Постанова

від 27.02.2024 по справі 2-391/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-391/11 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/811/3489/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Марко О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року в складі судді Коваль Р.Г. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У грудні 2010 року позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 21.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний, правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №11-1/672к-07 на загальну суму 50000 доларів США з терміном повернення кредиту до 20.09.2027. Зазначений кредит боржником отримано на придання нерухомості. Факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується заявою на видачу готівки №940 від 21 вересня 2007 року.

Відповідно до п. 6.1.1 Кредитного договору відповідач зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначений даним Договором термін, а також виконати інші свої зобов`язання згідно умов даного договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків, Банк на адресу відповідач направив лист-вимогу від 14.01.2009 №33, однак відповіді отримано не було.

Станом на 14.10.2010 заборгованість боржника становить 63256,39 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 500351,72 грн., з них заборгованість по кредиту 47699, 95 дол. США, що еквівалентно на день розрахунку 377301,83 дол. США, відсотки - 12472,84 дол. США, що еквівалентно на день розрахунку 98658, 92 грн. та пеня 3083,60 дол. США, що еквівалентно на дату розрахунку - 24390,97 грн.

Просив ухвалити рішення, яким позов задовольнити.

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість згідно кредитного договору №11-1/672к-07 від 21 вересня 2007 року 63256,39 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 500351,72 грн.72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Універсал Банк» сплачені судові витрати, а саме державне мито в сумі 1700 грн та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення для розгляду цивільних справ в розмірі 120,00 грн.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 , поновлено строк на подання зяви про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Скасовано заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2022 року до участі у справі залучено правонаступника позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду оскаржив правонаступник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вважає, що суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення є незаконним, необгрунтованим, ухваленим без з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обгрунтування вимог покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що борги ОСОБА_2 вважаються погашеними з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 25 березня 2013 року, згідно якої припинено підприємницьку діяльність фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у зв`язку з визнанням його банкрутом у справі №8/100.

Наголошує, що у пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року (справа№338/180/17) зроблено висновок, що у разі припинення підпиємницької діяльності фізичною особою, її права та обов`язки за укладеними договорами, не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Таким чином, зобов`язання для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по Кредитному договору №11-1/672к-07 від 21.09.2007, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , як фізичною особою, не припинилося.

Поряд з цим, безпідставним є посилання суду першої інстанції на положення частини 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспрможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом, регулюються статтею 92 цього ж Закону.

Таким чином, однією із особливостей припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 18.09.2019 у справі №361/8850/15-ц.

З урахуванням викладеного, просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області віж 31 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно із ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Учасники справи представник правонаступника позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 27 лютого 2024 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що борги відповідача вважаються погашеними, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області у справі №8/100 від 25.03.2013 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, затверджено звіт ліквідатора, припинено діяльність фізичної особи-підприємця, та у мотивувальній частині п.3 прямо вказано, що вимоги ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 11-1/672к-07 від 21 вересня 2007 року необхідно вважати погашеними. Вищевказана ухвала суду набрала законної сили, та до цього часу не була оскаржена ПАТ «УніверсалБанк» та/або його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Тобто, прощення боргу здійснене в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також враховано, що зазначені докази не спростовано, що є процесуальним обов`язком компетентного суду.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №11-1/672к-07, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на таких умовах: сума кредиту - 50000 дол. США з терміном кредитування - 240 місяців, процентною ставкою 13,0%; дата погашення - 20.09.2027р. (том 1 а.с.11-15).

Згідно із п. 4.3 Кредитного договору датою видачу кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку.

ВАТ «Універсал Банк» належно виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, обумовленому в договорі, що стверджується заявою на видачу готівки №940 від 21.09.2007 (том 1 а.с.18).

Пунктом 4.4. Кредитного договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом здійснюється щомісячно, на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів за корситування кредитом в поточному місяці проводиться Банком в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому дню поточного місяця. Сплата процентів здійснюється позичальником не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем.

Згідно із п. 4.5 Кредитного договору сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Графіку погашення заборгованості по кедиту (Додаток №1), який є невідємною частиною даного Договору.

У пункті 6.1.2 Договору передбачено, що грошові кошт, які направляються на виконання зобов`язань, передбачених даним Договором, перераховуються в такому порядку: а) в першу чергу для сплати процентів по кредиту; б) в другу чергу сплата штрафних санкцій та пені; в) в третю чергу погашення основної суми кредиту.

Згідно із п. 10.3 даного договору, Банк має право вимагати достроково погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов`язаний повернути Банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені даним Договором (п. 10.3.1).

Шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості по погашенню кредиту та/або по сплаті процентів за користування ним чи інших платежів строком більше 10-ти календарних днів, Банк надсилає позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочки та термін сплати. У випадку невиконання позичальником вимоги Банку, в термін встановлений у повідомленні, дата погашення кредиту, вказана у п.1.1. Договору, вважається такою, що настала на наступний день після дати зазначеної в повідомленні. В цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному об`ємі, проценти та інші платежі передбачені даним договором (п. 10.4).

Згідно із Графіком погашення заборгованості по кредиту (Додаток №1 до Кредитного договору №11-1/672к-07 від 21 вересня 2007 року) ОСОБА_1 кожного місяця протягом строку дії договору мав погашати по 209 дол. США, в останній місяць - 49,00 дол. США. (том 1 а.с.16-17).

З банківської виписки вбачається, що ОСОБА_1 за період з 21.09.2007 по 11.10.2010 веносив кошти на погашення кредиту, які направлялись на виконання зобов`язань згідно передбаченого у п. 6.1.2 порядку (том 1 а.с. 20-26).

Зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_1 свої кредитних зобов`язань, Банк скерував на адресу позичальника вимогу №33 від 14 січня 2009 року. Особистим підписом на вимозі ОСОБА_1 підтвердив отримання даної вимоги 14.01.2009 (том 1 а.с. 19).

У вимозі Банк зазначив, що станом на дату цієї вимоги (14.01.2009) заборгованість позичальника по сплаті кредиту та нарахованим процентам за Кредитним договором становить 49236, 60 дол. США, з яких: 627,63 дол. США прострочена заборгованість за кредитом; 47072,32 дол. США строкова сума заборгованості за кредитом; 1 536,65 дол. США проценти, нараховані за користування кредитними коштами.

У зв`язку з невиконанням вимоги Банку, 12 серпня 2009 року Банк знову скерував на адресу позичальника вимогу №721 від 12.08.2009, яку ОСОБА_1 отримав 14.08.2009 (том 1 а.с.34).

У вимозі Банк зазначив, що станом на дату цієї вимоги (12.08.2009) заборгованість позичальника по сплаті кредиту та нарахованим процентам за Кредитним договором становить 52588,28 дол. США, з яких: 2092,10 дол. США прострочена заборгованість за кредитом; 45607,85 дол. США строкова сума заборгованості за кредитом; 4888,33 дол. США проценти, нараховані за користування кредитними коштами.

В обидвох вимогах Банк вимагав протягом тридцяти днів сплати всю суму кредиту достроково, проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань. У разі невиконання вимоги у встановлений строк, Банк буде вимушений звернутись з позовом до суду про примусове стягнення заборгованості.

Отже, банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту.

Так як ОСОБА_1 не виконав умов даних вимог, 14 лютого 2009 року (тридцять перший день з моменту отримання вимоги №33 від 14.01.2009) змінився кінцевий строк погашення кредиту (строк основного зобов`язання), який вказаний у пункті 1.1 Кредитного договору, а саме дата погашення кредиту змінилася на 14.02.2009.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №11-1/672к-07 станом на 14.10.2010 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість в загальній сумі 63256,39 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 500 351,72 гривні, з яких 47699,95 дол. США заборгованість по кредиту, в тому числі 5021,01дол. США прострочена заборгованість по сумі кредиті, 12472,84 дол. США заборгованість за відсотками, 3083,60 дол. США пеня. (том 1 а.с. 5-6).

Відомовлючи у задоволенні позовним вимог щодо стягнення кредитної заборгованості суд своє рішення обгрунтовував зкрема тим, що фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся у відповідний компетентний суд із заявою про його банкрутство у порядку, встановленому ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду Господарського суду Львівської області від 22.09.2009 порушено провадження у справі №8/100 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою від 20.10.2009 ФОП ОСОБА_1 визнаний банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Для управління та реалізації майном банкрута ліквідатором у справі про банкрутство фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суд призначив арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича, якого господарський суд обов`язав направити за рахунок банкрута копію постанови суду всім відомим кредиторам банкрута. З метою виявлення інших кредиторів банкрута господарський суд зобов`язав арбітражного керуючого ОСОБА_3 подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 банкрутом, встановив кредиторам строк пред`явлення вимог до банкрута - до 18 грудня 2009 року включно. Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в газеті „Урядовий кур`єр" № 214 від 18.11.2009.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2010 продовжено строк ліквідаційної процедури на шість місяців.

В двохмісячний термін з дня прийняття постанови господарського суду про визнання фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на адресу ліквідатора заявлено вимогу кредитора та сформовано реєстр вимог кредиторів: ОСОБА_4 на суму 150 000,00 грн., ПАТ "Універсал Банк" на суму 500351,72 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області у справі №8/100 від 25.03.2013 затверджено звіт ліквідатора, припинено діяльність фізичної особи-підприємця, та у мотивувальній частині п.3 прямо вказано, що вимоги ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 11-1/672к-07 від 21 вересня 2007 року вважати погашеними. Вищевказана ухвала набрала законної сили, не була оскаржена ПАТ «УніверсалБанк» т/або його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно з ч. 1 ст. 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяв на час постановлення ухвали, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням фізичної особи - підприємця банкрутом.

Оскільки названий вище кредитний договір №11-1/672к-07 від 21.09.2007 укладено між ПАТ «Універсал Банк» з ОСОБА_1 як фізичною особою, а не з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , то немає підстави вважати, що у фізичної особи ОСОБА_1 відсутня або погашена заборгованість за цим договором.

Перевіряючи доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з визнанням його, як фізичної особи-підприємця, банкрутом, апеляційний суд враховує положення ст. ст.51-53 ЦК України за змістом яких, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. При цьому фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до зазначених норм, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

У пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018року у справі №338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04 грудня 2013 року у справі №6-125цс13 підтверджений в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (правова позиція ВС у постанові від 06.08.2018рокуу справі № 320/9471/15-ц).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання зобов`язань погашеними з посиланням на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25 березня 2013 року, оскільки по перше, суд визнав погашеними вимоги Банку, заявлені у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , по друге списання заборгованості у зв`язку з ліквідацією фізичної особи - підприємця не припиняє обов`язку боржника фізичної особи щодо погашення заборгованості за кредитним договором, який було укладено для використання кредитних коштів у власних цілях, а не для ведення підприємницької діяльності.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору у межах строку кредитування позичальник мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, пеню припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, станом на 14 лютого 2009 року у ОСОБА_1 виник обов`язок повернути всю заборгованість за договором.

Таким чином, враховуючи наданий строною позивача розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», правонасупником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором 11-1/672к-07 від 21.09.2007 розрахована станом на лютий 2009 року, в розмірі 50417, 67 дол. США, з яких 47699, 95 дол. США тіла кредиту (в тому числі прострочене), 1882,45 дол. відсотків та 835,27 дол. США пені.

Вимоги Банку про стягнення процентів і пені, нарахованих після закінчення строку дії договору (14.02.2009 року) є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду висловила правову позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

В свою чергу, заява ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності є безпідставною, з огляду на таке.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК.

Як вбачаєтьсяз матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснив останній платіж по сплаті тіла кредиту в сумі 209,21 дол. США - 10.11.2008 тіла кредиту, по відсотках в сумі 50 дол. США - 10.07.2009 та 10.08.2010 по сплаті пені. З позовом до суду ПАТ «Універсал Банк» звернувся 09 грудня 2010 року, тобто в межах трирічного строку до основної вимоги та в межах річного строку до вимоги щодо стягнення пені. Тому підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності немає.

За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково (79,70%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються з судового збору за подання позовної заяви та витрат на ІТЗ у розмірі 1820,00 грн, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 2730, 00 грн. у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає розмір 3626,35 грн, необхідно покласти на відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року скасувати, постановивши нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №11-1/672к-07 в розмірі 50417 (п`ятдесят тисяч чотириста сімнадцять) доларів США 67 (шістдесят сім) центів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3626 (три тисячі шістсот двадцять шість) гривень 35 копійок сплаченого судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2024 року.

Головуючй А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк