Рішення

від 15.02.2024 по справі 911/2702/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа № 911/2702/23

За позовом ОСОБА_1 (Київська обл., м. Біла Церква)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" (м. Київ)

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від позивача: Гейко А.І.; Коваленко Ю.О.

Від відповідача: Чирський Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" про зобов`язання надати належним чином засвідчені копії документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 позов задоволено повністю.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2024 означену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2024, а також запропоновано учасникам справи подати свої пояснення чи заперечення щодо цієї заяви, до дати призначеного судового засідання.

19.01.2024 відповідачем подано заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

25.01.2024 відповідачем подано додаткові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

29.01.2024 відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи та витребування оригіналів документів.

01.02.2024 відповідач подав власну заяву про витрати у зв`язку з розглядом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою від 05.02.2024 судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат призначено на 15.02.2024.

12.02.2024 відповідачем подано доповнення до заяви від 01.02.2024 про витрати у зв`язку з розглядом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

У судовому засіданні 15.02.2024 позивач та його представник підтримали вимоги і доводи заяви про розподіл судових витрат. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви позивача та підтримав раніше подані заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" про призначення експертизи, витребування доказів та розподіл судових витрат.

Розглянувши заяви, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн на підставі: договору про надання правничої допомоги № 11-08 від 12.06.2023 (далі - Договір), укладеного з адвокатом Коваленко Юлією Олександрівною, Додаткової угоди №11-08/2 від 25.08.2023 до Договору, акту №1 від 15.01.2024 приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №11-08/2 від 25.08.2023 до Договору, розрахунку розміру Гонорару від 15.01.2024 до Договору, рахунку-фактури №3 від 15.01.2024 на суму 22 000,00 грн.

Надання позивачу правничої допомоги за Договором адвокатом Коваленко Юлією Олександрівною підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. п. 3.1. - 3.3. Договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, та визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Факт наданих послуг підтверджується актом про приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката на підставі виставленого Адвокатом рахунку протягом 7 (Семи) банківських днів з моменту виставлення рахунку після підписання акту про приймання-передачі наданих послуг.

Додатковою угодою № 11-08/2 від 25.08.2023 до Договору погоджено види правничої допомоги та їх вартість.

Пунктами 3. - 3.2. Додаткової угоди передбачено, що правнича допомога вважається наданою після підписання Акту про приймання-передачі наданих послуг. Адвокат надає Клієнту Акт про приймання-передачу наданих послуг з Розрахунком розміру гонорару, в якому зазначається зміст наданої правничої допомоги, обсяг наданих послуг та розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору. Клієнт зобов`язаний впродовж п`яти днів з моменту отримання Акту про приймання-передачу наданих послуг підписати його або впродовж вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правничої допомоги та підписання відповідного акту.

Відповідно до акту про приймання-передачу наданих послуг від 15.01.2024 та розрахунку розміру гонорару, у справі № 911/2702/23 адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу на загальну суму 22 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предмет і підстави позову та результат вирішення спору, суд вважає розмір заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 22 000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг за позовом, предметом позову та значенням справи для сторін.

Відповідач у своїх запереченнях від 19.01.2024 зазначає, що заявлена до стягнення сума судових витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн значно перевищує вказану в позовній заяві орієнтовну суму таких витрат у розмірі 10 000 грн, при чому на дату подання позову між представником позивача та позивачем було укладено Додаткову угоду № 11-08/2 від 25.08.2023 щодо вартості послуг. Також відповідач вказує, що Акт №1 про приймання-передачу наданих послуг до Додаткової угоди №11-08/2 від 25.08.2023 до Договору про надання правничої допомоги №11-08 від 12.06.2023 не містить відомостей щодо справи, в якій було надано правову допомогу ОСОБА_1 .

Також відповідач у поданому 29.01.2024 клопотання просить суд призначити судову експертизу для дослідження підписів позивача та його представника на наданих доказах понесення судових витрат, для чого просить також витребувати оригінали таких доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 99 ГПК України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. ч. 4, 5 ст. 99 ГПК України).

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд не вбачає можливості для його задоволення, з огляду на те, що поставлені питання не стосуються суті спору в даній справі та не підлягають встановленню на даній стадії розгляду справи.

При цьому суд звертає увагу відповідача на принцип презумпції правомірності правочину, встановлений ст. 204 ГПК України, з огляду на який укладені між позивачем та його представником угоди є чинними та недійсними в судовому порядку не визнавались. Більше того, питання щодо укладення таких правочинів є предметом розгляду та дослідження у даній справі.

Поряд із цим, суд звертає увагу відповідача на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на це, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що вирішення питання розподілу судових витрат є складовою частиною судового розгляду справи, а не самостійним процесом, в межах якого може вирішуватись питання про розподіл понесених при розгляді цієї заяви витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, подана відповідачем заява від 01.02.2024 про витрати у зв`язку із розглядом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення не може бути задоволена судом.

Більше того, суд звертає увагу на те, що питання розподілу судових витрат у даній справі вирішується за результатом вирішення спору між сторонами, а не заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд також відхиляє заперечення відповідача про недоведеність розміру понесених позивачем витрат та їх неспіворозмірності, як необґрунтовані та недоведені.

За таких обставини, судом встановлено, що обґрунтованими, документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг за позовом, предметом позову та значенням справи для сторін, є понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн, які відповідно до наведених вище положень ГПК України, з урахування результату вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 22 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" про призначення судової експертизи.

2. Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" (02095, м. Київ, вул. Княжий затон, б. 9-А, офіс 369; ідентифікаційний код 40777258) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" в задоволенні заяви від 01.02.2024 про судові витрати у зв`язку з розглядом заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст складено 19.02.2024.

Суддя Т.М. Ващенко