Ухвала

від 28.02.2024 по справі 910/10939/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10939/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванцової Марини Валеріївни

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Бондарчук В.В.)

від 13.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Барсук М.А., Руденко М.А.)

від 15.01.2024

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Іванцової Марини Валеріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2022 року Фізична особа-підприємець Іванцова Марина Валеріївна (далі - позивачка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення.

2. Позов мотивовано непогодженням істотних умов договору оренди, передбачених статтею 284 ГК України. Також позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір був підписаний внаслідок обману з боку відповідача, оскільки на день підписання договору був дійсний інший договір оренди того ж приміщення, укладений між відповідачем та Самойленко А.В.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки сторонами погоджено усі істотні умови договору оренди. З матеріалів справи вбачається наявність заборгованості у позивачки зі сплати орендної плати, що підтверджує використання нею орендованого приміщення та відповідно вказує на виконання сторонами умов цього договору.

5. 14.02.2024 позивачка надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити - визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

7. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

10. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

11. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

13. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

15. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

16. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

17. У касаційній скарзі скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, неправильно та помилково встановили факти, які не підтверджуються матеріалами справи, а також не в повному обсязі дослідили матеріали справи та докази, на які посилався позивач. У касаційній скарзі міститься цитування норм частини першої, другої статті 180, частини першої статті 284 ГК України, частин першої статей 203, 215, 230, 236, статей 638, 759 ЦК України.

18. Проте касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.

19. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржниці необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

20. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

22. Частиною другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

24. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.

25. Відповідно до вимог касаційної скарги заявниця за подання касаційної скарги мала сплатити судовий збір у розмірі 4 962,00 грн (2 481,00 грн х 200%).

26. До касаційної скарги скаржниця не додала документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Також скаржниця не заявляла клопотання про звільнення від сплати судового збору та не надавала відповідні документи на підтвердження підстав для його задоволення.

27. Таким чином, заявниці необхідно сплатити зазначену суму судового збору та надати суду оригінал відповідної платіжної інструкції.

28. Крім того, статтею 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

29. Позивачка до касаційної скарги не додала докази надсилання її копії відповідачу, тому скаржниці потрібно надати Верховному Суду докази надсилання відповідачу копії касаційної скарги з додатками, листом з описом вкладення.

30. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

31. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 291, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванцової Марини Валеріївни на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі № 910/10939/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржниці строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 18, 19);

- касаційну скаргу та уточнену її редакцію, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати відповідачу, надавши суду докази, з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 962,00 грн.

3. Роз`яснити скаржниці, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова