Рішення

від 05.02.2024 по справі 760/3204/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/3204/23

2/760/3873/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Мех В.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛМ АВТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача матеріальні збитки, завдані внаслідок пошкодження автомобіля, у розмірі 35 500, 57 гр., та 27 600, 00 гр. у відшкодування упущеної вигоди.

Посилається в позові на те, що 09 грудня 2021 року о 19 год. 52 хв. відповідач, керуючи транспортним засобом Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві на перехресті вул. Іоанна Павла, 2 та вул. Саперне поле під час проїзду перехрестя нерівнозначних доріг не надав перевагу автомобілю Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

В результаті обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року у справі № 757/1610/2-п встановлено вину відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та стягнуто штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гр. 00 коп.

Автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ «Палм Авто», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована в ТОВ «МАН ТРАКЕНД БАС ЮКРЕЙН» (ARX), яким було оглянуто транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 та визначено вартість відновлювального ремонту, що становить 69 508, 98 гр.

Для здійснення відновлювального ремонту ТОВ «ПАЛМ АВТО» звернулося до ТОВ «Компанія Автодок» (код ЄДРПОУ 35510053), яке виконало частково ремонтно - відновлювальні роботи автомобіля на загальну суму 43 164, 74 гр.

Вартість наданих послуг була частково сплачена страховою компанією 17 січня 2022 року в розмірі 34 008,41 гр. та різницю сплачено ТОВ «ПАЛМ АВТО» 09 лютого 2022 року на суму 9 156, 33 гр. на користь ТОВ «Компанія Автодок».

Крім того, зазначає, що вартість матеріального збитку, заподіяного йому, дорівнює сумі 69 508, 98 гр., а отже різниця між матеріальним збитком та отриманою страховою сумою становить 35 500, 57 гр., яка й підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, ТОВ «ПАЛМ АВТО» є юридичною особою, основною діяльністю якої є господарська діяльність, пов`язана з транспортом, в тому числі, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_4 , який був пошкоджений з вини відповідача, постійно здавався ТОВ «ПАЛМ АВТО» в орендну.

Орендна плата становила в середньому 600, 00 гр. за один день оренди, що підтверджується договором оренди з ОСОБА_2 .

Враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, у зв`язку з пошкодженням автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , ТОВ «ПАЛМ АВТО» не було отримано прибутку, на який могло розраховувати, якби його права не були порушені (упущена вигода), у сумі 27 600,00 гр.

/ 600 гр. * 46 днів (починаючи з 09 грудня 2021 року (день ДТП) по 25 січня 2022 року (день завершення ремонту транспортного засобу) = 27 600 /.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 13 лютого 2023 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 21 лютого 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

30 березня 2023 року на офіційну електронну адресу суду та 03 квітня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив представника відповідача, у якому останній проти позову заперечує.

Посилається на те, що підставою покладання на особу, відповідальну за завдання збитків, обов`язку відшкодувати вартість ремонту ушкодженої речі є те, що власник (володілець) ушкодженого майна фактично поніс відповідні витрати або має їх понести для відновлення стану ушкодженого майна.

На підтвердження проведення відновлювальних робіт позивач надав копію Акту виконаних робіт № АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року на загальну суму 43 164, 74 гр.

Вказана сума складається з:

- 34 008,41 гр. (виплата страхової компанії на рахунок ТОВ «Компанія Автодок»);

- 9 156,33 гр. (оплата, здійснена позивачем на рахунок ТОВ «Компанія Автодок»);

Інших доказів, які б свідчили про здійснення оплат для проведення ремонтних робіт автомобіля або понесених позивачем витрат останнім не надано.

Тобто, позивач не довів завдання йому матеріальних збитків у розмірі 35 500, 57 гр.

Крім того, вважає, що платіжне доручення №32 від 09 лютого 2022 року на суму 9 156, 33 гр. не є належним і допустимим доказом понесених позивачем витрат у зв`язку із проведенням ремонтних робіт, оскільки позивачем не надано копії рахунку №185 від 16 грудня 2021 року, з якого б вбачалось, що цей рахунок стосується відновлення належного позивачу транспортного засобу, який було пошкоджено з вини відповідача.

Стосовно ремонтної калькуляції №1.102.21.0 від 23 грудня 2021 року та Акту виконаних робіт № АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року зазначив, що вони містять перелік робіт та запасних частин.

При цьому позивачем не надано суду доказів:

- які б підтверджували, що роботи і запасні частини, які вказані у калькуляції та акті виконаних робіт, стосуються саме тих пошкоджень, які автомобіль отримав внаслідок ДТП з відповідачем;

- які саме пошкодження спричинено транспортному засобу в результаті ДТП;

- що автомобіль в результаті ДТП потребував саме такого об`єму ремонтних робіт, які зазначено у ремонтній калькуляції №1.102.21.0 від 23 грудня 2021 року та Акті виконаних робіт № АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року.

Тобто, позивачем не доведено спричинення такого об`єму шкоди, як зазначено у калькуляції та акті виконаних робіт саме внаслідок ДТП, винним у якому визнано відповідача.

Ввважає також, що відсутні підстави для відшкодування упущеної вигоди з наступних підстав.

Зазначає, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Позивачем не надано доказів того, що він і далі здавав би в оренду транспортний засіб, якби не відбулось ДТП, тому що: орендар міг розірвати договір оренди у будь-який час, у т.ч. в день ДТП (якби воно не настало); автомобіль міг вийти з ладу; автомобіль могли вкрасти, тощо.

З огляду на це, твердження позивача про те, що він здавав би в оренду транспортний засіб, якби не сталась ДТП та отримував би дохід, є нічим іншим, як теоретичним обгрунтуванням можливості отримання доходу, що, в свою чергу, у відповідності до висновків Верховного Суду, не є підставою для його стягнення.

Відповідно до п. 2.1.1 договору оренди орендодавець зобов`язується протягом 3 робочих днів після набрання чинності цим договором передати орендару предмет оренди в належному технічному стані за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками (за наявності).

Згідно п. 2.3.1 договору оренди орендар зобов`язується прийняти предмет оренди за актом приймання-передачі у строки, встановлені п. 2.1.1. договору.

Позивачем при зверненні до суду не додано актів приймання-передачі транспортного засобу від орендодавця до орендара.

Тобто, позивачем не доведено, що орендодавець передав автомобіль орендару і відповідно, що у останнього виник обов`язок сплачувати орендну плату за договором оренди, у т.ч. за той період часу, за який автомобіль перебував у ремонті.

Враховуючи викладене, просить ву позові відмовити.

11 квітня 2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ваважає, що доводи представника відповідача щодо недоведення понесення позивачем збитків у розмірі 35 500, 57 гр. не обгрунтовані.

Сума у розмірі 35 500, 57 гр. визначена позивачем на підставі висновку страхової компанії, з якою відповідач уклав договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до наданої калькуляції вартість заподіяного матеріального збитку дорівнює сумі 69 508, 98 гр.

Зазначену суму матеріального збитку відповідач не оскаржував.

Оскільки відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, було відшкодовано матеріальний збиток у розмірі 34 008, 41 гр.

Враховуючи положення ст. 1194 ЦК України просить відшкодувати йому різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Вважає, що позивачі в подібних справах не можуть бути позбавлені права на судовий захист лише за обставин, коли вони на момент звернення до суду фактично повністю не відремонтували пошкоджений автомобіль, оскільки такий підхід може позбавити осіб, які не мають коштів для відновлення автомобіля, права на компенсацію матеріального збитку.

Щодо твердження про недоведеність того, що оплата у розмірі 9 156, 33 гр. стосується пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП за участю відповідача, зазначає, що сума 9 156, 33 гр. - це рівно різниця між вартістю проведених ремонтних побіг та сумою страхового відшкодування, яка була ним сплачена.

Щодо упущеної вигоди вважає твердження представника відповідача абстрактними і є нічим іншим, як його припущеннями, оскільки: орендар не розірвав договір оренди і в день ДТП саме орендар був за кермом пошкодженого автомобіля, що підтверджується Ппстановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року.

Зауважує, що віжшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи викладене, вважає, що відповідач не спростував доводи, викладені у позовній заяві, відзив є повністю необгрунтованим та безпідставним.

Просить задовольнити позов у повному обсязі.

17 травня 2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошує, що оскільки позивач не поніс збитки, тобто у нього відсутні фактично понесені витрати на ремонт автомобіля у розмірі 35 500, 57 гр.

Додатково відмічає, що позивачем не доведено, що зазначені у рахунку роботи і запасні частини стали необхідними для ремонту саме внаслідок ДТП із відповідачем і не потребували такого ремонту чи заміни до ДТП з ним.

Також зауважує, що у позивача немає підстав стверджувати, що якби не трапилось ДТП, він би отримав дохід у розмірі 27 600, 00 гр., здаючи в оренду транспортний засіб.

Наявність акту приймання-передачі транспортного засобу від позивача орендару не свідчить про те, що позивач і далі мав би можливість здавати автомобіль в оренду.

Крім цього, договір оренди транспортного засобу не посвідчений нотаріально.

Долучені до відповіді на відзив меморіальні ордери не стосуються предмету доказування, оскільки в жодному платником не значиться ОСОБА_2 .

Окремо наголошує також на тому, що договір оренди транспортного засобу укладено 15 березня 2021 року, в той час, як акт приймання-передачі транспортного засобу укладено лише 06 грудня 2021 року, тобто через 9 місяців після укладення договору оренди.

Оскільки позивачем не доведено, що ним дійсно передано транспортний засіб у оренду і він отримував і мав в подальшому реальну можливість отримувати орендну плату, вимога про стягнення упущеної вигоди не підлягає задоволенню.

В задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що 09 грудня 2021 року о 19 год. 52 хв. на перехресті вул. Іоанна Павла, 2 та вул. Саперне поле сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відповідач, керуючи транспортним засобом Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , під час проїзду перехрестя нерівнозначних доріг не надав перевагу автомобілю Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), який рухався по головній дорозі.

Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний відповідач.

/ а.с. 11 /

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина водія ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

За змістом пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до акту виконаних робіт №АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року загальна вартість запчастин та виконаних робіт по акту з ПДВ становить 43 164, 74 гр.

Платіжним дорученням № 861281 від 17 січня 2022 року АТ «СК «АРКС» було сплачено страхове відшкодування згідно акту №ARX3157715 ТОВ «ПАЛМ АВТО» на суму 34 008, 41 гр.

З матеріалів справи також вбачається здійснення оплати ТОВ «ПАЛМ АВТО», що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 09 лютого 2022 року на суму 9 156, 33 гр.

/ а.с. 16 - 18 /

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.36.2 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем, що страхове відшкодування було виплачено на рахунок Компанії АВТОДОК, яка здійснювала ремонт автомобіля.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Крім цього, у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №757/22706/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Звертаючись до суду, позивач на підтвердження здійснення ним ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу надав акт виконаних робіт №АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року загальна вартість запчастин та виконаних робіт по акту з ПДВ становить 43 164, 74 гр.

Платіжним дорученням № 861281 від 17 січня 2022 року АТ «СК «АРКС» було сплачено страхове відшкодування згідно акту №ARX3157715 ТОВ «ПАЛМ АВТО» на суму 34 008, 41 гр.

З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження здійснення оплати ТОВ «ПАЛМ АВТО» надало платіжне доручення № 32 від 09 лютого 2022 року на суму 9 156, 33 гр.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

З урахуванням викладеного вище, з відповідача підлягає стягненню 9 156, 33 гр., понесених позивачем витрат.

Що стосується відшкодування упущеної вигоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зазначено, що «тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача».

Звертаючись із позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір.

Між тим, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі неналежного виконання зобов`язання іншою особою. Позивач обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку саме у такому розмірі і саме за той період, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів.

Позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати саме таку вигоду, використовуючи свій транспортний засіб за призначенням, і що за зазначений ним період його дохід був би саме на рівні 27 600, 00 гр.

З урахуванням цього підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог щодо завдання реальних збитків (упущена вигода

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 979, 1166, 1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛМ АВТО» 9 156, 33 гр. в відшкодування шкоди.

В решті позову відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЛМ АВТО», 08324, Київська обл., с. Гора, вул. Науки, 1, кв. 2, ЄДРПОУ: 42193141.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Шереметьєва