Постанова

від 18.04.2024 по справі 144/258/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/258/23

Провадження № 22-ц/801/918/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Довгалюк Л. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 рокуСправа № 144/258/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Довгалюк Л. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом то СТОВ «Обрій» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення їх власнику та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, які розташовані на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га та 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га.

10 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Обрій» було укладено два договори оренди вказаних земельних ділянок строком на п`ять років, які зареєстровано в Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 13 червня 2006 року за номерами 040687400019 та 040687400020.

27 жовтня 2010 року між позивачем та СТОВ «Обрій» підписані зміни до вказаних договорів оренди від 10 лютого 2006 року, які зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 30 грудня 2010 року за номерами 041005900356 та 04100590034, відповідно до яких у п. 8 договорів оренди земельних ділянок слова «договір укладено на п`ять років» замінено словами «договір укладено на п`ятнадцять років» і змінено розмір орендної плати.

У січні 2023 року ОСОБА_1 отримав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких йому стало відомо, що 10 січня 2018 року між ним та СТОВ «Обрій» укладено договори оренди даних земельних ділянок строком на п`ятнадцять років (рішення про державну реєстрацію права оренди за індексними номерами 39413758 та 3941441від 30 січня 2018 року Вінницька обласна філія КП «Центр державної реєстрації» Вінницька область).

ОСОБА_1 зазначає, що договори оренди земельних ділянок від 10 січня 2018 року він із відповідачем не укладав та не підписував їх, інших осіб на такі дії не уповноважував, оскільки не мав наміру та волевиявлення на їх укладення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просив усунути перешкоди у користуванні належними йому земельними ділянками з кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га та 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га, які розташовані на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказані земельні ділянки за СТОВ «Обрій», а також стягнути із відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено:

-усунуто перешкоди у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 0523787400:01:000:0298 та площею 3.5369 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тополівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району Вінницької області, шляхом їх повернення від СТОВ «Обрій» (ЄДРПОУ 31105482) власнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

-скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексними номерами: 39413758 від 30.01.2018 та 39414411 від 30.01.2018 (Вінницької обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Вінницької області), на підставі яких здійснено державну реєстрацію за СТОВ «Обрій» права оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок із кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га та 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тополівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району Вінницької області.

Вирішено питання судових витрат.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем вимога суду про надання оригіналів договорів від 10 січня 2018 року для проведення судової почеркознавчої експертизи не була виконана з посиланням на неможливість надати оригінали договорів, у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме виникненням пожежі у адміністративному будинку СТОВ «Обрій». Проте належних та допустимих доказів цього відповідач не надав.

Ненадання відповідачем, який є юридичною особою, оригіналів документів суд розцінив як його ухилення від проведення судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про небажання отримати висновки та дає суду можливість визнати факт непідписання договорів оренди від 10 січня 2018 року ОСОБА_1 на підставі ст. 109 ЦПК України.

Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 не підписував договори оренди, тобто не виявив свою волю на їх вчинення, суд дійшов висновку про те, що такі угоди є неукладеними, тому вказані земельні ділянки, що належать останньому, знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, що дає підстави позивачу вимагати усунення перешкод у користуванні належними йому земельними ділянками шляхом їх повернення власнику.

Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за відповідачем на підставі договорів оренди, які не укладалися, заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, відповідачем СТОВ «Обрій» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 березня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 березня 2024 року було відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 березня 2023 року справу призначено до розгляду на 18 квітня 2024 року о 10 год. 00 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про укладені договори від 10 січня 2018 року. Договори були підписані ним у адміністративному приміщенні СТОВ «Обрій» у присутності свідків, які надавали свої пояснення в суді першої інстанції.

Під час укладення договорів 10 січня 2018 року ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень. У подальшому отримував орендну плату, що свідчить про укладення договорів.

Оригінали вказаних договорів оренди дійсно були знищені у пожежі, яка сталася 27 січня 2022 року, що підтверджено, зокрема довідкою Гайсинського районного управління ДСНС у Вінницькій області, а тому надати їх для проведення судової почеркознавчої експертизи неможливо.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник СТОВ «Обрій» апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені к ній підстави.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок: з кадастровим номером 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га та 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га, які розташовані на території Тополівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серія ЯА № 105310 від 05 травня 2005 року та серія ЯА № 105309 від 05 травня 2005 року (а. с. 14-15, том 1).

10 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Обрій» було укладено два договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га та 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га строком на п`ять років, які 13 червня 2006 року зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за номерами 040687400019та 040687400020 (а. с. 8-9, 11-13, том 1).

27 жовтня 2010 року ОСОБА_1 та СТОВ «Обрій» підписані зміни до договорів оренди землі від 10 лютого 2006 року, які зареєстровані у Теплицькому секторі ДЗК Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 30 грудня 2010 року за номерами 040687400020 та 040687400019, у яких зазначено, що у п. 8 договорів оренди землі слова «договір укладено на п`ять років» замінити на слова «договір укладено на п`ятнадцять років», а також внесено зміни до п. 9 щодо розміру орендної плати (а. с. 16-17, том 1).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 10 січня 2018 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Обрій» укладено договори оренди належних позивачу земельних ділянок строком на п`ятнадцять років. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексними номерами 39413758 та 39414411 від 30 січня 2018 року, Вінницька обласна філія КП «Центр державної реєстрації» Вінницька область (а. с. 21-22, том 1).

Відповідно до повідомлення Відділу ЗЗ ПНС у Гайсинському районі ЦЗД ГУ ДСНС України у Вінницькій області 27 січня 2022 року у адміністративному будинку СТОВ «Обрій» за адресою вул. Мічуріна, 56а, с. Тополівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл. виникла пожежа, у результаті якої вогнем повністю знищено адміністративний будинок на площі 27 кв. м., комп`ютерна техніка, принтер, меблі, установчі та бухгалтерські документи, печатка і штамп. Причина пожежі коротке замикання (а. с. 47, том 1).

Як видно із витягу з акту СТОВ «Обрій» від 31 січня 2022 року № 1 внаслідок пожежі були знищені договори оренди від 18 січня 2018 року, укладені між СТОВ «Обрій» та ОСОБА_1 (а. с. 48, том 1).

Згідно із актом про пожежу від 27 січня 2022 року пожежа у господарчій будівлі за адресою АДРЕСА_1 виникла орієнтовно о 07 год. 00 хв., ліквідовано о 09 год. 07 хв., пожежею знищено металеву покрівлю по дерев`яній обрешітці на площі 27 кв. м., речі домашнього вжитку (а. с. 71, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Звертаючись в суд із позовом, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди в користуванні належними йому земельними ділянками шляхом їх повернення від СТОВ «Обрій» та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за СТОВ «Обрій» за індексними номерами 39413758 та 3941441 від 30 січня 2018 року Вінницька обласна філія КП «Центр державної реєстрації» Вінницька область.

При цьому позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори оренди земельних ділянок від 10 січня 2018 року ОСОБА_1 особисто не підписував, інших осіб на їх підписання не уповноважував, а тому вважає їх неукладеними.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачем СТОВ «Обрій» зазначено, що договори оренди земельних ділянок від 10 січня 2018 року ОСОБА_1 підписував особисто, жодних зауважень щодо їх умов не висловлював, а у подальшому отримував орендну плату, що свідчить про укладення оспорюваних договорів. Оригінали спірних договорів були знищені у пожежі, яка сталася 27 січня 2022 року, що підтверджено, зокрема довідкою Гайсинського районного управління ДСНС у Вінницькій області, а тому надати їх для проведення судової почеркознавчої експертизи неможливо.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а в окремих випадках електронній формі разом з оригіналом документів, необхідних для реєстраційних дій.

Тобто, вказаною вище нормою закону передбачено подання для державної реєстрації права оренди державному реєстратору оригіналу договору оренди, який перевіряється державним реєстратором, що може свідчити про існування між позивачем та СТОВ «Обрій» орендних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони

в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Відповідно до ч. 4 ст. 69 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1частини другої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновкищодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинахвважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №513/879/19(провадження № 14-49цс22)).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 зробила висновок, щоналежним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, щодоговори оренди землі від 10 січня 2018 року він особисто не підписував, інших осіб на їх підписання не уповноважував, а тому вважає їх неукладеними.

При задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що відповідач не спростував доводів позивача про неукладення та непідписання ним договорів оренди землі від 10 січня 2018 року.

Проте місцевий суд не звернув уваги на те, щоналежним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача;

ОСОБА_1 позовних вимог провизнання відсутнім права оренди не заявляв. У зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації договорів оренди землі як неукладених, а отже в задоволенні позовних вимог проскасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексними номерами: 39413758 від 30.01.2018 та 39414411 від 30.01.2018 (Вінницька обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Вінницької області), на підставі яких здійснено державну реєстрацію за СТОВ «Обрій» права оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок із кадастровими номерами: 0523787400:01:000:0297, площею 3.5368 га та 0523787400:01:000:0298, площею 3.5369 га, з одночасним припиненням такого права, належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Викладене повністю у згоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від13березня 2024року усправі № 567/1408/22.

За такихобставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, однак не на підставі доводів апеляційної скарги, тому понесені СТОВ «Обрій» судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення їх власнику та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук