Ухвала

від 21.02.2024 по справі 905/2357/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

21.02.2024р. Справа № 905/2357/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у судовому засіданні

заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ, №09-8-8/1398 від 11.09.2017р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р., у справі

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком, м.Маріуполь Донецької області,

про стягнення 909556987,59грн.,

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком, м.Маріуполь Донецької області,

до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ,

про визнання кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. недійсним,

Представники сторін участь у судовому засіданні не приймали

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2357/15 (повний текст складено 17.05.2016р.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 909556987,59грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість за кредитом в сумі 384193251,26грн., 76070263,75грн. заборгованості по відсоткам, 19000,00грн. - заборгованості по комісії, 1501,48грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії, 3% річних за відсотками в сумі 740225,54грн., 3% річних по комісійній винагороді в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках в сумі 5378037,28грн., індекс інфляції по комісійної винагороді в сумі 910,00грн., судовий збір в сумі 93685,07грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком, м.Маріуполь Донецької області, 11088,00грн. за оплату судової експертизи.В решті вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком, м.Маріуполь Донецької області, до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ, про визнання кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р. недійсним відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року у справі №905/2357/15 залишено без змін.

23.12.2016р. на виконання вищевказаного рішення було видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. по справі №905/2357/15 на 48 місяців зі сплатою щомісячно 9718690,49грн., починаючи з лютого 2017р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. ухвалу господарського суду Донецької області від 16.01.2017р. по справі №905/2357/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року у справі №905/2357/15 залишено без змін.

15.09.2017 до господарського судом Донецької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ, №09-8-8/1398 від 11.09.2017р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р., у якій позивач просить, (з урахуванням заяви від 09.02.2024) змінити рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2357/15 (в тій частині, у якій було відмовлено та задовольнити ці суми різниці), викласти резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2357/15 в наступній редакції:

"1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком м.Маріуполь про стягнення 909556987,59грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком (87525, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, ЄДРПОУ 32794511) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002)

671 611 500,00 грн заборгованості за кредитом (незадоволена частина тіла кредиту становить 287 418 248,74 грн )

120 088 561,89 грн заборгованості по відсоткам (незадоволену частина становить 44 018 298,14 грн)

4 093 173,28 грн 3% річних по кредиту;

1 859 215,19 грн 3% річних за відсотками (незадоволена частина 1 118 989,65 грн)

13 066 259,16 грн інфляційних втрат по відсотках за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. (незадоволена частина становить 7 688 221,88 грн.)

3. Стягнути з Відповідача судовий збір."

У решті рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2357/15 залишити без змін.

Обґрунтуванням наведеного, за висновками заявника, є така нововиявлена обставина, як прийняття постанови Донецьким апеляційним господарським судом від 10.08.2017р. у справі №905/397/17, якою визнано недійсним договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

Відтак, заявник вважає, що оскільки рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2357/15 виносилось із посиланням на договір про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р., з урахуванням якого перераховано суми заборгованості та відмовлено в задоволенні значної частини позовних вимог, наявні підстави для перегляду означеного судового акту за нововиявленими обставинами, як визнання договору недійсним, що є істотним.

Ухвалою суду від 18.09.2017 суддею Кротіновою О.В. прийнято вказану заяву до свого провадження та призначено судове засідання.

19.10.2017 Господарський суд Донецької області прийняв ухвалу про зупинення провадження у справі №905/2357/15 за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ, №09-8-8/1398 від 11.09.2017 про перегляд за нововиявленими обставинами до вирішення Вищим господарським судом України спору по справі №905/397/17.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Донецької області, у зв`язку із перебуванням судді Кротінової О.В. на лікарняному та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначений повторний автоматичний розподіл справи №905/2357/15, за результатами якого справу №905/2357/15 передано на розгляд судді Демідовій П.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.09.2020 задоволено самовідвід судді Демідової П.В.; відведено суддю Демідову П.В. від розгляду справи №905/2357/15; матеріали справи №905/2357/15 передано керівнику апарату Господарського суду Донецької області для вирішення питання про автоматичний розподіл справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Донецької області від 23.09.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку із задоволенням відводу (самовідводу) судді.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.09.2020, справа №905/2357/15 передана для розгляду судді Зекунову Е.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.09.2020 прийнято до провадження справу №905/2357/15 та призначено судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.12.2020 у справі №905/2357/15 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком про призначення судової експертизи. Проведення експертизи доручено експертам Відокремленого структурного підрозділу Центр судової експертизи та експертних досліджень Державного підприємства ІНФОРМАЙНІ СУДОВІ СИСТЕМИ Державної судової адміністрації України (03045, м. Київ, вул. Плещеєва, 10); зупинено провадження у справі №905/2357/15 до одержання результатів експертизи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2021 ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.12.2020 залишено без змін.

11.02.2021 матеріали справи №905/2357/15 направлено на адресу Відокремленого структурного підрозділу Центр судової експертизи та експертних досліджень Державного підприємства ІНФОРМАЙНІ СУДОВІ СИСТЕМИ Державної судової адміністрації України (03045, м. Київ, вул. Плещеєва, 10).

03.01.2024 року матеріали справи №905/2357/15 повернуті до Господарського суду Донецької області з повідомленням №001-ВТВ/21 про неможливість проведення експертизи по матеріалам справи 905/2357/15.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.01.2024 призначено розгляд питання щодо поновлення провадження у справі №905/2357/15 на 24.01.2024 року о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.01.2024 поновлено провадження у справі № 905/2357/15, розгляд справи призначити на 12.02.2024 року об 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 розгляд заяви відкладено на 21.02.2024 року о 12:00 год. зал судового засідання № 412. Явка учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Провести судове засідання 21.02.2024 о 12:00 у режимі відеоконференція не вдалося, з причини відсутності 21.02.2024 року (на 12.00 год.) вільних залів для проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Тому, судове засідання 21.02.2024 відбулось за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (§§ 27, 28 рішення від 18.11.2004 у справі «Праведна проти Росії» № 69529/01 та § 46 рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999).

Цей принцип установлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (§§ 51, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003; ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви N62608/00 «Агротехсервіс проти України»; §§ 42-44 рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (§§ 27-34 рішення Суду у справі «Праведна проти Росії» від 18.11.2004).

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 320 цього Кодексу).

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019).

Згідно із частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

При цьому, згідно з частиною 4 цієї ж статті у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

З викладеного вбачається, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Узагальнено в розумінні згаданої практики ЄСПЛ та положень процесуального законодавства процедура перегляду рішення, що вступило в законну силу, передбачає, що існують докази, які раніше були недоступні для застосування, проте вони є істотними та можуть привести до іншого результату судового розгляду. При цьому заявник має довести, що під час розгляду справи не було жодної можливості надати такі докази суду.

Водночас, дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті.

Вказана правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду та викладена у постанові від 03.08.2022 у справі №910/11027/18, до якої звертається колегія суддів при розгляді даної справи.

У справі, що розглядається, заявник вважає нововиявленими обставинами факт визнання рішенням Господарського суду від 12.12.2019 у справі №905/397/17 - недійсним договору №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 про внесення змін до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., який було покладено в основу проведення розрахунків судом при вирішенні спору у справі №905/2357/15 (рішення від 17.05.2016), шляхом зменшення суми тіла кредиту та перерахунку сум процентів та штрафних санкцій.

У судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Промінвестбанк» (позивач за первісним позовом) у позовній заяві (вих.№39-1/1556-6 від 18.09.2015р.), просив стягнути з ТОВ „Шляхове будівництво Альтком:

заборгованість по кредиту 671 611 500,00грн.;

заборгованість по процентам 120 088 561,89грн.;

заборгованість по комісії 19 000,00грн.;

пеню по кредиту 78 032 619,87грн.;

пеню по відсотках 21 539 936,30грн.;

пеню по комісійній винагороді 4 518,50грн.;

3% річних по кредиту 4 093 173,28грн.;

3% річних по процентах 1 859 215,19грн.;

3% річних по комісійній винагороді 269,02грн.;

індекс інфляції по відсотках 13 066 259,16грн.;

індекс інфляції по комісійній винагороді 1 430,99грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.05.2016 у справі №905/2357/15 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом:

384 193 251,26 грн. заборгованості за кредитом,

76 070 263,75грн. заборгованості по відсоткам,

19 000,00 грн. - заборгованості по комісії,

1 501,48грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії,

3% річних за відсотками в сумі 740225,54грн.,

3% річних по комісійній винагороді в сумі 269,02грн.,

індекс інфляції по відсотках в сумі 5 378 037,28грн.,

індекс інфляції по комісійної винагороді в сумі 910,00грн.,

судовий збір в сумі 93 685,07 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» частково та відмовляючи в певній частині, господарський суд виходив з того, що «Позивачем заявлено до стягнення 671611500,00грн. заборгованості по кредиту та 120088561,89грн. заборгованості по процентам за період з 27.01.2009р. по 16.09.2015р».

Розглядаючи справу №905/2357/15, господарський суд визнав доведеним факт прострочення виконання ТОВ „Шляхове будівництво Альтком грошових зобов`язань з повернення коштів за кредитним договором, але місцевий господарський суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум кредиту та відсотків з урахуванням положень договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 до кредитного договору, яким визначені суми відсотків та погоджена черговість зарахування сплачених коштів.

Зокрема, господарський суд в рішенні від 17.05.2016 у справі №905/2357/15 зазначив наступне: «Розрахунки зроблені банком із застосуванням договорів про внесення змін, але без врахування положень договору про внесення змін до кредитного договору від 02.02.2009р., п. 1.2 якого викладений у наступній редакції: кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 31.12.2015р. Ліміт кредитної лінії (графік платежів) встановлюється, у відповідності та починаючи з зазначених дат, встановлених у графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору та є невід`ємною частиною цього договору.

Крім того, розділ 1 кредитного договору доповнений п. 1.4, в якому зазначено, що у разі перерахування з боку позичальника не погоджених платежів за кредитним договором, не залежно від зазначеного в них призначення платежу, ці грошові кошти зараховуються банком в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом або в рахунок погашення суми кредиту за строком відповідно до терміну погашення та сплати суми кредиту, термін сплати якої не настав. Будь-які суми сплачені «Позичальником» не у відповідності до додатку №1 (графік платежів), що є невід`ємною частиною цього договору та встановлюється цим договором, зараховується в рахунок погашення поточної заборгованості по сплаті відсотків (за наявності заборгованості), інші неузгоджені платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту».

Пунктом 4 розділ 5 доповнений пунктом наступного змісту: будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., що змінюють суму зобов`язання позичальника перед кредитором повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін.

В додатку №1 до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. зазначено, що цей додаток встановлює суми та терміни сплати відсотків за користування кредитними коштами та є невід`ємною частиною кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

Будь-які суми сплачені «Позичальником» не у відповідності до цього графіку зараховуються в рахунок погашення поточної заборгованості по сплаті відсотків (за наявності заборгованості), інші неузгоджені платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Будь-які додаткові угоди, договори про внесення змін та додатки до договору кредитування №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., що змінюють суму зобов`язання позичальника перед кредитором повинні укладатися виключно з внесенням відповідних змін до Графіку платежів із відображенням у ньому внесених змін та нових умов.»

Також, надалі зазначено в рішенні від 17.05.2016р. «в подальшому сторонами без внесення відповідних змін до графіку, погодженого раніше, внесені зміни до п. 2.1 договору, зокрема, 31.08.2009р. змінена (збільшена) відсоткова ставка до 25% річних по заборгованості, що обліковується на рахунку № НОМЕР_1 . Таким чином, починаючи з цієї дати фактично існує неузгодженість щодо розміру відсоткової ставки, сум та дат сплати відсотків».

Як зазначено судом у рішенні від 17.05.2016р. «господарський суд, зробивши перерахунок сум з урахуванням вищезазначеного, а також враховуючи, що сторонами в договорі про внесення змін від 09.02.2009р. погоджена черговість зарахування сплачених коштів та в межах заявлених періодів, дійшов висновку, що стягненню підлягають сума в розмірі 384 193 251,26 грн. кредиту та 76 070 263,75 грн. відсотків».

Отже, в основу зменшення суми заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом та санкцій, покладено умови Договору від 02.02.2009р., зокрема умова про зарахування сплачених позичальником сум в рахунок погашення заборгованості по кредиту та про «неузгодженість щодо розміру відсоткової ставки, сум та дат сплати відсотків».

Щодо визнання недійсним Договору від 02.02.2009р. про внесення змін до Кредитного договору, як нововиявлена обставина.

Рішенням Господарського суду від 12.12.2019 у справі №905/397/17 визнано недійсним договір №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 про внесення змін до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., який було покладено в основу проведення розрахунків судом при розгляді справи, зменшення суми тіла кредиту та перерахунку сум процентів та штрафних санкцій.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 23 липня 2020р. рішення суду залишено в силі.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11 (пункти 6.2.7- 6.2.8) дійшла висновку, що обставина «визнання недійсним договору» містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність даної обставини для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Таким чином, виходячи з норм ст. 236 ЦК України, ця обставина існувала на момент винесення господарським судом Донецької області рішення від 17.05.2016, яка є предметом перегляду за заявою ПАТ «Промінвестбанк», проте стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи №905/397/17.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що визнання господарським судом недійсним Договору №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009р. про внесення змін до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р., на якому ґрунтувалось рішення у справі №905/2357/15, стало підставою перегляду рішення Господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. за нововиявленими обставинами.

Доводи ТОВ „Шляхове будівництво Альтком.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком зазначає, що не погоджується із сумами позовних вимог, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не відповідають умовам кредитного договору та додатковим угодам до кредитного договору.

У поясненнях від 16.02.2024 розку ТОВ „Шляхове будівництво Альтком просить суд відмовити ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» у задоволені заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі № 905/2357/15, залишити рішення Господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі № 905/2357/15 в силі.

Вважає, що на даний момент за матеріалами справи та винесеним рішення суду, по справі №905/2357/15, встановлено невірність та невідповідність наданих з боку Позивача розрахунків наведених у поданих документах (розрахунках, виписках, ордерах, додаткових угодах, графіках), наполягав на проведенні експертизи.

На переконання господарського суду, саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум.

Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17, від 28.01.2019 по справі №922/3782/17.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Суд зазначає, що провадження з розгляду заяви ПрАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. триває з 2015 року по лютий 2024 рік, за вказаний період відповідач мав можливість самостійно або із залученням фахівців, експертів, у відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України, здійснити контррозрахунок проте контррозрахунку суду не надано.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, умовами кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ 28.09.2015 року звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Шляхове будівництво Альтком» м. Маріуполь про стягнення 909556987,59грн., в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 671611500,00грн., заборгованість за процентами за період з 27.01.2009р. по 16.09.2015р. в сумі 120088561,89грн., заборгованість по комісії за період з 01.02.2009р. по 31.08.2015р. в сумі 19000,00грн., пеня по кредиту за період з 06.05.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 78032619,87грн., пеня по відсотках за період з 06.01.2015р. по 16.09.2015р. в сумі 21539936,30грн., пеня по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 4518,50грн., 3% річних по кредиту за період з 06.05.2015р. по 19.09.2015р. в сумі 4093173,28грн., 3% річних по процентах за період 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1859215,19грн., 3% річних по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 13066259,16грн., індекс інфляції по комісійної винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1430,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов кредитного договору №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача 909556987,59грн.

Підставою для стягнення є кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2009р. Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство, правонаступником якого є позивач за первісним позовом, банк) та ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» м.Маріуполь (позичальник) укладений договір №15-93/02-3/09 (далі - кредитний договір).

Відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 507500000,00грн. ліміт кредитної лінії, на умовах, передбачених цим договором.

Протягом дії кредитного договору сторонами вносились зміни щодо умов кредитування (суми кредиту, строки погашення кредиту, відсоткові ставки, строки сплати відсоткової ставки та інші) згідно договорів про внесення змін.

Відповідно до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-12 від 30.09.2010р. до кредитного договору п. 1.1. викладений в наступній редакції: банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 585190165,65грн.

У відповідності до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-16 від 28.01.2011р. до кредитного договору п. 1.1. викладений в наступній редакції: банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 671650000,00грн., на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-17 від 26.05.2011р. до кредитного договору п. 1.1. викладений в наступній редакції: банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 671650000,00грн., на умовах, передбачених цим договором.

Згідно умов п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №20-2885/2-1 від 08.12.2014р. кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 31.12.2015р.

У разі, якщо встановлена кредитним договором дата (останній день строку) погашення кредиту або його частини припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то позичальник здійснює погашення кредиту або його частини, передбаченої графіком погашення кредиту, не пізніше останнього робочого дня, що передує цьому вихідному, святковому або неробочому дню.

Відповідно до умов п. 1.3 договору (в редакції договору про внесення змін від 13.03.2009р.) фінансовий кредит надається з наступним цільовим призначенням: придбання будівельних матеріалів, сировини, запасних частин, обладнання, цінних паперів, оплата виконаних будівельних робіт та наданих послуг й інші виробничі потреби.

Згідно з п.2.2 кредитного договору (у первісній редакції) відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 19,5% річних. Нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку до дня повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п. 2.3 договору). Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в передостанній робочий день місяця за період, попередній даті нарахування, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 1.2 цього договору. Нараховані банком відсотки сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбувається нарахування, а також в день остаточного повернення кредиту. В грудні місяці відсотки за користування кредитом нараховуються банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) за період, попередній даті нарахування по 31 грудня включно, та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 2.4 договору).

Після цього договорами про внесення змін від 30.04.2009р., 31.07.2009р., 31.08.2009р., 01.12.2009р., 27.01.2010р., 07.07.2010р., 01.09.2010р., 30.09.2010р., 06.11.2010р., 02.12.2010р., 21.01.2011р., 28.01.2011р., 26.05.2011р., 10.01.2012р., 27.01.212р., 20.02.2012р., 01.03.2012р., 05.03.2012р., 05.06.2012р., 21.03.2013р., 08.12.2014р. сторонами неодноразово вносились зміни до вищезазначених пунктів договору.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 19,5% річних по заборгованості, що обліковується на рахунку № НОМЕР_2 ; 25% річних по заборгованості, що обліковується на рахунку № НОМЕР_1 (п. 2.2 кредитного договору в редакції до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-4 від 31.08.2009р. до кредитного договору).

З 1 січня 2011 року відсотки за користування фінансовим кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами і сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16% річних (п. 2.2 кредитного договору в редакції до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-16 від 28.01.2011р. до кредитного договору).

З травня 2011 року відсотки за користування фінансовим кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами і сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14,5% річних (п. 2.2 кредитного договору в редакції до договору про внесення змін №15-93/02-3/09-17 від 26.05.2011р. до кредитного договору).

У випадку порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п.1.2 цього договору, позичальник надалі сплачує з відповідної календарної дати, яка визначена у договорі, як дата виконання зобов`язання, до дати виконання такого зобов`язання проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30% річних (п. 2.6 в редакції договору про внесення змін №20-2885/2-1 від 08.12.2014р.).

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у передостанній робочий день місяця за період попередній даті нарахування та у день остаточного повернення кредиту, визначеного п.1.2 цього договору Нараховані банком відсотки сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбувається нарахування (п. 2.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.4 в редакції договору про внесення змін №15-93/02-3/09-26 від 21.03.2013р., нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюється в перший робочий день наступного місяця. Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються постачальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при закінченні терміну дії кредиту в дату, до якої позичальник має право користуватись кредитом. Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в 1.2., сплачується позичальником щоденно. При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п`ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць терміну дії Кредиту, не вважається простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну. У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов`язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.

Згідно п. 2.5. кредитного договору, за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1000,00грн. без ПДВ. Комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно 26 числа за повний календарний період та сплачується позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Строки сплати комісійної винагороди, що не була сплачена відповідачем своєчасно переносились на інші дати згідно договорів про внесення змін до кредитного договору.

В подальшому у договорах про внесення змін до кредитного договору змінювався строк сплати комісійної винагороди, а саме переносились строки її сплати. Остання редакція п. 2.5 договору викладена у договорі про внесення змін від 21.03.2013р., а саме: позичальник сплачує комісію у розмірі 1000,00грн., яка нараховується в останній робочий день поточного місяця та сплачується щомісячно 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування. При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованої комісії за управління кредитом не вважаються простроченими: по комісії, нарахованої за повний календарний місяць до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування комісії (кінцева дата сплати комісії); по комісії, нарахованої за останній календарний місяць терміну дії кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 5 календарних днів після закінчення цього терміну. У випадку, якщо кінцева дата сплати комісії припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов`язаний здійснити сплату комісії в останній робочий день напередодні.

Згідно п. 4.1 кредитного договору (в первісній редакції) за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. У випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п. 2.4 цього договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

Договором про внесення змін від 21.03.2013р. вищезазначений пункт договору викладений в новій редакції, а саме: за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 1.2 цього договору пеня не нараховується.

Договором про внесення змін від 08.12.2014р. вищезазначений пункт договору викладений в новій редакції, а саме: за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 1.2 цього договору пеня не нараховується. Сторони домовились, що пеня, нарахована за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, в період з 21.03.2013р. по 08.12.2014р. включно, не підлягає сплаті позичальником.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до повного повернення позичальником коштів та виконання будь-яких інших зобов`язань по договору.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів на загальну суму 685200000,00грн., що підтверджено копіями платіжних доручень №65 від 27.01.2009р. на суму 39248295,30грн., №66 від 27.01.2009р. на суму 19900000,00грн., №67 від 27.01.2009р. на суму 12300000,00грн., №64 від 27.01.2009р. на суму 20244548,22грн., №63 від 27.01.2009р. на суму 4595937,93грн., №61 від 27.01.2009р. на суму 14046807,83грн., №70 від 27.01.2009р. на суму 110527356,45грн., №71 від 27.01.2009р. на суму 14611000,00грн., №77 від 27.01.2009р. на суму 9835002,37грн., №90 від 09.02.2009р. на суму 856135,00грн., №87 від 09.02.2009р. на суму 8543865,00грн., №94 від 12.02.2009р. на суму 233925,87грн., №95 від 12.02.2009р. на суму 181800,00грн., №92 від 12.02.2009р. на суму 1797500,00грн., №91 від 12.02.2009р. на суму 8302500,00грн., №98 від 12.02.2009р. на суму 5300000,00грн., №01 від 12.02.2009р. на суму 3255114,13грн., №97 від 12.02.2009р. на суму 3000000,00грн., №93 від 12.02.2009р. на суму 745746,03грн., №00 від 12.02.2009р. на суму 729160,00грн., №96 від 12.02.2009р. на суму 554253,97грн., №03 від 18.02.2009р. на суму 5504500,00грн., №05 від 27.02.2009р. на суму 8498864,44грн., №06 від 27.02.2009р. на суму 4701135,56грн., №19 від 13.03.2009р. на суму 3400000,00грн., №20 від 13.03.2009р. на суму 18200000,00грн., №15 від 13.03.2009р. на суму 1615005,43грн., №14 від 13.03.2009р. на суму 78607,49грн., №13 від 13.03.2009р. на суму 67164,72грн., №12 від 13.03.2009р. на суму 340702,56грн., №16 від 13.03.2009р. на суму 430000,00грн., №17 від 13.03.2009р. на суму 260000,00грн., №18 від 13.03.2009р. на суму 519,80грн., №7 від 15.04.2009р. на суму 7964000,00грн., №71 від 15.04.2009р. на суму 1556000,00грн., №72 від 15.04.2009р. на суму 350000,00грн., №73 від 15.04.2009р. на суму 130000,00грн., №77 від 15.04.2009р. на суму 12500000,00грн., №7 від 16.04.2009р. на суму 18500000,00грн., №78 від 16.04.2009р. на суму 51630000,00грн., №87 від 31.08.2009р. на суму 10637088,50грн., №89 від 31.08.2009р. на суму 2800000,00грн., №91 від 31.08.2009р. на суму 21682000,00грн., №92 від 31.08.2009р. на суму 80911,50грн., №05 від 24.12.2009р. на суму 3300000,00грн. та меморіальних ордерів №178 від 28.01.2011р. на суму 86000000,00грн., №300 від 03.02.2011р. на суму 131906551,90грн., №2670 від 31.08.2011р. на суму 13550000,00грн., а також виписками банку з відповідних рахунків.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за N559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги надані банківські виписки, а також меморіальні ордери та платіжні доручення як належні докази підтвердження видачі кредиту та не погодився із запереченнями відповідача щодо не підтвердження, на його думку, факту надання коштів.

Позивачем заявлено до стягнення 671611500,00грн. заборгованості по кредиту та 120088561,89грн. заборгованості по процентам за період з 27.01.2009р. по 16.09.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що ці розрахунки зроблені банком із застосуванням договорів про внесення змін до кредитного договору.

Господарський суд, дослідивши у сукупності всі договори про внесення змін до первісного договору та умови цього первісного договору, дійшов висновку про наступне.

Господарським кодексом України встановлені загальні правові умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, в тому числі ст. 180 ГК встановлено, що у будь-якому випадку сторони повинні погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом господарського договору є господарські зобов`язання, за якими боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У договорі, що є предметом розгляду у суді, це обов`язок банку надати кошти у межах узгодженого ліміту. Згідно із положеннями ст. 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг і т.д.), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватись як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Зміна ціни після укладення договору допускається за погодженням сторін або на умовах, визначених договором, в односторонньому порядку лише до моменту його виконання. Таким чином, враховуючи вищезазначене, ціною договору є сума грошового зобов`язання підприємства перед банком у вигляді плати відсоткової ставки за кредитом.

В первісній редакції договору сторонами погоджена відсоткова ставка на рівні 19,5 відсотків річних, що підлягають сплаті не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбувається нарахування, а також в день остаточного повернення кредиту. В грудні місяці відсотки за користування кредитом нараховуються банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) за період, попередній даті нарахування по 31 грудня включно, та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця.

В подальшому сторонами внесені зміни до п. 2.1 договору, зокрема, 31.08.2009р. змінена (збільшена) відсоткова ставка до 25%річних по заборгованості, що обліковується на рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Таким чином, законодавець при регулюванні правовідносин сторін, що виникають з кредитного договору, презюмує у будь-якому випадку обов`язок позичальника сплачувати банку відсотки за користування кредитом, що свідчить про неможливість будь-яких виключень щодо можливості звільнення позичальника від такого обов`язку.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Господарський суд також враховує правову позицію, викладену у п. п. 1.7-1, 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», згідно якої господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред`явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з`ясовано, що таку вимогу пред`явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов`язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов`язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позивачем заявлено до стягнення 671611500,00грн. заборгованості по кредиту та 120088561,89грн. заборгованості по процентам за період з 27.01.2009р. по 16.09.2015р.

Господарський суд, зробивши перерахунок сум з урахуванням вимог договору та додаткових угод вищезазначеного, дійшов вірного висновку, що стягненню підлягають 671 611 500,00 грн. заборгованості за кредитом та 120 088 561,89 грн. заборгованості по відсоткам.

Також позивач просив стягнути 3% річних по кредиту за період з 06.05.2015р. по 19.09.2015р. в сумі 4093173,28грн., 3% річних по процентах за період 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1859215,19грн., 3% річних по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 13066259,16грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський суд, враховуючи положення ст. 625 ЦК України та умови Договору, перевіривши розрахунки позивача, дійшов до висновку, що вони є арифметично вірним вірними та обґрунтованими.

Тому до стягнення з відповідача підлягають 3% річних по кредиту за період з 06.05.2015р. по 19.09.2015р. в сумі 4093173,28грн., 3% річних по процентах за період 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 1859215,19грн., 3% річних по комісійній винагороді за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 269,02грн., індекс інфляції по відсотках за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р. в сумі 13066259,16грн.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2009 року у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03 липня 2014 року у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21 березня 2000 року у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23 червня 1993 року у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас, під час прийняття господарським судом рішення від 17.05.2016 у справі №905/2357/15 були відсутні відомості щодо недійсності договору №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 про внесення змін до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/02-3/09 від 27.01.2009, що має істотне значення у справі для встановлення наявності правових підстав для нарахування позивачем до стягнення з відповідача сум заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2). При цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).

Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії»).

Враховуючи викладене, господарський суд погоджується з ПАТ «Промінвестбанк» про необхідність перегляду рішення Господарського суду Донецької області від 17.05.2016 у справі №905/2357/15 на підставі пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, оскільки обставини, на які посилається ПАТ «Промінвестбанк» в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, вказує, що вони існували на час розгляду справи, однак не були і не могли бути відомі, входять до предмету доказування у справі і впливають на факт встановлення наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/02-3/09 від 27.01.2009 без урахування умов визнаного недійсним договору №15-93/02-3/09-1 від 02.02.2009 про внесення змін до Кредитного договору.

У той же час, господарський суд зазначає, що результат перегляду рішення від 17.05.2016 у справі №905/2357/15 за нововиявленими обставинами випливає з обставини, встановлених рішенням Господарського суду від 12.12.2019 у справі №905/397/17, у взаємозв`язку та сукупності з іншими доказами, зібраними у справі №905/2357/15, щодо договірних відносин між сторонами спору, а також факту виконання зобов`язань згідно даного договору.

За змістом частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, що має свої особливості. Процесуальним законодавством не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, тобто господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Відтак при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що доводи заяви ПАТ «Промінвестбанк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016 у справі №905/2357/15 знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення цієї заяви та змінити вказаного судового рішення.

Щодо строку розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного ст

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи. Рішенням зборів суддів Господарського суду №2 від 13.06.2022 року з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, в залежності від об?єктивних обставин, пов?язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові подовжено обмежений доступ учасників судового процесу до приміщення суду та запропоновано дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми «Електронний суд».

Розпорядженням суду №6-р від 25.05.2023 продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022р. №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов?язків в змішаному режимі (дистанційно в доступному для них місці в межах Україні або в приміщенні суду (за необхідністю та в умовах безпеки), яке дає можливість упродовж робочого часу забезпечувати отримання, оброблення, реєстрацію, відправлення вхідної та вихідної кореспонденції та відправлення правосуддя; зазначено, що приймаючи до уваги наявність загрози життю, здоров?ю учасників судового провадження при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові, учасникам судових засідань рекомендується утриматись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає заяву в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Станом на дату винесення цього рішення, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком є - 20382, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ., УМАНСЬКИЙ Р-Н, СЕЛО ЛАДИЖИНКА, ПРОВ.КОЗАЦЬКИЙ, БУДИНОК 17.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241, 320, 325 Господарського процесуального кодексу ПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м.Київ, №09-8-8/1398 від 11.09.2017р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016 у справі №905/2357/15 задовольнити.

Змінити рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2357/15, в частині стягнення суми заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам, 3% річних по кредиту, 3% річних за відсотками та інфляційних втрат по відсотках, виклавши резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. у справі №905/2357/15 в наступній редакції:

« 1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком Черкаська обл. Уманський р-н, село Ладижинка про стягнення 909 556 987,59грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком (20382, Черкаська обл. Уманський р-н, село Ладижинка, пров.Козацький, будинок 17, ЄДРПОУ 32794511) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м.Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ЄДРПОУ 00039002)

671 611 500,00 грн заборгованості за кредитом

120 088 561,89 грн заборгованості по відсоткам

4 093 173,28 грн 3% річних по кредиту;

1 859 215,19 грн 3% річних за відсотками

13 066 259,16 грн інфляційних втрат по відсотках за період з 05.04.2013р. по 16.09.2015р.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком (20382, Черкаська обл. Уманський р-н, село Ладижинка, пров.Козацький, будинок 17, ЄДРПОУ 32794511) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м.Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ЄДРПОУ 00039002) 162 851,00 грн витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шляхове будівництво Альтком (20382, Черкаська обл. Уманський р-н, село Ладижинка, пров.Козацький, будинок 17, ЄДРПОУ 32794511) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м.Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ЄДРПОУ 00039002) 264 000,00 грн. витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 21.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2024.

Суддя Е.В. Зекунов