Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/17381/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/17381/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого

структурного підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-

монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»

про стягнення 668.211,04 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

13.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» про стягнення 668.211,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем за результатами проведення процедури відкритих торгів укладено договір поставки № УЗ/ЦБМБС-21597/10 від 28.12.2021 твердого палива. На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу наступну кількість вугілля кам`яного марки ДГ (13-100): 14.02.2022 - 18,820 тон; 18.02.2022 - 20,720 тон; 18.02.2022 - 17,620 тон; 21.02.2022 - 19,200 тон; 21.02.2022 - 20,540 тон; 23.02.2022 - 18,880 тон; 23.02.2022 - 20,420 тон, що підтверджуються актами приймання-передачі вугільної продукції та товарно-транспортними накладними, у загальній кількості 136,200 тон на загальну суму 653.433,12 грн з ПДВ. Також сторонами підписано видаткову накладну № 000048 від 07.11.2022. 13.12.2022 зареєстровано податкову накладну № 7847044/33124465 на загальну суму 653.433,12 грн. За умовами п. 7.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної, тобто у строк до 14.02.2023. Враховуючи те, що відповідачем свої зобов`язання не виконано позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 668.211,04 грн, з яких 653.433,12 грн основного боргу, 14.326,78 грн інфляційних втрат та 451,14 грн 0,1% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17381/23 від 20.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

30.11.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/17381/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.12.2023 було направлено відповідачу (Акціонерному товариству «Українська залізниця») в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 06.12.2023 о 17:21 год., що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.12.2023 було направлено Виробничому структурному підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600066722969 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд».

Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця ухвалу суду від 05.12.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримала 11.12.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0600066722969.

29.12.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 25.12.2023), зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступні обставини: позивачем було порушено строки поставки товару; акти приймання-передачі вугільної продукції підписані зі сторони відповідача одноособово та без дотримання вимог п. 5.6 договору; позивачем не надано належних доказів, що підтверджують передачу товару уповноваженим особам; накладна № 000048 від 07.11.2022 підписана зі сторони замовника (відповідача) без дотримання вимог п.п. 5.4, 5.6 договору та не відповідає актам приймання-передачі в частині загальної вартості вугілля кам`яного; станом на 16.12.2022 відсутня інформація про реєстрацію податкової накладної, яка є підставою для здійснення розрахунків, а також така податкова накладна не надавалася відповідачу; посилання позивача на укладену між сторонами додаткову угоду № 1 від 07.11.2022 є безпідставним, оскільки вона укладена вже після здійснення поставки. Також відповідач заперечує проти стягнення нарахованих позивачем інфляційних втрат на 3% річних.

29.12.2023 від відповідача до суду надійшла заява (подана до відправлення до поштового відділення зв`язку 25.12.2023) із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просив суд розглянути справу № 910/17381/23 в порядку загального позовного провадження.

05.01.2024 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відповідь на відзив, згідно з якою позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17381/23 від 09.01.2024 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28.12.2021 між Приватним підприємством «Вугледаренергоплюс» (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (замовник, відповідач) було укладено договір поставки № УЗ/ЦБМЕС-21597/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є поставка постачальником замовнику Код ДК 021:2015:09110000-3 Тверде паливо (вугілля кам`яне марки ДГ (13-100)) (далі - товар) згідно зі специфікацією (додаток № 1). Рік виготовлення - 2021 рік.

Найменування товару: Вугілля кам`яне марки ДГ (13-100) (п. 1.2 договору).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 653.433,12 грн та за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано 14.326,78 грн інфляційних втрат, 451,14 грн 0,1% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 16.2 договору строк його дії встановлюється сторонами з моменту його підписання і до 31.12.2022, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору.

Кількість та асортимент товару визначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 3.1 договору)

Згідно зі специфікацією (додаток № 1 до договору) постачальник зобов`язується поставити замовнику наступний товар: вугілля кам`яне, код товару 0911000-3 тверде паливо, марка ДГ (13-100) ДСТУ 7146:2010, ДСТУ 3472:2015 ТУ У 05.1-30641927-197:2020, у кількості 673,7 тон, ціна без ПДВ - 3.998,00 грн, загальна сума без ПДВ - 2.693.452,60 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору поставка товару проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару. Поставка товару здійснюється постачальником протягом 15 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом - відсутній, електронною поштою: ugledarenergoplus@gmail.com, листом за адресою: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, абонентська скринька 114).

Відповідач, у поданому до суду відзиві на позов підтверджує, що 29.12.2023 останнім було направлено заявку № ФБМЕС-01/1028 на постачання матеріалів відповідно до договору.

Заявка № ФБМЕС-01/1028 від 29.12.2023 сторонами до матеріалів справи додана не була.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною кількістю 136,200 тон, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі вугільної продукції:

б/н від 14.02.2022 кількістю 18,820 тон;

б/н від 18.02.2022 кількістю 20,720 тон;

б/н від 18.02.2022 кількістю 17,620 тон;

б/н від 21.02.2022 кількістю 19,200 тон;

б/н від 21.02.2022 кількістю 20,540 тон;

б/н від 23.02.2022 кількістю 18,880 тон;

б/н від 23.02.2022 кількістю 20,420 тон.

Заперечення відповідача щодо порушення позивачем строків поставки товару судом не приймаються до уваги, оскільки прострочення строків поставки товару не є предметом даного спору.

Також матеріали справи містять товарно-транспортні накладні № 1 від 14.02.2022, № 2 від 18.02.2022, № 3 від 18.02.2022, № 8 від 21.02.2022, № 9 від 21.02.2022, з підписами та відтисками печатки відповідача.

Заперечення відповідача в частині недотримання позивачем вимог п. 5.6 договору при підписанні актів приймання-передачі вугільної продукції, а саме те, що позивачем не визначено уповноважених на підпис осіб та підписано акти без урахування вимог статуту щодо підписання щонайменше двома уповноваженим особами, суд не приймає до уваги з огляду на наступне

Відповідно до п. 5.6 договору акт прийму-передачі або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання товару, підписуються особами, що визначені у п. 5.4 договору або особами, яким надані довіреності встановленим порядком на здійснення таких дій.

Пунктом 5.4 договору визначено, що зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженим особами: директор виконавчий (особа, що виконує його обов`язки) філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця»; заступник директора виконавчого (особа, що виконує його обов`язки) філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця»; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця».

Разом з цим, відсутність у актах прийому-передачі вугільної продукції б/н від 14.02.2022, б/н від 18.02.2022, б/н від 18.02.2022, б/н від 21.02.2022, б/н від 21.02.2022, б/н від 23.02.2022, б/н від 23.02.2022 реквізитів довіреностей посадових осіб, які отримували товар за даними актами, за наявності їх підписів у цих актах прийму-передачі, які засвідчені відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою, чи що такі акти прийому-передачі вугільної продукції є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на актах прийому-передачі вугільної продукції б/н від 14.02.2022, б/н від 18.02.2022, б/н від 18.02.2022, б/н від 21.02.2022, б/н від 21.02.2022, б/н від 23.02.2022, б/н від 23.02.2022 є свідченням участі АТ «Українська залізниця», в особі Виробничого структурного підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» як юридичної особи, у здійсненні господарських операцій за цими актами.

Відповідно до п. 6.1 договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Як вже було встановлено судом, відповідно до специфікації, ціна товару без ПДВ становить 3.998,00 грн за 1 тону.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що загальна сума договору - 2.693.452,60 грн без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 07.11.2022 до договору поставки № УЗ/ЦБМЕС-21597/10 від 28.12.2021 змовник та постачальник погодили наступне: у зв`язку із закінченням терміну тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД (абзац перший пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIIвід 21.12.2016), сторони дійшли згоди застосувати п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», щодо збільшення вартості товару та внести зміни до п. 6.3 розділу 6 «Ціна» договору і викласти його в наступній редакції: «Загальна сума по договору складає 3.232.143,12 грн з ПДВ.»

Пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

З викладеного вбачається, що договір поставки № УЗ/ЦБМЕС-21597/10 від 28.12.2021 укладено в період дії тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції за даним договором, а тому загальна сума договору визначалася без врахування ПДВ.

На момент здійснення господарських операцій за договором поставки № УЗ/ЦБМЕС-21597/10 від 28.12.2021 (лютий 2022 року) вищезгадані пільги вже не застосовувалися.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зміни, у тому числі ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування.

Враховуючи підписану між сторонами додаткову угоду № 1 від 07.11.2022, підписання якої відповідач не заперечує, а також норми чинного законодавства України, що передбачають можливість внесення змін до істотних умов договору про закупівлі у випадку зміни умов щодо надання пільг з оподаткування, що у даному випадку відбулося до 01.01.2022, суд вважає, що оподаткуванню підлягає товар поставлений за весь час дії договору (починаючи з 01.01.2022), в тому числі до 07.11.2022.

У зв`язку з вище зазначеним суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо безпідставності посилання позивача на укладену між сторонами додаткову угоду № 1 від 07.11.2022.

Матеріали справи містять підписану та скріплену печатками обох сторін видаткову накладну № 000048 від 07.11.2022 за договором № УЗ/ЦБМЕС-21597/10 від 28.12.2021, згідно з якою сума, за поставлений постачальником товар у кількості 136,200 тон, становить 653.433,12 грн, в тому числі 108.905,52 грн ПДВ.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо підписання видаткової накладної № 000048 від 07.11.2022 без дотримання вимог п.п. 5.4 та 5.6 договору, з огляду на наступне

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за видатковими накладними, за наявності підпису у накладних, які засвідчені відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Всі видаткові накладні містять обов`язкові реквізити, такі як дата їх складання; назва підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за видатковими накладними; зміст та обсяг господарських операцій, одиниця виміру господарських операцій; особисті підписи уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).

Відсутність у видаткових накладних реквізитів довіреностей посадових осіб, які отримували товар за видатковими накладними, за наявності їх підписів у видаткових накладних, які засвідчені відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою, чи що такі видаткові накладні є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видатковій накладній № 000048 від 07.11.2022 є свідченням участі Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Виробничого структурного підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» як юридичної особи, у здійсненні господарських операціях за цими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником на 45 (сорок п`ятий) банківський день з дати реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки, та підписання сторонами акту здачі-приймання товару.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів реєстрацію позивачем податкової накладної, як це зазначає відповідач, оскільки матеріали справи містять Рішення № 7847044/33124465 від 13.12.2022, яким прийнято рішення про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням вимог п. 220-1.3 статті 220-1 Податкового кодексу України, відповідно до якого: продавець - Приватне підприємство «Вугледаренергоплюс»; покупець - Акціонерне товариство «Українська залізниця»; дата складання - 07.11.2022; загальна сума з урахуванням податку на додану вартість - 653.433,12 грн; сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту - 108.905,52 грн.

Суд також вважає за потрібне звернути увагу відповідача, що умовами договору не встановлено обов`язку постачальника надавати податкові накладні замовнику.

Враховуючи умови п. 7.1 договору та те, що податкова накладна була зареєстрована 13.12.2022, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар до 14.02.2023 включно.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 653.433,12 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 653.433,12 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо сплати вартості поставленого товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 14.326,78 грн інфляційних втрат та 451,14 грн 0,1 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Пунктом 11.2 договору сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Отже, враховуючи умови п. 11.2 договору сторони визначили інший розмір процентів, а саме 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14.326,78 грн інфляційних втрат та 451,14 грн 0,1% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Виробничого структурного підрозділу «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, код ЄДРПОУ 41149437) на користь Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс» (03194, м. Київ, вул. Зодчих, 4, кв. 258, код ЄДРПОУ 33124465) 653.433 (шістсот п`ятдесят три тисячі чотириста тридцять три) грн 12 коп. основного боргу, 14.326 (чотирнадцять тисяч триста двадцять шість) грн 78 коп. інфляційних втрат, 451 (чотириста п`ятдесят одна) грн 14 коп. 0,1% річних та 10.023 (десять тисяч двадцять три) грн 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова