Рішення

від 14.02.2024 по справі 242/175/21

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/175/21

Провадження № 2/242/7/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 р. Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого суддіЧеркова В.Г., при секретарі Клименко А.В., розглянувши цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Стархова копанія «АРКС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Орхідея», про відшкодування шкоди в порядку регресу внаслідок залиття квартири , -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Стархова копанія «АРКС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Орхідея», про відшкодування шкоди в порядку регресу внаслідок залиття квартири.

Стислий виклад позиції позивача. Заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.07.2018 р. між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування майна № DOINNBR-18D2FK.15. Предметом данного договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядження майном, вказаним у Договорі, а сааме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 09.10.2019 р. стався нещасний випадок, а сааме: квартиру було затоплено внаслідок прориву основного стояка у вищерозташованій квартирі АДРЕСА_2 , власником якої згідно Акту № 3 від 09.10.2019 р., складеного представниками ОСББ «Орхідея», є ОСОБА_1 . Страхувальник звернувся із відповідною заявою, наддав всі необхіні документи, на підставі чого було складено страховий акт № ARX2505987 від 11.10.2019 р. та здійснено виплату страхового відшкожування в розмірі 10218,59 грн. До страховика перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за заподіяний збиток.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що нещасний випадок стався в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , 09.10.2019 р., де в цей час мешкав відповідач ОСОБА_4 . В квартирі вона не мешкала, відношення до факту залиття не має. 11.02.2020 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , на зазначену квартиру, яка згодом булла продана. Сам факт отримання у власність зазначеної квартири не дає підстав про наявність причинного зв`язку з завданням майнової (матеріальної) шкоди позивачу. Щодо самого факту залиття зазначає, що 09.10.2019 р. був пробний запуск системи, на стояку був відсутній кусок труби, власника вдома не було. Отже, фактично залиття квартири спричинено поломкою основного стояка опалення в період пробного запуску системи опалення будинку. Вважає, що саме бездіяльність ОСББ «Орхідея» м.Селидове в несвоєчасному проведенні ремонтних робіт по усуненню поломки стояка центрального опалення та проведення пробного запуску системи опалення будинку без перевірки усіх узлів теплопостачання знаходиться в безпосередньому причинному зв`язку в причиненні матеріальної шкоди власникам квартири АДРЕСА_3 . Просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач наддав відповідь на відзив, в якому зазначив, що під час отримання спадщини до спадкоємця переходять не тільки права, але й обов`язки. Таким чином, ОСОБА_2 , приймаючи спадщину, разом з належними правами отримала й певні обов`язки, в числі яких й обов`язок відшкодування шкоди за залиття.

Заяви та клопотання сторін.

Позивачем заявлені клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції.

26.08.2021 р. представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи.

09.12.2021 р. відповідач ОСОБА_2 надала заяву про витребування доказів.

07.02.2022 р. представник третьої особи ОСББ «Орхідєя» надав заяву про доручення доказів.

Сторони надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 р. головуючим по справі визначено суддю Хацько Н.О.

12.01.2021 р. судом зроблено запит щодо уточнення місця проживаня відповідача ОСОБА_1 , відповідь на який отримана 16.01.2021 р.

Ухвалою від 19.01.2021 р. відкрито провадження по справі. Визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 02.06.2021 р. до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСББ «Орхідєя» та витребувані відомості від нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкоємцем в якому зазначена ОСОБА_2 .

Ухвалою від 05.07.2021 р. ОСОБА_2 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

12.08.2021 р. постановлено ухвалу про розгляд справи в режимі відеоконференції.

27.08.2021 р. постановлено ухвалу про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 06.10.2021р. ОСОБА_2 виключено з кола третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору та залучено останню в якості співвідповідача.

Ухвалою від 21.04.2023 р. провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2021 р. головуючим по справі визначено суддю Черкова В.Г.

Ухвалою від 17.01.2024 р. справа прийнята до провадження судді Черкова В.Г., розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

01.02.2024 р. закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 (Страхувальник) стала предметом Договору добровільного страхування, який був уклдений 13.07.2018 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «АРКС».

09.10.2019 р. за даною адресою відбувся нещасний випадок, а саме: затоплення викликане проривом основного стояка, який відбувся у вищерозташованій квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді Відділу реєстрації місця проживання громадян Селидівської міської ради, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з 26.08.2006 р. по 15.01.2021 р.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , з 11.02.2020 р. по 04.02.2021 р. булла ОСОБА_2 , яка набула право власності за заповітом, що також підтверджується відомостями, наданими на вимогу суду приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шарафєєвою І.В.

Представниками ОСББ «Орхідея» був складений акт, в якому встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 на момент нещасного випадку був ОСОБА_1 .

У наслідок настання страхового випадку, Страхувальник звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі даної заяви та наданих всіх необхідних документів було складено страховий акт № ARX2505987 від 11.10.2019 р. та здійснено виплату страхового відшкожування в розмірі 10218,59 грн. що стало підставою для страховика отримання право вимоги до ОСОБА_1 за заподіяний збиток.

Відповідач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачами не спростовані належними та допустимими доказами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про доведеність того факту, що залиття квартири за сталося з вини ОСОБА_1 .

Натомість, згідно довідки ОСББ «Добробут» від 07.11.2021 р., ОСОБА_2 з 21.11.2006 р. та по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

Твердження позивача щодо того, що ОСОБА_2 приймаючи спадщину разом з належними правами отримала й певні обов`язки, в числі яких й обов`язок відшкодування шкоди за залиття, не знайшов свого підтвердження, оскільки доказів того, що остання прийняла спадщину після смерті ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачем підтверджено факт заподіяння майнової шкоди в розмірі 10218,59 грн.

В той же час, суд вважає за необхідним констатувати, що відповідач ОСОБА_1 помер, позивачем відповідного клопотання про залучення правонаступника ненадано. Позивачем не було надано доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті відповідача ОСОБА_1 , оскільки остання набула право власності за заповітом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , після смерті матері - ОСОБА_5 , і вже після настання нещасного випадку. Таким чином, судом не встановлено, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина саме ОСОБА_2 , а тому критично відноситься до поданих вимог щодо відшкодування шкоди з відповідачки ОСОБА_2 з підстав, викладених вище.

З урахуванням викладеного суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 слід закрити, у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_2 - відмовити.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність.

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимогами частини першої - п`ятою, восьмою статті 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ст..993, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст..27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд виходить із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Даний висновок зроблено КЦС ВС у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

У пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Мін`юсті 25 серпня 2005 року за № 927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільній справі є позивач і відповідач, які на час розгляду справи, відповідно до ст. ст. 46-47 вказаного Кодексу, повинні володіти цивільною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.

У свою чергу, з точки зору даних норм закону, цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи. Цивільну процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також, неповнолітні, у випадках, прямо передбачених законом.

З наведеного випливає, що померла фізична особа не може бути стороною в цивільному процесі, оскільки після смерті вона втрачає цивільну процесуальну правоздатність і дієздатність.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво у цивільній справі допускається у разі, якщо позов пред`явлено до сторони - фізичної особи, за її життя, і уже після пред`явлення позову фізична особа померла і правовідносини допускають правонаступництво.

При цьому слід розрізняти правонаступництво у матеріальних правовідносинах та процесуальне правонаступництво.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Тобто, процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку ст. 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 слід закрити, у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_2 - відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.12,13,76,77,78,79,80,81,82,83,95,258,259,263,264,265,267,268,274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі в частині позовних Приватного акціонерноготовариства «Старховакопанія «АРКС»,код ЄДРПОУ20474912,юридична адреса:м.Київ,вул..Іллінська,8,до ОСОБА_1 ,мешкав заадресою: АДРЕСА_4 ,про відшкодуванняшкоди впорядку регресувнаслідок залиттяквартири - закрити.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Стархова копанія «АРКС», код ЄДРПОУ 20474912, юридична адреса: м.Київ, вул..Іллінська, 8, до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Орхідея», юридична адреса: Донецька область, м.Селидове, вул..Глінки,7, про відшкодування шкоди в порядку регресу внаслідок залиття квартири відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду області з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2024 р.

Суддя