Ухвала

від 01.04.2024 по справі 910/10939/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10939/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Барсук М.А., Руденко М.А.)

від 05.02.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп"

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Іванцової Марини Валеріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп"

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2022 року Фізична особа-підприємець Іванцова Марина Валеріївна (далі - позивачка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення.

2. Позов мотивовано непогодженням істотних умов договору оренди, передбачених статтею 284 ГК України. Також позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір був підписаний внаслідок обману з боку відповідача, оскільки на день підписання договору був дійсний інший договір оренди того ж приміщення, укладений між відповідачем та Самойленко А.В.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки сторонами погоджено усі істотні умови договору оренди. З матеріалів справи вбачається наявність заборгованості у позивачки зі сплати орендної плати, що підтверджує використання нею орендованого приміщення та відповідно вказує на виконання сторонами умов цього договору.

5. Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи № 910/10939/22 у суді апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відмовлено.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви та прийняття додаткової постанови, оскільки відповідач не зробив заяви про необхідність розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів, така заява з доказами понесення витрат правничої допомоги була подана протягом п`яти днів після прийняття постанови судом апеляційної інстанції. При цьому суд зазначив, що посилання відповідача у заяві про те, що ним було зазначено у відзиві на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат правничої допомоги у розмірі 45 000 грн не можуть вважатися заявою про необхідність розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідна заява про судові витрати та подання доказів у п`ятиденний строк після ухвалення рішення, має подаватися до судових дебатів у кожній судовій інстанції окремо. Суд також зазначив, що витрати правничої допомоги, заявлені відповідачем в суді апеляційної інстанції у розмірі 33 770,94 грн, з урахуванням вже задоволених судом першої інстанції витрат у розмірі 37 313,72 грн, значно перевищує їх орієнтовний розмір 45 000,00 грн, наведений в суді першої інстанції.

8. 18.03.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції задовольнити.

9. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні заяви, оскільки вважає, що суд неправильно застосував норму частини восьмої статті 129 ГПК України, так як скаржник дотримався всіх вимог, визначених процесуальним законодавством, зокрема, у відзиві до позовної заяви до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а протягом п`яти днів з дати ухвалення постанови суду апеляційної інстанції надав докази понесених витрат на правову допомогу.

10. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, зміст оскаржуваного судового рішення та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

11. Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

13. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати

14. За положенням частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

15. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

16. Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

17. Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20)).

18. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).

19. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.11.2023 у справі № 905/493/22, якщо справа в суді апеляційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (судом апеляційної інстанції).

20. Верховний Суд, що розглядає цю справу, не вважає за необхідне відступати від зазначеного правового висновку щодо застосування норми права.

21. З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

22. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

24. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

25. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись нормами статей 234, 287, 290, частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10939/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіоніт Груп" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко