800000:01:007:0052,а такожзапитуваний експертом СД-диск з електронним файлом координат земельних ділянок в системі координат СК-63, які входять в межі Державного акту №041671 від 1980 року згідно проведеної інвентаризації земель оборони, які визнала достатніми для надання висновку.

В свою чергу сторона відповідачів не заявляла клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи за відсутності очевидно підстав, визначених статтею 113 ЦПК України, та не спростувала висновок експерта у встановленому порядку.

Згідно з частиною 1 статті13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» (далі Закон№1345-ІV), який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону№1345-ІV військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі оборони.

Статтею 13 Земельного кодексу УРСР, затвердженого Законом УРСР від 8 липня 1970 року №2874-VII (далі ЗК УРСР 1970 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин,встановлено, що земля в Українській РСР надається в користування, в тому числі промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним підприємствам, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам.

Згідно зі статтею 15ЗК УРСР 1970 року земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР (стаття 16 ЗК УРСР 1970 року).

Право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР (ч.1 ст. 20 ЗК УРСР 1970 року).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ, якою з 15 березня 1991 року введено в дію Земельний кодекс Української РСР, визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування (пункт 5).

На підставі Закону України від 13 березня 1992 року №2196-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР» указаний Кодекс викладено в новій редакції (далі ЗК України 1992 року).

Відповідно до статті 7 ЗК України 1992 року у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони.

За змістом частини першої статті 70 ЗК України 1992 року землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

01 січня 2002 року набрав чинностіЗемельний кодекс України.

За змістом ч.1 ст. 92 ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкоюце право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною другою статті 92 ЗК України визначено вичерпний перелік осіб, які можуть набувати земельні ділянки у постійне користування, до яких віднесені, середінших,органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 141 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;систематична несплата земельного податку або орендної плати;набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно частини 1 статті 149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України, серед іншого, здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (стаття 10Закону України «Про оборону України»).

За ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Отже, за змістом наведених норм права землі оборони перебувають у державній власності та постійному користуваннівійськових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань. Землі оборони не можуть передаватися у приватну власність громадян і використовуватися для житлового будівництва.

Законом визначено перелік підстав припинення права постійного користування земельними ділянками. При цьому істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.

Отже, у 1980 році Хмельницька квартирно-експлуатаційна частина району, правонаступником якої є КЕВ,набула право постійного користування земельною ділянкою із земель державної власності для потреб оборони (розміщення військових містечок). Це право виникло у Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району, правонаступником якої є КЕВ,на підставі відповідного рішення Старокостянтинівської районної ради народних депутатів Хмельницької області, після встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі місцевою радою державного акта на право користування землею.

Наразі право КЕВна постійне користування земельною ділянкою не припинено в установленому порядку.

В свою чергу згідно з ч.ч.1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

З врахуванням судової земельно-технічної експертизи № 379/380/23-26 від 25.10.2023 року апеляційний суд констатує, що Старокостянтинівська міська рада, діючи поза межами власних повноважень, рішенням № 14/31/УІІ (пункти 30-32) від 16.11.2018 року незаконно передала у власність відповідачів ОСОБА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 6810800000:01:007:0034, 6810800000:01:007:0035, 6810800000:01:007:0037 із земель державної власності (землі оборони), внаслідок чого набуття ними у власність цих земельних ділянок прямо суперечить закону.

Останні незаконно розпорядилися вказаними ділянками, відчуживши їх на користь ОСОБА_2 і той з порушенням закону набув право власності на спірну земельну ділянку площею 0,3 га (об`єднавши первісні ділянки), яка належить до земель державної власності (землі оборони).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.02.2020 року, справа № 210/4458/15-ц; від 04.04.2020 року, справа № 610/1030/18; від 16.06.20 20 року, справа № 145/2047/16-ц, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Апеляційний суд констатує, що вимоги про скасування рішень міської ради про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення ділянок, передачу ділянок у власність, зміну цільового призначення землі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та договору про забудову земельної ділянки, які реалізовані та вичерпали свою дію, не є ефективними способами захисту, оскільки задоволення цих вимог не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку площею 0,3 га, яка належить до земель державної власності (землі оборони), з порушенням закону, поза волею власника, тому держава в особі Міністерства оборони вправі витребувати у нього цю ділянку.

З врахуванням змісту права, за захистом якого звернувся позивач, а також характеру його порушення, витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 є належним і достатнім способом захисту права позивача КЕВ м. Хмельницький, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання за ним права постійного користування цією земельною ділянкою.

З врахуванням наведеного, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 3000 кв.м. В решті позову слід відмовити.

Відповідно доч.ч.1,13ст.141ЦПК Українислід стягнути з ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Хмельницький 68754,15 грн. понесених судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з подачею позову та апеляційної скарги пропорційно до задоволеної частини позову та апеляційної скарги, а також за проведення судової експертизи (22722,06грн.+34083,09грн.+11949грн.).

Керуючись ст.ст. 374,376,382,384,389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0052 площею 3000 кв.м.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (місцезнаходження: вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький, ЄДРПОУ 07928461) 68754,15 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2024 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк