Рішення

від 15.02.2024 по справі 202/20000/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/20000/23

Провадження № 2/202/1536/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

цивільну справу № 202/20000/23

за позовом

ОСОБА_1

до

Фінансового управління Новогродівської міської ради

про стягнення заробітної плати, про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення та стягнення моральної шкоди, -

за участю:

представника позивача ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

07.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що з 02.01.2008 перебувала у трудових відносинах з фінансовим управлінням Новогродівської міської ради, яке знаходиться за адресою: Україна, 85483, Донецька область, місто Новогродівка, вулиця О. Кошового, будинок 46, її робоче місце було визначено саме за цією адресою.

Остання займана посада з 01.01.2021 - головний спеціаліст бюджетного відділу фінансового управління Новогродівської міської ради, на підставі наказу № 47-к/тр від 31.12.2020.

З 06.04.2022 по 13.04.2022 вона перебувала у щорічній основній відпустці за період 2022 року.

14.04.2022 вона прийшла на своє робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 , але керівництво фінансового управління Новогродівської міської ради та інші працівники були відсутні на робочому місці за зазначеною адресою.

Керівництво відповідача на час її виходу на роботу з відпустки 14.04.2022 року перебувало та дистанційно працювало у м. Калуш, Івано-Франківської області на підставі розпорядження міського голови Новогродівської міської ради від 06.04.2022 року № 50-р.

14.04.2022 керівництво фінансового управління Новогродівської міської ради порушило її права на працю, порушило законодавство про працю, умови колективного договору в частині обов`язків забезпечити їй умови праці та виплати винагороди за працю, фактично відсторонили та увільнили її від виконання своїх посадових функцій, без будь-яких на те законних підстав та без будь-яких повідомлень її з цього приводу.

14.04.2022 відповідач не видавав жодного розпорядчого документа щодо організації її праці. Нею здійснювалося листування з відповідачем щодо організації її праці, але жодного результату таке листування не дало, умови праці поновлені не були, її продовжували не забезпечувати роботою та позбавили права на працю та отримання винагороди за працю.

У зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про працю та її трудових прав, вона 07.10.2022 надіслала відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України. 18.10.2022 року з електронної пошти відповідача їй надійшов лист від 17.10.2022 щодо розгляду заяви про звільнення, в якому зазначено, що не вбачається підстав для прийняття рішення про її звільнення з посади головного спеціаліста бюджетного відділу згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП.

Також зазначила, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року у справі № 202/10360/22 її позов до фінансового управління Новогродівської міської ради про розірвання трудового договору задоволено та розірвано трудовий договір, укладений на невизначений строк між ОСОБА_1 та фінансовим управлінням Новогродівської міської ради, звільнивши ОСОБА_1 з займаної посади головного спеціалісту бюджетного відділу фінансового управління Новогродівської міської ради на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням фінансовим управлінням Новогродівської міської ради законодавства про працю. Постановою апеляційного суду від 05.10.2023 рішення залишено без змін.

05.10.2023 року вона на офіційну електронну та поштову адресу Відповідача надіслала заяву про виконання рішення суду.

11.10.2023 року на її електронну адресу Відповідач надіслав копію наказу про звільнення від 09.10.2023 року № 32/к/тр та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, відповіді на її заяву від 05.10.2023 року вона не отримала в повному обсязі. Відповідачем під час її звільнення порушено її право на отримання усіх належних їй сум при звільненні, зокрема грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023 роки, за невикористану додаткову відпустку за 2022, 2023 роки, заборгованість з заробітної плати яку вона не отримувала з вини відповідача, у зв`язку з чим виникає спір щодо порушення її прав на належні їй суми при звільненні та порушення її прав під час звільнення.

Також зазначила, що відповідачем починаючи з 14.04.2022 року їй нанесено значну моральну шкоду, яку вона зазнала коли їй не забезпечили умовами праці та позбавили права на працю і отримання заробітної плати, залишивши її без заробітку (доходу), який був єдиним засобом існування та забезпечення потреб життєдіяльності.

Враховуючи викладене просила суд стягнути з фінансового управління Новогродівської міської ради на її користь майнову шкоду у вигляді заробітної плати за порушення її прав на працю за період: квітень 2022 року (з 14.04.2022 включно ) 12 днів 7675.44 грн.; травень 2022 року 14071.64 грн.; червень 2022 року 22 дні 14071.64 грн.; липень 2022 року 13432.02 грн.; серпень 2022 року 23 дні 14711.26 грн.; вересень 2022 року 22 дні 14071.64 грн.; жовтень 2022 року 21 день 13432.02 грн.; листопад 2022 року 22 дні 14071.64 грн.; грудень 2022 року 22 дні 14071.64 грн.; січень 2023 року 22 дні 14071.64 грн.; лютий 2023 року 20 днів 12792.40.; березень 2023 року 23 дні 14711.26 грн.; квітень 2023 року 20 днів 12792.40.; травень 2023 року 23 дні 14711.26 грн.; червень 2023 року 22 дні 14071.64 грн.; липень 2023 року 21 день 13432.02 грн.; серпень 2023 року 23 дні 14711.26 грн.; вересень 2023 року 22 дні 14071.64 грн.; жовтень 2023 року ( по 05 жовтня 2023 включно ) 4 дні 2558.48 грн., на загальну суму 247532 ( двісті сорок сім тисяч п`ятсот тридцять дві ) гривні 94 копійки.; стягнути з фінансового управління Новогродівської міської ради на її користь грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік 22 дні 8796.92 грн.; щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік 15 днів 3797.20 грн.; щорічну відпустку за 2023 рік за період з 01.01.2023 року по 05.10.2023 рік 22 дні 8796.92 грн.; щорічну додаткову оплачувану відпустка за 2023 рік 15 днів 5997.90 грн., на загальну суму 27 388 грн. 00 коп.; стягнути з фінансового управління Новогродівської міської ради на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.10.2023 року по 07. 11.2023 року у сумі 18 548.98 грн. та починаючи з 08.11.2023 року по день ухвалення судом рішення за кожен день затримки розрахунку при звільненні у сумі 639.62 грн.; стягнути з фінансового управління Новогродівської міської ради на її користь моральну шкоду за порушення її прав на працю за період: квітень 2022 року (з 14.04.2022 включно) 3 796.67 грн.; травень 2022 року 6700 грн.; червень 2022 року 6700 грн.; липень 2022 року 6700 грн.; серпень 2022 року 6700 грн.; вересень 2022 року 6700 грн.; жовтень 2022 року 6700 грн.; листопад 2022 року 6700 грн.; грудень 2022 року 6700 грн.; січень 2023 року 6700 грн.; лютий 2023 року 6700 грн.; березень 2023 року 6700 грн.; квітень 2023 року 6700 грн.; травень 2023 року 6700 грн.; червень 2023 року 6700 грн.; липень 2023 року 6700 грн.; серпень 2023 року 6700 грн.; вересень 2023 року 6700 грн.; жовтень 2023 року ( по 5 жовтня включно ) 1080.65 грн. на загальну суму 118 777 (сто вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім ) гривень 32 копійки.

13.11.2023 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Ухвала про відкриття провадження направлена на офіційну електронну адресу відповідача та отримана ним 15.11.2023, що підтверджується довідкою, яка приєднана до матеріалів справи.

21.12.2023, за клопотанням позивача, судом витребувані докази у відповідача.

11.01.2024 відповідачем надані витребувані докази.

12.01.2024 відповідачем шляхом поштового відправлення подано відзив на позов.

Приписами ч.7 та ч.8 ст.178 ЦПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В даній справі судом встановлено, що відзив подано з пропуском встановленого строку, оскільки ухвалу відповідач отримав 15.11.2023, тобто строк подання відзиву закінчувався для нього 01.12.2023, але відзив прийнято поштовим відділенням лише 12.01.2024. Крім того, у відзиві відповідач не просить поновити строк для подання відзиву, а також не зазначає поважних причин пропуску вказаного строку, а відтак суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник відповідача доводи позову підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 02.01.2008 перебувала у трудових відносинах з Фінансовим управлінням Новогродівської міської ради, що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом №47-к/тр від 21.12.2020 ОСОБА_1 призначена головним спеціалістом бюджетного відділу, що підтверджується копією наказу.

З доданих до позову копій судових рішень судом встановлено, що передумовою звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом, є її звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати (справа №202/8605/22) та з позовом про розірвання трудового договору (справа №202/10360/23). В обох справах відповідачем було Фінансове управління Новогродівської міської ради.

Так, з рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська по справі №202/8605/22 від 15.02.2023 судом встановлено, що згідно довідки від 06.06.2022 №1202-5001709450/13163 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стала на облік за фактичним перебуванням у АДРЕСА_2 . Простій на підприємстві не оголошувався, підприємство роботу не призупиняло. Вказане підтверджується, зокрема, табелями обліку робочого часу Відповідача з 01.04.2022 по 31.10.2022. Позивач не довів, що він не виконував свою роботу у зв`язку з простоєм підприємства не з його вини, що є його процесуальним обов`язком. Оголошення простою з боку робітника чинним законодавством не передбачено. Посилання позивача на те, що працівники Відповідача мешкали певний період у м. Калуші з наданням відповідних доказів, не є належним обґрунтуванням позовних вимог. Так, тимчасове перебування деяких працівників установи за межами м. Новогродівки не свідчить про простій самої установи.

Отже, суд прийшов до висновку, що вимога щодо визнання доведеним факту перебування Позивача з 14.04.2022 у простої пов`язаному з загрозою для її життя та здоров`я задоволенню не підлягає.

Крім того, у справі №202/8605/22 судом встановлено, що згідно табелю обліку робочого часу фінансового управління Новогродівської міської ради з 14.04.2022 щодо ОСОБА_1 зазначена відмітка НЗ (Нез`ясовані причини). Позивачем не виконувалась робота з 14.04.2022.

З урахуванням відсутності рішень Відповідача за вказаний період про оголошення простою установи, або конкретно Позивачу, а також того факту, що Позивач у вказаний період не виконувала свої посадові обов`язки суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення суми заборгованість з заробітної плати (середнього заробітку за час простою) за період з 14.04.2022 року по 31.10.2022 включно у сумі 84 338.06 грн. також не підлягає задоволенню.

Вказаним рішенням у позові ОСОБА_1 до Фінансового управління Новогродівської міської ради про стягнення заробітної плати відмовлено. Рішення залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.08.2023.

05.10.2023 на підставі наказу №32/к/тр від 09.10.2023 ОСОБА_1 звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України та рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2023 у справі №202/10360/23.

Вказаним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Фінансового управління Новогродівської міської ради про розірвання трудового договору задоволені та встановлено, що згідно довідки начальника фінансового управління Новогродівської міської ради від 02.12.2022 головний спеціаліст бюджетного відділу ОСОБА_1 з 14.04.2022 по день ухвалення рішення відсутня на роботі з нез`ясованих причин.

Згідно листа начальника фінансового управління Новогродівської міської ради № 01-42/86 від 18.05.2023 фінансове управління Новогродівської міської ради роботу, в зв`язку з воєнними діями, не зупиняло. За період воєнного стану рішення про оголошення та запровадження простою у фінансовому управлінні не приймались, дія трудового договору з працівниками не призупинялась.

Відповідно до інформації фінансового управління Новогродівської міської ради № 01-42/87 від 18.05.2020 режим роботи управління до 01 листопада 2022 року: початок роботи - 7 год. 45 хв., перерва з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., закінчення роботи: з понеділка по четвер 17 год. 00 хв., в п`ятницю 15 год. 45 хв. З 01 листопада 2022 року: понеділок - п`ятниця з 07 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв., перерва для відпочинку і харчування з 12 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв. Зазначають, що фінансове управління Новогродівської міської ради здійснювало за адресою: вул. О. Кошового, 46, м. Новогродівка, Донецької області.

При цьому, відповідно до розпорядження міського голови від 06 квітня 2022 року № 50-р «Про перевезення керівного складу, працівників структурних підрозділів та працівників виконкому міської ради» начальник фінансового управління Коломієць Оксана Володимирівна, заступник начальника-начальник бюджетного відділу Дзюбій Тетяна Павлівна, завідуючий сектором фінансів виробничої сфери ОСОБА_3 , провідний спеціаліст фінуправління ОСОБА_4 з 08 квітня 2022 року перебували у м. Калуш Івано-Франківської області.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська по справі № 202/10360/22 залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.10.2023.

Приписами ч.4 ст.82 ЦПК України регламентовано, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у даній справі не підлягає доказуванню те, що позивачем не виконувалась робота з 14.04.2022 по день звільнення, відсутні рішення Відповідача за вказаний період про оголошення простою установи, або конкретно Позивачу, а також те, що Відповідачем не організовано працю ОСОБА_1 в умовах воєнного стану.

Щодо вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди у вигляді заробітної плати за період з 14.04.2022 по 05.10.2023 суд зазначає наступне.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону № 108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до частини першоїстатті 21 Закону№ 108/95-ВРпрацівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей1,12 Закону № 108/95-ВРКонституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленимстаттею 12 Закону № 108/95-ВР, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться устатті 94 КЗпП Україниістатті 1 Закону № 108/95-ВР, та гарантовані державою виплати, передбачені устатті 12 Закону № 108/95-ВР.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що заробітна плата виплачується за фактично виконану працівником роботу при виконанні працівником своїх трудових обов`язків, а сам по собі факт існування укладеного між сторонами трудового договору не наділяє працівника правом на отримання заробітної плати, він лише передбачає можливість виконувати роботу, визначену цією угодою, і як наслідок отримувати винагороду.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Судом встановлено, що позивачем не виконувалась робота з 14.04.2022, заробітна плата ОСОБА_1 за період з квітня 2022 по жовтень 2023 не нараховувалась, вказаний період до трудового стажу не зараховувався.

З 06.06.2022 ОСОБА_1 мешкає у м. Дніпрі, а її робоче місце знаходиться у м. Новогродівка, Донецької області.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталася з заявою до роботодавця про переведення її у дистанційний режим роботи.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15.02.2023 у стягненні заробітної плати за період з 14.04.2022 року по 31.10.2022 з Фінансового управління Новогродівської міської ради на користь ОСОБА_1 відмовлено.

З розрахунку вихідної допомоги при звільненні, який складено начальником відділу обліку та звітності Фінансового управління Новогродівської міської ради судом встановлено, що за період з 14.04.2022 по 01.10.2023 заробітна плата ОСОБА_1 відсутня, але їй нарахована тримісячна вихідна допомога у сумі 20100 грн. 00 коп., яка виплачена їй 11.10.2023.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків, позивач зазначила, що в результаті протиправної поведінки відповідача, вона отримала ці збитки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.

Судом установлено, що при обрахуванні розміру збитків, позивач виходив із свого права на отримання відшкодування упущеної вигоди у вигляді неотриманої заробітної плати яку б вона могла утримувати, якщо б виконувала роботу в період з 14.04.2022 по 05.10.2023.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Стягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судовим рішенням у справі № 202/10360/22 встановлено, що відповідачем не організовано працю ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, а тому наявні підстави для припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 за частиною третьою статті38 КЗпП України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас, доказів реального наміру ОСОБА_1 виконувати свою роботу на посаді головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Новогродівської міської ради та як наслідок отримувати за неї заробітну плату позивачем надано не було, що вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання заробітної плати та не може бути підставою для її стягнення.

Отже, в даному випадку відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення - причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, що, як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заробітної плати на користь ОСОБА_1 за період з 14.04.2022 по 05.10.2023, а відтак вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки суд зазначає, що вони також задоволенню не підлягають, оскільки 11.10.2023 ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 220,07 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 мала дні невикористаної щорічної відпустки за які роботодавець повинен був провести розрахунок при звільненні.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку суд зазначає, що ОСОБА_1 звільнена 05.10.2023 на підставі наказу від 09.10.2023, і роботодавець розрахувався з нею у відповідності до ст.116 КЗпП України. Усі належні виплати одержані ОСОБА_1 11.10.2023.

Відтак судом не встановлено підстав для відповідальності Відповідача за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно зстаттею 237-1КЗпП України(уредакції чиннійна моментподання позову)відшкодування роботодавцемморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає , окрім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів . (ч.2 ст.23 ЦК України)

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 118 777 грн. 32 коп. позивачка зазначила, що у зв`язку з порушенням відповідачем її прав на працю починаючи з 14 квітня 2022 року, вона фактично втратила основну роботу та втратила основний заробіток, що призвело до постійного перебування у пригніченому стані, зниженні життєвого тонусу, хвилювань, що негативно позначилось на її стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, чим їй було завдано моральну шкоду. Крім цього, втрата нормальних життєвих зв`язків полягала у тому, що вона була вимушена звертатися до відповідача з заявами про вирішення трудових відносин, відповідач ігнорував її звернення, вона зверталася за захистом своїх прав та інтересів до суду, обґрунтовуючи свої вимоги щодо її звільнення саме з підстав невиконання відповідачем законодавства про працю, всі ці негативні події вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки залишившись без роботи, вона як посадова особа органу місцевого самоврядування, не мала іншої змоги влаштовувати своє життя, вона дуже любила свою роботу, але керівний склад відповідача порушив її права на працю, позбавив її роботи та основного заробітку.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши вказані доводи позивача про завдання моральної шкоди, враховуючи фактичні обставини справи, а також докази по справі, суд приходить до висновку, що факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди свого підтвердження не знайшов, а відтак вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10,12,13, 137, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 20.02.2024

Суддя А. О. Михальченко