Рішення

від 26.02.2024 по справі 910/18287/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2024Справа № 910/18287/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"», Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе

до Державної податкової служби України, м. Київ

про стягнення 116 335,23 грн,

Представники:

від позивача: Залунін К.В.;

від відповідача: Бондарчук Д.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» (далі - ТзОВ «ТД "Ніжин"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України/відповідач) про стягнення 116 335,23 грн - збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій ДПС України щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних на поставку товару, яка була здійснена позивачем у 2017 році на користь контрагента ТзОВ «Сільпо-Фуд», останній втратив право на включення до суми податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 116 335,23 грн, як наслідок, позивачем було сплачено на вимогу ТзОВ «Сільпо-Фуд» цю суму. Таким чином, у зв`язку із бездіяльністю відповідача позивачу завдано збитків на суму 116 335,23 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.11.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.12.2023 через систему «Електронний суд» від ДПС України надійшов відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У поданому відзиві на позовну заяву ДПС України заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що податкова служба виконала рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №810/4365/18, яким зобов`язано відповідача зареєструвати податкові накладні в ЄДРПН датою їх подання на реєстрацію, а тому відсутні будь-які обставини, що свідчать про вину ДПС України. Крім того, ТзОВ «ТД "Ніжин"» не надано належних доказів на підтвердження наявності реальних збитків в останнього.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.12.2023 відмовив у задоволенні клопотання ДПС України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, водночас, постановив здійснювати розгляд справи №910/18287/23 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 29.01.2024.

29.01.2024 суд зобов`язав ТзОВ «ТД "Ніжин"» надати належним чином завірені копії договорів поставки №4423 від 09.02.2016 та №386Р від 17.11.2016, а також видаткові накладні на підтвердження здійснення поставки продукції у 2017 році на користь ТзОВ «Сільпо-Фуд», внаслідок чого у судовому засіданні оголосив перерву до 26.02.2024.

13.02.2024 та 16.02.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «ТД "Ніжин"» надійшли витребувані судом документи.

26.02.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, у судовому засіданні представник ТзОВ «ТД "Ніжин"» підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник ДПС України надав суду додаткові письмові пояснення, при цьому, проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 Київський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №810/4365/18 за позовом ТзОВ «Торговий дім "Ніжин"» до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, яким позов задовольнив у повному обсязі.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.08.2020 у справі №810/4356/18 апеляційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення місцевого адміністративного суду від 27.02.2020 у справі за адміністративним позовом ТзОВ «ТД "Ніжин"» до ДФС України, Комісії ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, повернув скаржнику.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №810/4356/18 набрало законної сили 27.08.2020.

У подальшому, 20.11.2020 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу у справі №810/4365/18 про заміну відповідача - Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.03.2021 у справі №810/4365/18 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі за адміністративним позовом ТзОВ «ТД "Ніжин"» до ДПС України та Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

11.08.2021 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу у справі №810/4365/18 про виправлення описки у резолютивній частині рішення від 27.02.2020.

Таким чином, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №810/4356/18 набрало законної сили, відповідно, в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у цій адміністративній справі, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Отже, Київським окружним адміністративним судом при розгляді справи №810/4365/20 встановлено таке:

«ТзОВ «Торговий дім "Ніжин"», зареєстровано як юридична особа із 13.09.2006; основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код за КВЕД - 46.39).

09.02.2016 між ТзОВ «ТД "Ніжин"» (долі - постачальник) та ТзОВ «Фоззі-Фуд» (далі - покупець) укладено договір поставки №4423, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, узгодженому сторонами в Логістичній специфікації додатку №1 за цінами, що визначені в прайс-листі додатку № 2, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.10 договору №4423 оплата за товар повинна була відбуватися протягом 10 календарних днів від дати поставки.

Згідно п. 3.6 договору №4423 передача товару позивачем і його приймання покупцем мала проводитись на підставі видаткової або товарно-транспортної накладної.

Пунктом 3.12 договору №4423 передбачено, що датою приймання партії товару та переходу права власності на товар та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Згодом, 04.11.2016, між ТзОВ «Фоззі-Фуд» та ТзОВ «ТД "Ніжин"» укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні.

Пунктом 1 договору про заміну сторони у зобов`язанні за договором №4423 від 09.02.2016 встановлено, що ТзОВ «Фоззі-Фуд» (первісний покупець) відступило ТзОВ «Сільпо-Фуд» (новому покупцю) свої права та обов`язки за договором поставки №4423 від 09.02.2016.

На виконання умов договору № 4423, ТзОВ «ТД "Ніжин"» здійснило поставку товару ТзОВ «Сільпо-Фуд», що підтверджується, власне, самим договором, а також договором надання транспортно-експедиторських послуг №39-НТ-3 від 17.11.2016; договором постачання №05/04/16-РО від 05.04.2016; договором постачання від 04.04.2016 №04/04/2016; видатковою накладною №ТНЦТД-009757 від 18.11.2017 на суму 60 422,69 грн, у т.ч. ПДВ 10 070,45 грн; видатковою накладною №ТНЦТД-009672 від 17.11.2017 на суму 77 752,48 грн, у т.ч. ПДВ 12958,75 грн; видатковою накладною №ТНЦТД-009651 від 16.11.2017 на суму 77 228,70 грн, у т.ч. ПДВ 12 871,45 грн; видатковою накладною №ТНЦТД-009596 від 15.11.2017 на суму 79 263,54 грн, у т.ч. ПДВ 13 210,59 грн.; видатковою накладною №ТНЦТД-009653 від 16.11.2017 на суму 102 133,01 грн, у т.ч. ПДВ 17 022,17 грн; видатковою накладною №ТНЦТД-009594 від 15.11.2017 на суму 79 148,90 грн, у т.ч. ПДВ 13 191,48 грн; видатковою накладною №ТНЦТД-009539 від 14.11.2017 на суму 87 114,22 грн, у т.ч. ПДВ 14 519,04 грн; видатковою накладною №ТНЦТД-009493 від 12.11.2017 на суму 66 332,46 грн, у т.ч. ПДВ 11 055,41 грн; платіжними дорученнями про сплату ТзОВ «Сільпо-Фуд» за товар № 4239712 від 22.12.2017, №4188089 від 24.11.2017; №4246362 від 28.12.2017; №4210740 від 07.12.2017, №4193122 від 28.11.2017.

Згідно проведеної господарської операції, ТзОВ «ТД "Ніжин"» складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні:

- №666 від 18.11.2017 на загальну суму 60 422,69 грн, у т.ч. ПДВ 10 070,45 грн;

- №662 від 17.11.2017 на загальну суму 77752,48грн, у т.ч. ПДВ 12 958,75 грн;

- №660 від 16.11.2017 на загальну суму 77 228,70грн, у т.ч. ПДВ 12 871,45 грн;

- №659 від 15.11.2017 на загальну суму 79263,54 грн, у т.ч. ПДВ 13210,59 грн;

- №661 від 16.11.2017 на загальну суму 102 133,01 грн, у т.ч. ПДВ 17 022,17 грн;

- №658 від 15.11.2017 на загальну суму 79 148,90 грн, у т.ч. ПДВ 13 191,48 грн;

- №657 від 14.11.2017 на загальну суму 87114,22 грн, у т.ч. ПДВ 14519,04 грн;

- №475 від 12.11.2017 на загальну суму 66332,46грн, у т.ч. ПДВ 11 055,41 грн.

Комісія ДФС України (правонаступник - ДПС України), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПНП або відмову у такій реєстрації, прийняла спірні рішення № 404203/32878863 від 13.12.2017, №404202/32878863 від 13.12.2017, №404200/32878863 від 13.12.2017, №404197/32878863 від 13.12.2017, №404201/32878863 від 13.12.2017, №404196/32878863 від 13.12.2017, №404188/32878863 від 13.12.2017, №404204/32878863 від 13.12.2017, якими відмовила у реєстрації податкових накладних №666, №662, №660, №659, № 661, №658, №657, №475 у зв`язку із наданням платником податків копій документів, які складені із порушенням законодавства та/або, які є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної

Крім того, 17.11.2016 між ТзОВ «ТД "Ніжин"», як постачальником, та ТзОВ «Сільпо-Фуд», як покупцем укладено договір поставки №386Р, відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов`язання передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, узгодженому в логістичній сертифікації (додаток №1) за цінами, визначеними у прайс-листі (додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору.

На підставі п. 2.10 договору № 386Р, оплата за товар повинна була відбутися протягом 30 календарних днів від дати поставки. Умовами п 3.6 договору № 386Р передбачено спосіб передачі товару постачальнику і його приймання покупцем, а саме на підставі видаткової або товарно-транспортної накладної.

Пунктом 3.12 договору № 386Р встановлено, що датою прийняття товару та переходу права власності на нього та ризиків втрати вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

На виконання умов договору № 386Р ТзОВ «ТД "Ніжин"» було здійснено поставку товару ТзОВ «Сільпо-Фуд», що підтверджується: договором постачання №22/17 від 01.09.2017; договором перевезення товару №19/01 від 19.01.2015 та товарно-транспортними накладними до нього; видатковою накладною №ТНЦТД-009686 від 18.11.2017 на суму 29247,48 грн, у т.ч. ПДВ 4 874,58 грн; видатковою накладною №ТНЦТД-009691 від 18.11.2017 на суму 39367,86 грн, у т.ч. ПДВ 6 561,31 грн.

На підставі проведеної поставки ТзОВ "ТД "Ніжин"» складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні:

- №510 від 18.11.2017 на загальну суму 29247,48 грн, у т.ч. ПДВ 4874,58 грн;

- №500 від 18.11.2017 на загальну суму 39 367,86 грн, у т.ч. ПДВ 6 561,31 грн.

Комісія ДФС України (правонаступник - ДПС України), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №418848/32878863 від 14.12.2017, №404210/32878863 від 13.12.2017, якими відмовила у реєстрації податкових накладних №510, №500 у зв`язку з наданням платником податків копій документів, які складені із порушенням законодавства та/або не є достатнім для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.».

Як зазначено судом вище, Київський окружний адміністративний суд позов ТзОВ «Торговий дім "Ніжин"» задовольнив, зокрема:

1. Визнав протиправними та скасував рішення комісії Головного управління ДФС України (правонаступник - ДПС України): №404203/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №666 від 18.11.2017 в ЄРПН; №404202/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №662 від 17.11.2017 в ЄРПН; №404200/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №660 від 16.11.2017 в ЄРПН; №404197/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №659 від 15.11.2017 в ЄРПН; №404201/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 661 від 16.11.2017 в ЄРПН; №404196/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №658 від 15.11.2017 в ЄРПН; №404188/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №657 від 14.11.2017 в ЄРПН; №404204/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №475 від 12.11.2017 в ЄРПН; №418848/32878863 від 14.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №510 від 18.11.2017 в ЄРПН; №404210/32878863 від 13.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №500 від 18.11.2017 в ЄРПН; №418831/32878863 від 14.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної №801 від 30.11.2017 в ЄРПН; №595681/32878863 від 15.02.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №201 від 06.12.2017 в ЄРПН.

2. Зобов`язав Державну фіскальну службу України (правонаступник - ДПС України) зареєструвати податкові накладні №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017; №801 від 30.11.2017; №201 від 06.12.017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані ТзОВ «Торговий Дім "Ніжин"».

З матеріалів справи вбачається, що оскільки ДПС України у добровільному порядку не виконало рішення суду у справі №810/4365/18, 27.02.2021 Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №64560198 про примусове виконання виконавчого листа №810/4365/18 від 15.01.2021 про зобов`язання Державної фіскальної служби України (правонаступник - ДПС України) зареєструвати податкові накладні №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017; №801 від 30.11.2017; №201 від 06.12.017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані ТзОВ «ТД "Ніжин"».

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що податкові накладні №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017 зареєстровані ДПС України лише 01.09.2021, про що ТзОВ «ТД "Ніжин"» повідомило свого контрагента - ТзОВ «Сільпо-Фуд» листом від 10.09.2021 за вих. №74.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТзОВ «ТД "Ніжин"» зазначає, що в результаті несвоєчасного виконання ДПС України рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №910/4365/18, яке набрало законної сили 27.08.2020, контрагент позивача - ТзОВ «Сільпо-Фуд» не мало змоги відобразити податковий кредит на суму 116 335,23 грн за наведеними вище податковими накладними, у строки, передбачені п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим звернувся до позивача із претензією за вих. №30/10/2023 про відшкодування збитків у сумі 116 335,23 грн.

07.11.2023 позивач задовольнив претензію ТзОВ «Сільпо-Фуд» та сплатив на його користь грошові кошти у розмірі 116 335,23 грн згідно із платіжною інструкцією №7535818.

Отже, в обґрунтування позовних вимог ТзОВ «ТД "Ніжин"» зазначає, що бездіяльність ДПС України, яка полягає у тривалому невиконанні рішення суду у справі №810/4365/18 після набрання ним законної сили, призвела до того, що ТзОВ «Сільпо-Фуд» втратило право на отримання податкового кредиту на суму 116 335,23 грн, який сплачено позивачем на користь контрагента, відповідно завдано ТзОВ «ТД "Ніжин"» збитків на цю суму, що у свою чергу, стало підставою останнього для звернення до суду із цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно із розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом пп. «а» п 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З огляду на наведені вище правові норми, Об`єднана Палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17 виснувала, що згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України на продавця покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригувань до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Крім того, щодо права на податковий кредит і пов`язаний із цим майновий інтерес, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 дійшла висновку про таке:

« 8.23. з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

8.24. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас, саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

8.25. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду нагадує, що в пункті 25 постанови від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 вона вже звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця із позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (див. також постанову об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

8.26. Ураховуючи викладене, Велика Палата доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас, покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

8.27. Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

8.28. У зв`язку із цим Велика Палата також звертає увагу на те, що у статті 114 ПК України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, підпункт 114.3.2. пункту 114.2 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (зокрема, штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку).

8.29. Отже, законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.»

При цьому, стосовно способів захисту платника податку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що:

« 8.30. Висновуючи далі стосовно того, який ефективний правовий захист має платник податків, якому внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу були створені перешкоди у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, Велика Палата звертається mutatis mutandis до своїх висновків, викладених у підпунктах 6.34-6.36 постанови від 16.11.2021 у справі № 910/11820/20. За висновками Великої Палати у цій справі, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як «ефективний» слід розуміти такий засіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити відновлення порушеного права, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи.

8.31. Оскаржуючи рішення, дії або бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили платнику податку здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, платник податків намагається відновити порушене право. Натомість, звертаючись із позовом про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, платник податків, як у цій справі, намагається вже не відновити порушене право, а одержати компенсацію спричинених цим порушенням наслідків».

Як зазначено судом вище, позивачем на виконання умов договорів поставки №4423 від 09.02.2016 та №386Р від 17.11.2016, у 2017 році здійснено поставку товару на користь ТзОВ «Сільпо-Фуд», що підтверджується встановленими обставинами у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №810/4365/18 та долученими до матеріалів справи доказами.

Судом також встановлено, що згідно проведених господарських операцій, позивачем складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні: №666 від 18.11.2017 на загальну суму 60 422,69 грн, у т.ч. ПДВ 10 070,45 грн; №662 від 17.11.2017 на загальну суму 77752,48грн, у т.ч. ПДВ 12 958,75 грн; №660 від 16.11.2017 на загальну суму 77 228,70грн, у т.ч. ПДВ 12 871,45 грн; №659 від 15.11.2017 на загальну суму 79263,54 грн, у т.ч. ПДВ 13210,59 грн; №661 від 16.11.2017 на загальну суму 102 133,01 грн, у т.ч. ПДВ 17 022,17 грн; №658 від 15.11.2017 на загальну суму 79 148,90 грн, у т.ч. ПДВ 13 191,48 грн; №657 від 14.11.2017 на загальну суму 87114,22 грн, у т.ч. ПДВ 14519,04 грн; №475 від 12.11.2017 на загальну суму 66332,46грн, у т.ч. ПДВ 11 055,41 грн; №510 від 18.11.2017 на загальну суму 29247,48 грн, у т.ч. ПДВ 4874,58 грн; №500 від 18.11.2017 на загальну суму 39 367,86 грн, у т.ч. ПДВ 6 561,31 грн.

Водночас, Комісія ДФС України (правонаступник - ДПС України), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення, якими відмовила у реєстрації наведених вище податкових накладних, у зв`язку із наданням платником податків копій документів, які складені із порушенням законодавства та/або, які не є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Судом встановлено, що не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (правонаступник - Державна податкова служба України), Комісії ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, судом встановлено, що Київський окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2020 у справі №810/4365/18, яке набрало законної сили 27.08.2020, позов ТзОВ «Торговий дім "Ніжин"» задовольнив, зокрема визнав протиправними та скасував рішення комісії Головного управління ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017; №801 від 30.11.2017; №201 від 06.12.017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов`язав відповідача зареєструвати ці податкові накладні в ЄРПН.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, не дивлячись на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №810/4365/18 набрало законної сили 27.08.2020, відповідачем податкові накладні №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 01.09.2021, а саме після відкриття виконавчого провадження у справі №64560198 з примусового виконання виконавчого листа №810/4365/18.

Разом із тим, згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції Закону № 2198-VIII від 09.11.2017) суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Отже, з наведеної норми (у редакції на час здійснення реєстрації наведених вище податкових накладних) вбачається, що суми ПДВ, відображені у податкових накладних/розрахунках коригування, з дати складання яких минуло 1095 календарних днів, не можуть бути включені до податкового кредиту.

Із наведених вище обставин слідує, що ТзОВ «Сільпо-Фуд» мало право на включення податкового кредиту внаслідок здійсненої позивачем поставки продукції та реєстрації податкових накладних №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017 в ЄРПН, у період із 14 по 18 листопада 2020 року, при цьому рішення Київського окружного адміністративного суду набрало законної сили 27.08.2020, тобто до кінцевого строку, передбаченого п. 198.6 ст. 198 ПК України, проте відповідачем виконано цей судовий акт та здійснено реєстрацію вказаних податкових накладних лише 01.09.2021, що у свою чергу позбавило ТзОВ «Сільпо-Фуд» права на включення суми ПДВ у розмірі 116 335,23 грн за здійсненими господарськими операціями до податкового кредиту, що не заперечувалось представником ДПС України у судовому засіданні.

Щодо відшкодування шкоди, завданої контролюючим органом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 виснувала таке:

« 8.49. У пунктах 6.8-6.16 постанови від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 Велика Палата Верховного Суду виклала висновки про умови цивільної відповідальності держави за шкоду, завдану протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, які є застосовними також у цій справі.

8.49.1. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

8.49.2. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.49.3. Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

8.49.4. Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

8.49.5. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся із позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

8.49.6. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

8.49.7. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

8.49.8. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

8.50. Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

8.51. Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 9.9 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, та відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.».

Стосовно причинно-наслідкового зв`язку як умови відповідальності Верховний Суд зазначив:

« 8.52. Законний майновий інтерес покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано, про що Велика Палата виснувала вище.

8.53. Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

8.57. Причинно-наслідковий зв`язок як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу простежується в розмірі дійсних втрат, пов`язаних з утратою майнового інтересу покупця на отримання права на податковий кредит з ПДВ. Натомість установлення сторонами господарського договору обсягу відповідальності, який перевищує ці втрати, залежить від їх волі, а притягнення продавця до відповідальності в обсязі, що перевищує дійсні втрати, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу.

8.58. При цьому не заперечується, що розмір шкоди, спричиненої втратою майнового інтересу покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ, може перевищувати суму податкового кредиту на положення пункту 114.3 статті 114 ПК України, який визначає, які втрати і витрати можуть становити шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, однак дійсний обсяг шкоди підлягає доведенню позивачем.».

Отже, суд зазначає, що у цій справі, внаслідок протиправної перешкоди з боку контролюючого органу, яка полягала спочатку у неправомірній відмові у реєстрації наведених вище податкових накладних (що встановлено у рішенні суду у справі №810/4365/18), а потім у виконанні цього рішення суду більш ніж рік з дати його набрання законної сили, ТзОВ «Сільпо-Фуд» втратило право на включення суми ПДВ у розмірі 116 335,23 грн до податкового кредиту у зв`язку із закінченням строку, встановленого п. 198.6. ст. 198 ПК України (у редакції Закону № 2198-VIII від 09.11.2017).

Судом також встановлено, що позивачем на вимогу ТзОВ «Сільпо-Фуд» сплачено на користь останнього суму ПДВ у розмірі 116 335,23 грн.

Отже, з наведеного вище вбачається, що сплата позивачем на користь контрагента - ТзОВ «Сільпо-Фуд» суми ПДВ у розмірі 116 335,23 грн є об`єктивним зменшенням майнових благ ТзОВ «ТД "Ніжин"», тобто є його збитками, а причинний зв`язок між діями податкового органу і цими збитками полягає в тому, що порушення продавцем зобов`язання перед покупцем щодо своєчасної реєстрації податкових накладних за здійснену господарську операцію, було об`єктивним наслідком поведінки саме відповідача, який спочатку відмовив у реєстрації податкових накладних №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017 в ЄРПН, а потім у несвоєчасному виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №810/4365/18, яке набрало законної сили 27.08.2020, проте виконано відповідачем лише 21.09.2021, що не заперечувалось останнім у судовому засіданні.

При цьому, суд критично відноситься до доводів ДПС України з посиланням на те, що виконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №810/4365/18 було унеможливлено тривалим розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції, оскільки як зазначено судом вище, це рішення суду набрало законної сили 27.08.2020 за наслідком прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали від 27.08.2020 про повернення апеляційної скарги Державної податкової служби України.

Так, згідно із положеннями ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд ще раз звертає увагу відповідача, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №810/4365/18, яке набрало законної сили 27.08.2020, було виконано ДПС України лише 21.09.2021, а з огляду на обмежений строк для включення покупцем суми ПДВ до податкового кредиту, передбачений п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції Закону № 2198-VIII від 09.11.2017), перебіг якого не зупинявся на час розгляду судом цієї справи, вбачається бездіяльність контролюючого органу щодо своєчасного виконання рішення суду, адже податкові накладні №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017 зареєстровані датою внесення для реєстрації цих податкових накладних, тобто листопадом 2017 року, що вплинуло на можливість реалізації свого права щодо включення суми ПДВ до податкового кредиту контрагентом позивача, у даному випадку ТзОВ «Сільпо-Фуд».

Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку що ТзОВ «Торговий дім "Ніжин"» документально підтвердило, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка полягала у несвоєчасному виконанні рішення суду, призвело до позбавлення покупця права на включення суми ПДВ до податкового кредиту у зв`язку із закінченням строку на включення цієї суми до податкового кредиту, тому позивачем понесено збитки у розмірі 116 335,23 грн, що має наслідком задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» задовольнити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5; ідентифікаційний код 32878863) збитки у розмірі 116 335 (сто шістнадцять тисяч триста тридцять п`ять) грн 23 коп.

Стягнути із Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5; ідентифікаційний код 32878863) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 29.02.2024.

Суддя В.В. Бондарчук