Ухвала

від 26.02.2024 по справі 173/532/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/532/24

Провадження №2/173/464/2024

У Х В А Л А

іменем України

26 лютого 2024 р. м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агрофірма Чумак про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі представник позивача), який діє від імені ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства Агрофірма Чумак (далі відповідач) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний СудУкраїни урішенні №9-зпвід 25грудня 1997року офіційнорозтлумачив цюнорму тазазначив,що частинупершу статті 55Конституції України требарозуміти так,що кожномугарантується захистправ ісвобод усудовому порядку.Суд неможе відмовитиу правосудді,якщо громадянинУкраїни,іноземець,особа безгромадянства вважають,що їхправа ісвободи порушеніабо порушуються,створено абостворюються перешкодидля їхреалізації абомають місцеінші ущемленняправ тасвобод.Відмова судуу прийняттіпозовних таінших заяв,скарг,оформлених відповіднодо чинногозаконодавства,є порушеннямправа насудовий захист,яке згіднозі статтею 64Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10Цивільного процесуальногокодексу України передбачено,що судзастосовує прирозгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже,доступ доправосуддя здійснюєтьсяшляхом точного,послідовного інеухильного дотриманняпроцесуального алгоритму,що передбачений,зокрема, Цивільним процесуальнимкодексом України (далі ЦПК України).

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 ЦПК України.

При цьому,якщо поданапозовна заяване відповідаєтаким вимогам,приписами частини1 статті 185ЦПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовноїзаяви безруху -це тимчасовийзахід,який застосовуєтьсясудом зметою усуненняпозивачем недоліківпозовної заявита дотриманняпорядку їїподання,визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення ст. 185 ЦПК України, враховуючи наступне.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Як на тому наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.

Тобто позов, поданий позивачем у даній справі, є майновим, оскільки одна з позовних вимог полягає у витребуванні майна, яке можна оцінити вартісно.

Тобто, зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з визначеною у них дійсною вартістю майна, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Отже, всупереч вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана позивачем позовна заява не містить зазначення ціни позову, як і не містить документів, на підтвердження вартості спірної земельної ділянки, на яку позивач просить суд визнати право власності.

Крім того, частиною 4 статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу приписів п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

В даному випадку, позивачем заявлено дві позовні вимоги, а саме:

- вимога немайнового характеру - скасування державної реєстрації договору, за яку позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.;

- вимога майнового характеру - витребування із незаконного користування земельної ділянки, за яку позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотку вартості земельної ділянки, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, позивачем подано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством.

Згідно зчастинами 1,2 статті 185ЦПК України суддя,встановивши,що позовнузаяву поданобез додержаннявимог,викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агрофірма Чумак про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків, шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяв, в якій зазначити ціну позову;

- доказів на підтвердження вартості спірної земельної ділянки;

- доказів сплати судового збору у розмірі 1 відсотку вартості спірної земельної ділянки, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4. Роз`яснити позивачу що у разі, якщо вона не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Бурхан