Постанова

від 20.06.2024 по справі 760/3204/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року місто Київ.

Справа 760/3204/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9367/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

судді-доповідача: Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

розглянув в письмовому провадженні справу за апеляційними скаргами Віданової Олени Василівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛМ АВТО» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року (ухвалене у складі судді Шереметьєвої Л. А. та на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛМ АВТО» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача матеріальні збитки, завдані внаслідок пошкодження автомобіля в розмірі 35 500грн 57 к., та 27 600 грн у відшкодування упущеної вигоди та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09 грудня 2021 року о 19 год. 52 хв. відповідач, керуючи транспортним засобом Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві на перехресті вул. Іоанна Павла, 2 та вул. Саперне поле під час проїзду перехрестя нерівнозначних доріг не надав перевагу автомобілю Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ), який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

Внаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року у справі № 757/1610/2-п встановлено вину відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та стягнуто штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ «Палм Авто», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована в ТОВ «МАН ТРАКЕНД БАС ЮКРЕЙН» (ARX), яким оглянуто транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 та визначено вартість відновлювального ремонту, що становить 69 508, 98 гр.

Для здійснення відновлювального ремонту ТОВ «ПАЛМ АВТО» звернулося до ТОВ «Компанія Автодок» (код ЄДРПОУ 35510053), яке виконало частково ремонтно- відновлювальні роботи автомобіля на загальну суму 43 164 грн 74 к.

Вартість наданих послуг була частково сплачена страховою компанією 17 січня 2022 року в розмірі 34 008 грн 41 к. та різницю сплачено ТОВ «ПАЛМ АВТО» 09 лютого 2022 року на суму 9 156 грн 33 к. на користь ТОВ «Компанія Автодок».

Крім того, зазначає, що вартість матеріального збитку, заподіяного йому, дорівнює сумі 69 508 грн 98 к., а отже різниця між матеріальним збитком та отриманою страховою сумою становить 35 500 грн 57 к., яка й підлягає стягненню з відповідача.

Вказує, що ТОВ «ПАЛМ АВТО» є юридичною особою, основною діяльністю якої є господарська діяльність, пов`язана з транспортом, в тому числі, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_4 , який був пошкоджений з вини відповідача, постійно здавався ТОВ «ПАЛМ АВТО» в орендну.

Орендна плата становила в середньому 600 грн. за один день оренди, що підтверджується договором оренди з ОСОБА_3 .

Враховуючи положення п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, у зв`язку з пошкодженням автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , ТОВ «ПАЛМ АВТО» не було отримано прибутку, на який могло розраховувати, якби його права не були порушені (упущена вигода), у сумі 27 600 грн за 46 днів (починаючи з 09 грудня 2021 року (день ДТП) по 25 січня 2022 року (день завершення ремонту транспортного засобу).

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПАЛМ АВТО» 9 156 грн 33 к. в відшкодування шкоди.

В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року заяву представника відповідача - адвоката Кожокар М. Ю. про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ТОВ«ПАЛМ АВТО» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ«ПАЛМ АВТО» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 100 грн 00 к.

Не погоджуючись з рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року Віданова О. В. в інтересах ТОВ «ПАЛМ АВТО» направила до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в яких просить скасувати частково рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги товариства задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, висновки суду, що мають значення для справи не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що скаржник отримав виплату від Страхової компанії відповідача з урахуванням фізичного зносу у сумі 34008 грн 41 к, що на 35500,57 менше фактично завданої шкоди, а тому саме така сума підлягає стягненню з завдавача шкоди, натомість судом стягнуто з відповідача суму в розмірі 9156 грн 33 к (сума, що перерахована позивачем на СТО для того, щоб виконати мінімально можливий ремонт, щоб автомобіль міг використовуватися за призначенням). Отже, скаржник має право на відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Зауважує, що незважаючи на те, що договір оренди укладався не в нотаріальній формі, сума упущеної вигоди підлягає стягненню з осіб, які відповідальні за завдання шкоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу позивачем не отримано прибутку, на який він міг розраховувати, якби його права не були порушені (упущена вигода), у сумі 27600 грн.

Від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Зокрема вказує, що на підтвердження проведення відновлювальних робіт, позивачем надано суду копію акту виконаних робіт №АВ-К-000000000001021від 25 січня 2022 року на загальну суму 43164 грн 74 к. Вказана сума складається з: 34 008 грн 41 к. - страхова виплата та 9 156 грн 33 к. - здійснена оплата позивачем.

Інших доказів, що свідчили про здійснення оплат для проведення ремонтних робі автомобіля або понесених позивачем витрат суду не надано, а тому товариством не доведено завдання йому збитків у розмірі 35500 грн 57 к.

Вказує, що долучивши до матеріалів справи копію акту виконаних робіт №АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року, позивач підтвердив, що ним здійснено необхідний комплекс робіт для відновлення справності та робото здатності належного йому автомобіля.

Також, вказує, що посилання апеляційної скарги на те, що у зв`язку з ДТП він перестав отримувати орендну плату за договором оренди суд має відхилити, оскільки з урахуванням того, що договір оренди є нікчемний, всупереч вимогам ч.2 ст.799 ЦК України нотаріально не посвідчений, у орендаря взагалі не виникав обов`язок сплачувати орендну плату за транспортний засіб.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року Віданова О. В. в інтересах ТОВ «ПАЛМ АВТО» направила до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року.

Вказує, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, висновки суду, що мають значення для справи не відповідають обставинам справи, оскаржуване додаткове рішення постановлено з порушенням норм права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що положення ч. 4 ст.270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч.2 ст.246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження У справі є письмовим).

Вказує, що судом не надано належної правової оцінки складності справи. Так, розглянута справа є справою невеликої складності, розглядалася судом у спрощеному провадженні, без проведення судових засідань. Фактично, представником відповідача складено лише 2 процесуальні документи.

Судом також не досліджено скільки часу витрачено адвокатом на виконання таких робіт, а також не звернуто увагу на те, що обсяг наданих адвокатом послуг - лише складання 2 документів по суті справи.

Більше того, ціна позову є незначною, крім того, саме Відповідачем було завдано позивачу матеріальної шкоди, з відповідача стягнуто на користь позивача лише 9 156 грн 33 к., при цьому, витрат на правничу допомогу Позивача стягнуто аж 17100 грн, що є непропорційним та несправедливим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року сторона відповідача просить судове рішення залишити без змін.

Вказує, що звертаючись до суду першої інстанції із відзивом на позовну заяву відповідачем заявлявся орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмір 20000 грн, однак у відповіді на відзив позивачем не оспорювався такий розмір.

Вважає, необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не співмірності судових витрат із складністю справи, оскільки на підтвердження понесених витрат стороною відповідача надано належні та допустимі докази понесення таких витрат, які є обґрунтовані.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог позивачем не оскаржується, тому згідно ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду, позивач на підтвердження здійснення ним ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу надав акт виконаних робіт №АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року загальна вартість запчастин та виконаних робіт по акту з ПДВ становить 43 164 грн 74 к.

Платіжним дорученням № 861281 від 17 січня 2022 року АТ «СК «АРКС» було сплачено страхове відшкодування згідно акту №ARX3157715 ТОВ «ПАЛМ АВТО» на суму 34 008 грн 41 к.

З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження здійснення оплати ТОВ «ПАЛМ АВТО» надало платіжне доручення № 32 від 09 лютого 2022 року на суму 9 156, 33 гр.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З урахуванням викладеного вище суд першої інстанції вважав, що з відповідача підлягає стягненню 9 156 грн 33 к., понесених позивачем витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати саме таку вигоду, використовуючи свій транспортний засіб за призначенням, і що за зазначений ним період його дохід був би саме на рівні 27 600 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961 - IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1961 - IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно із ст. 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз ст. 22, 988, 1166, 1192, 1194, ст. 22, 28, 29, 36 Закону № 1961 - IV дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі, й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі обов`язок відшкодувати ту частину витрат, які необхідні для проведення ремонту автомобіля, які не увійшли до страхової виплати, покладається на особу, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини, ТОВ «ПАЛМ АВТО» є власником автомобілю Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 9).

09 грудня 2021 року о 19 год. 52 хв. на перехресті вул. Іоанна Павла, 2 та вул. Саперне поле сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відповідач, керуючи транспортним засобом Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , під час проїзду перехрестя нерівнозначних доріг не надав перевагу автомобілю Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_3 ), який рухався по головній дорозі.

Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно рахунку фактури №АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року загальна вартість запчастин та виконаних робіт по акту з ПДВ становить 43 164 грн 74 к.

Відповідно до акту виконаних робіт №АВ-К-000000000001021 від 25 січня 2022 року загальна вартість запчастин та виконаних робіт по акту з ПДВ становить 43 164 грн 74 к (а.с.18).

Платіжним дорученням № 861281 від 17 січня 2022 року АТ «СК «АРКС» виплачено страхове відшкодування згідно акту №ARX3157715 ТОВ «ПАЛМ АВТО» на суму 34 008 грн 41 к., шляхом виплати на рахунок Компанії АВТОДОК, яка здійснювала ремонт автомобіля. (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПАЛМ АВТО» здійснило оплату на рахунок Компанії АВТОДОК на суму 9 156 грн 33 к., що підтверджується платіжним дорученням № 32 від 09 лютого 2022 року, з призначенням платежу: оплата рахунку №185 від 16 грудня 2021 року, у т.ч. ПДВ 20% = 1526,06 грн (а.с. 17).

Тобто з матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 43 164 грн 74 к.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем здійснено частковий відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, а вартість повного відновлювального ремонту становить 69508 грн 98 к., колегією суддів не приймається до уваги з таких підстав.

Відповідно до частин 1-2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що вартість відновлювального ремонту становить 69508 грн 98 к.

За відсутності документів, які підтверджували отримані внаслідок ДТП механічні пошкодження, належному позивачу транспортному засобу, зокрема назви пошкоджених деталей і опис таких пошкоджень надана суду ремонтна калькуляція №1.102.21.0 від 23 грудня 2021 року, не може братись до уваги, оскільки вона не підтверджує, що вказані пошкодження отримані внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 .

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог про стягнення різниці вартості понесених позивачем фактичних витрат 9 156 грн 33 к.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків, пов`язаних з упущеною вигодою у зв`язку з неотриманням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди прибутку за договором оренди колегія суддів вважає зазначити таке.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Окрім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10 червня .2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 у справі № 127/16524/16-ц.

У частині другій статті 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

На підтвердження упущеної вигоди позивач надав суду договір оренди транспортного засобу №145/03/2021 від 15 березня 2021 року укладеного між ТОВ «ПАЛМ АВТО» та ОСОБА_3 , предметом якого є передача в платну оренду позивачем ОСОБА_3 автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , який не був нотаріально посвідчений, а отже не дотримано форму договору, передбачену положеннями ч.2 ст.799 ЦК України (а.с 19).

Частиною першою статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що сторонами не дотримано вимоги Закону про нотаріальне посвідчення договору оренди транспортного засобу №145/03/2021 від 15 березня 2021 року, а тому цей договір не створює для сторін договору прав і обов`язків.

Позивач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів, щодо реальності вказаного договору оренди, а надані суду платіжні документи (а.с. 99-104) лише підтверджують, що товариство надає власні транспортні засоби в оренду, а не підтверджують реальність договірних зобов`язань між ТОВ «ПАЛМ АВТО» та ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати саме таку вигоду, використовуючи свій транспортний засіб за призначенням, і що за зазначений ним період його дохід був би саме на рівні 27 600 грн.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржуване рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.

Щодо апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року.

Додатковим рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року заяву представника відповідача - адвоката Кожокара М. Ю. про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ТОВ«ПАЛМ АВТО» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ«ПАЛМ АВТО» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 100 грн 00 к.

Задовольняючи частково вимоги заяви суд першої інстанції вказував, що враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, враховуючи відсутність клопотань про зменшення витрат на правову допомогу від позивача, а також те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 17100 грн правової допомоги.

Колегія суддів в повній мірі не погоджується з такими висновками суду з таких підстав.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПАЛМ АВТО» 9 156 грн 33 к. в відшкодування шкоди.

В решті позову відмовлено.

Справа розглядалась Солом`янським районним судом міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» стороною відповідача подано суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та доручення доказів в підтвердження їх понесення.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зі змісту заяви відповідача вбачається, що представником відповідача отримано судове рішення лише 19 лютого 2024 року, указане узгоджується з довідкою про доставку електронного документу (а.с. 143).

За вказаних обставини процесуальний строк для подачі відповідної заяви та доказів пронесених витрат на правничу допомогу підлягав поновленню.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення ч. 4 ст.270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч.2 ст.246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження У справі є письмовим) колегією суддів не приймається до уваги, оскільки норми цивільно-процесуального законодавства не зобов`язують суд повідомляти учасників справи про прийняття відповідної заяви про розподіл судових витрат.

Вирішуючи заяву по суті заявлених вимог суд виходить з наступного.

13 березня 2023 року між АО «АГАРД» та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №13/03-23 (а.с. 113-117).

До заяви заявником додано: копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №13/03-23 від 13 березня 2023 року; копію рахунку-фактури на суму 20000 грн; копію платіжної інструкції на суму 20000 грн; копію акту надання послуг на суму 20000 грн.

З п.2 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №13/03-23 від 13 березня 2023 року вбачається, що сторонами погоджено доповнити п.4.1 договору положенням 4.1.1. Вартість наданих юридичних послуг та адвокатських послуг, що визначені п.2.2.1. Договору становить 20 000 грн та які підлягають сплаті протягом трьох днів з дати виставлення замовником рахунку-фактури. У вартість не включається наступні прямі витрати: транспортні, поштові витрати, відрядження, залучення сторонніх спеціалістів, перекладачів, сплата судових зборів тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У Постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 вказано на те, що визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17.

З наведених обставин справи вбачається, що в ході розгляду справи відповідач приймав участь через представника, тобто ним було використано право на професійну правничу допомогу, яка надавалась Адвокатським бюро «АГАРД» і зокрема адвокатом Кожокаром М.Ю. Суду заявлено та надані докази про укладення договорів і оплати послуг з Адвокатським бюро «АГАРД».

Розмір наданої Адвокатським бюро «АГАРД» професійної правничої допомоги визначений в актах виконаних робіт в сумі 20000 грн.

Зі змісту акту наданих послуг вбачається, що виконавець Адвокатським бюро «АГАРД» надало юридичні та адвокатські послуги, передбачених п.2.2.1 та додаткової угоди №1 від 13 березня 2023 року, а саме:

1. Аналіз позовної заяви;

2. Ознайомлення з матеріалами справи;

3. Підготовка правової позиції;

4. Консультування клієнта з приводу обраної правової позиції;

5. Підготовка відзиву на позов;

6. Аналіз відповіді на позов;

7. Підготовка заперечення проти відповіді на відзив;

8. Підготовка інших процесуальних документів;

9. Направлення позивачу і в суд процесуальних документів;

10. Підготовка та подання до суду заяви від 11 травня 2023 року проти прийняття судом доказів, заперечення від 11 травня 2023 року на відповіді на відзив, супровідного листа від 11 травня 2023 року, клопотання від 08 червня 2023 року про повідомлення результатів розгляду справи, заява про відшкодування витрат.

Заперечуючи проти вимог заяви сторони відповідача про стягнення судових витрат позивач вказано, що судом не надано належної правової оцінки складності справи. Так, розглянута справа є справою невеликої складності, розглядалася судом у спрощеному провадженні, без проведення судових засідань. Фактично, представником відповідача складено лише 2 процесуальні документи.

Судом також не досліджено скільки часу витрачено адвокатом на виконання таких робіт, а також не звернуто увагу на те, що обсяг наданих адвокатом послуг - лише складання 2 документів по суті справи.

Більше того, ціна позову є незначною, крім того, саме Відповідачем було завдано позивачу матеріальної шкоди, з відповідача стягнуто на користь позивача лише 9 156 грн 33 к., при цьому, витрат на правничу допомогу Позивача стягнуто аж 17100 грн, що є непропорційним та несправедливим.

Колегія суддів приймає такі доводи апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 13 березня 2023 року представником відповідача подано до суду заяву із запереченням проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 40-41), яку ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року залишено без задоволення, тому відсутні підстави приймати до уваги подання вищевказаної заяви.

Також стороною відповідача подано суду такі процесуальні документи:

- 15 березня 2023 року - заяву з проханням направлення кореспонденцію представнику та заяву про доступ до електронного суду (а.с. 45-48);

- 17 березня 2023 - заяву про залишення без руху позовну заяву (а.с. 50-51);

- 29 березня 2023 року - подано через засоби поштового зв`язку відзив на позовну заяву (а.с. 73-85);

- 30 березня 2023 року - подано через засоби Інтернет зв`язку відзив на позовну заяву (а.с. 57-72);

- 03 травня 2023 року - заява про ознайомлення з матеріалами справи та 08 травня 2023 року ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 110-118);

- 11 травня 2023 року - подано через засоби поштового зв`язку супровідний лист, заперечення проти відповіді на відзив, заява проти прийняття судом до розгляду доказів (а.с. 128-137)

- 14 червня 2023 року - клопотання про результат розгляду справи (а.с. 119-120);

Судом не приймається до уваги як вид надання правничої допомоги направлення процесуальних документі та складання заяви про залишення без руху позовної заяви від 17 березня 2023року та супровідного листа від 11 травня 2023 року з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи представником відповідача направлялись такі документи через засоби Інтернет зв`язку та такі документи приймались судом, тому додаткове направлення через засоби поштового зв`язку свідчать про штучне збільшення розміру наданих послуг.

Щодо вимог заяви в частині складання заяви про залишення без руху позовної заяви та супровідного листа такі процесуальні дії є виключно правом та бажанням сторони відповідача не є необхідними, обов`язковими та неминучими.

В частині вимог заяви про відшкодування витрат зі складання клопотання від 08 червня 2023 року про повідомлення результатів розгляду справи, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки існує процесуальний обов`язок сторони з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням , а отже така заява не є заявою по сутні спору та не стосується предмету доказування, тому такі витрати не є обов`язковими для відшкодування витрат іншою стороною.

Апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення витрат за підготовку заяви про відшкодування витрат.

Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Судом досліджено наданий до заяви про відшкодування судових витрат акт наданих послуг № 1 від 23 лютого 2024 року. Враховуючи ціну позову, складність справи, а також час витрачений адвокатом на складання відзиву на позов, розумними та необхідними витратами відповідача є сума 5 000 грн. Та обставина, що відповідач оплатив адвокату більшу суму, не дає суду підстав покладати такі витрати на позивача, з огляду на критерії які має враховувати суд.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд застосував лише принцип пропорційності. Стягуючи 17 100 грн. витрат, суд стягнув з позивача вказану суму пропорційно до задоволених вимог, але не врахував, вищенаведені норми процесуального права та обґрунтовані заперечення позивача, щодо необґрунтованості та не співмірності заявлених витрат складності справи та іншим вище наведеним критеріям.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного додаткового рішення та зменшення витрат на правничу допомогу стягнутих з позивача до 5 000 грн.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.268, 367, 374-376, 381-384, 389 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛМ АВТО» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛМ АВТО» на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з ТОВ «ПАЛМА АВТО» на користь відповідача ОСОБА_2 до 5 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська