Рішення

від 24.09.2007 по справі 35/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 35/316                                                                                                         24.09.07 р.

За позовом   Державного закладу «Поліклініка №1»Державного управління справами  

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр тканинної та клітинної терапії»«Ембріотек»  

про                стягнення  72 897,21  грн.     

                                                                              Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача       Тихонова О.І. –предст. за довір. №01/761 від 06.08.2007р.     

Від відповідача   Матвієнко О.С. –предст. за довір. №81 від 06.08.2007р.

В судовому засіданні 24.09.2007р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Державного закладу «Поліклініка №1»Державного управління справами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр тканинної та клітинної терапії «Ембріотек»про відшкодування збитків в розмірі 72 897,21 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2007р. порушено провадження у справі № 35/316, розгляд справи призначений на 09.08.2007р.

          До початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

          В судовому засіданні представником позивача було подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться на зберіганні у позивача.

          Представник відповідача заперечував проти поданого представником позивача клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вирішив відмовити в задоволенні поданого представником позивача клопотання про вжиття заходів  до забезпечення позову, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь –які стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

          Слід зазначити, що арешт на майно накладається тільки в межах розміру ціни позову, а також може мати місце в тих випадках, коли саме воно є безпосереднім об'єктом спору.

          Предметом спору даної справи є стягнення грошових коштів, за таких обставин,  застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно є безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2007р. про порушення провадження у справі №35/316.

В судовому засіданні представником відповідача були подані документи на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2007р. про порушення провадження у справі №35/316.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив  суд задовольнити останні в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останніх.

В судовому засіданні 09.08.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 17.08.2007р.

До початку судового засіданні через канцелярію суду від позивача та відповідача надійшли документи до матеріалів справи.

Суд надав вищевказані документи сторонам для ознайомлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив  суд задовольнити останні в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останніх.

В судовому засіданні 17.08.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 05.09.2007р.

Позивач в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 13.09.2007р.

Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 07.09.2007р. надійшла заява позивача про зміну предмету позову, в якій останній просив суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати в сумі 84 439,76 грн.

В обґрунтуванні поданої заяви, позивач зазначив, що  відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю під час прострочення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану заяву про зміну предмету позову.

В судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі відповідно до ст. 69 ГПК України. Представник відповідача проти зазначеного клопотання не заперечував.

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.09.2007р.

До початку судового засідання, через канцелярію суду, від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову та заява про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про застосування строку позовної давності та просив суд задовольнити останню.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні останньої.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вирішив позов Державного закладу «Клінічна поліклініка №1»Державного управління справами задовольнити.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 24.09.2007р., було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,  Господарський суд міста Києва, -  

      ВСТАНОВИВ:

          01 червня 2000 року між Державним закладом «Клінічна поліклініка №1»Державного управління справами (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр тканинної та клітинної терапії «Ембріотек»(надалі відповідач) було укладено Договір №55 оренди нежилого приміщення (надалі Договір).

          Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) орендодавець передав, а орендар взяв в тимчасове володіння наступне приміщення, розташоване в будинку Поліклініки №1, за адресою м. Київ, вул. Верхня, 5.

          Відповідно до п. 4.1. Договору, останній діє з 01.06.2000р. по 01.06.2003р. строком на 3 роки.

          01 серпня 2003 року сторонами було укладено угоду про внесення змін до Договору оренди, відповідно до якої сторони погодили продовжити термін Договору оренди нерухомого майна №55 від 01.06.2000р. з 01.08.03р. по 01.06.2006р.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що незважаючи на те, що строк дії Договору припинився 01.06.2006р., відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням, чим порушив зобов'язання, щодо повернення останнього позивачу, відповідно до умов Договору.

          В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідача із займаного приміщення.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2006р. у справі №19/21 задоволено позов Державного закладу «Поліклініка №1»Державного управління справами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр тканинної і клітинної терапії «Ембріотек»про виселення.

          11 січня 2007 року  відповідача було виселено, в примусовому порядку, із займаного приміщення в будинку Поліклініки №1, за адресою м. Київ, вул. Верхня, 5, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського району від 11.01.2007р.

          Таким чином, як стверджує позивач, відповідач безпідставно використовував вказане приміщення  протягом більше 6 місяців, в зв'язку з чим позивачу було завдано збитків на суму 72 897, 21 грн., які складаються з:

-          плата за комунальні послуги –12 866,63 грн.

-          плата за користування приміщенням (оренда та земельний податок) –58160,48 грн.

-          оплата витрат на примусове виселення –1870,09 грн.

З огляду на викладене, позивачем було направлено відповідачу претензію від 04.04.07р. №01/310 з вимогою відшкодувати завдані  збитки в розмірі 72897,21 грн.

Проте, вказана претензія була залишена з боку відповідача без реагування.

Відповідач проти позову заперечував у відзиві на позов посилався на наступне.

В зв'язку з тим, що позивач не мав наміру після 01 червня 2006 року здавати в оренду приміщення, що орендувались відповідачем на підставі договору №55 від 01.06.2000р. і не надав доказів укладання договорів оренди з іншими юридичними або фізичними особами, щодо цих приміщень, зазначення в позовній заяві про те, що використанням приміщень поліклініки ТОВ «Ембріотек»було завдано збитків у вигляді неодержаного доходу від плати за користування приміщеннями (орендна плата та земельний податок) 58160,48 грн. не підтверджується наданими позивачем доказами про реальну можливість одержання таких доходів.

За цих самих підстав, на думку відповідача, не може визначатись як не одержані позивачем доходи плата за комунальні послуги 12866,63 грн. тому, що оплата комунальних послуг ДЗ «Клінічна поліклініка №1»постачальникам цих послуг здійснювалась ним до передачі приміщень в оренду ТОВ «МЦТКТ «Ембріотек»незалежно від надходження компенсації від орендарів. З моменту припинення дії договору №55 від 01.06.2000р. у ТОВ «МЦТКТ «Ембріотек»відсутні зобов'язання, щодо компенсації ДЗ «Клінічна поліклініка №1»вартості комунальних послуг. В той  же час, позивач не надав доказів того, що він мав реальну можливість одержати компенсацію витрат по оплаті комунальних послуг від інших осіб, а знаходження відповідача в належних позивачу приміщеннях перешкоджало одержанню таких доходів.

Не можуть вважатись, за твердженням відповідача, не одержаним доходом оплата витрат на примусове виселення 1870,09 грн. тому що здійснення цих витрат не  підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Позивачем були подані письмові пояснення з приводу мотивів викладених у відзив на позов, в яких останній зазначив наступне.

В період незаконного перебування в приміщенні, яке належить позивачеві, відповідач не припинив своєї діяльності і користувався приміщенням та комунальними послугами (згідно з Договором №8 від 03.01.05 та Додатковою угодою №55 від 03.01.06)  в своїх цілях і намагався продовжувати їх оплачувати за червень, липень 2006 року, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача. Але у зв'язку з тим, що у позивача не було наміру продовжувати Договір оренди, ці кошти були повернені відповідачеві у повному обсязі, в установленому порядку (копії платіжних доручень в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач більше ніж чим півроку безоплатно користувався приміщенням позивача, несплачені за оренду кошти відніс на рахунок своїх доходів, а позивач у зв'язку з цим не одержав доходів на суму 71027,11 грн., яку міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено відповідачем.

На підставі викладеного, та керуючись п. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, позивач підтримав свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 72897,21 грн.

Відповідачем були надані письмові пояснення, в яких останній підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позов.

В ході розгляду справи позивачем була подана заява про зміну предмету позову, в обґрунтуванні якої позивач зазначив, що відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю під час прострочення.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення майна у встановлений Договором термін, позивач просив суд стягнути суму неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час користування вказаним майном в розмірі 84439,76 грн.

Відповідач у відзиві на заяву про зміну предмету позову посилався на наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Згідно з п. 2 ст. 528 ЦК України скорочена позовна даність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), але спеціальною нормою п. 6 ст. 232 ГК України, що регулює правовідносини між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли мало бути виконано.

Про порушення свого права, в зв'язку з неповерненням ТОВ МЦТКТ «Ембріотек»орендованого за договором оренди №55 від 01.06.2000р. майна, ДЗ «Клінічна поліклініка №1»ДУС довідався 16.06.2006р., коли сплив передбачений п. 9.1. договору №55 термін повернення майна, але у визначений п. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк до суду з вимогою про стягнення з ТОВ МЦТКТ «Ембріотек»неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення не звернувся.

Згідно з п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ТОВ МЦТКТ «Ембріотек» у порядку, визначеному п. 3 ст. 267 ЦК України, заявляє про застосування до вимог ДЗ «Клінічна поліклініка №1»ДУС про стягнення з ТОВ МЦТКТ «Ембріотек»неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення позовної давності, в зв'язку з цим позовні вимоги ДЗ «Клінічна поліклініка №1»ДУС до ТОВ МЦТК «Ембріотек»про стягнення неустойки не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем на обґрунтування позовних вимог не поданий обґрунтований розрахунок ціни позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2006р. у справі №19/21 задоволено позов Державного закладу «Поліклініка №1»Державного управління справами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр тканинної і клітинної терапії «Ембріотек».

Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр тканинної і клітинної терапії «Ембріотек»з приміщення загальною площею 506 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Верхня, 5.

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договірним зобов'язанням, а також вищезазначеному рішенню суду не виконав свого обов'язку щодо фактичного звільнення приміщення за адресою м. Київ, вул. Верхня, 5, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом державного виконавця Державної виконавчої служби Печерського району від 11.01.2007р.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за Договором  зобов'язання, щодо своєчасного повернення орендодавцеві вказаного нежитлового приміщення.  

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, а саме шестимісячний строк встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу, строк  на протязі якого позивач має право звернутись до суду щодо стягнення неустойки, суд вважає безпідставними та необґрунтованими входячи з наступного.  

          Відповідно до п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Зі змісту вказаних норм випливає, що слід розрізняти поняття обчислення строків позовної давності щодо нарахування неустойки (штрафу, пені) та строку в межах якого нараховуються штрафні санкції.

          Строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції –це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлено законом або договором.

          Щодо позовної давності, то за загальним правилом це –строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

          Таким чином, строк в шість місяців, це строк в межах якого нараховуються штрафні санкції, а не строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу, як це зазначає відповідач.

Враховуючи те, що зазначена норма цивільного законодавства (с. 785 ЦК України)  прямо передбачає відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму, суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими та такими, що піддягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 84439,76 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 759, 785  Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр тканинної та клітинної терапії «Ембріотек»(01133, м. Київ, вул. Верхня, 5, р/р 26007304328980, АТК «ТК Кредит»м. Київ,  МФО 322830, код 30969419) на користь Державного закладу «Клінічна поліклініка №1» Державного управління справами (01133, м. Київ, вул. Верхня, 5, р/р 35222002004082 Державного казначейства України, МФО 820172, код 05415786), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 84439,76 грн. (вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень 76 коп.)  неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 844,40 грн. (вісімсот сорок чотири гривні 40 коп.) - державного мита, 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання повного

тексту рішення: 01.10.2007р.