Рішення

від 27.02.2024 по справі 486/1696/23

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1696/23

Провадження № 2-о/486/10/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючої - судді Волкової О.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Соболевської І.Ю.,

представника позивача Живогляд В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську, Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Южноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення (факту смерті),-

ВСТАНОВИВ:

До Южноукраїнського міського суду звернувся заявник ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Москва російської федерації. Заява в подальшому була ним уточнена (а.с.28-29)

Заява мотивована тим, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .. Смерть його батька настала на території російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Москва. російська федерація розпочала військову агресію проти України, тому отримати свідоцтво про смерть батька в органах державної реєстрації актів цивільного стану України неможливо. Так як факт смерті відбувся на території країни-агресора, яка видала свідоцтво про його смерть.

В зв`язку з тим, що ДРАЦС в Україні через припинення дипломатичних відносин з російською федерацією не може видати свідоцтво про смерть, заявник просить встановити встановити факт смерті його батька в м.Москва рф у віці 58 років з метою проведення державної реєстрації смерті.

Посилається на ч.1 ст.307, ч.1 ст.317, 315, ч.4 ст. 49 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.8 ч.1 ст.316 ЦПК, Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції, а також на припинення дії Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.

В судовому засіданні 27.02.2024 представник заявника ОСОБА_3 суду пояснила, що вона представляє інтереси свого брата в суді за дорученням, який на даний час перебуває за кордоном на заробітках, який звернувся до суду з метою встановлення факту смерті свого батька. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Москва рф, що пітверджується оригіналом свідоцтва про його смерть, яке видано "Багатофункційним центром надання державних послуг населення Сосенське м.Москва російської федерації". Померлий перебував та території рф з 2021 року, так як там працював. Також пояснила, що окрім свідоцтва про смерть вона також має довідку про смерть.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника (а.с.40)

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 18.09.1990 року, батьком заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с.10).

Суд оглянув в судовому засіданні оригінали свідоцтва про смерть та довідки про смерть, які видані органом РАЦС м.Москва №122, ксерокопії цих документів долучені до матеріалів справи (а.с.11-12)

В судовому засіданні представник заявника не пояснила суду, яким чином вона отримала зазначені документи, заява також не містить інформації щодо цих обставин. Крім того, представниця заявника в судовому засіданні не назвала мету встановлення факту смерті. Також мета встановлення цього факту не зазначена у заяві.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами 3, 4, 6 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Враховуючи, що в Україні мовою судочинства є українська мова, а свідоцтво та довідка про смерть складені російською мовою, суд вважає, що надані докази є нелегітимними.

Так як відповідно до ч 1 ст. 12 Закон України "Про судоустрій і статус суддів", ст.9 ЦПК України цивільне судочинство в судах проводиться державною мовою, крім того суд зобов`язаний використовувати в процесі державну мову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Разом з тим, заявник звертаючись до суду, зазначає, що його батько помер на території іншої держави - російської федерації, в місті Москва, яке не є окупованою територією.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року зупинено дію Мінської конвенції 1993 року.

Судом встановлено, що заявник, який звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті під час розгляду справи в суді не надав належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують смерть батька у певний час, за певних обставин, та не зазначив мету встановлення факту в судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 13, 77, 78, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Южноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення (факту смерті) відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 27.02.2024 року.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олена Волкова