Рішення

від 25.10.2007 по справі 37/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/415

25.10.07

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ –К»

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»

Про                стягнення 800 932,39 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача       Шкаровська О. В. - представник за довіреністю № б/н від 15.08.2007 року;

Від відповідача          Цират А.В. - представник за довіреністю № б/н від 28.09.2007 року;          Кульбаба Т.М. - представник за довіреністю № б/н від 28.09.2007 року;

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2007 р. оголошувалась перерва.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ –К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»про стягнення 800 932,39 грн. боргу згідно договору поставки № 04/1501 від 15.01.2007 року, а саме: 628 912,03 грн. основного боргу, 8 804,77 грн. - інфляційних витрат, трьох процентів річних в розмірі 2 843,03 грн., 125 782,40 грн. - штрафу (20% від суми заборгованості, згідно договору), а також покладення на відповідача судових витрат: 8 009,32 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати поставлену продукцію, внаслідок чого основний борг відповідача перед позивачем становить 628 912,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2007 року порушено провадження у справі № 37/415, розгляд справи було призначено на 20.09.2007 року о 10-00.

Представник відповідача 20.09.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/415 від 03.09.2007 р. не виконав, проте, попередньо через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку відрядженням директора.

В судовому засіданні 20.09.2007 року представник позивача надав суду для огляду оригінали документів, однак, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження по справі виконав частково, а саме: не надав суду довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи та установчі документи позивача.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 20.09.2007 року подав додаткові уточнення до позовної заяви, відповідно до якого, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»587 824,03 грн. боргу, а саме: 528 912,03 грн. - суму основної заборгованості, 42 766 грн. - пені, 3 515,00 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також 12 631,00 грн. - інфляційних витрат.

Крім того, згідно з додатковими уточненнями до позовної заяви представник позивача просить суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку відповідача. Суд відхилив дане клопотання у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Крім того, позивач не довів суду, що невжиття таких заходів утруднить та унеможливить виконання рішення по даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2007 р. № 37/415, розгляд справи на підставі п. п. 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 03.10.2007 р. на 11-45.

Представник відповідача 28.09.2007 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» підтверджує факт укладення між ним та позивачем договору поставки № 04/1501 від 15 січня 2007 року. Проте, цей договір був укладений на загальну суму 240 000 грн., про що зазначено в п.  7.2 договору поставки. Загалом за договором поставки № 04/1501 позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 167 640,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000060 від 17.01.2007 р. Відповідач повністю сплатив за поставлений за видатковою накладною № РН-0000060 від 17.01.2007 р. товар двома платежами, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 23.01.2007р. на суму 80 000 грн. та платіжним дорученням № 23 від 25.01.2007 р. на суму 87 640,14 грн. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем до позову додані видаткові накладні № РН-0000739 від 17.04.2007 року та № РН-0000747 від 17.04.2007 року, які були видані на виконання договору № 16/1704 від 17.04.2007 року. Як вбачається з позовної заяви цей договір не покладено позивачем в якості предмету спору. А тому приймаючи до уваги, що між позивачем та відповідачем немає спору з договору № 04/1501 від 15 січня 2007 року, що підтверджується представленими відповідачем доказами, відповідач просить суд в задоволенні позових вимог позивачу відмовити повністю.

          Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2007 року надав суду додаткові уточнення до позовної заяви в якому зазначає, що між ТОВ «ТФ –К»та ТОВ «Енергопромімпекс» протягом 2007 року було укладено три договори поставки кабельно-провідникової продукції, а саме: договір поставки № 04/1501 від 15 січня 2007 р., договір поставки № 06/2301 від 23 січня 2007 р., договір поставки № 16/1704 від 17 квітня 2007р. На підставі договору № 16/1704 від 17 квітня 2007р. відповідач отримав зі складу позивача продукцію, згідно з видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Згідно умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату отриманих партій продукції. Зобов'язання здійснити оплату отриманої продукції, згідно договору поставки № 16/1704 від 17 квітня 2007р., відповідач не виконав, а саме: на момент подання Позивачем позовної заяви до господарського суду, не сплатив отриману продукцію, згідно видаткових накладних № РН-0000747 від 17 квітня 2007р. на суму 488 702,72 грн., та видаткової накладної № 0000739 від 17 квітня 2007р. на суму 245 209,31 грн. Після порушення провадження у даній справі 02.10.2007 р. відповідач частково погасив заборгованість по договору поставки № 16/1704 від 17 квітня 2007р., а саме: 12.09.2007 р. сплатив 100 000 грн. та 27.09.2007 р. сплатив 50 000 грн. боргу. Але, згідно з умовами договору, зобов'язання повністю сплатити отриману продукцію виникло у відповідача на 21 день після дати поставки продукції, тобто  08 травня 2007р., тому в зв'язку з тим, що на дату подання позовної заяви, останній платіж був здійснений відповідачем 05.07.2007 р., штрафні санкції нараховувались позивачем з цієї дати. Станом на 02.10.2007 р. залишок боргу відповідача складає 478 912, 03 грн.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2007 р. оголошено перерву до 25.10.2007 року на 10-00.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2007 р. надав суду відзив на додаткові уточнення від 02.10.2007 року до позовної заяви № 382-ЕК в якому зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» підтверджує факт укладення між ним та позивачем договору поставки № 16/1704 від 17 квітня 2007 року на загальну суму 733 912,03 грн. Відповідач також підтверджує,що товар було поставлено за двома видатковими накладними № ЗР-0000747 від 17.04.07 на суму 488702,72 грн. та № РН-0000739 від 17.04.2007 на суму 245 209,31 грн. Всього на користь позивача відповідачем перераховано було 305000 грн: платіжними дорученнями № 120 від 20.04.07 на суму 100 000 грн.; № 210 від 05.07.07 на суму 5 000 грн.; № 1 від 12.09.07 на суму 100 000 грн.; № 316 від 27.09.07 на суму 50 000 грн.; № 333 від 10.10.07 на суму 50 000 грн. Таким чином, на момент надання цього заперечення загальна заборгованість відповідача за поставлений товар складає 428 912,03 грн. Відповідач не погоджується з розрахунком пені, наданої позивачем, оскільки позивач не вправі нараховувати пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення. Позиція відповідача базується на нормах Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошового зобов'язання” № 543/96-ВР, який обмежує право сторін щодо встановлення розміру пені розміром подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Як свідчить постанова Нацбанку України № 184 від 17.05.07 з 01.06.07 р. облікова ставка встановлена у розмірі 8% річних. Таким чином, пеня за кожний день прострочення може становити за розрахунками відповідача 18 746,74 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2007 р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 428 912,03 грн. основного боргу,  22 067 грн. нарахований індекс інфляції, 3% річних в сумі 5030 грн. та пеню в розмірі 61 209 грн. Дані уточнення позовних вимог прийнятті судом до розгляду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача  та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ –К»(постачальник) та Товариством  з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»(покупець) був укладено договір поставки  № 16/1704 (далі - договір).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник, зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю кабельно-провідникову продукцію, в подальшому - продукція, передбачену в специфікаціях та/або накладних, в обумовлені цим договором строки, а покупець зобов'язаний прийняти та здійснити оплату цієї продукції за номенклатурою, кількістю, цінами та в строки, що обумовлені в специфікаціях та накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до видаткових накладних № РН-0000739 від 17.04.2007 р. та  № РН-0000747 від 17.04.2007 р. відповідач отримав товар загальною вартістю 733 912,03 грн.

Згідно із п. 7.3. договору оплата вартості продукції здійснюється поступово в три етапи протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня. Перший етап 20 % оплати з 01 по 07 день з моменту початку поставки продукції. Другий етап 30 % оплати з 07 по 14 день. Третій етап 50 % оплати з 14 по 21 день.  

Відповідач зобов'язання по договору виконав частково, сплативши позивачу за отриманий товар лише 105 000 грн. (згідно платіжного доручення № 120 від 20.04.2007 р. в розмірі 100 000 грн. та № 210 від 05.07.2007 р. на суму 5 000 грн.), в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача до подачі позову до суду становив 628 912,03 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження по справі  було перераховано позивачу суму основного боргу в розмірі 200 000 грн., що підтверджується  платіжними дорученнями № 1 від 12.09.2007 р., № 316 від 27.09.2007 р. та № 333 від 10.10.2007 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

З огляду на те, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 200 000  грн. після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження по справі, провадження в цій частині, за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач кошти за поставлений товар позивачу повністю не сплатив у визначений строк, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ – К», щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 428 912,03 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»визнається судом обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3% річних з простроченої суми в розмірі 181,36 грн. та інфляційні витрати  - 1 719,78 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% відсотки річних, а також індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком суду розмір інфляційних витрат за липень-вересень 2007 року становить 23114,31 грн. ((628912,03 грн. Х 101,4 % - 628912,03 грн.) + (628912,03 грн. Х 100,6 % - 628912,03 грн.)+ (478912,03грн. Х 101,4 % - 478912,03 грн.)), проте оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому суд вважає за доцільне стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 12067,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5030,00 грн. за період простачки з 06.07.2007 року по 24.10.2007 року.

Судом перевірений розрахунок позивача та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 4934,65 грн. 3 % річних від простроченої суми - , розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду :

Сума боргуПеріод прострочкиКількість днів прострочкиСума

628912,0306.07.0711.09.07653359,94

528912,0312.09.0726.09.0714608,61

478912,0327.09.0709.10.0712472,35

428912,0310.10.0724.10.0714493,54

    Всього 4934,45

Крім того, відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення грошових зобов'язань, за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідач припустився прострочення платежу, тому на підставі вимог п. 8.2. договору позивач просить стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» пеню в розмірі  61209,00 грн.

Але суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені обмежується законом, а в договорі  сторони встановили пеню у розмірі 0,1 % заборгованості за кожний день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд прийшов до висновку про стягнення пені з відповідача у розмірі 26317,05 грн. за обґрунтованим розрахунком суду :

Сума боргу, щодо якої нараховується пеняПеріод прострочкиКількість днів прострочкиСтавка НБУСума пені

628912,0306.07.0711.09.076516,0017919,69

528912,0312.09.0726.09.071416,003245,93

478912,0327.09.0709.10.071216,002519,21

428912,0310.10.0724.10.071416,002632,23

Всього :26317,05

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається, а тому позивачу не підлягає поверненню державне мито в розмірі 1257,40 грн., яке позивач сплатив за розгляд вимоги в частині стягнення 20 % штрафу в розмірі 125782,40 грн., від якої позивач відмовився в процесі розгляду справи. Слід також зазначити, що провадження у справі в частині стягнення штрафу в розмірі 125782,40 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою  позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст.  525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 49, п. п. 1-1, 4 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, код ЄДРПОУ 31745196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ –К»(04210, м. Київ, проспект Г.Сталінграду, 20, код ЄДРПОУ 32946482) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 428 912 (чотириста двадцять вісім тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 03 коп. основного боргу,  12067 (дванадцять тисяч шістдесят сім) грн. 00 коп. витрат від зміни індексу інфляції,  в сумі 4934 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 45 коп. - 3% річних від прострочено суми та пені в розмірі 26 317 (двадцять шість тисяч триста сімнадцять) грн. 60 коп.,  6722 (шість тисяч двадцять дві)  грн. 31 коп.  витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 200 000 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

4.          В частині стягнення штрафу в розмірі 125782,40 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

5.          В іншій частині в позові відмовити.

6.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

7.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 30.11.2007 року