Рішення

від 28.02.2024 по справі 524/1062/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/1062/23

Провадження №2-о/524/12/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , - представників заінтересованих осіб: - СБУ - Свириденка О.М., - Національної поліції України - Войчук І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_2 , із заявою про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування.

В обґрунтування заяви вказав, що ОСОБА_1 певний час працював на різних посадах у м. Кременчуці, в тому числі і займав посаду заступника міського голови, на даний час є співзасновником і керівником громадської організації «Єдиний Кременчук», яка діє в інтересах членів територіальної громади, і в інтересах членів територіальної громади м. Кременчука та як керівник громадської організації звертався до групи компаній Ferrexpo та інших установ і підприємств з проханням надати благодійну допомогу установам критичної інфраструктури міста, де мова йшла про виділення багатомільйонної допомоги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08 год. 00 хв. на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2», (ІНФОРМАЦІЯ_3), яке не має вихідних даних, невстановленими особами була розміщена стаття, в якій була поширена недостовірна і негативна інформація стосовно ОСОБА_1 , яка порушує честь, гідність і ділову репутацію, фактично була поширена та розповсюджена на широке коло читачів та має назву «ІНФОРМАЦІЯ_5». Розміщений матеріал містить перелік осіб з їх фотографіями, зокрема з фотографією ОСОБА_1 , розміщену без його дозволу. Заявник вважає, що вихід цієї публікації був свідомо спланований невстановленими особами та веб-сайтом «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Заявник вважає, що у статті з такою назвою, з фотографією ОСОБА_1 поширена недостовірна і негативна інформація, яка є образливою, принизливою, має наклепницький характер, а самого ОСОБА_1 перед суспільством зображує як людину з низькими духовними цінностями, дискредитує його в очах громадян.

Власників та користувачів веб-сайту та осіб, які поширили недостовірну інформацію встановити неможливо.

Просив встановити факт, що інформація, яка розміщена на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті мовою оригіналу « ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме:

«…У Кременчуці агентів Кремля фінансує олігарх ОСОБА_10. Нижче наведемо докази антиукраїнської диверсійної діяльності ОСОБА_10 та його людей.

У 2014 році ставленик ОСОБА_10 ОСОБА_1 одноосібно керував будівельною галуззю Кременчука. У серпні-грудні того року міське УКБ за вказівкою ОСОБА_1 перерахувало луганському ТОВ «Специнжиніринг постач» 2,5 мільйона гривень за нібито виконані будівельні роботи, які насправді виконували місцеві комунальники. Таким чином, через підставну фірму були профінансовані луганські бойовики …

Нагадаємо, що ОСОБА_5 є керівником штабу ОСОБА_10, а до 2014 року був «смотрящим» ОСОБА_6 по Кременчуку.

Підсумовуючи вищесказане, хочеться запитати: чому ніхто із жевагівських сепаратистів досі не арештований і не засуджений? Чи ОСОБА_10 зумів з ОСОБА_7 підкупити всіх?....» - є недостовірною і негативною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та спростувати таку інформацію.

Встановити факт порушення немайнового права ОСОБА_1 на розповсюдження його фотографії на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування рішення суду в найближчому номері газети «Кременчуцькі новини».

Ухвалою судді від 22 лютого 2023 року заяву залишено без руху (т. 1 а.с. 20-21).

24 лютого 2023 року до суду від заявника ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків (т. 1 а.с. 23-26).

Ухвалою судді від 01 березня 2023 року заяву визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 1 а.с. 27).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2023 року ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 березня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 1 а.с. 43-46).

Ухвалою судді від 09 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху (т. 1 а.с. 52).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 повернуто скаржнику (т. 1 а.с. 67).

05 вересня 2023 року до суду від заявника ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого - судді Нестеренка С.Г. (т. 1 а.с.72-77).

21 вересня 2023 року до суду від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2. було подано заяву про відвід судді Нестеренка С.Г. (т. 1 а.с. 82-84).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року заяви ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про відвід головуючого-судді Нестеренка С.Г. у цивільній справі передано для визначення судді у порядку ч. 3 ст. 40 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді (т. 1 а.с. 87).

Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року (головуючий - суддя Семенова Л.М.) заяви ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Нестеренка С.Г. залишено без задоволення (т. 1 а.с. 91).

Ухвалою судді від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, залучено заявника та заінтересованих осіб, зобов`язано заявника сплатити судовий збір та/або надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору. Витребувано від заінтересованих осіб інформацію стосовно власника та/або засновника (співзасновника) веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), інформацію стосовно власника інтернет-видання засову масової інформації «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також інформацію стосовно того, чи вносилися до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за відповідною статтею КК України на підставі повідомлення на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 22.02.2022 року у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (т. 1 а.с. 92-93).

02 листопада 2023 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2023 року, було подано квитанцію про сплату судового збору та було подано заяву про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування (т. 1 а.с. 100-105).

04 грудня 2023 року до суду від заінтересованої особи - Національної поліції України надійшли письмові пояснення по справі (т. 1 а.с. 193-194). Вказали, що така категорія справ про поширення недостовірної інформації про честь, гідність та ділову репутацію заявника відсутня в переліку справ, котрі підлягають розгляду в порядку окремого провадження. Просили залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту поширення недостовірної інформації без розгляду, як таку, що не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.

07 грудня 2023 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відповідь на письмові пояснення Національної поліції України (т. 1 а.с. 198-200). Представник вказав, що пояснення з вимогою про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 не ґрунтуються на чинному законодавстві України та свідчать про не ознайомлення з заявою ОСОБА_1 , не дослідження обставин справи та про невиконання вимог ухвали суду.

08 грудня 2023 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (т. 1 а.с. 208-223).

13 грудня 2023 року до суду від заінтересованої особи - Національної поліції України, повторно, надійшли письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 2), які є аналогічними до поданих суду раніше пояснень, що зводяться до вимог про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.

16 січня 2024 року до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подані письмові пояснення (т. 2 а.с. 17).

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року було відмовлено заінтересованій особі НП України у задоволенні клопотання про залишення заяви без розгляду, залучено заінтересованими особами ДП «Центр захисту інформаційного простору України», ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», провайдера ФОП ОСОБА_8 , витребувано повторно від заінтересованих осіб інформацію (т. 2 а.с. 39-40).

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подану заяву підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ній, вказали, що особу, яка поширила відповідну інформацію встановити не вдалося.

Представник заінтересованої особи - Служби безпеки України Свириденко О.М. заяву підтримав, вважав, що вона підлягає задоволенню, оскільки СБУ не встановлено факти причетності ОСОБА_1 до дій, які вказувалися у публікації.

Представник заінтересованої особи - НП України Войчук І.В. із заявою не погодилася, просила відмовити у задоволенні заяви, не вказуючи при цьому обґрунтування такої думки.

Представники інших заінтересованих осіб: Департаменту кіберполіції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Центру компетенції адресного простору мережі інтернет, ДП «Центр захисту інформаційного простору України», ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», ФОП ОСОБА_8 у судове засідання не прибули з невідомих суду причин, були належним чином повідомлені на електронні та поштові адреси про час, дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, свого конкретного відношення до заяви не висловили.

Представник Головного управління Національної поліції України в Полтавській області та представник ФОП ОСОБА_8 - ОСОБА_9 просили справу розглядати без участі відповідно їх представника та ОСОБА_8 і його представника ОСОБА_9 .

Суд, вислухавши пояснення заявника та його представника, представників заінтересованих осіб, вивчивши та дослідивши матеріали справи, у тому числі здійснивши відтворення у судовому засіданні публікації, встановив наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 8 год. 00 хв. на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3) за адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_9, була розміщена стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ?» наступного змісту, на яку вказує ОСОБА_1 , а саме:

«…У Кременчуці агентів Кремля фінансує олігарх ОСОБА_10. Нижче наведемо докази антиукраїнської диверсійної діяльності ОСОБА_10 та його людей.

У 2014 році ставленик ОСОБА_10 ОСОБА_1 одноосібно керував будівельною галуззю Кременчука. У серпні-грудні того року міське УКБ за вказівкою ОСОБА_1 перерахувало луганському ТОВ «Специнжиніринг постач» 2,5 мільйона гривень за нібито виконані будівельні роботи, які насправді виконували місцеві комунальники. Таким чином, через підставну фірму були профінансовані луганські бойовики …

Нагадаємо, що ОСОБА_5 є керівником штабу ОСОБА_10, а до 2014 року був «смотрящим» ОСОБА_6 по Кременчуку.

Підсумовуючи вищесказане, хочеться запитати: чому ніхто із жевагівських сепаратистів досі не арештований і не засуджений? Чи ОСОБА_10 зумів з Лондона підкупити всіх?....».

У судовому засіданні було досліджено електронний доказ шляхом відтворення публікації у повному обсязі та ознайомлення з веб-сайтом « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ІНФОРМАЦІЯ_3) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (стаття мовою оригіналу « ІНФОРМАЦІЯ_6 ?»).

Судом встановлено, що доступ до викладеної оспорюваної заявником у публікації інформації є вільним, інформація знаходиться в режимі відкритого доступу та поширена необмеженому колу осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як визначено у п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином факти, що підлягають встановленню повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» домен це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву (доменне ім`я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та відповідно тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IP-адрес (-и), яким/якій відповідає доменне ім`я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення переправлення (редиректу) на інше доменне ім`я.

Початку функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет передує розміщення програмного забезпечення такого веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (переміщення веб-сайту на хостинг) безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів (хостинг-провайдером).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.

Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини.

У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) постачальник послуг хостингу (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі - ОП «Український мережевий інформаційний центр») створено з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру та системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».

ОП «Український мережевий інформаційний центр» уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність Консорціума «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» у здійсненні відповідних функцій щодо українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно із статутом ОП «Український мережевий інформаційний центр» останнє не може надавати послуги третім особам у разі якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації і скеровує осіб, які звертаються, та суди до Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» за отриманням інформації, у тому числі про власників веб-сайту.

Відповідно до Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» № 90/2022-3В від 22.02.2022 року, вказано, що реєстратором доменного імені kremen.today є PDR Ltd. d/b/a Public Domain Registre.com. Хостинг провайдером веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2» є - Cloudflare. Інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS скрита (т. 1 а.с. 116-117).

З листа Служби безпеки України за № 16/6789-в від 15.12.2023 року вбачається, що вжитими заходами становлено, що відомості стосовно реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 , за яким здійснюється доступ до веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_2», приховано з метою збереження анонімності. Стосовно хостинг-провайдера, з використанням серверного обладнання якого здійснюється розміщення в мережі Інтернет веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3, отримано такі відомості: ім`я провайдера - HSP (відповідно до інформації розміщеної на сайті vsp.ua, власником провайдера послуг хостингу є ФОП ОСОБА_8 ), номер AS провайдера НОМЕР_1 , місцезнаходження - Нідерланди, Роттердам. Відомості щодо отримувача послуг хостингу відсутні (т. 1 а.с. 224-225).

Зазначене свідчить про те, що всупереч вимог ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» повне ім`я або найменування власника вищезазначеного веб-сайту, його вірогідні та достовірні повна адреса місця проживання або місцезнаходження та контактна інформація, у тому числі адреса електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися на веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) - відсутня.

Як зазначено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у спорах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1 відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.

У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

Оскільки заявник довів, що встановити повне ім`я або найменування власника (ІВ) веб-сайту, його місцезнаходження та контактну інформацію неможливо, суд вважає, що ним, тобто заявником, обрано належний спосіб захисту порушеного немайнового інтересу шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту неправдивості інформації та її спростування в порядку окремого провадження.

Пунктами 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009, № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Оцінюючи зміст інформації, яку заявник просить визнати недостовірною та спростувати її, судом встановлено, що така інформація була викладена на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» у формі фактичних тверджень, а не у формі оціночних суджень, така публікація не містить власних суджень, думок, критику та переконання автора про викладені у публікаціях факти, як і не містять використання автором мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Поширена інформація може бути перевірена на предмет її достовірності, в той час коли оціночні судження не підлягають доведенню їх правдивості.

Дослідивши, в судовому засіданні, текст публікації « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка розміщена на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2», судом встановлено, що інформація стосується 2014 року, вказана вона про ОСОБА_1 , який з травня 2012 року по грудень 2015 року займав посаду заступника міського голови м. Кременчука у галузі будівництва та архітектури, землекористування, транспорту, розвитку підприємництва, торгівлі, побуту та регуляторної політики, тобто як про посадову особу органу місцевого самоврядування.

Із відповіді ГУ НП в Полтавській області за № 12132/115/24/02-2023 від 20.11.2023 року вбачається, що за фактом викладеної на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не вносилися (т. 1 а.с. 160).

Також із відповіді ст. слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області Я. Басістої за № 10050/115/107/12-2023 від 28.11.2023 року постає, що слідчим відділом Кременчуцького РУП ГУ ПН в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом перешкоджання громадської діяльності невстановленими особами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 170 КК України, в якому досліджується можлива неправомірна діяльність осіб, причетних до певних публікацій «ІНФОРМАЦІЯ_2» (т. 1 а.с. 155).

Стороною заявника ОСОБА_1 до суду було надано копію листа слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області за № 66/6/8-М-240/12 від 21.04.2023 року, зі змісту якого постає, що на даний час у провадженні слідчих СВ УСБУ в Полтавській області відсутні кримінальні провадження, у яких ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (т. 1 а.с. 210).

Оскільки доказів того, що викладена інформація в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка розміщена на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» і поширена відносно ОСОБА_1 , є достовірною та правдивою матеріали справи не містять, суд вважає, що заява в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення факту порушення майнового права ОСОБА_1 на розповсюдження його фото на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 303 ЦК України закріплено, що особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦК України, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених ч. 4 ст. 303 ЦК України. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди.

Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них.

Як було встановлено судом, у публікації « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка була розміщена на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2», мова йде про 2014 рік, коли ОСОБА_1 обіймав посаду заступника міського голови м. Кременчука у галузі будівництва та архітектури, землекористування, транспорту, розвитку підприємництва, торгівлі, побуту та регуляторної політики.

Тобто, ОСОБА_1 був публічною особою, фото якого знаходилися у вільному доступі у мережі Інтернет, зокрема і на сайті Кременчуцької міської ради і були відкриті для перегляду необмеженого кола користувачів. Відкриті у мережі Інтернет для перегляду необмеженого кола користувачів такі фото і на даний час.

Відтак, використання фото є правомірним, адже попереднє розміщення фото у мережі Інтернет було публічним і за мовчазною згодою заявника ОСОБА_1 .

Звідси, суд дійшов висновку, що заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про спростування недостовірної інформації шляхом опублікування рішення в найближчому номері газети «Кременчуцькі новини», суд зазначає наступне.

За загальним правилом ч. 4 ст. 277 ЦК спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до абзацу третього ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Газета «Кременчуцькі новини» не є особою, яка поширила недостовірну інформацію. Як було встановлено судом, особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Встановлення судом факту поширення та спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 є таким чином за даних обставин достатнім для захисту його немайнових інтересів, тому в цій частині заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Заінтересовані особи не подали належні і допустимі докази на спростування заяви в повному обсязі чи у певній частині заяви, а також на спростування встановлених судом обставин.

Звідси, враховуючи наведені раніше встановлені обставини та відповідні висновки щодо певних заявлених вимог заявника, заява підлягає часткового задоволення.

Справа розглянута в межах заявлених вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 3, 19, 28, 32, 34, 68 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 201, 277, 280, 297, 299 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-83, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315, 352 - 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Встановити факт недостовірної інформації та спростувати інформацію, яка порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, що була розміщена на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_6 ?», наступного змісту:

«…У Кременчуці агентів Кремля фінансує олігарх ОСОБА_10. Нижче наведемо докази антиукраїнської диверсійної діяльності ОСОБА_10 та його людей.

У 2014 році ставленик ОСОБА_10 ОСОБА_1 одноосібно керував будівельною галуззю Кременчука. У серпні-грудні того року міське УКБ за вказівкою ОСОБА_1 перерахувало луганському ТОВ «Специнжиніринг постач» 2,5 мільйона гривень за нібито виконані будівельні роботи, які насправді виконували місцеві комунальники. Таким чином, через підставну фірму були профінансовані луганські бойовики …

Нагадаємо, що ОСОБА_5 є керівником штабу ОСОБА_10, а до 2014 року був «смотрящим» ОСОБА_6 по Кременчуку.

Підсумовуючи вищесказане, хочеться запитати: чому ніхто із жевагівських сепаратистів досі не арештований і не засуджений? Чи ОСОБА_10 зумів з Лондона підкупити всіх?....».

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви в частині вимог про встановлення факту порушення немайнового права на розповсюдження його фотографії на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 та про спростування недостовірної інформації шляхом опублікування рішення суду в найближчому номері газети «Кременчуцькі новини».

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

-Служба безпеки України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. № 33;

-Національна поліція України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Богомольця, буд. № 10;

-Департамент кіберполіції Національної поліції України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. № 19;

-Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. № 83;

-ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявська, буд. № 3/5;

-ДП «Центр захисту інформаційного простору України», місце знаходження: м. Київ, вул. Прорізна, буд. № 2

-ФОП ОСОБА_8 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 04 березня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: