Рішення

від 22.02.2024 по справі 683/1814/22

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1814/22

2/683/16/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Братенка В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/1814/22, 2/683/16/2024 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

18 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Енселко-Агро» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 від 23 грудня 2015 року, вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9487 га, кадастровий номер 6824285600:06:031:0013, що розташована на території Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Зазначену земельну ділянку у 2010 році ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , передала в оренду ТОВ «Енселко Агро» строком на 10 років. В той же час позивачка з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізналась, що 03 травня 2016 року зареєстровано договір оренди від 01 березня 2016 року, укладений між нею та відповідачем строком до 22 листопада 2032 року. Стверджує, що вона такого договору не укладала, тому просила усунути перешкоди в користуванні цією земельною ділянкою та зобов`язати ТОВ «Енселко Агро» повернути її земельну ділянку.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2022 року відкрито провадження по справі з правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

21 вересня 2022 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області призначено судово-почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 березня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

04 квітня 2023 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду України справи №513/879,19 (провадження №14-49цс22).

20 грудня 2023 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2023 року провадження у справі відновлено та призначено до розгляду на 29 січня 2024 року.

У судовому засіданні 29 січня 2024 року позивачка ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Указувала, що спірна земельна ділянка належить їй на підставі свідоцтва про право спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вона отримала 23 грудня 2015 року. Оскільки зі слів матері їй було відомо, що земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Енселко Агро» у 2011 році строком на десять років, тому після закінчення цього строку мала намір самостійно обробляти земельну ділянку. Орендну плату за 2016-2021 роки вона отримувала в повному обсязі. Відповідач письмово не повідомляв її про намір укласти з нею договір оренди, а коли вона наприкінці 2021 року звернулась з вимогою повернути їй земельну ділянку, дізналась, що від її імені 01 березня 2016 року укладено договір оренди строком до 22 листопада 2032 року. Оскільки вказаний договір вона не підписувала, просила її позов задовольнити.

Представник позивачки адвокат Віхерко Н.О. в судовому засіданні 29 січня 2024 року звертала увагу суду, що такої підстави припинення договору оренди, як смерть орендодавця Закон України «Про оренду землі» не передбачає, а тому її довірителька підставно уважала, що дія укладеного її матір`ю договору припиниться у 2021 році, а тому отримання нею орендної плати за цим договором не може свідчити про недобросовісність її поведінки та підтверджувати укладення нею договору оренди, який вона не підписувала.

У відзивіна позовТОВ «ЕнселкоАгро» уважалопозовні вимогинеобґрунтованими ітакими,що дозадоволення непідлягають.Стведжувало,що зчасу укладенняспірного договоруу березні2016року його умови фактично сторонами виконуються, тобто ТОВ «Енселко Агро» належним чином користується земельною ділянкою площею 1,9487 га, з кадастровим номером 6824285600:06:031:0013, а ОСОБА_1 отримує за це орендну плату у більшому розмірі, ніж передбачено договором. Тому, зважаючи на фактичні обставини не існує порушень прав позивача, на підставі яких можна витребувати земельну ділянку з законного володіння ТОВ «Енселко Агро». Зазначає, що поведінка позивача є недобросовісною, неприпустимою та не відповідає добросовісності та чесній діловій практиці, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року поновлено судове слідство в частині дослідження обставин укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ТОВ «Енселко Агро», витребувано в останнього копію договору оренди земельної ділянки, укладеного в 2011 році.

У судове засідання 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 та її представник адвокат Віхерко Н.О. подали заяви, у яких просили розгляд справи завершувати у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача ТОВ «Енселко Агро» за довіреністю Хвостанцева А.Ф. в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином у порядку, передбаченомуст.128 ЦПК України.

У судовому засіданні 29 січня 2024 року представник відповідача ТОВ «Енселко Агро» Хвостанцева А.Ф. проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві. Звертала увагу суду, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою та здійснював сплату орендної плати, а позивач отримувала орендну плату за землю з 2016 року саме на її ім`я, а не на ім`я покійної ОСОБА_2 , жодного разу не зверталась до ТОВ «Енселко Агро» з вимогою повернути їй земельну ділянку, так як вона договору оренди не підписувала. Тому вважає, що спірний договір оренди не можна вважати неукладеним, у зв`язку з чим заперечує проти позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ №043461, виданого 11 лютого 2004 року належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею площею 1,9487 га, з кадастровим номером 6824285600:06:031:0013, яка розташована території Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

На підставі договору оренди землі від 01 січня 2011 року ОСОБА_2 передала ТОВ «Енселко Агро» належну їй земельну ділянку площею 1,9487 га, з кадастровим номером 6824285600:06:031:0013, яка розташована території Миролюбненськоїсільської ради в строкове платне користування на 10 років, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір припиняв свою чинність у 2021 році після закінчення сільськогосподарських робіт та збору урожаю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_1 успадкувала вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, виданого 23 грудня 2015 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В.

01 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Енселко Агро» укладено договір оренди землі за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ«Енселко Агро»в строковеплатне користуванняна строкдо 22листопада 2032року,належну їйземельну ділянку з кадастровим номером 6824285600:06:031:0013, з орендною платою в розмірі 4588,33 грн.

Право оренди за даним договором зареєстровано 03 травня 2016 року, номер запису про інше речове право №14435121, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 303696020 від 22 червня 2022 року.

Згідно з висновку судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/123-23/1932-ПЧ від 22 лютого 2023 року, підпис в графі «Орендодавець» на договорі оренди землі від 01 березня 20216 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Енселко Агро», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.100-105).

Відповідно до списків згрупованих поштових переказів, ОСОБА_1 отримала орендну плату у 2019 році в сумі 7387,22 грн., у 2020 році - 7387,22 грн., у 2021 році - 7162,47 грн., та додаткову оплату в сумі 1231,21 грн. у 2019 році (а.с.45-50, 52-53), що також підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с.51, 54-58), відомостями видачі орендної плати продукцією за 2021 рік (а.с.59).

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

В силу ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнути внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасників.

Якщо правочин суперечить нормам чинного законодавства, то його може бути визнано судом недійсним відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тому кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, в порядку реституції.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

За змістом норм Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а зазначені в ньому умови не є такими, що регулюють договірні відносини.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Закон визначає право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Таке право власника забезпечується за допомогою негаторного позову.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц остання дійшла дійшла висновку, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це і стверджується позивачем і достеменно встановлено судом). У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

У справах, у яких позивачі звертаються до суду з вимогами про визнання договорів оренди недійсними, посилаючись на те, що вони не підписували ці договори та не погоджували їх умови, наразі, відповідачі фактично користуються належними їм земельними ділянками та відмовляються повернути їх власникам, ефективним способом захисту права, яке позивачі як власники земельних ділянок, вважають порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їм майном, зокрема шляхом заявлення вимоги (негаторного позову) про повернення таких земельних ділянок.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року (справа №145/2047/16-ц, провадження №14-499цс19).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона не підписувала договір оренди від 01 березня 2016 року та не уповноважувала сторонніх осіб на такі дії.

Такі доводи позивача підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/123-23/1932-ПЧ від 22 лютого 2023 року.

Отже, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 оспорюваний договір землі не підписувала, такий підписано іншою невстановленою особою, отже сторони не досягли згоди щодо умов договору, такий правочин є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

При цьому доводи відповідача про фактичне виконання сторонами умов спірного договору та недобросовісність поведінки орендодавця, яка отримувала орендну плату та не зверталась до ТОВ «Енселко Агро» з вимогою повернути їй земельну ділянку, а відтак не існує порушень прав позивача, на підставі яких можна витребувати земельну ділянку з законного володіння ТОВ «Енселко Агро», не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи,принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки. Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього стверджує про недійсність договору або його неукладеність. Якщо поведінка однієї сторони давала іншій підстави вважати, що договір є дійсним (сторони протягом тривалого часу належно його виконували), то наступні вимоги про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом.

Оцінюючи дії учасника на предмет добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків.

Згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 520/13586/18, якщо особа, яка має право оскаржити документ (наприклад, свідоцтво про право на спадщину) чи юридичний факт (зокрема, правочин, рішення органу юридичної особи), висловилась або дала зрозуміти своєю поведінкою, що не буде реалізовувати право на оскарження, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба надалі реалізувати право на оскарження суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

У судовому засіданні позивачка не заперечувала, що отримувала орендну плату за 2016- 2021 роки, що об`єктивно підтверджується дослідженими судом списками згрупованих поштових переказів, (а.с.45-50, 52-53), копіями фіскальних чеків (а.с.51, 54-58), відомостями видачі орендної плати продукцією за 2021 рік (а.с.59).

Однак, твердження позивачки про те, що вона уважала, що отримує таку орендну плату за попереднім договором, укладеним її матір`ю ОСОБА_2 у 2011 році, строк дії якого закінчився у 2021 році, відповідачами не спростовано.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» не містить такої підстави для припинення договору оренди як смерть орендодавця.

Саме по собі отримання позивачем орендної плати за землю від відповідача за 2019-2021 рік не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов оскаржуваного договору оренди землі, а отже і бути підставою для висновку про укладеність та виконуваність стороною орендодавцяцього правочину у 2016 році.

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідач в порядкустатті 81 ЦПК Українине надав належних, допустимих та достовірних доказів погодження усіх істотних умов, зокрема строку дії договору та виконання стороною позивача договору оренди землі.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) не може бути застосована в тих випадках, коли спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою, а тому враховуючи конкретні встановлені судом обставини справи, що розглядається, суд не вбачає підстав для застосування цієї доктрини до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Ураховуючи, що договір оренди землі від 01 березня 2016 року ОСОБА_1 не підписувала, а строк дії договору оренди землі від 01 січня 2011 року, укладений попереднім власником закінчився у 2021 році, в зв`язку із чим спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ «Енселко Агро» без установлених законом підстав, тому в порядку усунення перешкод позивачу у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку ТОВ «Енселко Агро» має повернути позивачу належну їй земельну ділянку.

При розподілі судових витрат суд відповідно до положень ст.141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в зв`язку із розглядом даної справи понесла витрати по сплаті судового збору в сумі 992 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією від 17.02.2022 року, а також витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2265 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією від 14.12.2022 року. Ці витрати є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, тому приймаються судом до уваги.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з ТОВ «Енселко Агро» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 992 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого останньою при подачі позову, а також 2265 грн. 40 коп. витрат, понесених на проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 1,9487 га кадастровий номер №6824285600:06:031:0013, що розташована на території Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області шляхом її повернення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» на користь ОСОБА_1 992,40 грн. судового збору та 2265,40 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19,123-22/8756-ПЧ від 08 листопада 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро», місцезнаходження: вул. Центральна, 59 с. Сахнівці Хмельницький район Хмельницька область, 31134, код ЄДРПОУ 37083810.

Текст рішення складено 22 лютого 2024 року.

Суддя