Постанова

від 14.02.2024 по справі 391/666/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2024 року м. Кропивницький

справа № 391/666/21

провадження № 22-з/4809/17/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Головань А.М., Дуковський О.Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Солодова Людмила Анатоліївна, ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Захарченка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Солодової Людмили Анатоліївни, ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року та апеляційною скаргою адвоката Захарченка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2023 року (суддя Ревякіна О.В.),-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року без змін.

Апеляційну скаргу адвоката Захарченка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 в цій же справі задоволено частково; додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2023 року скасовано; ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн.

До закінчення судових дебатів у засіданні суду апеляційної інстанції 23 січня 2024 року представником відповідача адвокатом Захарченком І.В., заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, про що зазначено письмово.

26 лютого 2024 року адвокатом Захарченком І.В. через підсистему електронний суд подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду від 31 січня 2024 року заяву адвоката Захарченка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року та апеляційною скаргою адвоката Захарченка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2023 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 14 лютого 2024 року.

Відповідно до вимог ЦПК учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи (224-225 том 2).

Позивач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просить відмовити в задоволенні заяви. Вказує, що стороною відповідача не надано до суду доказів сплати відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, акт виконаних робіт жодним чином не підтверджує факт оплати наданих послуг. Посилаючись на висновки Верховного Суду у справах №905/1795/18, №922/2685/19, №922/445/19 вважає, що підстави для задоволення заяви відсутні (а.с.221-223 том 2).

Учасники справи в судове засідання не з`явились, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши зміст заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Статтею 270 ЦПК України встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є не вирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Судом встановлено, що представництво інтересів відповідача під час апеляційного розгляду даної справи здійснював адвокат Захарченко І.В. на підставі ордера серії ВА № 1063377 від 09 жовтня 2023 року та договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року (а.с. 152 том 2).

За умовами договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року ОСОБА_2 (клієнт) зобов`язується виплатити адвокату Захарченко І.В. гонорар по справі № 391/666/21 за представництво в суді першої інстанції - у розмірі 25000 грн, в суді апеляційної інстанції - у розмірі 10000 грн, у суді касаційної інстанції - у розмірі 10000 грн. Крім того, ОСОБА_2 зобов`язується сплатити адвокату гонорар успіху, розмір якого становить 50% від розміру гонорару за представництво у випадку відмови у задоволенні позову. Повна вартість послуг має бути сплачена клієнтом у 30-денний строк після ухвалення остаточного рішення у даній справі (а.с. 104-106 том 2).

Отже, за умовами договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року між адвокатом та клієнтом погоджено фіксований розмір витрат, що не потребує наведення розрахунку як такого.

В акті прийому-передачі наданих послуг від 23 січня 2024 року вказано детальний опис робіт, згідно з яким комплекс виконаної адвокатом роботи включає в себе: підготовку відзиву від 25.10.2023 та участь у судовому засіданні 23.01.2024. Загальна вартість вказаних робіт становить 10 000,00 грн (а.с.213 том 2).

Письмовими доказами, наявними в матеріалах справи доводиться надана адвокатом Захарченком І.В. правнича допомога в суді апеляційної інстанції, представник приймав участь у судовому засіданніапеляційного суду 23.01.2024, подавав апеляційну скаргу в інтересах відповідача та подавав відзив на апеляційну скаргу позивача.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на відсутність доказів оплати клієнтом гонорару адвоката як на підставу відмови у розподілі судових витрат.

Так, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Отже, виходячи із вимог п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Разом з тим, беручи до уваги передбачені чинним процесуальним законодавством критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, такі як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати відповідача за надання адвокатом правничої допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню позивачем частково в сумі 5 000,00 грн.

Оскільки адвокат приймав участь в даній справі в суді першої інстанції, знайомий з матеріалами справи, яка розглядалась в районному суді з 2021 року, питання правничої допомоги в суді першої інстанції вирішено на користь даної сторони, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування до 5 000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що заява адвоката Захарченка І.В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Захарченка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді А.М. Головань

О.Л. Дуковський

: