Постанова

від 28.05.2024 по справі 161/18813/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/18813/23 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/452/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Карпук А. К., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Мушит О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою відповідача Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 через свого представника адвоката Усаченка М. О. звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 19 лютого 2019 року він працює на посаді вчителя в Комунальному закладі загальної середньої освіти (далі КЗ ЗСО) «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради». На виконання Указу Президента України № 641/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» він 25 лютого 2022 року був призваний по мобілізації та направлений до військової частини № НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що після внесення змін згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-1X від 01 липня 2022 року, який вступив в силу 19 липня 2022 року, згідно з п. 17 якого у ч. 3 ст. 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», відповідачем та Департаментом освіти Луцької міської ради припинена виплата йому середньої заробітної плати за місцем основної роботи, а тому починаючи з серпня 2022 року по даний час заробітну плату він не отримує. З моменту мобілізації по липень 2022 року він отримував середній заробіток по місцю основної роботи, з липня 2022 року вказані виплати були припинені.

Позивач зазначав, що згідно з наказом директора ліцею від 28 лютого 2022 року № 55-к «Про увільнення від роботи у зв`язку з мобілізацією ОСОБА_3 » його увільнено від роботи зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на строк з 01 березня 2022 року. Згідно з наказом директора ліцею від 20 липня 2022 року № 129 «Про призупинення виплати» йому припинено виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року, який вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» від 20 липня 2022 року № 129 «Про припинення виплати», зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому середній заробіток, як такому що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року включно, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» від 20 липня 2022 року № 129 «Про припинення виплати».

Зобов`язано КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» нарахувати і виплатити середній заробіток ОСОБА_3 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року включно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» подавапеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити.

Відзивів на апеляційну скаргу сторона позивача не подавала.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, а також представника третьої особи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19 лютого 2019 року позивач ОСОБА_3 перебуває у трудових правовідносинах з відповідачем КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», де працює на посаді вчителя, що підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.24-32).

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 лютого 2023 року № 105 ОСОБА_3 25 лютого 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини № НОМЕР_1 (а.с.33).

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 з 25 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили України (далі - ЗСУ) по мобілізації (а.с.14-17).

28 лютого 2022 року наказом директора КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради» № 55-к позивача ОСОБА_3 увільнено від роботи у зв`язку з призовом по мобілізації (а.с.34).

Наказом директора КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» від 20 липня 2022 року № 129-к «Про припинення виплати» припинено виплату середнього заробітку ОСОБА_3 , мобілізованому на військову службу до лав ЗСУ з 19 липня 2022 року (а.с.35).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції з урахуванням ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», виходив з того, що позивач ОСОБА_3 , який є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до лав ЗСУ у зв`язку із введенням воєнного стану, тобто за призовом в особливий період, який діє і на даний час, та продовжує проходити військову службу, у зв`язку з чим відповідачем протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку, що є підставою для визнання наказу № 129-к від 20 липня 2022 року директора КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» незаконним та його скасування. Оскільки судом оспорюваний наказ визнаний незаконним та скасований, тому суд вважав, що позовна вимога позивача про зобов`язання КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» нарахувати йому і виплатити середній заробіток з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року включно також підлягає задоволенню.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.

У провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа № 161/3334/23 за позовом ОСОБА_3 до КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати. Підставою звернення ОСОБА_3 до суду із вказаним позовом було, зокрема, припинення нарахування йому з 19 липня 2022 року середнього заробітку, незважаючи на те, що за ним, як педагогічним чи науково-педагогічним працівником, на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігався попередній середній заробіток.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 у зазначеній цивільній справі відмовлено.

Водночас як слідує зі змісту вимог заявленого ОСОБА_3 позову у справі що переглядається, його предметом є поновлення нарахування і виплати йому середнього заробітку, як такому що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі №753/9247/23 (провадження № 61-1258св24) викладений наступний правовий висновок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сторони, предмет та підстави позову у цивільній справі № 161/3334/23, у якій було ухвалено судове рішення, та яке набрало законної сили, так і у розглядуваній цивільній справі № 161/1881/23, не є тотожними.

Предмети обох позовів стосуються невиплати заробітної плати (середнього заробітку) позивачу ОСОБА_3 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, починаючи з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року. Рішенням суду, яке набрало законної сили, не встановлено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати, починаючи з моменту припинення її виплати з 19 липня 2022 року. При цьому заявлені вже у цій справі позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити нарахування і виплату середнього заробітку, а фактично заробітної плати, є тотожними. Тобто тотожними є як предмет, так і підстава зазначених позовів, а саме незаконність, на думку сторони позивача, невиплати позивачу заробітної плати, з приводу чого 28 червня 2023 року у цивільній справі № 161/3334/23 Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили. Водночас пред`явлення позивачем позову у цій справі із зміненою конструкцією позовних вимог, не змінює суті спору, вирішеного судом раніше.

З урахуванням вищенаведеного, провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 377 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі за позовом ОСОБА_3 закрити.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом у цій справі задовольняється апеляційна скарга відповідача КЗ ЗСО «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» та ухвалюється нове судове рішення про закриття провадження за позовом ОСОБА_3 , тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про визнання незаконним наказу та зобов`язання вчинити дії закрити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального закладу загальної середньої освіти «Боголюбський ліцей № 30 Луцької міської ради» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: