Постанова

від 23.04.2024 по справі 202/20000/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4264/24 Справа № 202/20000/23 Головуючий упершій інстанції: Михальченко А.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровськавід 15лютого 2024року посправі запозовом ОСОБА_1 до Фінансовогоуправління Новогродівськоїміської радипро стягненнямайнової шкоди,заробітної плати,середнього заробітку, відпускнихта моральноїшкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 02.01.2008 вона перебувала у трудових відносинах з фінансовим управлінням Новогродівської міської ради, яке знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , а її робоче місце було визначено саме за цією адресою. Остання займана посада з 01.01.2021 - головний спеціаліст бюджетного відділу фінансового управління Новогродівської міської ради, на підставі наказу №47-к/тр від 31.12.2020. З 06.04.2022 по 13.04.2022 вона перебувала у щорічній основній відпустці за період 2022 року. 14.04.2022 вона прийшла на своє робоче місце за вказаною адресою, але керівництво фінансового управління Новогродівської міської ради та інші працівники були відсутні на робочому місці. Керівництво відповідача на час її виходу на роботу з відпустки 14.04.2022 року перебувало та дистанційно працювало у м. Калуш Івано-Франківської області, на підставі розпорядження міського голови Новогродівської міської ради від 06.04.2022 року №50-р. 14.04.2022 керівництво фінансового управління Новогродівської міської ради порушило її права на працю, порушило законодавство про працю, умови колективного договору в частині обов`язків забезпечити їй умови праці та виплати винагороди за працю, фактично відсторонили та увільнили її від виконання своїх посадових функцій, без будь-яких на те законних підстав та без будь-яких повідомлень її з цього приводу. 14.04.2022 відповідач не видавав жодного розпорядчого документа щодо організації її праці. Нею здійснювалося листування з відповідачем щодо організації її праці, але жодного результату таке листування не дало, умови праці поновлені не були, її продовжували не забезпечувати роботою та позбавили права на працю і отримання винагороди за працю. У зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про працю та її трудових прав, вона 07.10.2022 надіслала відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України. 18.10.2022 року з електронної пошти відповідача їй надійшов лист від 17.10.2022 щодо розгляду заяви про звільнення, в якому зазначено, що не вбачається підстав для прийняття рішення про її звільнення з посади головного спеціаліста бюджетного відділу згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП. Також зазначила, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року у справі №202/10360/22 її позов до фінансового управління Новогродівської міської ради про розірвання трудового договору задоволено та розірвано трудовий договір, укладений на невизначений строк між ОСОБА_1 та фінансовим управлінням Новогродівської міської ради, звільнивши ОСОБА_1 з займаної посади головного спеціаліста бюджетного відділу фінансового управління Новогродівської міської ради, на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю. Постановою апеляційного суду від 05.10.2023 рішення залишено без змін. 05.10.2023 року вона на офіційну електронну та поштову адресу відповідача надіслала заяву про виконання рішення суду. 11.10.2023 року на її електронну адресу відповідач надіслав копію наказу про звільнення від 09.10.2023 року №32/к/тр та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, відповіді на її заяву від 05.10.2023 року вона не отримала в повному обсязі. Відповідачем під час її звільнення порушено її право на отримання усіх належних їй сум при звільненні, зокрема грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023 роки, за невикористану додаткову відпустку за 2022, 2023 роки, заборгованість із заробітної плати, яку вона не отримувала з вини відповідача, у зв`язку з чим виникає спір щодо порушення її прав на належні їй суми при звільненні та порушення її прав під час звільнення. Також зазначила, що відповідачем, починаючи з 14.04.2022 року, їй нанесено значну моральну шкоду, яку вона зазнала коли їй не забезпечили умовами праці та позбавили права на працю і отримання заробітної плати, залишивши її без заробітку (доходу), який був єдиним засобом існування та забезпечення потреб життєдіяльності. Правовою підставоюстягнення майновоїшкоди позивачказазначає,зокрема,положення ст.1166ЦК України. Тому позивачка просила стягнути на її користь з фінансового управління Новогродівської міської ради:

майнову шкоду у вигляді заробітної плати за порушення її прав на працю за період: квітень 2022 року (з 14.04.2022 включно ) 12 днів 7675,44 грн.; травень 2022 року 14071,64 грн.; червень 2022 року 22 дні 14071,64 грн.; липень 2022 року 13432,02 грн.; серпень 2022 року 23 дні 14711,26 грн.; вересень 2022 року 22 дні 14071,64 грн.; жовтень 2022 року 21 день 13432,02 грн.; листопад 2022 року 22 дні 14071,64 грн.; грудень 2022 року 22 дні 14071,64 грн.; січень 2023 року 22 дні 14071,64 грн.; лютий 2023 року 20 днів 12792,40.; березень 2023 року 23 дні 14711,26 грн.; квітень 2023 року 20 днів 12792,40.; травень 2023 року 23 дні 14711,26 грн.; червень 2023 року 22 дні 14071,64 грн.; липень 2023 року 21 день 13432,02 грн.; серпень 2023 року 23 дні 14711.26 грн.; вересень 2023 року 22 дні 14071,64 грн.; жовтень 2023 року ( по 05 жовтня 2023 включно ) 4 дні 2558,48 грн., на загальну суму 247532,94 грн;

грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік 22 дні 8796,92 грн.; щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік 15 днів 3797,20 грн; щорічну відпустку за 2023 рік за період з 01.01.2023 року по 05.10.2023 рік 22 дні 8796,92 грн; щорічну додаткову оплачувану відпустка за 2023 рік 15 днів 5997,90 грн., на загальну суму 27388,00 грн;

середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.10.2023 року по 07.11.2023 року у сумі 18548,98 грн. та починаючи з 08.11.2023 року по день ухвалення судом рішення за кожен день затримки розрахунку при звільненні у сумі 639,62 грн.;

моральну шкоду за порушення її прав на працю за період: квітень 2022 року (з 14.04.2022 включно) 3796,67 грн.; травень 2022 року 6700,0 грн.; червень 2022 року 6700,0 грн.; липень 2022 року 6700,0 грн.; серпень 2022 року 6700,0 грн.; вересень 2022 року 6700,0 грн.; жовтень 2022 року 6700,0 грн.; листопад 2022 року 6700,0 грн.; грудень 2022 року 6700,0 грн.; січень 2023 року 6700,0 грн.; лютий 2023 року 6700,0 грн.; березень 2023 року 6700,0 грн.; квітень 2023 року 6700 грн.; травень 2023 року 6700 грн.; червень 2023 року 6700 грн.; липень 2023 року 6700,0 грн.; серпень 2023 року 6700,0 грн.; вересень 2023 року 6700,0 грн.; жовтень 2023 року (по 5 жовтня включно) 1080,65 грн. на загальну суму 118777,32 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи,порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового та з частковим закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 02.01.2008 перебувала у трудових відносинах з Фінансовим управлінням Новогродівської міської ради, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 29-34).

Наказом №47-к/тр від 31.12.2020 ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року призначено головним спеціалістом бюджетного відділу Фінансового управління Новогродівської міської ради, що підтверджується копією наказу (а.с. 34 зворот, 36).

Згідно змісту вказаного вище наказу №47-к/тр від 31.12.2020, ОСОБА_1 має стаж служби в органах місцевого самоврядування 23 роки 1 місяць 28 днів, що дає право на щомісячну надбавку за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг з фонду оплати праці працівників фінансового управління; також ОСОБА_1 має одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування шостої категорії та доплату за ранг у сумі 400 грн на місяць (а.с. 36).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року, у цивільній справі №202/8605/22 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фінансового управління Новогродівської міської ради про стягнення заборгованості із заробітної плати (середнього заробітку за час простою) за період з 14.04.2022 року по 31.10.2022 року включно у сумі 84338.06 грн. (а.с. 57-59).

У вказаному вище рішенні, зокрема, встановлено, що згідно довідки від 06.06.2022 №1202-5001709450/13163 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи ОСОБА_1 стала на облік за фактичним перебуванням у АДРЕСА_2 ; простій на підприємстві не оголошувався, підприємство роботу не призупиняло. Вказане підтверджується, зокрема, табелями обліку робочого часу відповідача з 01.04.2022 по 31.10.2022. Позивач не довів, що він не виконував свою роботу у зв`язку з простоєм підприємства не з його вини, що є його процесуальним обов`язком. Оголошення простою з боку робітника чинним законодавством не передбачено. Посилання позивача на те, що працівники відповідача мешкали певний період у м. Калуші з наданням відповідних доказів, не є належним обґрунтуванням позовних вимог. Так, тимчасове перебування деяких працівників установи за межами м. Новогродівки не свідчить про простій самої установи. Згідно табелю обліку робочого часу фінансового управління Новогродівської міської ради з 14.04.2022 щодо ОСОБА_1 зазначена відмітка НЗ (нез`ясовані причини). Позивачем не виконувалась робота з 14.04.2022.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 липня 2023 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, у цивільній справі №202/10360/22 задоволено позов ОСОБА_1 до фінансового управління Новогродівської міської ради про розірвання трудового договору. Вирішено розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк між ОСОБА_1 та фінансовим управлінням Новогродівської міської ради, звільнивши ОСОБА_1 з займаної посади головного спеціалісту бюджетного відділу фінансового управління Новогродівської міської ради на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням фінансовим управлінням Новогродівської міської ради законодавства про працю. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 43-46, 47, 48-52).

Вказане вищерішення набралозаконної сили05жовтня 2023року.

У рішенні суду від 07 червня 2023 року №202/10360/22, зокрема, установлено, що згідно довідки начальника фінансового управління Новогродівської міської ради від 02.12.2022 головний спеціаліст бюджетного відділу ОСОБА_1 з 14.04.2022 по день ухвалення рішення відсутня на роботі з нез`ясованих причин.

Згідно листа начальника фінансового управління Новогродівської міської ради № 01-42/86 від 18.05.2023 фінансове управління Новогродівської міської ради роботу, в зв`язку з воєнними діями, не зупиняло. За період воєнного стану рішення про оголошення та запровадження простою у фінансовому управлінні не приймались, дія трудового договору з працівниками не призупинялась.

Відповідно до інформації фінансового управління Новогродівської міської ради № 01-42/87 від 18.05.2020 режим роботи управління до 01 листопада 2022 року: початок роботи - 7 год. 45 хв., перерва з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., закінчення роботи: з понеділка по четвер 17 год. 00 хв., в п`ятницю 15 год. 45 хв. З 01 листопада 2022 року: понеділок - п`ятниця з 07 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв., перерва для відпочинку і харчування з 12 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв. Зазначають, що фінансове управління Новогродівської міської ради здійснювало за адресою: вул. О. Кошового, 46, м. Новогродівка, Донецької області.

При цьому, відповідно до розпорядження міського голови від 06 квітня 2022 року № 50-р «Про перевезення керівного складу, працівників структурних підрозділів та працівників виконкому міської ради» начальник фінансового управління ОСОБА_2 , заступник начальника-начальник бюджетного відділу ОСОБА_3 , завідуючий сектором фінансів виробничої сфери ОСОБА_4 , провідний спеціаліст фінуправління ОСОБА_5 з 08 квітня 2022 року перебували у м. Калуш Івано-Франківської області.

Згідно наказу Фінансового управління Новогродівської міської ради №32/к/тр від 09.10.2023 ОСОБА_1 з 05.10.2023 звільнено із займаної посади за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2023 у справі №202/10360/22 (а.с. 60).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є, зокрема, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди за порушення саме трудових прав позивачки.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу №47-к/тр від 31.12.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста бюджетного відділу Фінансового управління Новогродівської міської ради.

У трудовій книжці наявний запис про прийняття ОСОБА_1 присяги посадової особи органу місцевого самоврядування (а.с. 30 зворот). Також позивачці було присвоєно 11ранг посадової особи місцевого самоврядування VIкатегорії (а.с. 36).

Наказом №32/к/тр від 09.10.2023 ОСОБА_1 з 05.10.2023 звільнено із займаної посади за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 60).

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III в редакції, чинній на дату звільнення позивача (далі - Закон №2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

За положеннями статті 10 Закону №2493-III зазначено, зокрема, що прийняття на посаду інших працівників органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

За положеннями статті 14 Закону №2493-III посади спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділіввиконавчих органівміських (міст обласного значення та м. Сімферополя) рад, старост відносяться до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування (абзац восьмий статті).

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.

З огляду на те, що позивачка була посадовою особою органу місцевого самоврядування, проходила публічну службу, тому на вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (заробітної плати, як вказано у позовній заяві), грошової компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди за порушення трудових прав позивачки - поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №658/1659/21, а також правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №607/10429/16-ц.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Фінансового управління Новогродівської міської ради про стягнення заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу), компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав посадової особи місцевого самоврядування, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

ОСОБА_1 роз`яснюється право на звернення із зазначеними вище позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства до відповідного суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Фінансового управління Новогродівської міської ради про стягнення майнової шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України, то ця частина позовних вимог задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги, зокрема, завданням їй відповідачем матеріальної шкоди, відповідно до статті 1166 ЦК України, у вигляді невиплаченої заробітної плати за період порушення трудових прав з 14.04.2022 по 05.10.2023 на суму 247532,94 грн.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Наявність усіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Встановлені у статті 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК України, тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами і юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

Передбачені ст. 1166 ЦК України підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду застосовуються в разі виникнення між сторонами спору в деліктних зобов`язаннях.

Разом з тим підстави, умови, порядок, межі й розмір відповідальності роботодавця з невиплати заробітної плати за період порушення трудових прав встановлені Кодексом законів про працю України.

Позивачка вважає шкодою, завданою їй відповідачем, неотриману ОСОБА_1 заробітну плату за період перебування у трудових відносинах з відповідачем з 14.04.2022 по 05.10.2023 на суму 247532,94 грн.

Отже, правовідносини між сторонами регулюються трудовим законодавством, у зв`язку з чим не можна вважати, що через невиплату позивачці роботодавцем заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) у спірний період була завдана шкода, яка підлягає відшкодуванню у порядку статті 1166 ЦК України.

Позивачкою не доведені підстави для покладання на відповідача обов`язку щодо відшкодування майнової шкоди у порядку статті 1166 ЦК України, а також не встановлено факту завдання такої шкоди ОСОБА_1 , оскільки невиплата заробітної плати, у тому числі за час вимушеного прогулу, тощо, регулюється нормами Кодексу законів про працю України.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, допустив порушення норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із частковим закриттям провадження у справі та відмовою в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове закриття провадження у справі та відмову в стягненні майнової шкоди з відповідача.

ОСОБА_1 роз`яснюється право на звернення із адміністративним позовом до Фінансовогоуправління Новогродівськоїміської радипро стягненнязаробітної плати(середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу),компенсації заневикористані відпустки,середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні,моральної шкоди,заподіяної порушеннямтрудових правпосадової особимісцевого самоврядування,-у порядку адміністративного судочинства до відповідного суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від15лютого 2024року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доФінансового управлінняНовогродівської міськоїради простягнення майновоїшкоди відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Фінансового управління Новогродівської міської ради про стягнення заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав посадової особи місцевого самоврядування закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова