Рішення

від 20.02.2024 по справі 161/18813/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18813/23

Провадження № 2/161/632/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

за участю секретаря судових засідань Новак Л.В.,

представника позивача Усаченка М.О.,

представника третьої особи Мушит О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіЛуцьку цивільнусправу запозовом адвоката Усаченка Максима Олеговича поданої в інтересах ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент освіти Луцької міської ради, про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся в суду з позовом до Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент освіти Луцької міської ради, про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування вимог позову вказує, що з 19.02.2019 року він працює на посаді вчителя в Комунальному закладі загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради».

На виконання Указу Президента України №641/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 25.02.2022 року був призваний по мобілізації та направлений до військової частини № НОМЕР_1 .

Після внесення змін згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-1X, від 01.07.2022, який вступив в силу 19.07.2022р., згідно п. 17 якого у частині третій статті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада", школою та Департаментом освіти Луцької міської ради була припинена виплата середньої заробітної плати за місцем основної роботи, а тому починаючи з серпня2022р. по даний час заробітну плату останній не отримує.

Позивач з моменту мобілізації по липень2022р. отримував середній заробіток по місцю основної роботи, з липня2022р. вказані виплати були припинені.

Згідно наказу директора ліцею від 28.02.22 №55-к «Про увільнення від роботи у зв`язку з мобілізацією ОСОБА_1 », останнього увільнено від роботи зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на строк з 01.03.2022р.

Згідно наказу директора ліцею від 20.07.22 № 129 «Про призупинення виплати», останньому припинено виплату середнього заробітку з 19 липня2022р.

Вважає наказ директора ліцею від 20.07.22 № 129 «Про призупинення виплати» незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить суд визнати його незаконним та скасувати, зобов`язати Комунальний заклад загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради» поновити нарахування і виплату середнього заробітку позивачу, який проходить військову службу за призовом з 19.07.2022, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 31.10.2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

15.11.2023року від представникамвідповідача наадресу судубуло подановідзив напозов,в якомувідповідач вважаєвимоги безпідставними.Зазначає,що позивачперебуває втрудових відносинахз відповідачем,працює напосаді вчителя.З 01.03.2022року вінбув увільненийз роботи(призванийна військовуслужбу підчас мобілізації).Однак,відповідно доположень ст.23Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» педагогічніпрацівники закладівзагальної середньоїосвіти непідлягають призовуна військовуслужбу підчас мобілізації.Відтак, ОСОБА_1 перебуває навійськовій службіза власноюініціативи. У зв`язку з набранням чинності 19.07.2022 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ та внесення змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України ОСОБА_1 було припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022 року. ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення з державного бюджету. Крім того, постановою Волинського апеляційного суду від 19.09.2023 по справі №161/3334/23 відмовлено в позові ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати. Враховуючи вищевикладене, просив суд в задоволенні позову відмовити.

17.11.2023 на адресу суду надійшли пояснення від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департаменту освіти Луцької міської ради, в яких зазначено, що позивачперебуває втрудових відносинахз відповідачем,працює напосаді вчителя.З 01.03.2022року вінбув увільненийз роботи(призванийна військовуслужбу підчас мобілізації).У зв`язку з набранням чинності 19.07.2022 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ та внесення змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України ОСОБА_1 було припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022 року. ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення з державного бюджету. Враховуючи вищевикладене, просив суд в задоволенні позову відмовити.

22.11.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив та заперечення на пояснення третьої особи, обгрунтовані тим, що на виконання Указу Президента України №641/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 25.02.2022 року був призваний по мобілізації та направлений до військової частини № НОМЕР_1 , а не з власної ініціативи. За педагогічним чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.

14.02.2024 на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача адвокат Усаченко М.О. просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбського ліцею №30 Луцької міської ради» від 20.07.22 №129 «Про припинення виплати»; зобов?язати Комунальний заклад загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради» нарахувати і виплатити середній заробіток ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня2022року по 23 грудня2023року включно; стягнути сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі5000 гривень 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити.

Представник третьої особи Мушит О.В. заперечила проти задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріалисправи,приходить до наступного висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлено, що з 19.02.2019 року ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах із КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», де працює на посаді вчителя, що стверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.24-32).

Згідно довідки від 24.02.2023 №105 Луцького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 25.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с.33).

28.02.2022 року директором КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» було видано Наказ № 55-к, відповідно до якого позивача було увільнено від роботи у зв`язку з призовом по мобілізації (а.с.34).

20 липня 2022 року директором Комунального закладу середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» видано наказ № 129-к «Про припинення виплати», яким припинено виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , мобілізованому на військову службу до лав ЗСУ з 19 липня 2022 року (а.с. 35).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 25.02.2022 на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації (а.с.14-17).

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України закріплено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Стаття 48 Конституції України передбачає, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Згідно із частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", яким, зокрема, внесено зміни до частини третьоїстатті 119 Кодексу законів про працю Українищодо припинення збереження середнього заробітку працівникам, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Натомість частиною другоюстатті 57 Закону України "Про освіту"за педагогічними та науково-педагогічними працівниками на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зберігається попередній середній заробіток. Будь-яких змін доЗакону України "Про освіту"щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, не внесено.

Отже, частина другастатті 57 Закону України "Про освіту"щодо збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, чинна і має реалізовуватися в повному обсязі.

На рівніКЗпП Українине передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила встатті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій міжКЗпП Українита іншими законами не застосовується.

У частині другійстатті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьоїстатті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина другастатті 57 Закону України "Про освіту").

Законом № 2352-IXне внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток.

В частині другійстатті 57 Закону України "Про освіту"міститься спеціальна норма щодо положень частини третьоїстатті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників.

Спеціальна норма (частина другастатті 57 Закону України "Про освіту") має перевагу над загальною (частина третястатті 199 КЗпП) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третястатті 199 КЗпП) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28.06.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати відмовлено. Постановою Волинського апеляційного суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року

у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку про те, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

З рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також з

рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, крім цього, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Однак в даній справі позивач звертається з іншим предметом та з інших підстав, а саме з вимогою визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбського ліцею №30 Луцької міської ради» від 20.07.22 №129 «Про припинення виплати» та вимогою зобов`язального характеру, тому, висновок представника відповідача та третьої особи, що є рішення суду, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та за тими самими вимогами, що має наслідки, визначені пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, передчасний.

Отже, наказ № 129-к від 20 липня 2022 року КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» про припинення нарахування середнього заробітку вчителю історії та правознавства ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, а КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» слід зобов`язати поновити нарахування і виплату попереднього середнього заробітку з 19 липня 2022 року.

Оскільки судом установлено, що позивач ОСОБА_1 займає посаду вчителя історії та правознавства КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», тобто є педагогічним працівником, отже на позивача поширюється діяЗакону України «Про освіту», який є спеціальним законом, а тому саме вказаний Закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин. У матеріалах справи також відсутні відомості про те, що позивач у період з 19 липня 2022 року і на даний час звільнявся з військової служби, а отже втрачав право на виплату середнього заробітку.

Оскаржуваний наказ не містить обґрунтування щодо причин неврахування при його прийнятті вимог частини 2статті 57 Закону України «Про освіту».

Таким чином, з урахуванням вимог частини 2статті 57 Закону України «Про освіту», а також того, що позивач ОСОБА_1 , який є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до лав Збройних Сил України у зв`язку із введенням воєнного стану, тобто за призовом в особливий період, який діє і на даний час, та продовжує проходити військову службу, суд приходить до висновку, що позивачу протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку, у зв`язку з чим наказ № 129-к від 20 липня 2022 року КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» в частині припинення виплати позивачу підлягає визнанню незаконним із його скасуванням у зазначеній частині.

У зв`язку із визнанням незаконними та скасуванням оспорюваного наказу підлягають також задоволенню вторинна позовна вимога позивача про зобов`язання КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» нарахувати йому і виплатити середній заробіток з 19 липня2022року по 23 грудня2023року включно.

Таким чином, заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Подібні за своїм змістом правові висновки, які узгоджуються із вищенаведеними мотивами місцевого суду, сформульовані у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2023 року у справі № 349/1607/22, від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23.

Також, суд уважає, що право позивача на власність (майно) в її автономному значенні у виді середнього заробітку за місцем основної роботи захищається та практично гарантується ст.1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки така виплата передбачена діючим національним законодавством та на час ухвалення даного судового рішення дотримані всі вимоги для її отримання позивачем, як педагогічним працівником (п. 22,23,28 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00, п.64 рішення зазначеного суду від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02).

Розподіл судових витрат по справі.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Як встановлено судом 23.10.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Усаченко М.О. було укладено Договір про надання правової допомоги та послуг в сфері права, на виконання якого позивач сплатив своєму представнику 5 000 грн. в межах розгляду даної справи (а.с. 72-76).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.

Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2ст.141 ЦПК Українисудовий збір, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Суд, ураховуючи повне задоволення заявленого позову, уважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1073 грн 60 коп повернення сплаченого ОСОБА_1 судового збору при його зверненні до суду з даним позовом, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями2,3,19,23,76-89,141,258-268,274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Усаченка Максима Олеговича поданої в інтересах ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент освіти Луцької міської ради, про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбського ліцею №30 Луцької міської ради» від 20.07.22 №129 «Про припинення виплати».

Зобов?язати Комунальний заклад загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради» нарахувати і виплатити середній заробіток ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня2022року по 23 грудня2023року включно.

Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі1073 (однієї тисячі сімдесят три) гривні 60 коп.

Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Комунальний заклад загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради», адреса: 45634, Луцький район, с. Боголюби, вул. 40 років Перемоги, буд. 40, код ЄДРПОУ 21754246.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Департамент освіти Луцької міської ради, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 44186267.

Повне судове рішення складено 23.02.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк