Постанова

від 27.02.2024 по справі 702/340/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/360/24Головуючий по 1 інстанціїСправа № 702/340/20 Категорія: 304090000 Жежер Ю.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Новицька Н.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Слабоус Євгеній Анатолійович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Слабоуса Євгенія Анатолійовича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

23.06.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначив, що 28.09.2018 між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 укладено два договори позики, за якими відповідач отримала грошові кошти у сумі 3 220 000,00 грн. (що було еквівалентно 115 000,00 доларів США) і 2805 000,00 грн. (що було еквівалентно 85 000,00 євро) на загальну суму 6025 000,00 грн. та зобов`язалася повернути зазначену суму у строк до 28.09.2019. Факти укладення договорів позики і отримання відповідачем грошових коштів підтверджуються власноручно написаними відповідачем розписками від 28.09.2018.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не виконала свій обов`язок щодо повернення грошових коштів за договорами позики від 28.09.2018 в повному обсязі.

Відповідачем порушені вимоги ст. 1049 ЦК України, оскільки граничний строк повернення грошових коштів за договорами позики настав 28.09.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні збитки за період 29.09.2019 по 11.06.2020 складають 139 780,00 грн.

Сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 29.09.2019 по 11.06.2020 складає 127 047,27 грн.

Сума боргу разом з інфляційними витратами та 3% річних складає 6291 827,27 гривень.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 6291 827,27 грн., а саме: 6025 000,00 грн. - сума боргу за договорами позики від 28.09.2018; 139 780,00 грн. - інфляційні збитки; 127 047,27 грн. - 3% річних.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договорами позики від 28.09.2018 та від 28.09.2018 грошові кошти в сумі 6 291 827 (шість мільйонів двісті дев`яносто одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 27 коп., з яких: 6 025 000,00 грн. - сума основного боргу за договорами позики від 28.08.2018 та від 28.08.2018; інфляційні втрати в розмірі 139 780,00 грн. та три проценти річних в розмірі 127 047,27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп. та витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 10 296 (десять тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 60 коп., всього 20 806 (двадцять тисяч вісімсот шість) грн. 60 коп.

Задовольняючи вимогу про повернення основної суми боргу за розписками від 28.09.2018 та від 28.09.2018, суд першої інстанції виходив з того, що доказів щодо повернення отриманої в борг грошової суми відповідачем не надано, оригінали боргових розписок знаходяться у позикодавця (позивача), підпис на текстах розписок виконаний відповідачем, а отже є доведеним невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами позики.

Погодившись із розрахунками позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення у розмірі 139 780,00 грн., а в частині стягнення трьох відсотків річних у розмірі 127 047,27 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат Слабоус Є.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, а також стягнути з позивача понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач жодних договорів позики з позивачем не укладала, розписок не складала та грошові кошти від позивача не отримувала.

Скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції, або повністю проігноровано, або не спростовано доводи сторони відповідача про допущені чисельні порушення експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Смоліною О.М. при проведенні повторної судової почеркознавчої експертизи № 14216 від 08.08. 2023 року та даний доказ є недопустимим.

Зазначає, що почерк відповідача та почерк, який міститься на розписках від 28.09.2018 є абсолютно різними та вказане підтверджується також і попереднім висновком експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Крикливенко Т.Я. від 27.01.2023 року № 2089/22-23,140-141/23-23. Вказаний висновок експерта містить в собі описову частину та відповідне обґрунтування причин, з яких експерт не змогла надати відповіді на поставлені питання та які суд першої інстанції не взяв до уваги.

Вважає, що суд першої інстанції під час допиту експерта ОСОБА_3 вийшов за межі позовних вимог та поставлених вказаному експерту питань, адже у висновку експерта не міститься жодної згадки про те, що відповідач навмисно змінює свій почерк та/або людина повинна мати навики писати скорописом, а зафіксовані судом в оскаржуваному рішенні пояснення експерта є виключно суб`єктивними припущеннями, які не мають під собою жодного належного правового обґрунтування.

Стверджує, що не дивлячись на твердження суду першої інстанції, з наданих позивачем розписок не вбачається факту, що позивач та зазначена в розписці на суму 3220 000,00 грн. в якості кредитора особа «Черняв» є однією і тією ж з позивачем особою, якій належить право вимоги за вищевказаним договором.

Скаржник звертає увагу на те, що відповідач зареєстрована в місті Києві, позивач в місті Харкові, дана справа розглядається в Черкаській області, при цьому місце написання відповідних розписок невідоме, в розписках місце їх написання також не зазначено та цю інформацію не змогла повідомити і представник позивача.

Зазначає, що судом першої інстанції було задоволено клопотання представника відповідача про виклик позивача для його допиту в судовому засіданні в якості свідка з метою з`ясування всіх обставин написання розписок: грошової валюти та номіналу, в якій передавались кошти, місця їх передачі, присутніх осіб, тощо, однак позивач проігнорував вимоги суду та відмовився підтвердити зазначені обставини.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу та посилаючись на те, що суд першої інстанції належним чином дослідив докази у справі та надав правильну правову оцінку обставинам справи, проаналізувавши експертні висновки та застосувавши доцільну судову практику у таких спорах, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Сторони повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, які взяли участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказане судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до оригіналу розписки від 28.09.2018 ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 220 000 грн. (три мільйони двісті двадцять тисяч) грн., що еквівалентно 115 000 доларів США строком на 1 рік, до 28.09.2019 (т. 1 а.с. 96).

Згідно з оригіналом розписки від 28.09.2018 ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 805 000 грн. (два мільйони вісімсот п`ять тисяч) грн., що еквівалентно 85 000 Євро строком на 1 рік, до 28.09.2019 (т. 1 а.с. 97).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем умов договорів позики від 28.09.2018 та від 28.09.2018.

Заперечуючи проти заявлених вимог сторона відповідача посилалася на те, що між сторонами відсутні будь-які не врегульовані боргові зобов`язання, надані позивачем суду копії боргових розписок відповідач не підписувала та грошові кошти від позивача не отримувала.

З метою встановлення обставин щодо написання відповідачем боргових розписок судом першої інстанції було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та повторну судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта № 2089/22-23, 140 - 141/23-23 від 27.01.2023 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи відповісти на питання - ОСОБА_2 чи іншою особою виконано рукописний текст в письмовій розписці наступного змісту: « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_1 выдан ГОМ Дзержинского РОХГУ УМВД Украины в Харьковской области выдан 05.06.2001 г. взяла в долг у ОСОБА_1 сумму 3220 000 грн. (три миллиона двести двадцать тисяч грн) что эквивалентно 115000 $ (сто пятнадцать тысяч долларов США) сроком на 1 (один) год. До 28.09.2019 г. 28.09.2018 г. подпись / ОСОБА_2 /» не видалося можливим.

Відповісти на питання - ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис поряд з текстом «/ ОСОБА_2 /» в письмовій розписці наступного змісту: «Расписка. Я, ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_1 выдан ГОМ Дзержинского РОХГУ УМВД Украины в Харьковской области выдан 05.06.2001 г. взяла в долг у ОСОБА_1 сумму 3 220 000 грн (три миллиона двести двадцать тисяч грн) что эквивалентно 115 000 $ (сто пятнадцать тысяч долларов США) сроком на 1 (один) год. до 28.09.2019 г. 28.09.2018 г. подпись / ОСОБА_2 /»? » не видалося можливим.

Відповісти на питання - ОСОБА_2 чи іншою особою виконано рукописний текст в письмовій розписці наступного змісту: « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_1 выдан ГОМ Дзержинского РОХГУ УМВД Украины в Харьковской области выдан 05.06.2001 г. взяла в долг у ОСОБА_1 сумму 2 805 000 грн (Два миллиона восемьсот пять тисяч грн) что эквивалентно 85000 Є (Восемьдесят пять тысяч Евро) США) сроком на 1 (один) год. до 28.09.2019 г. 28.09.2018 г. подпись / ОСОБА_2 /» не видалося можливим.

Відповісти на питання - ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис поряд з текстом «/ ОСОБА_2 /» в письмовій розписці наступного змісту: «Расписка. Я, ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_1 выдан ГОМ Дзержинского РОХГУ УМВД Украины в Харьковской области выдан 05.06.2001 г. взяла в долг у ОСОБА_1 сумму 2 805 000 грн (Два миллиона восемьсот пять тисяч грн) что эквивалентно 85000 Є (Восемьдесят пять тысяч Евро) США) сроком на 1 (один) год. До 28.09.2019 г. 28.09.2018 г. подпись / ОСОБА_2 /» не видалося можливим.

Згідно з дослідницькою частиною висновку експерта № 2089/22-23, 140-141/23-23 від 27.01.2023 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи під час оцінки результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні співпадіння, ні розбіжності окремих ознак не утворюють сукупності достатньої для будь-якого висновку навіть у вірогідній формі. Виявити більшу кількість окремих ознак не видалося можливим із-за неспівставимості зразків почерку по способу виконання, так як вони виконані переважно друкованими літерами, що не дало змогу провести порівняння окремих ознак та прослідкувати їх варіаційність та спосіб вираження.

Під час порівняльного дослідження методом співставлення підписів, що підлягають дослідженню з наданими на експертизу зразками підпису одної з груп встановлено окремі співпадання та розбіжності загальних і окремих ознак (зображення 10-11 та 13), однак їх об`єм та значущість не достатня для будь-якого (позитивного чи негативного) висновку навіть у вірогідній формі. Виявити більшу кількість ознак не видалося можливим із-за часткової неспівставимості підписів, що не дало змогу провести порівняння одноіменних елементів, а також прослідкувати їх варіаційність.

Під час порівняльного дослідження методом співставлення підписів, що підлягають дослідженню з наданими на експертизу зразками підпису іншої групи встановлено розбіжність загальних (зображення 10-11 та 12), повну неспівставимість по способу виконання, складу підписів. Враховуючи неспівставимість підписів за способом виконання та складом підписів провести порівняльне дослідження для відповіді на питання про виконання даних підписів ОСОБА_2 чи іншою особою не видається можливим.

У зв`язку із чим, експерту не видалось можливим відповісти на запитання, які зазначені в ухвалі суду першої інстанції про призначення експертизи від 26.01.2021.

Відповідно до висновку експерта № 14216, за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи від 08.08.2023, підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 28.09.2018, укладеній від імені ОСОБА_2 на суму 3 220 000 грн. (т. 1, а.с. 96), під рукописним текстом, ліворуч від рукописного запису «/ ОСОБА_2 /»,- виконано ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 28.09.2018, укладеній від імені ОСОБА_2 на суму 2 805 000 грн. (т. 1, а.с. 97), під рукописним текстом, ліворуч від рукописного запису «/ ОСОБА_2 /»,- виконано ОСОБА_2 .

Питання: « ОСОБА_2 чи іншою особою виконано рукописний текст в письмовій розписці наступного змісту: « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_1 выдан ГОМ Дзержинского РОХГУ У МВД в Харьковской области выдан 5.06.2001 г. взяла в долг у ОСОБА_1 сумму 3220 000 грн. (три миллиона двести двадцать тысяч грн) что эквивалентно 115000$ (сто пятнадцать тысяч долларов США) сроком на 1 (один) год. до 28.09.2019 г. 28.09.2018 г. подпись / ОСОБА_2 /?», « ОСОБА_2 чи іншою особою виконано рукописний текст в письмовій розписці наступного змісту: « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_1 выдан ГОМ Дзержинского РОХГУ У МВД Украины в Харьковской обл. 5.06.2001 г. Взяла в долг у ОСОБА_1 сумму 2805000 грн (Два миллиона восемьсот пять тысяч грн) что эквивалентно 85000С (Восемьдесят пять тысяч Евро) сроком на 1 (один) год. до 28.09.2019 г. 28.09.2018 г. подпись / ОСОБА_2 /»?» - не вирішувались з причин, указаних у дослідницькій частині висновку (том 4 а.с. 133-145).

Згідно з дослідницькою частиною висновку для вирішення поставлених питань стосовно виконання рукописних текстів розписок необхідно надати вільні, експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 , виконані скорописом.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Дослідивши висновок експерта № 2089/22-23, 140-141/23-23 від 27.01.2023, враховуючи те, що категоричного висновку про належність чи не належність підпису та почерку відповідачу ОСОБА_2 експерту не вдалося встановити через неспівставимість підпису та почерку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена експертиза викликає сумнів у його правильності, а отже судом першої інстанції у відповідності до ч. 2 ст. 113 ЦПК України було правильно призначено повторну судову почеркознавчу експертизу.

За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частина перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як було зазначено вище, відповідно до висновку експерта № 14216 від 08.08.2023 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у розписках від 28.09.2018 виконано ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки експертів не суперечать один одному, оскільки під час виконання первинного дослідження експертом не вдалося зробити будь-який висновок, проте під час проведення повторного дослідження та надання додаткових матеріалів експерт дійшла висновку про належність підпису на розписках ОСОБА_2 .

Оцінивши наявні у справі висновки судової експертизи як докази окремо та у сукупності з іншими доказами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт підписання ОСОБА_2 боргових розписок, що також підтверджує отримання нею від ОСОБА_1 грошових коштів.

Встановивши невиконання ОСОБА_2 умов договорів позики щодо повернення грошових коштів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав наявність правових підстав для настання цивільно-правової відповідальності боржника.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки доказів щодо повернення отриманої в борг грошової суми відповідачем не надано, оригінали боргових розписок знаходяться у позикодавця (позивача), підпис на текстах розписок виконаний відповідачем, є доведеним невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, а отже вимоги позивача про повернення основної суми боргу за розписками від 28.09.2018 та від 28.09.2018 підлягають до задоволення.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У випадку, коли позичальник своєчасно не повертає борг, то згідно статті 625 ЦК України він має сплатити суму боргу, а також інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договорів позики, є грошовими зобов`язаннями і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається зі змісту договорів позики вони укладені на строк з 28.09.2018 до 28.09.2019.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що оскільки умовами договорів не передбачено відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми можуть бути стягнуті у відповідності до закону після спливу визначеного договором строку кредитування (ст. 625 ЦК України).

Таким чином, оскільки колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що узгодженими між сторонами є умови договору, що містяться в розписках від 28.09.2018 та від 28.09.2018, заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, також підлягають до задоволення.

Перевіривши правильність розрахунків позивача та суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення у розмірі 139 780,00 грн., а в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають до задоволення у розмірі 127 047,27 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що розписки від 28.09.2018 та від 28.09.2018 відповідач не писала та коштів не отримувала не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та є формальними міркуваннями відповідача.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тлумачення частини другої статті 1047 ЦК України вказує на те, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Положеннями статті 1051 ЦК України визначено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Зазначений висновок узгоджується з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідачем не оспорено спірні договори позики. Письмові докази у справі, зокрема боргові розписки, підтверджують факт укладення договорів та отримання грошових коштів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги, що в порушення вимог п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, у висновку експерта № 14216 від 08.08.2023 серед зразків підпису, які експерт порівнювала з підписами, що містяться в розписках, наявні зразки, які містяться на копіях документів, а не оригіналах, колегією суддів відхиляються, оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до таблиці № 2 до висновку вбачається, що в якості порівняльних зразків почерку експертом використовувались, крім підпису, наявного в копії паспорта, також і підписи надані відповідачем у якості вільних, умовно-вільних зразків почерку, які наявні в оригіналах документів та експериментальні зразки підпису, відібрані в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач зареєстрована в місті Києві, позивач в місті Харкові, дана справа розглядається в Черкаській області, при цьому місце написання відповідних розписок невідоме, в розписках місце їх написання також не зазначено та цю інформацію не змогла повідомити і представник позивача, є безпідставними, оскільки не зазначення в розписках місця їх укладання, а також проживання позикодавця та позичальника в різних регіонах України, не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що з наданих позивачем розписок не вбачається факту, що позивач та зазначена в розписці на суму 3220 000,00 грн. в якості кредитора особа « ОСОБА_6 » є однією і тією ж з позивачем особою, якій належить право вимоги за відповідним договором, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення прізвища позивача у даній розписці з орфографічною помилкою не впливає на зміст зобов`язання та сторін між якими виникли дані зобов`язання, оскільки дана розписка знаходиться у позивача ОСОБА_1 , інших осіб з анкетними даними ОСОБА_7 , на користь яких могла бути складена дана розписка, не встановлено.

Посилання апеляційної скарги на висновки Верховного суду, викладені в постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20 є безпідставними, оскільки висновки у відповідних справах та у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із відповідних справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Беручи до уваги зазначене вище, недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав скаржника, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення колегією суддів апеляційного суду.

З урахуванням зазначеного вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів оцінюються критично,оскільки є формальними, безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Приходячи до переконання про відхилення апеляційної скарги, колегія суддів також бере до уваги положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (пункт 32 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Слабоуса Є.А. слід залишити без задоволення, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Слабоуса Євгенія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 29 лютого 2024 року.

Судді