Постанова

від 03.06.2024 по справі 910/18287/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа№ 910/18287/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Залунін К.В.

від відповідача: Сковородецька М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024, повний текст якого складено та підписано 29.02.2024

у справі № 910/18287/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"»

до Державної податкової служби України

про стягнення 116 335,23 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної податкової служби України про стягнення 116 335,23 грн - збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність ДПС України, яка полягає у тривалому невиконанні рішення суду у справі №810/4365/18 після набрання ним законної сили, призвела до того, що ТОВ «Сільпо-Фуд» у відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України втратив право на податковий кредит на суму 116 335,23 грн, яка була сплачена позивачем на користь контрагента у зв`язку із задоволенням його претензії. Позивач вважає, що така протиправна бездіяльність відповідача завдала позивачу збитків, які підлягають стягненню в порядку статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що податкова служба виконала рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №810/4365/18, яким зобов`язано відповідача зареєструвати податкові накладні в ЄДРПН датою їх подання на реєстрацію, а тому відсутні будь-які обставини, що свідчать про вину ДПС України. Крім того, ТзОВ «ТД "Ніжин"» не надано належних доказів на підтвердження наявності реальних збитків в останнього.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/18287/23 позовні вимоги задоволено. Стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» збитки у розмірі 116 335 грн 23 коп. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Рішення мотивовано наступним:

- внаслідок протиправної перешкоди з боку контролюючого органу, яка полягала спочатку у неправомірній відмові у реєстрації наведених вище податкових накладних (що встановлено у рішенні суду у справі №810/4365/18), а потім у виконанні цього рішення суду більш ніж рік з дати його набрання законної сили, ТОВ «Сільпо-Фуд» втратило право на включення суми ПДВ у розмірі 116 335,23 грн до податкового кредиту у зв`язку із закінченням строку, встановленого п. 198.6. ст. 198 ПК України (у редакції Закону № 2198-VIII від 09.11.2017);

- сплата позивачем на користь контрагента - ТОВ «Сільпо-Фуд» суми ПДВ у розмірі 116 335,23 грн є об`єктивним зменшенням майнових благ ТОВ «ТД "Ніжин"», тобто є його збитками, а причинний зв`язок між діями податкового органу і цими збитками полягає в тому, що порушення продавцем зобов`язання перед покупцем щодо своєчасної реєстрації податкових накладних за здійснену господарську операцію, було об`єктивним наслідком поведінки саме відповідача, який спочатку відмовив у реєстрації податкових накладних №666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017 в ЄРПН, а потім у несвоєчасному виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №810/4365/18, яке набрало законної сили 27.08.2020, проте виконано відповідачем лише 21.09.2021, що не заперечувалось останнім у судовому засіданні;

- суд критично відноситься до доводів ДПС України з посиланням на те, що виконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №810/4365/18 було унеможливлено тривалим розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції, оскільки як зазначено судом вище, це рішення суду набрало законної сили 27.08.2020 за наслідком прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали від 27.08.2020 про повернення апеляційної скарги Державної податкової служби України;

- за встановлених обставин, суд дійшов висновку що ТОВ «Торговий дім "Ніжин"» документально підтвердило, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка полягала у несвоєчасному виконанні рішення суду, призвело до позбавлення покупця права на включення суми ПДВ до податкового кредиту у зв`язку із закінченням строку на включення цієї суми до податкового кредиту, тому позивачем понесено збитки у розмірі 116 335,23 грн, що має наслідком задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

А саме, апелянт посилається на те, що:

- в діях відповідача відсутня неправомірність щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі №810/4365/18, оскільки лише згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 здійснено заміну Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України;

- в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази зловживання ДФС/ДПС України процесуальними правами, здійснення дій із затягування судового процесу, нез`явлення представника в судові засідання чи здійснення інших дій, що перешкоджали належному розгляду справи судом;

- суд не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що обов`язок з виконання судового рішення в адміністративній справі виник у Державної податкової служби України лише з 20.11.2020, а у відповідності до позиції позивача ТОВ «Сільпо-Фуд» саме у листопаді 2020 року втратило можливість включити до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, що стосуються предмету спору;

- судом першої інстанції не встановлено та не доведено наявність вини та бездіяльності відповідача щодо нереєстрації податкових накладних позивача;

- позивачем до матеріалів справи не надано доказів чи скористалося ТОВ «Сільпо-Фуд» правом на включення сум до податкового кредиту, а контролюючим органом знято цей податковий кредит внаслідок проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення;

- стягнення з Державного бюджету України 116 335,23 грн може призвести до набуття позивачем та ТОВ «Сільпо-Фуд» подвійної вигоди, а саме ТОВ «Сільпо-Фуд» зможе включити до податкового кредиту зазначену суму та додаткового її отримання від позивача за претензією, а позивач стягне їх безпосередньо з бюджету.

Відповідачем також подано письмові пояснення, в яких він серед іншого заперечує проти долучення до матеріалів цієї справи документів адміністративної справи №810/4365/18.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- в матеріалах адміністративної справи є прямі докази затягування її розгляду зі сторони відповідача, а саме протягом усього розгляду справи представника відповідача не було на жодному судовому засіданні, відзив на позовну заяву подано відповідачем майже через рік після відкриття провадження у справі №810/4365/18, подання апеляційної скарги без доказів сплати судового збору та не усунення недоліків по ній, подальше невиконання рішення суду з вигаданих підстав;

- апеляційна скарга на судове рішення у справі №810/4365/18 подавалась саме Державною податковою службою України як правонаступником Державної фіскальної служби України, про що зазначено судом апеляційної інстанції у відповідній ухвалі. Тобто відповідач знав про назване судове рішення і був не згодним з ним, і у подальшому мав його виконати;

- отримавши ухвалу про повернення апеляційної скарги у справі №810/4365/18, відповідач з огляду на положення частини 1 статті 370 КАС України та пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 повинен був зареєструвати податкові накладні, однак цього не зробив, всіляко затягував виконання судового рішення;

- у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду та несвоєчасною реєстрацією податкових накладних контрагент позивача у відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України втратив право на податковий кредит;

- сплата позивачем ТОВ «Сільпо-Фуд» коштів в сумі 116 335,23 грн зумовлена лише протиправним невиконанням відповідачем рішення суду. За умови своєчасного виконання рішення суду зазначені кошти позивач не сплачував, а ТОВ «Сільпо-Фуд» не втратило право на податковий кредит;

- реальність операцій по податковим накладним підтверджена судовим рішенням у справі №810/4365/18.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18287/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 4026, 00 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

04.04.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі №910/18287/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 08.05.2024.

15.04.2024 апелянт подав клопотання про розгляд справи №910/18287/23 з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 клопотання Державної податкової служби України про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу задоволено. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 20.05.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

В судовому засіданні 20.05.2024 оголошено перерву до 03.06.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

02.05.2024 до відзиву позивачем долучено копії процесуальних документів суду та копії документів з матеріалів адміністративної справи №810/4365/18.

В судовому засіданні 03.06.2024 представник позивача зазначив, що ці документи подані у якості судової практики.

Колегія суддів в судовому засіданні 03.06.2024 дійшла висновку не розглядати це клопотання у якості залучення додаткових доказів, оскільки таке клопотання позивачем не подавалось, про що постановлено протокольну ухвалу від цієї дати.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.02.2016, між ТОВ "ТД "Ніжин" (постачальник, позивач у даній справі) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (покупець), яким згідно договору про заміну сторони у зобов`язанні відступлено права та обов`язки покупця ТОВ "Сільпо-Фуд", було укладено договір поставки №4423, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, узгодженому сторонами в Логістичній специфікації додатку №1 за цінами, що визначені в прайс-листі додатку № 2, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно проведеної господарської операції, ТОВ "ТД "Ніжин" було складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні: № 666 від 18.11.2017 на загальну суму 60 422,69 грн., у т.ч. ПДВ 10 070,45 грн.; № 662 від 17.11.2017 на загальну суму 77752,48грн., у т.ч. ПДВ 12 958,75 грн.; № 660 від 16.11.2017 на загальну суму 77 228,70грн., у т.ч. ПДВ 12 871,45 грн.; № 659 від 15.11.2017 на загальну суму 79263,54 грн., у т.ч. ПДВ 13210,59 грн.; № 661 від 16.11.2017 на загальну суму 102 133,01 грн., у т.ч. ПДВ 17 022,17 грн.; № 658 від 15.11.2017 на загальну суму 79 148,90 грн., у т.ч. ПДВ 13 191,48 грн.; № 657 від 14.11.2017 на загальну суму 87114,22 грн., у т.ч. ПДВ 14519,04 грн; № 475 від 12.11.2017 на загальну суму 66332,46грн., у т.ч. ПДВ 11 055,41 грн.

Комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПНП або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення № 404203/32878863 від 13.12.2017, №404202/32878863 від 13.12.2017, №404200/32878863 від 13.12.2017, №404197/32878863 від 13.12.2017, №404201/32878863 від 13.12.2017, №404196/32878863 від 13.12.2017, №404188/32878863 від 13.12.2017, №404204/32878863 від 13.12.2017, якими відмовила у реєстрації названих податкових накладних.

17.11.2016, між ТОВ "ТД Ніжин" як постачальником та ТОВ "Сільпо-Фуд" як покупцем було укладено договір поставки №386Р, відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов`язання передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, узгодженому в логістичній сертифікації (додаток №1) за цінами, визначеними у прайс-листі (додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору.

На підставі проведеної поставки ТОВ "ТД «Ніжин» було складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні: № 510 від 18.11.2017 на загальну суму 29247,48 грн., у т.ч. ПДВ 4874,58 грн.; № 500 від 18.11.2017 на загальну суму 39 367,86 грн., у т.ч. ПДВ 6 561,31 грн.

Комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №418848/32878863 від 14.12.2017, №404210/32878863 від 13.12.2017, якими відмовила у реєстрації податкових накладних №117, №124.

Зазначені обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №810/4365/18, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

27.02.2020 Київський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №810/4365/18 за позовом ТОВ «Торговий дім "Ніжин"» до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, яким позов задовольнив у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано рішень комісії Головного управління ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних, перелік яких наведений в резолютивній частині рішення.

Зобов`язано відповідача зареєструвати податкові накладні № 666 від 18.11.2017, №662 від 17.11.2017; №660 від 16.11.2017; №659 від 15.11.2017; №661 від 16.11.2017; №658 від 15.11.2017; №657 від 14.11.2017; №475 від 12.11.2017; №510 від 18.11.2017; №500 від 18.11.2017; №801 від 30.11.2017; №201 від 06.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані ТОВ "Торговий Дім "Ніжин".

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.08.2020 у справі №810/4356/18 апеляційну скаргу Державної податкової служби України (правонаступник Державної фіскальної служби України) на рішення місцевого адміністративного суду від 27.02.2020 у справі за адміністративним позовом ТОВ «ТД "Ніжин"» до ДФС України, Комісії ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, повернув скаржнику.

17.02.2021 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 64560198 про примусове виконання рішення суду від 27.02.2020 № 810/4356/18.

17.03.2021 за невиконання рішення суду постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 64560198 на Державну податкову службу України накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

15.07.2021 за невиконання рішення суду постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 64560198 на Державну податкову службу України накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн (згідно відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень).

ТОВ "Торговий Дім "Ніжин" здійснювало неодноразове звернення до Державної податкової служби України з адвокатськими запитами від 27.04.2021 № 27/04/2021, від 08.06.2021 № 08/06/2021 щодо стану виконання судового рішення у справі № 810/4356/18.

Також позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у названій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №810/4356/18 клопотання ТОВ "Торговий Дім "Ніжин" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Встановлено Державній податковій службі України місячний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 в адміністративній справі № 810/4365/18, який обчислювати з дня отримання копії даної ухвали (згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень).

01.09.2021 Державною податковою службою України на виконання судового рішення здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ "Торговий Дім "Ніжин" по договорах поставки №4423 від 09.02.2016 та №386Р від 17.11.2016.

30.10.2023 ТОВ «Сільпо-Фуд» звернулось до позивача з претензією про відшкодування збитків в сумі 116 335,23 грн у зв`язку з порушенням ТОВ "Торговий Дім "Ніжин" пункту 201.10 статті 201 ПК України (нереєстрація податкових накладних), що позбавило покупця права на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

07.11.2023 позивач задовольнив претензію ТОВ «Сільпо-Фуд» та сплатив на його користь грошові кошти у розмірі 116 335,23 грн згідно із платіжною інструкцією №7535818.

Звертаючись з цим позовом у даній справі ТОВ "Торговий Дім "Ніжин" зазначав, що бездіяльність ДПС України, яка полягає у тривалому невиконанні рішення суду у справі №810/4365/18 після набрання ним законної сили, призвела до того, що ТОВ «Сільпо-Фуд» у відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України втратив право на податковий кредит на суму 116 335,23 грн, яка була сплачена позивачем на користь контрагента у зв`язку із задоволенням його претензії. Позивач вважає, що така протиправна бездіяльність відповідача завдала позивачу збитків, які підлягають стягненню в порядку статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу, визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: а) неправомірність дій такого органу. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком дій відповідного органу, яким заподіяно шкоду. При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду. Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, зокрема, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності Суд звертається до висновків, викладених у п. 9.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, та відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

За змістом підпункту 114.3.2 пункту 114.3 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може, зокрема, включати додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач обґрунтовуючи підстави звернення з позовом про відшкодування шкоди вказував на те, що у зв`язку протиправної бездіяльності відповідача з негайного виконання судового рішення про зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані ТОВ "Торговий Дім "Ніжин" податкові накладні відносно здійсненої господарської операції з поставки товару покупцю (ТОВ «Сільпо-Фуд»), останні втратив право на включення до суми податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 116 335,23 грн. Як наслідок, позивачем було задоволено претензію та сплачено на вимогу ТОВ «Сільпо-Фуд» цю суму, що становить заявлений до стягнення розмір збитків.

Згідно п.п. 14.1.60. пункту 14.1. статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п.п.14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

В пункті 201.10. статті 210 ПК України (в редакції станом на час оформлення позивачем податкових накладних) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем (абзац 6).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Велика Палата дійшла висновку, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 виснувала, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (аналогічний висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Ураховуючи викладене, збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

У зв`язку із цим у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у ст. 114 ПК України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, п.п. 114.3.2 п. 114.2 визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (зокрема, штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку).

Отже, законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.

Однак, саме лише зазначення у підпункті 114.3.2 пункту 114.3 статті 114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів з огляду на викладені вище висновки.

Як вже зазначалось у цій постанові, податковим органом було зупинено реєстрацію податкових накладних проведених позивачем, а згодом прийнято рішення про відмову у їх реєстрації у зв`язку з наданням платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатнім для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції станом на час оформлення позивачем податкових накладних) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу (абзац 4).

В підпункті 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 названого Кодексу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, чинним станом на час зупинення реєстрації вищенаведених податкових накладних законодавством передбачалось можливість зупинення строку включення покупцем у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість до результатів завершення процедури зупинення реєстрації. В даному випадку - до набрання законної сили судовим рішенням про реєстрацію податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в силу положень частини 1 статті 370 КАС України, рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №810/4356/18 набрало законної сили 27.08.2020 у зв`язку із поверненням апеляційної скарги скаржнику ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2020.

Поряд з цим, станом на час набрання судовим рішенням законної сили положення абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України зазнали змін, встановивши іншу процедуру та строки включення платником податку сум до податкового кредиту. А саме було унормовано, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Правовий аналіз пункту 198.6 статті 198 ПК України у названій редакції дозволяє зробити висновок, що покупець має право на включення суми податкового кредиту на підставі отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних.

Водночас, лише зареєстрована в ЄРПН податкова накладна надає можливість покупцю реалізувати можливість її отримання та, відповідно, є підставою для включення сплачених сум податку до податкового кредиту у відповідному звітному періоді. Наведене узгоджується з положеннями пункту 201.10. статті 210 ПК України, зокрема абзацом 6 названого пункту, де унормовано, що з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Отже абзац 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України застосовується лише в тому випадку, коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді (періоді, в якому було отримано податкову накладну) до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку включення суми ПДВ в звітному періоді отримання податкової накладної відсутні умови для застосування абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України.

В свою чергу право на включення суми ПДВ за податковою накладною виникає з моменту отримання податкової накладної, а отже, у разі реєстрації податкової накладної за рішенням суду, платник податків має право на включення суми ПДВ за такою податковою накладною у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому її було отримано.

Відтак, у випадку включення покупцем сум податку за податковими накладними, що були зареєстровані відповідачем 01.09.2021 на виконання судового рішення, до податкової декларації того звітного періоду, в якому було отримано відповідні податкові накладні, то умов для застосування абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України не виникне.

В матеріалах справи відсутні докази того, що покупець після отримання податкових накладних, що були зареєстровані податковим органом на виконання рішення суду, було вчинено дії із включення сум податку до податкового кредиту, а податковою було відмовлено у їх відшкодуванні.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту претензії покупця від 30.10.2023 вбачається підстава її пред`явлення саме відсутність зареєстрованих податкових накладним в ЄРПН, що зумовило, як зазначає ТОВ «Сільпо-Фуд», неможливість включення сум податку до податкового кредиту. Будь-яких посилань на те, що податковим органом було відмовлено у відшкодуванні сум податку означена претензія не містить. До того ж, станом на час її пред`явлення відповідні податкові накладні були зареєстровані податковим органом (судове рішення виконано 01.09.2021), про що позивач повідомив покупця листом від 10.09.2021 за вих. №74.

Крім того, згідно із пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, покупець після реєстрації 01.09.2021 податкових накладних не позбавлений можливості скоригувати показники податкової декларації з ПДВ, наприклад за жовтень 2021, та подати уточнюючу декларацію з включенням суми ПДВ за цими податковими накладними до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 1095 днів з дня подачі відповідної декларації.

Крім того, пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Також, підпунктом 69.9 пункту підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті, зокрема для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки на вказаний строк було зупинено перебіг строку давності визначений статтею 102 ПК України, тому такий період не враховується при обчисленні строку давності уточнення показників податкової декларації покупця.

За наведеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Торговий дім "Ніжин"» реалізувало своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинило дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента (ТОВ «Сільпо-Фуд») на одержання права на податковий кредит, а саме звернулось до адміністративного суду з позовом у справі №810/4356/18, за результатами вирішення якої податковий орган 01.09.2021 зареєстрував у ЄРПН податкові накладні. Виконання судового рішення в зазначеній адміністративній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу ТОВ «Сільпо-Фуд» на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Утім, в матеріалах справи відсутні докази того, що покупець здійснив усіх можливі та передбачені законом дії для включення сплачених ним сум ПДВ до податкового кредиту.

Зволікання податкового органу у проведенні реєстрації податкових накладних згідно судового рішення, на думку колегії, не призводять до втрати контрагентом позивача права на отримання податкового кредиту, позаяк покупець вправі скористатися наведеними вище у цій постанові правовими механізмами для його отримання.

У цьому зв`язку немає підстав для висновку про існування причинно-наслідкового зв`язку між витратами, яких зазнав позивач, задовольнивши претензію покупця, і протиправною бездіяльністю з виконання відповідачем судового рішення в адміністративній справі, позаяк контрагент позивача станом на час пред`явлення цього позову не втратив права на отримання податкового кредиту.

В спірних правовідносинах не відбулось об`єктивного зменшення майнових благ покупця, а сплачені продавцем (позивачем у цій справі) кошти в сумі 116 335,23 грн не були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу покупця, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків.

Оскільки у цій справі позивачем не доведено, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача та витратами, які позивач поніс на відшкодування податкового кредиту свого контрагента, Суд приходить до висновку про відсутність складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення збитків.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що зумовило помилковість висновків про існування підстав для задоволення позовних вимог у цій справі. Тож оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, помилкове застосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/18287/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Ніжин"» (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5; ідентифікаційний код 32878863) на користь Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; ідентифікаційний код: 43005393) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 01.07.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова