Рішення

від 22.02.2024 по справі 473/894/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/894/24

РІШЕННЯ

іменем України

"22" лютого 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Ротар М.М.,

за участю: секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

представника позивача Хоржевського Д.Е.,

відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Романенко П.В., перекладача Абуалганам Мохаммад Хуссейн

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

встановив

19лютого 2024року ЦМУДМС ум.Києві таКиївській областізвернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Свої вимоги мотивувало тим, що 23 серпня 2023 року працівниками Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Українибуловиявлено громадянина Королівства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України без документів на право проживання в Україні та не виконав рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 02 вересня 2022 року.

Під час з`ясування обставин порушення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановило, що відповідач прибув на територію України у 2010 році з метою отримання освіти через ПП «Бориспіль». Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. За порушення правил перебування відповідача на території України 02.09.2022 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно відповідача склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 203 КУпАПта винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн, який не було сплачено. Разом з цим, 02.09.2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняло відносно відповідача рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, та зобов`язало останнього залишити територію України не пізніше 12.09.2022 року із подальшою забороною в`їзду в Україну строком на 3 роки. Відповідач рішення про примусове повернення до суду не оскаржував, однак і не виконав без поважних на те причин.

25.08.2023 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області ухвалив рішення про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше шість місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Оскільки строк його затримання спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців.

В судовому засіданні представник позивача Хоржевський Д.Е. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що підставами для продовження строку затримання відповідача є неодержання інформації з країни громадянської належності документів необхідних для ідентифікації іноземця.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив не продовжувати строк його затримання. При цьому просив врахувати, що його особа встановлена та посвідчується дійсним паспортом, крім того він має намір самостійно покинути територію України.

Представник відповідача Романенко П.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказував на відсутність законних підстав для продовження строку затримання відповідача та обмеження державою його права на свободу та особисту недоторканість.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні суд встановив, що 23.08.2023 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області виявили громадянина Саудівської ОСОБА_3 , який порушивЗакон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк та не виконав рішення про примусове повернення з України.

Під час з`ясування обставин порушення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановило, що відповідач прибув на територію України у 2010 році з метою отримання освіти через ПП «Бориспіль». Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. За порушення правил перебування відповідача на території України 02.09.2022 року працівники ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно відповідача склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 203 КУпАПта винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. Разом з цим, 02 вересня 2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняло відносно відповідача рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, та зобов`язало останнього залишити територію України не пізніше 12 вересня 2022 року із подальшою забороною в`їзду в Україну строком на 3 роки. Відповідач рішення про примусове повернення до суду не оскаржував, однак і не виконав.

25 серпня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше шість місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Строк затримання відповідача спливає 25 лютого 2024 року.

Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року,статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановленізакономвиключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

За приписами ч. 4ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно ч.1ст.289КАС Україниза наявностіобґрунтованих підставвважати,що іноземецьабо особабез громадянства,стосовно якого(якої)прийнято рішенняпро примусовевидворення абореадмісію,ухилятиметься відвиконання рішенняпро його(її)примусове видворення,перешкоджатиме проведеннюпроцедури видвореннячи реадмісіївідповідно доміжнародних договорівУкраїни прореадмісію абоякщо існуєризик його(її)втечі,а таксамо уразі відсутностів іноземцяабо особибез громадянства,стосовно якого(якої)прийнято рішенняпро примусовевидворення,документа,що даєправо навиїзд зУкраїни,центральний органвиконавчої влади,що реалізуєдержавну політикуу сферіміграції (імміграціїта еміграції),у томучислі протидіїнелегальній (незаконній)міграції,громадянства,реєстрації фізичнихосіб,біженців таінших визначенихзаконодавством категоріймігрантів,його територіальнийорган чипідрозділ,орган охоронидержавного кордону,орган Службибезпеки Україниподає домісцевого загальногосуду якадміністративного судуза місцезнаходженнямзазначених органів(підрозділів)або замісцезнаходженням пунктутимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконноперебувають вУкраїні,позовну заявупро застосуваннясудом доіноземця абоособи безгромадянства одногоз такихзаходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).

Згідно ч.13ст.289КАС України,п. 6 розділу ІІІ«Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150(далі -Інструкція) умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Вказані обставини надають підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).

Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VIІнструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

Після здійснення дій щодо ідентифікації та документування відповідний орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо видворення іноземця до країни походження або третьої країни в порядку, визначеному розділом VIІІнструкції.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця чи особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та (або) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.

З наведеного слідує, що інформація щодо іноземця чи особи без громадянства та документи, які необхідні для забезпечення його примусового видворення мають бути надані саме з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2023 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було надіслано повідомлення до Департаменту консульської служби МЗС України про затримання відповідача та поміщення його до ПТПІ.

23.08.2023 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було надіслано повідомлення до Консульського відділу Посольства Королівства Саудівської Аравії в Україні про затримання відповідача та поміщення його до ПТПІ.

03.10.2023 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслано лист до Консульського відділу Посольства Королівства Саудівської Аравії в Україні про необхідність виконання рішення суду про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення відповідача та допомогу в його ідентифікації у зв`язку з відсутність будь-яких документів для перетину державного кордону та які б підтверджували громадянство відповідача.

10.10.2023 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно надіслано лист до Департаменту консульської служби МЗС України про необхідність виконання рішення суду про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення відповідача та допомогу в його ідентифікації.

07.12.2023 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно надіслано лист до Консульського відділу Посольства Королівства Саудівської Аравії з проханням в сприянні ідентифікації відповідача.

16.02.2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслано листа до Консульського відділу Посольства Королівства Саудівської Аравії в Україні з проханням в сприянні ідентифікації відповідача.

Отже, позивачем вживались заходи з метою виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.08.2023 року, однак станом на 22 лютого 2024 року у іноземця відсутні підстави та документи, що дають право законно перебувати на території України, відсутні документи що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, постійне місце проживання, законні засоби існування для забезпечення перебування в Україні відсутні, в зв`язку з чим, заявлений позов про продовження строку затримання є підставним та обґрунтованим.

Відтак, з огляду на викладені обставини, з метою завершення процедури подальшого примусового повернення/видворення відповідача до країни громадянської приналежності, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку затримання громадянина Королівства ОСОБА_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його подальшого видворення строком на 6 місяців.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд

вирішив

Позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянина Королівства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, терміном на 6 (шість) місяців.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.М. Ротар