Постанова

від 04.09.2024 по справі 911/2702/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 911/2702/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не заявився

від відповідача: Чирський Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс"

на додаткове рішення господарського суду Київської області від 15.02.2024 (повний текст складено 19.02.2024)

у справі № 911/2702/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс"

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" про зобов`язання надати належним чином засвідчені копії документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс", а саме:

1) протоколи загальних зборів учасників товариства за період з 12 січня 2018 року по дату звернення із письмовою вимогою учасника від 13.06.2023;

2) статут товариства та зміни до статуту за період з 12 січня 2018 року по дату звернення із письмовою вимогою учасника від 13.06.2023;

3) накази і розпорядження виконавчого органу товариства (крім наказів та розпоряджень з питань кадрової діяльності) за період з 12 січня 2018 року по дату звернення із письмовою вимогою учасника від 13.06.2023;

4) документи, що підтверджують права товариства на майно;

5) квартальні, піврічні, річні звітні документи щодо сплати податків, зборів чи інших видатків, які є обов`язковими для подачі до органів державної та комунальної влади, які були подані за період з 12 січня 2018 року по дату звернення із письмовою вимогою учасника від 13.06.2023;

6) документи щодо відкриття, закриття рахунків у банківських установах, за період із 12 січня 2018 року по дату звернення із письмовою вимогою учасника від 13.06.2023;

7) усі рішення як щодо проведення інвентаризації, так і ухвалених за наслідком проведення інвентаризації, які проведено за період із 12 січня 2018 року по дату звернення із письмовою вимогою учасника від 13.06.2023;

8) документи бухгалтерського обліку за період з 13 червня 2020 року по 12 червня 2023 року;

9) відомості амортизації основних засобів за період з 13 червня 2020 року по 12 червня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем прав позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" з часткою в статутному капіталі в розмірі 30 %, на ознайомлення з документами щодо діяльності цього товариства та на отримання копій означених документів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.01.2024 у справі №920/1402/23 позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі № 911/2702/23 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" про призначення судової експертизи. Заяву ОСОБА_1 задоволено та стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" 22 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг за позовом, предметом позову та значенням справи для сторін, є понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн, які відповідно до положень ГПК України, з урахування результату вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з огляду на те, що поставлені питання не стосуються суті спору в даній справі та не підлягають встановленню на даній стадії розгляду справи.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі № 911/2702/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 80, 91, 118, 119, 210, 221 ГПК України, та стягнути з ОСОБА_1 витрати відповідача на правову допомогу адвоката при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та сплату судового збору.

Зокрема, скаржник зазначає, що ним було наведено обґрунтовані сумніви у достовірності укладеної між позивачем та адвокатом додаткової угоди № 11-08/2 від 25.08.2023, проте суд не призначив у справі відповідну експертизу. На вимогу відповідача оригінали доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу не були надані, відтак суд не мав процесуальних підстав ухвалювати додаткове рішення.

Також скаржник зазначив, що суд прийняв подані позивачем докази з порушенням ст. 221 ГПК України без обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання доказів.

До апеляційної скарги відповідачем було включено заяву про стягнення з позивача понесених судових витрат у даній справі на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 21 750 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" на додаткове рішення господарського суду Київської області від 15.02.2024 по справі № 911/2702/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 21.08.2024 з продовження строку її розгляду.

У судовому засіданні 21.08.2024 протокольно оголошено перерву до 04.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 за клопотанням представника відповідача розгляд даної справи, призначений на 04.09.2024 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі ВКЗ.

У судовому засіданні 04.09.2024 в режимі відеоконференції взяв участь представник відповідача, який надав свої пояснення та підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Позивач явку свого представника у судове засідання 04.09.2024 не забезпечив.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника судом задоволено, оскільки участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано суду договір про надання правничої допомоги № 11-08 від 12.06.2023, укладений з адвокатом Коваленко Юлією Олександрівною, додаткову угоду №11-08/2 від 25.08.2023 до договору, акт №1 від 15.01.2024 приймання-передачі наданих послуг, розрахунок розміру гонорару від 15.01.2024 до договору, рахунок-фактуру №3 від 15.01.2024 на суму 22 000,00 грн.

Як вірно встановлено судом надання позивачу правничої допомоги за договором адвокатом Коваленко Юлією Олександрівною підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. п. 3.1. - 3.3. договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, та визначається аторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 3.4. договору факт наданих послуг підтверджується актом про приймання-передачі наданих послуг.

В п. 3.5. договору визначено, що гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката на підставі виставленого адвокатом рахунку протягом 7 (Семи) банківських днів з моменту виставлення рахунку після підписання акту про приймання-передачі наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Додатковою угодою № 11-08/2 від 25.08.2023 до договору погоджено види правничої допомоги та їх вартість.

Відповідач, заперечуючи проти розміру витрат на професійну правничу допомогу посилався на те, що достовірність названої вище додаткової угоди викликає сумнів, адже, станом на її дату ще було відомо про номер справи, який в угоді зазначено, у зв`язку з чим просив призначити у справі судову експертизу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом у цьому зв`язку правомірно враховано принцип презумпції правомірності правочину, встановлений ст. 204 ГПК України, з огляду на який укладені між позивачем та його представником угоди є чинними та недійсними в судовому порядку не визнавались. При цьому питання щодо укладення таких правочинів не є предметом розгляду та дослідження у даній справі.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, судова експертиза призначається для встановлення фактичних обставин справи, які стосуються предмету спору. В той же час, як вже зазначалось вище оспорювана відповідачем додаткова угода не є предметом розгляду у даній справі.

Зазначення помилкової дати на додатковій угоді не впливає вільне волевиявлення сторін, які її підписали та не є підставою, яка в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Окрім того, на підтвердження понесених витрат позивачем надано інші належні докази, зокрема, акт №1 від 15.01.2024 приймання-передачі наданих послуг, розрахунок розміру гонорару від 15.01.2024 до договору, рахунок-фактуру №3 від 15.01.2024 на суму 22 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем належним чином доведено обсяг наданих послуг, їх вартість, а також те, що вони є співмірними з обсягом наданих послуг та відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, правомірними є відмова у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи та задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у цій справі при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, слід зазначити таке.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.01.2024 у цій справі позов задоволено повністю.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статей 126, 129 ГПК України, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Щодо посилання відповідача на порушення строку подання доказів понесених витрат, слід зазначити таке.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

З матеріалів справи (а.с. 6) вбачається, що позивач у першій заяві по суті спору (позовній заяві) зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на правничу допомогу - 10 000 грн, що виключає відмову у відшкодуванні таких судових витрат на підставі частини 2 статті 124 ГПК України.

Отже матеріали справи містять заяву, яка стосується витрат на професійну правничу допомогу і яка змістовно виражає намір відповідної особи (позивача) отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат, а тому враховуючи результати розгляду справи суд мав вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У цьому висновку колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.08.2023 у справі № 910/5013/22.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції ухвалено рішення 11.01.2024, а заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат з доданими до неї документами (доказами понесення витрат) подана до суду 15.01.2024, що підтверджується. Отже, вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем дотримані.

Інші доводи скаржника щодо порушення місцевим судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом справляння судового збору, відповідно розподіл цього виду судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас Солюшнс" залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Київської області від 15.02.2024 у справі №911/2702/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 09.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко