Ухвала

від 06.03.2024 по справі 391/666/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

місто Київ

справа № 391/666/21

провадження № 61-2697ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня

2023 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого

2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Солодова Людмила Анатоліївна, ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Вказував, що 22 грудня 2018 року його батько ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали спадковий договір № 1344, зареєстрований приватним нотаріусом Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області

Солодовою Л. А.

Предметом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522883800:02:000:0218, право власності на яку, за умовами цього правочину, виникає у ОСОБА_2 (набувача) після смерті ОСОБА_4 (відчужувача).

Того ж дня ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір емфітевзису, зареєстрований за № 1343 приватним нотаріусом Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А., предметом якого є та ж земельна ділянка з кадастровим номером: 3522883800:02:000:0218.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_4 помер. У день заведення спадкової справи 05 лютого 2019 року він дізнався про існування спадкового договору.

Вважав, що договір є нікчемним, оскільки на момент його укладення діяла заборона на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім передачі зазначених земельних ділянок у спадщину. Просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації запису про право власності від 07 лютого 2019 року № 30240677 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 11 лютого 2019 року № 45471005.

08 серпня 2023 року рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12 вересня 2023 року додатковим рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Захарченка І. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

23 січня 2024 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу адвоката Захарченка І. В., який діє в інтересах

ОСОБА_2 задоволено частково. Додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2023 року скасовано з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

14 лютого 2024 року додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду заяву адвоката Захарченка І. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн.

21 лютого 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 183/6067/19, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Вбачаються підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребування матеріалів справи.

Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року.

Витребувати із Компаніївського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 391/666/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Солодова Людмила Анатоліївна, ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Сердюк