Постанова

від 20.02.2024 по справі 211/5969/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1635/24 Справа № 211/5969/23 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - Комунальне підприємство «Телерадіокомпанія «Рудана» Криворізької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року, ухваленого суддею Ніколенко Д.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 07 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вересні 2023 звернулися до суду з позовом до Комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Рудана» Криворізької міської ради про зобов`язання опублікувати спростування недостовірної інформації.

Просили суд ухвалити рішення про зобов`язання відповідача опублікувати спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обгрунтовують тим, що 24.02.2022 у місті Кривому Розі ОСОБА_3 наголосив себе начальником військової адміністрації міста Кривого Рогу. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до органів державної влади щодо законності створення військової адміністрації міста Кривого Рогу.

25.09.2022 позивач ОСОБА_1 , як голова ПГО «Рух справедливий Кривбас», отримав з Офісу Президента України лист №41-01/1086 від 20.09.2022 за підписом заступника Глави Офісу Президента України Кирила Тимошенка, де вказувалося, що рішення про утворення Криворізької міської військової адміністрації Дніпропетровської області Главою Держави не приймалося.

09.12.2022 позивач ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на інформацію щодо створення Криворізької міської військової адміністрації.

21.12.2022 позивач ОСОБА_2 отримав лист №118825/ПІ-Ф 3423/7 1.2 від 15.12.2022, де було вказано, що рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування... Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. На сьогодні Мін`юст не володіє інформацією щодо прийняття Президентом України рішення про створення Криворізької міської військової адміністрації та призначення її начальника.

Таким чином, Президент України ОСОБА_4 не видавав Указу про створення Криворізької міської військової адміністрації Дніпропетровської області і не видавав Указу про призначення ОСОБА_3 начальником Криворізької міської військової адміністрації Дніпропетровської області.

Позивачі вважають, що існування Криворізької міської військової адміністрації, яку не створював Президент України, підриває конституційний лад і є фактично захопленням державної влади ОСОБА_3 . Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернули увагу на те, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці у Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_3, які є соц.мережами ТРК «Рудана», з 26.02.2022 по 16.01.2023 ТРК «Рудана» щодня транслює інформацію, де вказує: «ІНФОРМАЦІЯ_4». Крім того, на телевізійному каналі ТРК «Рудана» щодня транслюються ІНФОРМАЦІЯ_5, а у «біжучому рядку» оприлюднюється інформація про події у місті Кривому Розі за підписом: «начальник військової адміністрації ОСОБА_3». Позивачі стверджують, що ТРК «Рудана» поширила недостовірну інформацію щодо ОСОБА_3 .

05.12.2022 позивач ОСОБА_1 , як голова ПГО «РУХ «СПРАВЕДЛИВИЙ КРИВБАС», звернувся з заявою щодо розповсюдження недостовірної інформації про те, що ОСОБА_3 є нібито очільником військової адміністрації Кривого Рогу, до ОСОБА_8 , директора ТРК «Рудана», де просив: «1. вилучити з ТРК Рудана - YouTube відео-ролік від ІНФОРМАЦІЯ_6, де показана особа у чорному одязі з чорною шапкою на голові, який був названий начальником Військової адміністрації Кривого Рогу - ОСОБА_3. 2. вилучити з щоденної інформації ТРК «Рудана» на «біжучому рядку» про те, що «начальник військової адміністрації є ОСОБА_3». 3. опублікувати спростування, що ОСОБА_3 не є начальником військової адміністрації Кривого Рогу, які опублікувати у найближчому випуску. 4. Текст спростування надіслати на адресу: АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_1 ».

13/12/2022 о 17:27 з e-mail: «ТРК Рудана» на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 була отримана відповідь ТРК «Рудана», де було вказано: «№214 від 13.12.2022 Голові Правозахисної громадської організації «РУХ «СПРАВЕДЛИВИЙ КРИВБАС» ОСОБА_1 повідомляємо, що Ваша заява від 05.12.2022 за №29а «щодо розповсюдження недостовірної інформації про те, що ОСОБА_3 є нібито очільником військової адміністрації Кривого Рогу» розглянута: Відомості, викладені в заяві №29а від 05.12.2022 прийняті до уваги. Перший заступник генерального директора ТРК «Рудана» ТЕМЧУР».

Але після отримання листа №214 від 13.12.2022 ТРК «Рудана» продовжувала розповсюджувати недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_3 є очільником військової адміністрації Кривого Рогу на ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_7.

12.04.2023 о 13:06 позивач ОСОБА_1 з e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Незалежної медійної ради на e-mail:ІНФОРМАЦІЯ_8, де просив провести медійну громадську експертизу. 26.06.2023 на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 з сайту отримав Висновок щодо матеріалів ТРК «Рудана», де було вказано, що Незалежна медійна рада вважає, що ТРК «Рудана» у своїх матеріалах, де ОСОБА_3 титровано як «начальника військової адміністрації» міста, таким титруванням порушило друге речення пункту 6 та пункт 12 Кодексу етики українського журналіста, абзац 1 підпункту 2.1.1, абзац 1 підпункту 2.1.2, підпункт 2.7.2 та абзац 1 підпункту 2.12 редакційного статуту ТРК «Рудана».

11.08.2023 позивачі знову звернулися з заявою до ОСОБА_8 , директора ТРК «Рудана», щодо спростування розповсюдженої недостовірної інформації про те, що ОСОБА_3 є нібито очільником військової адміністрації Кривого Рогу, та виконання висновку Незалежної медійної ради від 26.06.2023 (вих. №68аа від 11.08.2023). 09.09.2023 на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 з e-mail ТРК Рудана надійшов лист №184 від 08.09.2023, де було вказано: «Розглянувши Вашу заяву від 11.08.2023 щодо «спростування розповсюдженої недостовірної інформації на підставі висновку Незалежної медійної ради», повідомляємо наступне... Відповідно до cт.43 Закону України «Про медіа» визначено, що особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь... Оскільки у заяві від 11.08.2023 не наведено доказів того, що інформація, яка подається КП «ТРК «Рудана» КМР принижує особисту честь, гідність чи ділову репутацію заявників - ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , то виконати вимоги, визначені в заяві від 11.08.2023 не вбачається можливим... Додатково повідомляємо щодо вимоги виконання висновків Незалежної медійної ради від 26.06.2023: відповідно до положення про Незалежну медійну раду, основними повноваженнями незалежної медійної ради є: надання незалежних експертних висновків за результатами розгляду скарг зацікавлених осіб щодо порушення засобами масової інформації у своїй діяльності законодавства України, міжнародного права, міжнародних стандартів з питань діяльності ЗМІ та журналістської етики провідних міжурядових та неурядових організацій... Обов`язковості виконання висновків незалежної медійної ради чинним законодавством України не встановлено».

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що ТРК «Рудана» не бажає виконувати норми Конституції та законів України у сфері надання інформаційних послуг громадянам України, розповсюджуючи недостовірну інформацію щодо того, що ОСОБА_3 є начальником військової адміністрації Кривого Рогу. Тому просили суд зобов`язати ТРК «Рудана» опублікувати спростування «ІНФОРМАЦІЯ_9» у найближчому випуску на телеканалі ТРК «Рудана», на сайті сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці у Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_3, так як це є ДЕЗІНФОРМАЦІЄЮ.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи незгодними з ухваленим судовим рішенням подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, його необґрунтованість та несправедливість, що призвело до порушення конституційних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просять його скасувати.

При цьому, скаржники зазначають, що суд першої інстанції навмисно не взяв до уваги, що предметом спору є не розповсюдження ТРК «РУДАНА» недостовірної інформації особисто про позивачів, а те, що ТРК «РУДАНА» здійснює надання інформаційних послуг для споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб, тобто позивачі по справі є споживачами інформаційних послуг, які виготовляє та розповсюджує ТРК «РУДАНА». Вказують, що місцевий суд не взяв до уваги, що ТРК «РУДАНА» повинна надавати об`єктивні, достовірні та правдиві інформаційні послуги, і не розповсюджувати недостовірну інформацію, яка є дезінформацією, у той же час ТРК «Рудана» повинна нести адміністративну, кримінальну відповідальність за розповсюдження дезінформації про те, що ОСОБА_3 є начальником військової адміністрації м.Кривого Рогу. Вказують, що суд навмисно не взяв до уваги, що саме у аспекті порушення ТРК «РУДАНА» прав позивачів на отримання якісних, достовірних, правдивих та об`єктивних інформаційних послуг, тому що саме інформаційні послуги формують світогляд громадян України. Зазначають, що суд навмисно не взяв до уваги, що розповсюдження ТРК «РУДАНА» дезінформації про те, що ОСОБА_3 є начальником військової адміністрації м.Кривого Рогу, порушує не тільки Конституцію України, українське законодавство в сфері захисту прав споживачів, але і порушує Загальну декларацію прав людини від 10.12.1948 р. №217А (ІІІ), Європейську Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., Резолюцію 1003 (1993) Про етичні принципи журналістики від 18.06.2005 р., Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 р, Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р., Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.09.1997 р., Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992.

Позивачі вказують, що ОСОБА_3 не є очільником військової адміністрації міста Кривого Рогу, так як Криворізьку міську військову адміністрацію Президент України ОСОБА_4 не створював, що підтверджено наданими позивачами доказами наявними у справі. Зазначають, що ОСОБА_3 сам себе призначив на посаду очільника військової адміністрації Кривого Рогу, тобто є самозванцем. Вказують, що суд не взяв до уваги той факт, що існування Криворізької міської військової адміністрації, яку не створював Президент України, підриває конституційний лад і є фактично захопленням державної влади ОСОБА_3 .

Позивачі вважають, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачами доказам. Звертають увагу на те, що з 1993 року КП ТРК «РУДАНА» КМР діє поза конституції і законів України, і тому вважають, що рішення виконкому Криворізької міської ради від 03.1993 №103 «Про створення і реєстрацію державного комунального підприємства - телерадіокомпанії «Рудана» - є нікчемним, і не може виконуватись.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач КП «Телерадіокомпанія «РУДАНА» просить рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін, апеляційну скаргу позивачів без задоволення. Вказує, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки судом не встановлено наявності порушеного права, а саме порушення особистого немайнового права позивачів, крім того вони просили спростувати недостовірну інформацію, яка стосується третьої особи. Обрання позивачами неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які, кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про повне задоволення позову, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що листом №41-01/1086 від 20.09.2022 за підписом заступника Глави Офісу Президента України Кирила Тимошенка позивач ОСОБА_1 , як голова ПГО «Рух справедливий Кривбас», 25.09.2022 отримав відповідь, що рішення про утворення Криворізької міської військової адміністрації Дніпропетровської області Главою Держави не приймалося; звернення скеровано для розгляду та вжиття відповідних заходів реагування до Служби безпеки України щодо перевірки можливих фактів отримання ОСОБА_3 російського громадянства й вчинення ним відповідних кримінальних правопорушень (а.с. 13).

09.12.2022 позивач ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на інформацію щодо створення Криворізької міської військової адміністрації. Листом №118825/ПІ-Ф 3423/7 1.2 від 15.12.2022 Міністерство юстиції України повідомило позивача ОСОБА_2 , що «…. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування... Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. На сьогодні Мін`юст не володіє інформацією щодо прийняття Президентом України рішення про створення Криворізької міської військової адміністрації та призначення її начальника.» (а.с. 14).

11.08.2023 позивач ОСОБА_1 , як голова ПГО «Рух справедливий Кривбас», та позивач ОСОБА_2 , як співголова ГО «Криворізька асоціація учасників бойових дій та учасників АТО», звернулися із заявою до ОСОБА_8 , директора ТРК «Рудана», щодо спростування розповсюдженої недостовірної інформації про те, що ОСОБА_3 є нібито очільником військової адміністрації Кривого Рогу, та виконання висновку Незалежної медійної ради від 26.06.2023 (вих. №68аа від 11.08.2023) (а.с. 11).

У відповідь на скаргу позивача ОСОБА_1 . Незалежною медійною радою було складено Висновок щодо матеріалів ТРК «Рудана», згідно якого Незалежна медійна рада вважає, що ТРК «Рудана» у своїх матеріалах, де ОСОБА_3 титровано як «начальника військової адміністрації» міста, таким титруванням порушило друге речення пункту 6 та пункт 12 Кодексу етики українського журналіста, абзац 1 підпункту 2.1.1, абзац 1 підпункту 2.1.2, підпункт 2.7.2 та абзац 1 підпункту 2.12 редакційного статуту ТРК «Рудана» (а.с. 15, 16).

09.09.2023 на e-mail позивача ОСОБА_1 : з e-mail: відповідача надійшов лист №184 від 08.09.2023, де було вказано: «Розглянувши Вашу заяву від 11.08.2023 щодо «спростування розповсюдженої недостовірної інформації на підставі висновку Незалежної медійної ради», повідомляємо наступне. КП «ТРК «Рудана» КМР здійснює свою діяльність відповідно до Статуту та діючого законодавства України. Відповідно до cт. 43 Закону України «Про медіа» визначено, що особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь. Оскільки у заяві від 11.08.2023 не наведено доказів того, що інформація, яка подається КП «ТРК «Рудана» КМР принижує особисту честь, гідність чи ділову репутацію заявників - ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , то виконати вимоги, визначені у заяві від 11.08.2023 не вбачається можливим. Додатково повідомляємо, щодо вимоги виконання висновків Незалежної медійної ради від 26.06.2023: відповідно до положення про Незалежну медійну раду, основними повноваженнями незалежної медійної ради є: надання незалежних експертних висновків за результатами розгляду скарг зацікавлених осіб щодо порушення засобами масової інформації у своїй діяльності законодавства України, міжнародного права, міжнародних стандартів з питань діяльності ЗМІ та журналістської етики провідних міжурядових та неурядових організацій... Обов`язковості виконання висновків незалежної медійної ради чинним законодавством України не встановлено.» (а.с. 12).

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки судом не встановлено наявності порушеного права, а саме порушення особистого немайнового права позивачів, крім того вони просять спростувати недостовірну інформацію, яка стосується третьої особи. Обрання позивачами неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.

Також суд звернув увагу на те, що у більшості випадків звернення позивачів до органів державної влади та до ТРК «Рудана», вони зверталися не як фізичні особи, особисті немайнові права яких порушені внаслідок поширення недостовірної інформації, а як представники громадських організацій, що ще раз підтверджує факт того, що позивачі діяли не задля захисту своїх особистих немайнових прав, що є підставою для звернення до суду з позовом про спростування недостовірної інформації в порядку ст.277 ЦК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, що є спеціальними способами захисту особистого немайнового права.

Згідно ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Положенням статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «По судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 роз`яснено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

У пунктах 9, 12 та 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, її недостовірність, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В силу положень пунктів 1, 5, 6 Постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», статтею 32 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до статей 94, 277 ЦК України (435-15) фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №522/16923/16 (провадження №61-29689св18).

Позивачі, як на підставу задоволення позову посилаються на статтю 277 ЦК України, при цьому вказують на те, що вони є споживачами інформаційних послуг, які виготовляє, зберігає та розповсюджує ТРК «Рудана», тому надання відповідачем недостовірної інформації, яка є дезінформацією, є порушенням їх немайнових прав.

Суд першої інстанції не погодився з таким твердженням позивачів, правильно зазначивши про те, що положеннями статті 277 ЦК України чітко визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, що є спеціальними способами захисту особистого немайнового права. Натомість позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують, що поширена ТРК «Рудана» інформація порушує їх немайнові права або немайнові права членів їх родини, або якимось чином впливає на їх повсякденне життя. Навпаки судом першої інстанції достовірно встановлено з матеріалів справи та у судових засіданнях, що інформація, яку вони вважають недостовірною поширена про третю особу.

Окрім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що у більшості випадків звернення позивачів до органів державної влади та до ТРК «Рудана», вони зверталися не як фізичні особи, особисті немайнові права яких порушені внаслідок поширення недостовірної інформації, а як представники громадських організацій, що підтверджує факт того, що позивачі діяли не задля захисту своїх особистих немайнових прав, що є підставою для звернення до суду з позовом про спростування недостовірної інформації в порядку ст.277 ЦК України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки судом не встановлено наявності порушеного права, а саме порушення особистого немайнового права позивачів, крім того вони просять спростувати недостовірну інформацію, яка стосується третьої особи.

За встановлених судом обставин справи, висновок суду першої інстанції про обрання позивачами неналежного способу захисту права, що є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів вважає вірним і повністю з ним погоджується.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи заявників, при цьому суд апеляційної інстанції враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, підстав для здійснення перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: