Постанова

від 25.12.2024 по справі 173/532/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7086/24 Справа № 173/532/24 Головуючий упершій інстанції: Бурхан С. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агрофірма Чумак про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агрофірма Чумак про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФГ Агрофірма Чумак, в якому просить скасувати державнуреєстрацію договору зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру від 26.05.2008 року, номер 040811900604 та державну реєстрацію іншого речового від 22.07.2016 року, номер 15607879 внесений державним реєстратором Верхньодніпровської районної державної адміністрації Збаранською Н.Ю.; витребувати у ФГ Агрофірма Чумак із незаконного користування земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №042930 від 27 червня 2001 року за кадастровим номером 1221086600:01:023:0225, загальною площею 8,160 га, що розташована га території Дніпропетровської області, Верхньодніпровського району, Малоолександрівської сільської ради; стягнути з ФГ Агрофірма Чумак на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агрофірма Чумак про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки залишено без руху для подання: уточненої позовної заяви для зазначення ціни позову; доказів на підтвердження вартості спірної земельної ділянки; доказів сплати судового збору у розмірі 1 відсотку вартості спірної земельної ділянки, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На виконання вказаної вище ухвали, 08 березня 2024 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано клопотання з вимогою про відкриття провадження у справі, оскільки, на його думку, позов не містить вимог майнового характеру, а вимога про витребування майна (земельної ділянки) не піддається грошовій (вартісній) оцінці.

Повертаючи позовну заяву місцевий суд вказав, що оскільки, заявлена позовна вимога про витребування земельної ділянки є матеріально-правовою вимогою, яка має вартісне, грошове вираження, що свідчить про її майновий характер, то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотку вартості спірної земельної ділянки, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте позивачкою сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи з наступного.

Статтею 175 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За вимогами ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із положеннями ч.ч. 1-3 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Водночас, у п.57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно якого до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації договору оренди та витребування із незаконного користування земельної ділянки.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та стверджується позивачем, право власності на вказану вище земельну ділянку, яка була предметом договору оренди, не оспорюється, і даний спір не пов`язаний з підтвердженням права на земельну ділянку.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо немайнового характеру позову, ОСОБА_1 посилається на те, що наведені у позові вимоги мають зобов`язальний характер, а безпосереднім наслідком можливого задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін.

Колегія суддів погоджується з наведеними доводами апелянта щодо немайнового характеру позовної вимоги про витребування від відповідача земельної ділянки, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна лише у позадоговірних зобов`язаннях.

Враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу приписів п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, оскільки вимога про витребування із незаконного користування земельної ділянки є вимогою немайнового характеру, місцевим судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху безпідставно застосовано п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір, яким передбачено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову (вартості земельної ділянки), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, колегія звертає увагу, що на аркуші справи 15 наявна заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді.

Однак, матеріали справи не містять письмових процесуальних документів чи протокольної ухвали щодо розгляду судом першої інстанції зазначеної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов необгрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачу.

Отже, враховуючи положення ст. 379 ЦПК України, колегія вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 25 грудня 2024 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова