Рішення

від 20.02.2024 по справі 903/330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2024 року Справа № 903/330/18 (903/1248/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» в особі ліквідатора Темчишина В. П.

до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 , м.Луцьк

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №903/330/18

за заявою Головного управління ДФС у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юван», с.Зміїнець, Луцький район

про банкрутство

Суддя М. С. Шум

Секретар с/з Сосновська Ю. П.

Учасники справи: н/з

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» в особі ліквідатора Темчишина В. П. в позовній заяві від 13.12.2023 (вх.№01-52/1431/23) просить суд витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» (код ЄДРПОУ 30887415) земельну ділянку площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 15 115 грн. 96 коп., та витрати на оплату правничої допомоги у сумі 15 000 грн. 00 коп.

Позовна заява подана в межах справи про банкрутство ТОВ «ЮВАН» в порядку ст. 7 та ст. 61 КУзПБ.

Одночасно з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18.12.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» в особі ліквідатора Темчишина В. П. від 13.12.2023 про забезпечення позову у справі №903/330/18 (903/1248/23) задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, що знаходиться в селі Зміїнець Луцького району Волинської області. Заборонено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь- яким іншим третім особам за її дорученням вчиняти дії спрямовані на відчуження земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, що знаходиться в селі Зміїнець Луцького району Волинської області, в тому числі, заборонити укладати договори іпотеки, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами. Заборонено державним реєстраторам (у тому числі нотаріусам) вчиняти будь- які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення, що знаходиться в селі Зміїнець Луцького району Волинської області.

Ухвалою суду від 20.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» в особі ліквідатора Темчишина В. П. до фізичної особи ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без руху. Позивачу запропоновано не пізніше 7-ми календарних днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін справи, зокрема - позивача та адвоката Матвіїва В. М.

29.12.2023 в системі Електронний суд сформовано та надіслано до суду заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначено про наявність Електронного кабінету в учасників справи. До заяви долучено відповіді про наявність/відсутність Електронних кабінетів. Судом встановлено наявність Електронних кабінетів у осіб, які зобов`язані мати такий згідно з приписами ГПК України.

Ухвалою суду від 02.01.2024 постановлено:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

3. Розгляд справи по суті призначити в судовому засіданні на 23.01.2024 на 10:45 год.

4. Запропонувати відповідачу подати суду в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

5. Запропонувати позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

6. Визначити явку представників сторін в судове засідання на власний розсуд.

12.01.2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 від 10.01.2024 про відвід головуючого судді Шума М. С. у справі №903/330/18 (903/1248/23).

В заяві зазначено, що додатками до неї є клопотання та докази відправлення сторонам.

До заяви долучено клопотання від 10.01.2024 про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Одночасно, відповідальними працівниками канцелярії суду складено Акт від 12.01.2024 про те, що за наслідками розкриття рекомендованого листа №4301644868731 від ОСОБА_1 , заяви про відвід головуючого судді Шума М.С. по справі №903/330/18(903/1248/23) виявлено відсутність додатку, а саме: докази відправлення сторонам.

16.01.2024 до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява відповідача від 11.01.2024 про повторне направлення доказів відправлення учасникам справи заяви про відвід судді Шума М. та копії клопотання. До заяви долучено два фіскальні чеки АТ «Укрпошта».

Ухвалою суду від 15.01.2024 постановлено:

1. Визнати заяву ОСОБА_1 від 10.01.2024 про відвід головуючого судді Шума М. С. по справі №903/330/18 (903/1248/23) необґрунтованою.

2. Заяву ОСОБА_1 від 10.01.2024 (вх.№01-75/318/24 від 12.01.2024) про відвід головуючого судді Шума М. С. по справі №903/330/18 (903/1248/23) передати для її вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному в порядку ч.1 ст.32 ГПК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 заяву розподіллено судді Слободян О.Г.

Ухвалою суду від 17.01.2024 (суддя Слободян О. Г.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.01.2024 про відвід головуючого судді Шума М.С. у справі 903/330/18 (903/1248/23) відмовлено.

Учасники справи в судове засідання 23.01.2024 не з`явилися.

Ухвала суду, що надіслана на адресу відповідачки - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повернута на адресу суду 17.01.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відзив чи пояснення по суті позовних вимог від відповідачки до суду станом на 23.01.2024 не надходили.

В заяві від 20.01.2024 представник заявника (позивача) адвокат Матвіїв В. М. просить суд проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги задовольнити. Повідомляє, що докази на понесення витрат на правничу допомогу будуть подані до суду в порядку ч. 8 ст. 128 ГПК України.

В клопотанні відповідачки про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження ОСОБА_1 зазначає, що позивач не просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд з власної ініціативи призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Справа про витребування майна не є малозначною в розумінні ст. 247 ГПК України, а складною. Відтак, відповідачка просить суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з метою з`ясування всіх обставин справи, оскільки позовні вимоги не визнає

Суд, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовив в його задоволенні.

В обґрунтування своєї позиції суд зазначив таке:

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» в особі ліквідатора Темчишина В. П. до фізичної особи ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння подана в межах справи про банкрутство ТОВ «ЮВАН» в порядку ст. 7 та ст. 61 КУзПБ.

Кодексом України з процедур банкрутства як спеціальним законом визначено особливості розгляду заяв (позовних заяв) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник.

Відтак, відповідно до ст. 7 КУзПБ

Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Позивач станом на 23.01.2024 перед судом не клопотав щодо розгляду даного спору за правилами загального позовного провадження.

Натомість, КУзПБ не наділяє відповідача у такому спорі ініціювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відтак, суд продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дотримуючись принципу пропорційності та рівності учасників справи, суд ухвалою від 23.01.2024 розгляд справи по суті відклав на 20.02.2024 на 11:00 год., запропонував відповідачці - ОСОБА_1 подати суду в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України до 12.02.2024 відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду, запропонував позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу, визначив явку представників сторін в судове засідання на власний розсуд.

12.02.2024 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 від 10.02.2024. Одночасно із відзивом до суду надійшла заява від 10.02.2024, в якій відповідачка просить суд залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» в особі ліквідатора Темчишина В. П. до фізичної особи ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відзив та заява надіслані до суду 11.02.2024 через ТОВ «Нова пошта».

До відзиву та заяви долучено докази надіслання кореспонденції Темчишину Володимиру Петровичу (ліквідатор банкрута), зазначено про одержання у м. Луцьку, відділення №7.

Відповідний документ не є належним доказом на підтвердження надіслання відзиву та заяви на адресу ліквідатора банкрута Темчишина В. П.

Одночасно, відповідачкою у відзиві та в заяві не зазначено про наявність Електронного кабінету у арбітражного керуючого Темчишина В. П.

Щодо заяви ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху на тій підставі, що юридична особа банкрут ТОВ «ЮВАН» станом на 10.02.2024 не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, суд зазначає, що ТОВ «ЮВАН» визнано банкрутом постановою Господарського суду Волинської області від 30.10.2018.

Відповідно до ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

А відповідно до ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, серед іншого, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Ліквідатор банкрута не є ні штатним працівником, ні представником товариства-банкрута в розумінні ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Більше того, після визнання боржника банкрутом, уся кореспонденція (заяви з грошовими вимогами, позовні заяви, інші заяви) надсилаються лише на адресу ліквідатора банкрута, про що передбачено КУзПБ.

Одночасно, судом встановлено, що станом на 20.02.2024 ліквідатором банкрута зареєструвано Електронний кабінет ТОВ «ЮВАН», використовуючи свій ЕЦП як арбітражного керуючого.

У випадку зміни арбітражного керуючого, який виконує повноваження ліквідатора ТОВ «ЮВАН», новий ліквідатор не матиме доступ до Електронного кабінету, який зареєстровано за ТОВ «ЮВАН» арбітражним керуючим Темчишиним В. П. Така обставина додатково підтверджує, що наявність Електронного кабінету товариства-банкрута не є актуальною, оскільки саме арбітражний керуючий-ліквідатор є єдиною уповноваженою особою товариства-банкрута на отримання кореспонденції, адресованої ТОВ «ЮВАН».

Враховуюче викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідачки про залишення позовної заяви без руху за безпідставністю.

Суд протокольною ухвалою від 20.02.2024 приймає відзив ОСОБА_1 та долучає його до матеріалів справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України. Судом також враховано строки розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція позивача - ліквідатора ТОВ «ЮВАН»:

У власності ТОВ «ЮВАН» перебувала земельна ділянка площею 0,3127 га кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення. На цій ділянці боржником розпочато будівництво 56-ти квартирного житлового будинку АДРЕСА_2 (АДРЕСА_2) у с. Зміїнець, Луцького р-ну, Волинської обл. (житловий квартал «Агора»).

З метою залучення грошових коштів від інвесторів, ТОВ «ЮВАН» укладало з фізичними особами договори про дольову участь в будівництві. Такий договір, з поміж інших, був укладений з ОСОБА_3

ТОВ «ЮВАН» не завершило розпочатого будівництвом будинку, взятих на себе зобов`язань перед пайовиками не виконало (квартир не передало, а грошових коштів пайовикам не повернуло).

Починаючи з 2017 року, ТОВ «ЮВАН» та інші особи уклали ряд договорів з метою відчуження вказаної земельної ділянки.

02.06.2017 ТОВ «ЮВАН» відчужило вказану вище земельну ділянку на користь ТОВ «ЮВАНТА» на підставі посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехгярук І. В. договору купівлі-продажу №1076.

06.09.2019 ТОВ «ЮВАНТА» уклало з ОСОБА_1 договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтя-рук І. В., реєстровий №2342 (копія додається). За умовами даного правочину в іпотеку передавалася спірна земельна ділянка площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457.

Цим договором забезпечувалися вимоги ОСОБА_1 по договору позики від 06.09.2019, за умовами якого ТОВ «ЮВАНТА» зобов`язалося повернути до 06.09.2022 грошові кошти у розмірі 1 820 000,00 грн. При цьому, право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки передбачалося лише у випадку невиконання основного зобов`язання у встановлений строк (п. 4.1 договору іпотеки).

16.02.2021 приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І. В. посвідчено укладений між ТОВ «ЮВАНТА» та ОСОБА_1 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий №160. На підставі даного правочину право власності на земельну ділянку зареєстровано за відповідачкою (додається копія інформаційної довідки №349725131 від 10.10.2023).

Правочин про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстровий №160 укладено за півтора року до закінчення строку повернення позики. Передчасне відчуження ділянки на користь ОСОБА_1 переслідувало мету приховати майно боржника та уникнути задоволення вимог кредиторів. На той час у провадженні суду перебував позов ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ТзОВ «ЮВАН» та ТОВ «ЮВАНТА» (справа №903/741/19). Вирішення даного спору по суті давало обґрунтовані підстави допустити, що в результаті розгляду справи ділянка повернеться у власність банкрута (ТОВ «ЮВАН») та, відповідно, увійде до складу ліквідаційної маси та буде реалізована, у порядку, встановленому законом.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 №903/741/19 визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, посвідчений 02.06.2017 приватним нотаріусом ЛМНО Волинської області Дехтярук І. В. №1076.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд у складі КГС постановою від 15.04.2021 задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_3 у повному обсязі, скасував постанову суду апеляційної інстанції від 24.12.2020 та залишив у силі рішення місцевого суду від 28.09.2020.

Відповідач - ОСОБА_1 була учасником позовного провадження у справі №903/741/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відтак, позивач стверджує, що в процесі розгляду справи №903/741/19 ТОВ «ЮВАНТА» та ОСОБА_1 вчинили недобросовісно. Вони уклали правочин за яким право власності на спірну ділянку перейшло до відповідачки. ТзОВ «ЮВАН» втратило актив за рахунок реалізації якого можна задовольнити вимоги кредиторів у справі про банкрутство.

ТОВ «ЮВАНТА» неправомірно набуло у власність земельну ділянку, а відтак не мало правових підстав для розпорядження нею шляхом передачі в іпотеку та відчуження на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.11.2019 по справі №911/3680/17, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Тобто, витребування майна передбачає, що особа не повинна встановлювати недійсність усіх правочинів, за якими майно відчужено після договору купівлі- продажу (недійсність якого встановлена судовим рішенням), зокрема і договору іпотеки чи договору про задоволення вимог іпотеко держателя.

Подібний за змістом правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 02.03.2023 по справі №569/1158/20.

Земельна ділянка підлягає витребування із незаконного володіння відповідачки.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання в індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Згідно п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача в разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

ТОВ «ЮВАНТА» не мало правових передумов для відчуження земельної ділянки на користь відповідачки чи вчинення будь-яких інших правочинів з метою розпорядження цим майном.

ОСОБА_1 не може користуватися імунітетом добросовісного набувача, оскільки їй було достеменно відомо про оспорювання права власності ТОВ «ЮВАНТА» на земельну ділянку. Позивач в позовній заяві стверджує, що ОСОБА_1 є своячкою єдиного учасника та керівника ТОВ «ЮВАНТА» - ОСОБА_4 .

На момент укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя (16.02.2021) не був вирішений остаточно спір щодо недійсності договору купівлі- продажу земельної ділянки, укладеного між ТзОВ «ЮВАН» та ТОВ «ЮВАНТА».

З офіційного веб-сайту «Судова влада України» вбачається, що касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду по справі №903/741/19 надійшла 01.02.2021. ОСОБА_1 брала участь у даній справі в якості третьої особи, а отже не могла не знати про фат оскарження постанови в касаційному порядку.

Позивач стверджує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя було укладено з метою приховання майна банкрута та унеможливлений виконання рішення по справі №903/741/19. Адже, у разі залишення в силі рішення суду першої інстанції (яким визнавався недійсним договір купівлі-продажу), земельна ділянка мала повернутися у власність ТзОВ «ЮВАН» та підлягала включенню до ліквідаційної маси.

Крім того, відповідачка та ТОВ «ЮВАНТА» попри умови іпотечного застереження, уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові, таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Позиція відповідачки - ОСОБА_1 :

Відповідачка просить суд у позові відмовити. В обґрунтування зазначає, що відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, па підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Відповідно до частини другої стати 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові №909/968/16 віл 11.09.2018.

28.09.2020 рішенням Господарського суду Волинської області №903/741/19 визнано недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВАНТА» договір №1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127 га, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук Іриною Володимирівною.

Вимоги про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором №1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу земельної ділянки не ставилось. Отже рішенням суду №903/741/19 від 28.09.2020 не скасовувалось рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором №1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №753/8671/21 відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужену особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із постановою Верховного Суду від 20.03.2019 в справі №521/8368/15-ц виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із постановою Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №752/13695/18 віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов невододіючого власника до вододіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц вказано: «за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею».

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Стаття 300 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набутої права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до ст. 346 цього Кодексу).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У своїй позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» в особі ліквідатора Темчишина В. П. посилалася на те, що право власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, що укладений 02.06.2017, який надалі був скасований рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457.

Можливість витребування майна з володіння особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна.

Враховуючи викладене, поведінки відповідача ОСОБА_1 є добросовісною щодо набуття спірного майна, оскільки докази про протилежне відсутні. Відповідачка стверджує, що не знала і не могла знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, не усвідомлювала і не бажала, а й не допускала можливості настання будь- яких несприятливих наслідків для неї.

Також спірне майно відповідач набула за оплатним договором, при укладенні якого користувалася визнаними державою у встановленому порядку відомостями щодо належності майна особі, у якої майно придбане; договір нотаріально посвідчений.

Витребування спірного майна від відповідача не забезпечить справедливого балансу між захистом права позивача та врахування прав відповідача, дотримання засад верховенства права та розумності, що мас бути забезпеченим у демократичному- суспільстві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши позицію та доводи сторін спору, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

В обґрунтування свого рішення суд зазначає таке:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.06.2018 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЮВАН», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Волинської області від 30.10.2018 припинено процедуру розпорядження майном боржника, ТОВ «ЮВАН» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича.

02.06.2017 між ТОВ «ЮВАН» (продавець) та ТОВ «ЮВАНТА» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за умовами якого ТОВ «ЮВАН» зобов`язується передати в приватну власність ТОВ «ЮВАНТА» земельну ділянку площею 0,3127 га, що розташована у с. Зміїнець Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення (а. с. 10-13).

19.09.2019 ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Волинської області в межах справи № 903/330/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» з позовом, в якому з посиланням на статті 375, 377 ЦК України просила визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВАНТА» договір № 1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 0,3127 га, розташованої в с.Зміїнець Луцького району Волинської області.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.10.2019 №903/741/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.12.2019 залучено до участі у справі №903/741/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (відповідач по даній справі).

Ухвала суду мотивована тим, що ТОВ «ЮВАНТА» передало спірну земельну ділянку в іпотеку громадянці ОСОБА_1 . Згідно з Інформацією з Державних реєстрів №189049406 від 16.11.2019 ТОВ «ЮВАНТА» в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 06.09.2019 передало в іпотеку ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127 га, що розташована в с.Зміїнець Луцького району Волинської області. Розмір основного зобов`язання становить 1 820 000 грн. 00 коп.

Договір іпотеки спірної земельної ділянки від 06.09.2019, що укладений між ТОВ «ЮВАНТА» (як іпотекодавцем) та ОСОБА_1 (як іпотекодержателем) міститься в матеріалах справи (а. с. 14-16).

Рішенням Господарського суду Волинської області №903/741/19 від 28.09.2020 позов задоволено, визнано недійсним укладений між відповідачами (ТОВ «ЮВАН» та ТОВ «ЮВАНТА») договір №1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127 га, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І. В.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 та прийнято нове рішення про відмову у позові.

20.01.2021 ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 (п.5.1 постанови ВС КГС від 15.04.2021 №903/741/19).

Постановою КГС у складі ВС від 15.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 903/741/19 скасовано, рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 у справі № 903/741/19 залишено в силі.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2023 земельна ділянка площею 0,3127 га, що розташована у с. Зміїнець Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 приватним нотаріусом Дехтярук І. В. на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 160 від 16.02.2021 (а. с. 17).

Ліквідатор ТОВ «ЮВАН» в позовній заяві просить суд витребувати зазначену земельну ділянку від ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮВАН».

В свою чергу, відповідачка стверджує, що позов до задоволення не підлягає, оскільки вона є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,3127 га, що розташована у с.Зміїнець Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 і підстав, за яких позивач має право витребувати майно від добросовісного набувача немає.

У силу статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Надаючи оцінки добросовісності відповідачки - ОСОБА_1 щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку суд обгрунтовує.

ВП ВС в постанові від 06.07.2022 №914/2618/16 зазначила, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі N688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі N923/196/20 (пункт 40). Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Суд не може залишити поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 була учасником, а саме третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі №903/741/19 про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВАНТА» (іпотекодавець) договору №1076 від 02.06.2017 купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 0,3127 га, розташованої в с.Зміїнець Луцького району Волинської області.

Рішенням суду першої інстанції у справі №903/741/19 позовні вимоги задоволено та визнано недійсним зазначений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 та прийнято нове рішення про відмову у позові.

20.01.2021 ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 (п.5.1 постанови ВС КГС від 15.04.2021 №903/741/19).

Ухвалою КГС у складі ВС від 22.02.2021 поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 №903/741/19, відкрито касаційне провадження у справі №903/741/19 Господарського суду Волинської області за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020, призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на 30.03.2021, відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ст. 291 ГПК України (в редакції, чинній станом на 20.01.2021 - звернення з касаційною скаргою по справі №903/741/19) особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №903/741/19 без руху у зв`язку із ненаданням доказів надіслання скарги учасникам справи не залишалася.

Задоволення вимог іпотекодержателя ( ОСОБА_1 ) за рахунок спірної земельної ділянки відбулося 16.02.2021. Обставина часу, протягом якого відбулося набуття права власності, не свідчить про добросовісність відповідача у справі, а також іпотекодавця спірної земельної ділянки - ТОВ «ЮВАНТА».

Станом на 16.02.2021 ОСОБА_1 , яка брала участь у справі №903/741/19 в якості третьої особи могла знати про недобросовісну поведінку ТОВ «ЮВАНТА» (яке було іпотекодавцем спірної земельної ділянки).

Більше того, і сама відповідач за конкретних обставин справи діяла недобросовісно, набуваючи у власність на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя спірну земельну ділянку, оскільки хоча б постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 скасовано рішення суду першої інстанції у справі №903/741/19, однак спір щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки, що укладений між ТОВ «ЮВАН» та ТОВ «ЮВАНТА» остаточно вирішений не був.

Суд також не може залишити поза увагою ту обставину, що відповідно до договору іпотеки від 06.09.2019, що укладений між ОСОБА_1 як іпоткодержателем та ТОВ «ЮВАНТА», як іпотекодавцем порядок звернення стягнення та реалізації майна в розділі 4 пункти 4.1, 4.2 врегульовано так:

Звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише після набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення.

Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставі вчинення виконавчого напису, а також шляхом укладення Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Іпотекодержатель у випадку невиконання основного зобов`язання, у встановлений строк набуває право задоволення своїх вимог, на його (Іпотекодержателя) вибір, шляхом:

- передачі йому (Іпотекодержателю) права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку.

- у будь-який інший спосіб, встановлений Законом на вибір Іпотекодержателя.

Після підписання Сторонами цього Договору накладається заборона на відчуження Предмету іпотеки через органи нотаріату у встановленому законом порядку та цей Договір підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав, встановленому законодавством України. Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення Іпотекодержателя та за рахунок Іпотекодавця.

Одночасно, згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають із договору позики від 06.09.2019, а також будь-яких додаткових угод до нього, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний до 06.09.2022 повернути Іпотекодержателю суму позики у розмірі - 1 820 000 грн. 00 коп., що станом на 06.09.2019 еквівалентно сумі 70 000, 00 доларів США, а також інші платежі, передбачені даним договором.

Укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя та набуття права власності на спірну земельну ділянку 16.02.2021, тобто за півтора роки до настання строку повернення позики; в період оскарження в касаційному порядку договору купівлі-продажу переданої в іпотеку спірної земельної ділянки, що укладений між іпотекодавцем та іншою особою, а також обставина участі у розгляді відповідного спору позикодавця та іпотекодержателя ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору свідчать по недобросовісність набувача спірної земельної ділянки (відповідача у справі).

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 ЦК України, відповідно до частин першої - четвертої якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом (аналогічна позиція викладене у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 №903/741/19).

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17, від 09.02.2021 у справі №910/5251/20).

Верховний Суд також послідовно у своїх постановах робить висновки про використання права на зло.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) використовувала (використовували) право на зло;

- наявні негативні наслідки (з різним проявом) для інших осіб. Тобто інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає, потрапляють у стан, який їх не задовольняє, а здійснення ними своїх прав унеможливлено відсутністю певних фактів та/або умовами, які безпосередньо залежать від дій особи, що зловживає своїм правом. Водночас такі особи можуть перебувати в конкретних правовідносинах із цими особами або ні;

- враховується правовий статус особи (осіб). Тобто той, хто зловживає своїм правом, чітко усвідомлює, яким чином його дії вплинуть на інших учасників правовідносин.

За конкретних обставин справи сторони договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на спірну земельну ділянку (ТОВ «ЮВАНТА» та ОСОБА_1 ) розуміли і усвідомлювали, що наслідком укладення такого договору між ними у випадку задоволення касаційної скарги у справі №903/741/19 і як наслідок - визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, що укладений між ТОВ «ЮВАН» та ТОВ «ЮВАНТА», рішення у справі №903/741/19 стане неефективним та таким, внаслідок якого права позивача не зможуть бути поновленими, а земельна ділянка не повернеться у власність товариства-банкрута для формування його ліквідаційної маси.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки відповідач не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки; земельна ділянка вибула з власності ТОВ "ЮВАН" незаконно, без відповідної правової підстави та перебуває в чужому незаконному володінні ОСОБА_1 .

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд звертається до постанови ВП ВС від 06.07.2022 №914/2618/16 (провадження №12-25гс21) про те, що рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за ТОВ «ЮВАН») права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за ОСОБА_1 ) до Державного реєстру … незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст. 387-388 ЦК), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст. 1212-1215 ЦК), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК) (пункт 38 постанови).

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» (код ЄДРПОУ 30887415, вул. Васильківська, 2, с.Зміїнець, Луцький район, Волинська область, 45632) земельну ділянку площею 0,3127 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН» (код ЄДРПОУ 30887415, вул. Васильківська, 2, с.Зміїнець, Луцький район, Волинська область, 45632) витрати по сплаті судового збору в сумі 13 773 грн. 98 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення

складено 23.02.2024

Суддя М. С. Шум