Рішення

від 21.09.2007 по справі 37/379

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/379

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/379

21.09.07

За позовом

ДоПроАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного віокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Дочірнього підприємства «Торговий дім КССРЗ»стягнення 28359,23 грн

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/379 прийнято 21.09.2007 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 13.09.2007 року, 20.09.2007 року та 21.09.2007 року, у відповідності до статті 77 ГПК України.

В засіданнях брали участь представники сторін :

Від позивача Шевчук А.С.- представник за довіреністю № 07/7530 від 09.11.2006 року; Цурка Н.О.- представник за довіреністю № д07/275 від 16.01.2007 року; Іваненко І.П. –представник за довіреністю № У07/4940 від 10.08.2007 року;

Від відповідача  Підлісний Є.О.- представник за довіреністю № б/н від 28.03.2005 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Дочірнього підприємства «Торговий дім КССРЗ»про стягнення 51437,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати на поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води за договором № 8373001 від 01.05.2001 року та угодою про реструктуризації заборгованості від 11.10.2004 року № 562-04.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2007 р. порушено провадження у справі № 37/379, розгляд справи було призначено на 27.08.2007 року о 12-00.

Відповідач відзив на позовні вимоги суду не надав, проте в усному порядку зазначив, що Господарським процесуальним кодексом України обов'язок доказування покладений на позивача, а тому відповідач не зобов'язаний надавати контррозрахунок  суми боргу.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи ухвалою суду відкладався, а також судом в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Крім того, ухвалою Господарського процесуального кодексу України від 13.09.2007 року № 37/379 за клопотанням сторін був продовжений строк вирішення спору.

В судовому засіданні 21.09.2007 року представники сторін надали суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний представниками сторін.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом за згодою представників позивача в судовому засіданні 21.09.2007 року було лише оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                       ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(електропостачальною організацією) та Дочірнім підприємством «Торговий дім КССРЗ»(споживачем) був укладений договір на постачання електричної енергії  у гарячій воді № 8373001 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач поставляє теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби : опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору, при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомлювати абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження Держадміністрації міста Києва про їх змінення, а відповідач -  додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення , та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно п. п. 5.1, 5.5 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку. При відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Відповідно до п. 3 Додатка № 4  до Договору сторони погодили такий порядок розрахунків за теплову енергію : при перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується “абонентом” не пізніше 28 числа поточного місяця, а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Крім того, 11.10.2004 року сторони уклали угоду № 562-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8373001 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

06.07.2007 року позивач, вважаючи, що відповідач неналежним чином виконав вимоги договору, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього боргу згідно з угодою про реструктуризацію в розмірі 10148,47 грн. станом на 01.02.2007 року. Крім того, позивач вказує на те, що за період з 01.10.2004 року до 01.02.2007 року відповідачем спожито теплової енергії на суму 109789,10 грн., а сплачено за поточне споживання 85561,71 грн., а тому в позовні заяві просить стягнути борг за поточне споживання в розмірі 24227,39 грн. За неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем відповідачу нараховані штрафні санкції, інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми. В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив змінити період стягнення, вказаного в позовній заяві з 01.10.2004 року по 01.09.2007 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частково задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З 01.01.04 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.03 року. Відповідно до п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут  Київенерго»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, проте до матеріалів справи долучений акт звірки взаєморозрахунків, підписаний та складений уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого сторони встановили, що станом на 01.09.2007 року сальдо розрахунків за теплову енергію на користь позивача становить 12370,64 грн.

Відповідно до наданих позивачем відомостей обліку споживання теплової енергії, табуляграм та розрахунку боргу судом встановлено, що за період з жовтня 2004 року по вересень 2007 року енергопостачальною організацією було надано споживачу послуг за договором № 8373001 на суму 109789,10 грн.

Позивач в позовній заяві (яка ним була подана 06.07.2007 року) стверджує, що у відповідача борг за поточне споживання становить 24227,39 грн. Проте дані твердження судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до наданих матеріалів, що також визнається сторонами, станом на 01.07.2007 року у відповідача існував борг за поточне споживання лише в розмірі 4696,30 грн.

З вище викладеного вбачається, що станом на день звернення позивача до суду з позовом (06.07.2007 року) відповідач частково вже виконав вимоги договору щодо оплати вартості отриманої теплової енергії, а тому у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду за захистом свого порушеного права в розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19531,09 грн. (24227,39 грн. –4696,30 грн.).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19531,09 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, визнається сторонами та підтверджується розрахунком суми боргу, наданого позивачем, відповідач після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 4696,30 грн.

З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 4696,30  грн. після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Враховуючи та підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що станом на день прийняття рішення по даній справі, відповідач виконав в повному зобов'язання за договором № 8373001 від 01.05.2001 року щодо оплати вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2004 року по вересень 2007 року, перерахувавши позивачу на виконання вимог договору за період з жовтня 2004 року по вересень 2007 року 109789,10 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення заборгованості за угодою про реструктуризацію, суд зазначає, що провадження в цій в частині підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю спору з огляду на наступне.

Угодою про реструктуризацію № 562-04 від 11.10.2004 року сторони погодили, що боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором  на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 року № 8373001 сумою 30905,63 грн. станом на 01.09.2004 року.

Відповідно до п. 2 даної угоди боржник зобов'язувався сплатити вищезазначену суму протягом 10.2004 року по 09.2009 року, перераховувавши позивачу кожний місяць до 15 числа 515,09 грн.  

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідач за угодою про реструктуризацію повинен був перерахувати позивачу  грошові кошти в розмірі 13907,43 грн. (за період з жовтня 2004 року по лютий 2007 року), проте відповідач в порушення умов даної угоди до порушення провадження у даній справі перерахував позивачу лише 4471,74 грн., в зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 10148,47 грн. Дану суму споживач перерахував енергопостачальній компанії лише після звернення позивача до суду з позовом, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10148,47 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків відповідач визнає заборгованість в розмірі 12370,64 грн.

Суд оцінив даний акт звірки взаєморозрахунків та встановив, що відповідно до угоди про реструктуризацію, відповідач за період з жовтня 2004 року по вересень 2007 року повинен був сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 17513,06 грн. (515,09 грн. Х 34), відповідач на виконання вимог даної угоди перерахував позивачу 17732,68 грн.

Таким чином судом встановлено, що відповідно до угоди про реструктуризацію, не настав строк виконання зобов'язання відповідачем щодо перерахування позивачу 12370,64 грн., а тому дана сума не підлягає стягненню з відповідача в розумінні статті 530 Цивільного кодексу.

Даний акт не приймається судом як доказ наявності заборгованості відповідача, оскільки він містить відомості щодо зобов'язань відповідача, строк виконання яких на день прийняття рішення не настав, що підтверджується вищевикладеним.

Крім того, позивач просить стягнути з  відповідача інфляційні витрати в розмірі 9987,24 грн., а також  3 % річних 2990,29 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 9987,24 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 2990,29 грн. - три проценти річних від простроченої суми,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

У той же час, вимоги про стягнення з відповідача 2188,90 грн. пені є неправомірними, виходячи з наступного. Відповідачем, як власником житлового будинку, укладено договори з власниками квартир про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачена пеня, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу до моменту його повного погашення.

Проте, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Оскільки розмір пені обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 0,5% заборгованості за кожен день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період з серпня 2006 року по січень 2007 року, за який сплачується пеня в розмірі 4083,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з серпня 2006 року по січень 2007 року відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором № 8373001 від 05.01.2001 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4083,72 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті  49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає  стягненню   319, 06 грн. державного мита та 73,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИ Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Торговий дім КССРЗ» (м. Київ, Подільський район, вул. Набережно –Лугова, 8  код ЄДРПОУ 30576764) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, рахунок 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322227, код ЄДРПОУ 00131305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 9987 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 27 коп. - інфляційних витрат, 2990 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) 29 коп. –3 % річних від простроченої суми, 4083 (чотири тисячі) грн. 72 коп. –пені,  319 (триста дев'ятнадцять) грн. 06  коп. - державного мита та 73 (сімдесят три)  грн.  20 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3.          В частині стягнення суми боргу в розмірі 10148,47 грн. за угодою про реструктуризацію від 11.10.2004 року № 562-04 та в розмірі 4696,30 грн. за договором №8373001 від01.05.2001 року провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 26.11.2007 р.