Рішення

від 20.02.2024 по справі 144/258/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/258/23

Провадження № 2/144/13/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. смт Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретарів судового засідання Дудник С.Р., Сльоти Р.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ляховської О.Т.,

представника відповідача адвоката Клінчикова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення їх власнику та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

27.02.2023 представник позивача звернулася до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, які розташовані на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га та 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га.

10.02.2006 між ОСОБА_1 та СТОВ «Обрій» (далі Товариством) у с. Тополівка Гайсинського району Вінницької області укладено два договори оренди даних земельних ділянок строком на п`ять років, які зареєстровано в Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 13.06.2006 за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

27.10.2010 між позивачем та Товариством підписані зміни до вказаних договорів оренди від 10.02.2006, які зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 30.12.2010 за номерами 041005900356 та 04100590034, відповідно до яких у п. 8 договорів оренди земельних ділянок слова «договір укладено на п`ять років» замінено словами «договір укладено на п`ятнадцять років» і змінено розмір орендної плати.

У січні 2023 року позивач отримав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких йому стало відомо, що 10.01.2018 між ним та Товариством укладено договори оренди даних земельних ділянок строком на п`ятнадцять років (рішення про державну реєстрацію права оренди за індексними номерами 39413758 та 3941441від 30.01.2018 Вінницька обласна філія КП «Центр державної реєстрації» Вінницька область).

ОСОБА_1 зазначає, що вищевказані договори оренди земельних ділянок він не укладав із відповідачем та не підписував їх, інших осіб на такі дії не уповноважував, оскільки не мав наміру та волевиявлення на їх укладення.

Ухвалою судді від 01.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 42-44).

20.03.2023 від директора Товариства ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, у якому зазначено про безпідставність позовних вимог, оскільки 10.01.2018 у адміністративному приміщенні Товариства у с. Тополівка між сторонами укладено два договори оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 0523787400:02:000:0297 та 0523787400:02:000:0298 строком на 15 років, на виконання яких позивач отримував орендну плату. Дані правочини ОСОБА_1 підписав власноручно, при цьому зауважень не мав. 27.01.2022 по АДРЕСА_1 , у адміністративному будинку Товариства виникла пожежа, в результаті якої знищено всі документи (статутні, бухгалтерські, договори оренди землі). За вказаних обставин просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 45-44).

23.03.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив та доповнення до неї, у яких представник позивача зазначила, що посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на те, що Товариство своєчасно сплачує орендну плату, яку позивач отримує, є необґрунтованими, оскільки факт нарахування відповідачем орендної плати позивачу може свідчити лише про здійснення оплати за фактичне користування землею.

Адвокат Ляховська О.Т. просила суд не брати до уваги лист Гайсинського районного управління ГУ ДСНС у Вінницькій області № 59 від 27.01.2022, оскільки такий не відповідає Акту про пожежу, в якому зазначено, що в результаті пожежі, яка відбулася 27.01.2022 у АДРЕСА_1 знищено металеву покрівлю по дерев`яній обрешітці на площі 27 кв.м. та речі домашнього вжитку, проте, не вказано про знищення комп`ютерної техніки, принтера, меблів, установчих та бухгалтерських документів СТОВ «Обрій».

Представник позивача зазначила, що повідомлення відділу 33 ПНС у Гайсинському районі ЦЗД ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 27.01.2022 із таких підстав є незаконним, оскільки доказом факту пожежі може бути лише належним чином оформлений акт про пожежу, примірник якого 27.01.2022 надано до Національної поліції, а не лист, наданий відповідачем (а.с. 81-86, 89-90).

Ухвалою суду від 13.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування з Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області, у Товариства, у державного реєстратора Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області оригіналів договорів оренди землі від 10.01.2018, укладених між ОСОБА_1 та відповідачем, а також оригіналів (копії) реєстраційних справ про державну реєстрацію цих договорів (а.с. 113-117).

25.04.2023 на виконання даної ухвали суду надійшов лист Гайсинської районної військової адміністрації про неможливість надання витребуваних документів та зазначено, що оскільки відсутній підрозділ з питань державної реєстрації та немає відповідного доступу до реєстру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 121-122).

02.05.2023 від Відділу державної реєстрації Теплицької селищної ради також надійшов лист про неможливість надання оригіналів документів зазначених в ухвалі, водночас до суду надано копії матеріалів реєстраційних справ (а.с. 128).

02.05.2023 від Товариства надійшов лист про неможливість виконання ухвали суду та надання оригіналів договорів оренди, оскільки 27.01.2022 у адміністративному приміщенні Товариства по АДРЕСА_1 виникла пожежа, в результаті якої знищено всі документи, що підтверджується відповідними документами, долученими до відзиву (а.с. 152).

Ухвалою суду від 03.05.2023 за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу договорів оренди, на вирішення якої винесено питання: «чи виконаний підпис у двох договорах оренди земельних ділянок від 10.01.2018, укладених між Товариством і ОСОБА_1 , останнім чи іншою особою?» та зупинено провадження у справі (а.с. 157-161).

03.07.2023 до суду надійшов лист Вінницького відділення Київського НДІСЕ про залишення ухвали суду без виконання, оскільки відсутність оригіналів договорів виключає можливість організації проведення призначеної експертизи (а.с. 198).

Ухвалою судді від 11.07.2023 поновлено провадження по справі та призначено справу до підготовчого судового засідання (а.с. 200-201).

09.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи спірних договорів оренди, у задоволенні якого судом відмовлено з посиланням на вимоги п. 3.5 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 (далі Інструкція), у зв?язку з відмовою експерта у проведенні такої експертизи по копіям договорів, призначеної судом за клопотанням позивача (а.с. 207).

Ухвалою суду від 09.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті (а.с. 207).

21.11.2023 представником відповідача повторно подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи договорів оренди, з проханням виконання якої доручити ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» (а.с. 240-243).

Ухвалою суду від 13.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача у проведенні судової почеркознавчої експертизи, оскільки відповідно до п.п. 1.2, 3.5 Інструкції, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» такий вид експертиз проводиться виключно державними спеціалізованими установами та лише по оригіналам документів (а.с. 259-262).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив із доповненнями. ОСОБА_1 , уточнюючи свої пояснення, зазначив, що отримував орендну плату включно по 2021 рік біля свого будинку у с. Тополівка від ОСОБА_3 (за одну земельну ділянку гроші, за другу зерно) за договороми від 2006 року (зі змінами), про що розписувався у відомості, а не у видатковому касовому ордері. Про знищення договорів внаслідок пожежі в офісі Товариства він не знав.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на викладені у відзиві заперечення. Вважає дії позивача недобросовісними, оскільки останній, дізнавшись про пожежу, звернувся до суду з позовом, не маючи до цього претензій до орендаря. Вказав, що за ініціативою ОСОБА_1 у присутності свідків ним були підписані оспорювані договори оренди, які виконувались обома сторонами. У зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме виникненням пожежі в адміністративному будинку Товариства, внаслідок якої знищені ці договори оренди, відповідач звільнений від наслідків, передбачених ст. 109 ЦПК України.

Допитані за клопотанням представника відповідача в якості свідків директор Товариства ОСОБА_2 , його дружина бухгалтер ОСОБА_4 , сини: агроном ОСОБА_5 та юрист ОСОБА_3 , свідок ОСОБА_6 надали показання про те, що вони були очевидцями, як 10.01.2018 ОСОБА_1 у вагончику Товариства у АДРЕСА_1 , що використовувався як офіс, із власної ініціативи підписав два договори оренди земельних ділянок, примірники яких йому були вручені, за що отримав мотиваційні кошти по 15 000 гривень за кожний. 27.01.2022 у вагончику виникла пожежа, під час якої згоріла комп`ютерна техніка, бухгалтерські, статутні документи, договори оренди тощо. Сини директора додатково показали, що у грудні 2022 року возили орендну плату за 2022 рік до ОСОБА_1 додому, де він розписався за отримання коштів.

Бухгалтер Товариства ОСОБА_4 при повторному допиті надала показання про те, що у грудні 2022 року ОСОБА_1 отримав орендну плату за 2022 рік у грошовій формі за обидві земельні ділянки. Вона віддала своїм синам, які є працівниками Товариства 17 тисяч гривень, щоб вони завезли їх позивачу додому. Отримавши кошти, останній розписався у наданому синами видатковому касовому ордері, який вона виписала, маючи копію паспорту позивача. Допущені у платіжному документі помилки у паспортних даних орендодавця пояснила опискою, скорочення імені та по батькові орендодавця - недостатністю місця на бланку, невідповідність суми орендної плати - допустимістю її виплати у більшому розмірі, ніж визначено у договорі.

Допитані в якості свідків за клопотанням представника позивача начальник зміни 22-ої державної пожежно-рятувальної частини смт. Теплик Руденко О.В. і заступник начальника відділу забезпечення заходів попередження надзвичайних ситуацій у Гайсинському районному Центрі забезпечення діяльності ГУ у Вінницькій області Четверик Ю.В. надали показання про те, що 27.01.2022 вони брали участь у ліквідації пожежі у господарській будівлі - вагончику по АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 . На місці комісія підписала Акт про пожежу, заперечень до якого не було, пізніше власник привіз довідку про знищене майно та було складено звіт.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, що мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок: з кадастровим номером 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га та 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га, які розташовані на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серія ЯА № 105310 від 05.05.2005 та серія ЯА № 105309 від 05.05.2005 (а.с. 14-15).

10.02.2006 між ОСОБА_1 та Товариством у с. Тополівка Гайсинського району Вінницької області укладено два договори оренди: земельної ділянки з кадастровим номером 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га та 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га строком на п`ять років, які 13.06.2006 зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за номерами НОМЕР_1 та 040687400020 (а.с.8-9, 11-13).

27.10.2010 позивачем та Товариством підписані зміни до договорів оренди землі від 10.02.2006, які зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 30.12.2010 за номерами НОМЕР_2 та 040687400019, у яких зазначено, що у п. 8 договорів оренди землі слова «договір укладено на п`ять років» замінити на слова «договір укладено на п`ятнадцять років», а також внесено зміни до п. 9 щодо розміру орендної плати (а.с. 16-17).

У січні 2023 року позивач отримав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, з яких йому стало відомо, що 10.01.2018 між ним та Товариством укладено договори оренди належних йому земельних ділянок строком на п`ятнадцять років. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексними номерами 39413758 та 39414411 від 30.01.2018, Вінницька обласна філія КП «Центр державної реєстрації» Вінницька область (а.с. 21-22).

Судом встановлено, що у позивача відсутні примірники договорів оренди, згідно з якими з 30.01.2018 строком на п`ятнадцять років орендарем належних йому земельних ділянок стало Товариство, тоді як на момент державної реєстрації права оренди діяли договори оренди земельних ділянок від 10.02.2006 (зі змінами), укладені між тими ж сторонами.

Предметом даної справи є спір між орендарем та орендодавцем стосовно витребування (повернення земельних ділянок) із чужого незаконного володіння.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства, а саме: Земельним кодексомУкраїни (далі ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Згідно з ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності з ч. 2ст. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом ст.1Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною першою статті 93ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 792ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється на підставі договору оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України, ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 ст. 15 указаного вище Закону передбачені істотні умови договору оренди землі.

За змістом статтей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203ЦК Українивизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За змістом ч. 2ст.207ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц Верховний Суд зазначив, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника/-ів правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Факт підписання договорів оренди позивачем або протилежне має бути доведено лише шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України, стаття 79 ЦПК України, частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наявності оспорюваних підписів у договорах оренди встановлення їх автентичності відбувається шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

На підтвердження заявлених позовних вимог про те, що позивач не підписував із відповідачем договір оренди, представником ОСОБА_1 разом із позовною заявою подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке задоволено судом.

Судом встановлено, що вжиті позивачем заходи щодо отримання оригіналу договору оренди землі були безуспішними.

За клопотанням представника позивача суд витребовував оригінали договорів оренди від 10.02.2006, про які йдеться у цій справі, в тому числі у Товариства, з метою надання їх експерту для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Зогляду на характер порушеного права позивача, який заперечує укладення оскаржуваних договорів оренди, а отже наявність у нього їх примірників, оригінали таких договорів можуть бути надані лише відповідачем, як особою, яка уклала договори оренди земельних ділянок та звернулася із заявою щодо їх реєстрації.

Відповідачем така вимога суду не була виконана з посиланням на неможливість надати оригінали договорів, у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме виникненням пожежі у адміністративному будинку Товариства, внаслідок чого знищено всі документи, в тому числі витребувані договори оренди, на підтвердження чого надано певні документи (а.с. 152).

Ухвалою суду від 03.05.2023 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яких попереджено про кримінальну відповідальність за статтями385та384 КК України. На вирішення почеркознавчої експертизи поставлено питання: чи виконаний підпис у договорах оренди земельних ділянок від 10.01.2018, укладених між СТОВ «Обрій» та ОСОБА_1 , останнім чи іншою особою? Водночас особам, які беруть участь у справі, в ухвалі судом роз`яснено положення ст. 109 ЦПК України (а.с. 157-161).

За змістом листа Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвалу суду про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено без виконання, у зв`язку із відсутністю оригіналів документів, що виключає її проведення (а.с. 200-201).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 17 постанови «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства,що регулюютьпровадження усправі досудового розгляду»№ 5від 12.06.2009, під час обговорення у судовому засіданні питання про призначення експертизи, а також в ухвалі про її призначення суд повинен роз`яснити наслідки ухилення від участі в експертизі. Застосування таких наслідків можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі.

Згідно з положеннямст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним.

Натомість судом враховується, що у позивача, який заперечує свій підпис в договорах оренди земельних ділянок, на підставі яких зареєстровано право оренди за Товариством, відсутні оригінали цих договорів, а відповідачем не надано доказів протилежного, тобто твердження ОСОБА_1 про те, що він не підписував спірних договорів залишились не спростовані відповідачем.

Суд не бере до уваги та критично оцінює показання свідків, допитаних за клопотанням представника відповідача, які є членами сім`ї директора Товариства (дружина та сини), щодо підписання 10.01.2018 в офісі Товариства ОСОБА_1 договорів оренди та стосовно виплати останньому орендної плати за 2022 рік, оскільки вони є суперечливими, не узгоджуються з іншими матеріалами справи, тому викликають сумніви у їх правдивості та достовірності, зважаючи також на заінтересованість даних свідків у вирішенні спору.

Показання свідків, допитаних за клопотанням представника позивача, які брали участь у гасінні пожежі та складали відповідний документ, який засвідчує факт виникнення пожежі - Акт про пожежу, не мають вирішального значення при розгляді даної справи, оскільки безпосередньо факт пожежі та знищене за її наслідками майно зафіксовані у Акті, зауважень до якого директором Товариства не зазначено, як і не надано доказів про його оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Документальне засвідчення факту знищення чи пошкодження майна підприємства є важливим для подальшого визначення розміру збитків, отримання компенсації, віднесення до податкових витрат та врегулювання питання щодо виконання зобов`язань перед партнерами.

Згідно наданого відповідачем Акту про пожежу від 27.01.2022, складеного в складі комісії: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також директора Товариства ОСОБА_2 , які допитані як свідки у справі, зазначено, що пожежа відбулася на об`єкті господарча споруда по АДРЕСА_1 , внаслідок якої знищено металеву покрівлю та речі домашнього вжитку. Зауваження членів комісії до Акту відсутні (а.с. 103).

Постановою КМУ від 26.12.2003 № 2030 затверджено Порядок обліку пожеж та їх наслідків, згідно з яким обліку підлягають усі пожежі незалежно від місця їх виникнення та наслідків.

Документом, який засвідчує факт пожежі, є акт, що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об`єкта, потерпілий.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2017 № 503, який діяв на час фіксації пожежі, затверджено форму акту про пожежу, у якій передбачено відображення, крім іншого, таких відомостей як: місце виникнення пожежі, час виявлення пожежі, детальний опис знищеного, пошкодженого пожежею, встановлений чи орієнтовний розмір прямих, побічних збитків від пожежі, встановлена чи ймовірна причина пожежі та інші відомості.

Зважаючи на наведене, суд критично ставиться до інших доказів, наданих стороною відповідача, яким вони складені та підписані, на підтвердження знищеного пожежею майна (в тому числі договорів оренди), таких як акт Товариства про знищення документів № 1 від 31.01.2022, наказ Товариства № 1 про створення комісії від 27.01.2022, так і повідомлення заступника начальника відділу 33 ПНС у Гайсинському районі № 59 від 27.01.2022, оскільки такі не відповідають Акту, тому відкидає їх (а.с. 47-49).

З урахуванням викладеного, ненадання відповідачем, який є юридичною особою, оригіналів документів суд розцінює як його ухилення від проведення судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про небажання отримати висновки та дає суду можливість визнати факт непідписання договорів оренди від 10.01.2018 ОСОБА_1 на підставі ст. 109 ЦПК України.

При цьому, ухвалами суду від 09.08.2023 та 13.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про призначення судових почеркознавчих експертиз з попередженням про недопустимість зловживання процесуальними правами та необхідність добросовісно ними користуватися, оскільки такі клопотання заявлені повторно всупереч положенням п. п. 1.2, 3.5 Інструкції та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» після отримання відповіді експерта про неможливість проведення таких експертиз по копіям документів, а також з проханням доручити виконання експертизи недержавній спеціалізованій установі.

У разі, якщо договір є неукладеним, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 не підписував договори оренди, тобто не виявив свою волю на їх вчинення, суд дійшов висновку про те, що такі угоди є неукладеними, тому вказані земельні ділянки, що належить останньому, знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, що дає підстави позивачу вимагати усунення перешкод у користуванні належними йому земельними ділянками шляхом їх повернення власнику.

Доводи представника відповідача про те, що отримання позивачем орендної плати за 2022 рік указує на існування між сторонами відносин, які регулюються договорами оренди земельних ділянок, не свідчать наявність дійсних договірних відносин, оскільки вказана обставина не підтверджує факту укладення договорів на викладених у них умовах, зважаючи на те, що ОСОБА_1 їх не підписував.

Твердження адвоката Клінчикова С.О. стосовно того, що додана до відзиву на позов копія видаткового касового ордеру, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні, підтверджує таку обставину, також є суперечливими з огляду на таке.

Судом встановлено, що розмір орендної плати, зазначений у видатковому касовому ордері не відповідає визначеному у договорах оренди розміру орендної плати (у випадку їх укладення) та не узгоджується з поясненнями позивача, що у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_4 (бухгалтера Товариства) та недоліками заповнення такого документу з порушеннями порядку виплати коштів, передбаченого Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148, є сумнівними та не можуть вважатися беззаперечним і достовірним доказом, на підтвердження факту отримання позивачем орендної плати у погодженому сторонами розмірі.

Водночас судом враховано, що стороною відповідача не надано до суду достатніх доказів, зокрема, інших бухгалтерських документів, що свідчать про сплату податків із нарахованої орендної плати, як і доказів на підтвердження виплати орендної плати за попередні роки (2018-2021) та стимулюючих виплат ОСОБА_1 у сумі 30000 гривень, про які стверджували у засіданні відповідач та свідки, допитані за його клопотанням.

Також відповідачем не доказів на підтвердження вручення останньому копії оспорюваних договорів, фактичного (без його укладення) їх виконання обома сторонами, зокрема, прийняття позивачем усіх істотних умов договорів оренди, як і доказів звернення Товариства до компетентних установ із метою відновлення втрачених документів, повідомлення правоохоронних та інших компетентних органів про знищення документів тощо.

За наведених обставин, оскільки післія закінчення строку дії передніх договорів оренди від 2006 року (зі змінами), укладених на 15 років, спірні земельні ділянки перебувають у володінні відповідача без належних на те правових підстав, з метою захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власнику.

Разом ізтим,позивачем заявленовимогу проскасування рішеньдержавного реєстраторапро державнуреєстрацію права оренди земельних ділянок, які становили предмет оренди, що також порушує право позивача.

Заявлена вимога обґрунтована тим, що договори оренди, на підставі яких проведена державна реєстрація права оренди за Товариством, є неукладеними, здійснення такої реєстрації порушує права позивача.

Згідно з ч. 6Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі Закону).

За змістом cт. 2Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч. 1ст.4Закону державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно похідні від права власності, в тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав несе заявник, якщо інше не встановлено законом (ст. 22 Закону).

За змістом ч. 3 ст. 26 Закону, яка регламентує внесення відомостей до Державного реєстру прав, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За змістом п. 1 ч. 1ст. 27 Законувстановлено, що підставою для реєстрації права власності та інших речових прав є укладений в установленому в законному порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за відповідачем на підставі договорів оренди, які не укладалися, заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч. 2ст.16ЦК України (постанова Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 656/242/19).

Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постановах ВП Верховного Суду у справах №914/2350/18 від 21.12.2022, № 754/8547/19 від 06.10.2021, № 380/715/19 від 21.04.2022, № 383/75/21 від 13.03.2023.

У свою чергу, представником відповідача заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності щодо позовної давності щодо вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, з посиланням на те, що ОСОБА_1 міг дізнатися про порушення свого права з Державного реєстру з часу внесення відомостей до державного реєстру, що мало місце 30.01.2018, однак до суду з позовом позивач звернувся лише 27.02.2023 (а.с. 50-51).

Відповідно до положень статтей256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Частиною 5 ст. 267 ЦПК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналізуючи доводи представників сторін з приводу позовної давності, судом встановлено, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права у січні 2023 року, отримавши витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та звернувся до суду з позовом, не пропустивши строку позовної давності, оскільки правомірно розраховував на добросовісність у відносинах із відповідачем, не маючи підстав сумніватися у правовому становищі земельної ділянки та це перевіряти, а отже не знав про порушення свого права з моменту внесення відомостей про реєстрацію права оренди за відповідачем за договорами від 10.01.2018.

Крім того, судом враховано, що порушення прав позивача є триваючим і таким, що впливає на реалізацію ним права власності, яке є непорушним, а відтак підлягає судовому захисту.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що про існування договорів оренди землі від 10.01.2018 позивач дізнався лише у січні 2023 року, суд дійшов висновку про те, що в розумінні частини першоїстатті 261 ЦК Українисаме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності, а відтак позов пред`явлено ОСОБА_1 в межах строку позовної давності, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 № 6-48цс15.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України,вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

За змістом частин 1 та 2 п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 4294, 40 грн., які документально підтверджені.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник позивача адвокат Ляховська О.Т. надала договір про надання правничої допомоги від 21.01.2023, розрахунок вартості за надання професійної правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 21.01.2023 № 7, акт приймання передачі послуг професійної правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 21.01.2023 № 7 та квитанцію від 13.12.2023 № 45, згідно з якими загальна вартість наданих адвокатських послуг позивачу склала 10 000 гривень: а саме підготовка та написання позовної заяви 4 години - 2 000 грн., участь у судових засіданнях - 8 000 грн.

За змістом частин п`ятої, шостоїстатті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

З огляду на те, що письмового або усного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач не подав, а тому у суду відсутні підстави для висновку про їх неспівмірність, відтак стягненню з Товариства на користь позивача підлягають понесені останнім витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2,5,13,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 0523787400:01:000:0298 та площею 3.5369 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тополівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району Вінницької області, шляхом їх повернення від СТОВ «Обрій» (ЄДРПОУ 31105482) власнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексними номерами: 39413758 від 30.01.2018 та 39414411 від 30.01.2018 (Вінницька обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Вінницької області), на підставі яких здійснено державну реєстрацію за СТОВ «Обрій» права оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок із кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га та 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тополівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району Вінницької області.

Стягнути з СТОВ «Обрій» (код ЄДРПОУ 31105482) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 4 294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 40 копійок та 10000(десятьтисяч)гривень судовихвитрат напрофесійну правничудопомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: СТОВ «Обрій», адреса: вул. Мічуріна, 56-а, с. Тополівка, Гайсинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 31105482.

Повне рішення суду складено та підписано 01.03.2024.

Суддя