Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/1779/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа № 910/1779/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача (за первісним позовом) - Фурман Р.В.;

відповідача-1 (за первісним позовом) - не з`явилися;

відповідача-2 (за первісним позовом) - не з`явилися;

відповідача-3 (за первісним позовом) - Полков В.С., Демянова Н.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 (повне рішення складене 20.12.2023)

у справі №910/1779/23 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне";

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне"

до Акціонерного товариства "Банк Альянс"

про визнання додаткової угоди укладеною.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне", ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 у загальному розмірі 11980841,23 грн, з яких: 10500000,00 грн - заборгованість по кредиту та 1480841,23 грн - заборгованість по процентах.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 відкрито провадження у справі №910/1779/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про визнання укладеною додаткової угоди до договору про відкриття відновлювальною кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 у редакції, викладеній у прохальній частині зустрічного позову.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані настанням для Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" засвідчених належним чином форс-мажорних обставин, внаслідок яких виконання зобов`язань, передбачених положеннями п. п. 4.6 та 4.10 кредитного договору, відтерміновується до закінчення дії форс-мажору. У зв`язку з цим, внесення відповідних змін до укладеного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії щодо зміни строку повернення кредиту та сплати процентів є необхідною мірою для врегулювання правовідносин між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" до Акціонерного товариства "Банк Альянс" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 (повне рішення складене 20.12.2023) у справі №910/1779/23 первісний позов Акціонерного товариства "Банк Альянс" задоволено повністю, а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та ухвалити нове, яким позовні вимоги за первісним позовом залишити без задоволення, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення приписів процесуального закону.

Ключові аргументи ОСОБА_1 полягають у наступному:

- з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України вимоги до нього повинні були розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки він не являється фізичною особою-підприємцем;

- невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором є наслідком впливу форс-мажорних обставин, а тому ані позичальник, ані поручитель не мають нести тягар виконання зобов`язань;

- суд першої інстанції повинен був повернутися до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у даній справі до розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи №761/41330/23.

Окрім цього, до апеляційної скарги додане клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №761/41330/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/1779/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі №910/1779/23, призначено її до розгляду на 20.02.2024, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів та заперечень/пояснень щодо клопотання про зупинення провадження.

До суду 29.01.2024 позивачем за первісним позовом подано відзив, у якому Акціонерне товариство "Банк Альянс" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Разом з відзивом Акціонерним товариством "Банк Альянс" подано заперечення на клопотання про зупинення провадження.

Інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

19.02.2024 ОСОБА_1 подано письмові пояснення у справі.

У призначене судове засідання 20.02.2024 з`явилися представники позивача за первісним позовом та ОСОБА_1 , а також особисто ОСОБА_1 .

Натомість, представники відповідача-1 та відповідача-2 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. Доказів поважності причин відсутності вказаних представників суду не надано.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач-1 та відповідач-2 належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали подане клопотання про зупинення провадження у справі та просили його задовольнити. Представник позивача за первісним позовом, у свою чергу, заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін щодо заявленого клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Відповідно до імперативних приписів ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п. п. 1- 3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього кодексу.

Отже, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2022 у справі №902/368/16 сформував правовий висновок, що виходячи з системного аналізу змісту положень ч. 3 ст. 195, ч. ч. 1 та 2 ст. 270 ГПК України зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України допускається лише до початку розгляду (перегляду) апеляційним судом справи по суті.

Відтак, з огляду на те, що клопотання подано на стадії апеляційного провадження, тобто, вже після закриття підготовчого провадження у справі місцевим господарським судом та призначення її до розгляду по суті, правові підстави для зупинення апеляційного провадження у справі відсутні.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що аналогічне клопотання про зупинення подавалося відповідачем-3 до суду першої інстанції після закриття підготовчого провадження і судом відмовлено у його задоволенні на підставі ч. 3 ст. 195 ГПК України

Після розгляду вказаного клопотання судом розпочато розгляд апеляційної скарги по суті.

Представник позивача-3 та ОСОБА_1 просили задовольнити подану апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення. Представник позивача за первісним позовом, у свою чергу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Після надання учасниками справи пояснень судом досліджено наявні у справі докази та заслухано виступи у судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом та відповідача-3, а також особисто ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 12.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (банк/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" (позичальник) укладений договір №21-242/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах:

- ліміт кредитної лінії, валюта кредитування: 10500000,00 грн;

- кінцевий термін повернення заборгованості: 11.11.2022;

- графік зменшення ліміту кредитування: визначений у додатку №1 до цього договору;

- ціль кредитування: поповнення обігових коштів, фінансування господарської діяльності;

- процентна ставка: 17,00% процентів річних;

- тип процентної ставки: фіксована;

- комісії: 1,0% від суми встановленого ліміту одноразово до видачі кредитних коштів.

Згідно з п. 1.2 договору розмір процентної ставки за користування кредитом може збільшуватися в порядку та у випадках, передбачених цим договором (п. 1.2.1) або може змінюватися (збільшуватися або зменшуватися) на підставі додаткових угод (договорів про внесення змін та/або доповнень) до цього договору, що укладаються у порядку, передбаченому п. 1.4 договору.

У відповідності до п. 1.2.1 договору в разі порушення строків повернення кредиту (у тому числі його частини згідно графіку зменшення ліміту кредитування), що передбачені цим договором, процентна ставка за користування кредитом/кредитними коштами встановлюється у розмірі 25% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 Цивільного кодексу України), що встановлений цим договором, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання по поверненню кредиту та або його частини (в т. ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до п. 1.3 договору, який погоджений сторонами).

Пунктом 1.2.2 договору сторони погодили, що з урахуванням ст. 212 Цивільного кодексу України, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником всіх разом або будь-якої або із умов/зобов`язання, передбачених п. п.: 1.5 та/або 3.6 та/або 3.7, пп.: 7.1.7 та/або 7.1.11 цього договору, починаючи із наступного дня з дати невиконання та/або неналежного виконання позичальником такої (таких) умови/зобов`язання та до дати повного і належного виконання такої (таких) умови/зобов`язання, процентна ставка за користування кредитом/кредитними коштами збільшується на 4% відносно процентної ставки, діючої на дату відповідного (них) порушення (нь) і нараховується на суму отриманого кредиту. Нарахування передбачених цим пунктом процентів за користування кредитом здійснюється кредитором одноосібно та не потребує будь-якого погодження позичальником. Сторони усвідомлюють та підтверджують, що встановлення та/або збільшення, вказаної у п. п. 1.2.1, 1.2.2 розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за цим договором, що здійснюється кредитором в односторонньому порядку, і відповідно, не потребує укладення окремого договору про внесення змін до цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором є дата, зазначена у п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитор надає позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості повернення, повернення та плати за користування. Кредит (транш) не може бути наданий в день, що згідно цього договору визначається як кінцевий термін повернення заборгованості. Кредит/транш за цим договором може бути наданий лише за умови відсутності ознак, передбачених п 6.2.7 цього договору, виконанням позичальником зобов`язання, передбаченого п. 2.1 цього договору та інших умов договору.

Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, якщо графік не встановлений - відповідно до строків, визначених у п 1.1 цього договору, позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у п. 1.1 договору. Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені у перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. У разі надходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості (п. 4.6 договору).

Згідно з п. п. 4.8 та 4.9 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманим кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному у п. 1.1 договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту. Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором. У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.

Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно у строк з 1-го по 5-те число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та/або у день остаточного повернення заборгованості та/або у день остаточного повернення кредитних коштів, на рахунок зазначений у п. 1.1 цього договору. Якщо дата сплати процентів за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів сума несплачених в строк процентів вважається простроченою. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з погашенням кредиту (п. 4.10 договору).

Відповідно до п. 6.2.4 договору кредитор має право у виключних випадках за клопотанням позичальника вирішувати питання про продовження строку (-ів) повернення кредиту, сплати процентів.

Згідно з п. 7.2.1 договору позичальник має право порушувати перед кредитором питання про перенесення строків платежів за цим договором (строків повернення кредиту, зміни графіку зменшення ліміту кредитування, сплати процентів/комісій) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших труднощів із незалежних від нього причин, пов`язаних з веденням господарської діяльності. Таке звернення повинно бути направлене банку у письмовій формі за 10 (десять) календарних днів до настання строку платежу із наданням документів, що об`єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості.

У відповідності до п. 7.2.3 договору позичальник має право вносити пропозиції щодо зміни умов цього договору.

У п. 11.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого із положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, повені, бурі, землетруси, або військові дії, блокади, масові заворушення, терористичні акти, страйки, військові дії, громадянське безладдя, неплатоспроможність інших банків, через які здійснюють розрахунки клієнти банку та їх контрагенти, неплатоспроможність банків-кореспондентів банку, заборони або обмеження виконання договірних зобов`язань нормативного або ненормативного характеру з боку Національного банку України, інших органів влади і управління, а також інші обставини, які виникли після підписання цього договору в результаті дій (подій) непередбачуваного характеру, що знаходяться поза волею сторони, але не обмежується ними.

Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно (п. 11.3 договору).

У п. 11.4 договору сторони погодили, що підтвердженням форс-мажору є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором (п. 8.1).

Крім того, між сторонами правочину погоджено графік зниження ліміту кредитної лінії, який є додатком №1 до цього договору.

У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії укладені також договори поруки.

Так, 12.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладений договір поруки №21-242/ЮК/П1.

Окрім цього, 12.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" (позичальник) та ОСОБА_1 укладений договір поруки №21-242/ЮК/П2.

Відповідно до п. 1 цих договорів поручителі поручаються перед банком за виконання позичальником зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т. ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені у майбутньому між банком та позичальником.

У п. 2 договорів поруки сторони погодили, що порукою забезпечуються наступні зобов`язання позичальника, що випливають із кредитного договору: повернути отримані на умовах відновлювальної кредитної лінії кредитні кошти у розмірі 10500000,00 грн в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки (погашення кредиту згідно додатку №1 до кредитного договору та не пізніше 11.11.2022 (включно), в т. ч. з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17,00% річних, інші проценти, як це передбачено кредитним договором; сплатити будь-які комісії, передбачені кредитним договором; використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені кредитним договором; у разі порушення умов кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором; відшкодувати збитки, втрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банку у зв`язку з укладенням та виконанням кредитного договору, та які передбачені умовами кредитного договору; виконати інші зобов`язання позичальника, які випливають із кредитного договору.

У відповідності до п. 4 договорів поруки за виконання зобов`язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №21-242/ЮК Акціонерне товариство "Банк Альянс" виконало свої зобов`язання у повному обсязі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" кредитні кошти у розмірі 10500000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами №2820 від 15.11.2021, №2887 від 16.11.2021 та №12141 від 17.11.2021, а також банківською випискою по рахунку відповідача-1.

Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" зобов`язання щодо погашення кредиту не виконало, грошові кошти згідно умов договору №21-242/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії не сплатило, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 10500000,00 грн та заборгованість зі сплати процентів у розмірі 1480841,23 грн.

25.10.2022 банк надіслав на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне", як боржника, а також поручителям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи-вимоги від 24.10.2022 про усунення порушення, у яких просив сплатити суму простроченої заборгованості за кредитом та процентами.

Проте, вказані вимоги залишені відповідачами без задоволення.

Враховуючи неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів, Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернувся з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту у сумі 10500000,00 грн та заборгованості зі сплати процентів у сумі 1480841,23 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне", у свою чергу, звернулося до суду з зустрічним позовом до банку про визнання укладеною додаткової угоди до договору відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 у редакції, викладеній у прохальній частині зустрічної позовної заяви.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані настанням для Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" засвідчених належним чином форс-мажорних обставин, внаслідок яких виконання зобов`язань, передбачених положеннями п. п. 4.6 та 4.10 кредитного договору, відтерміновується до закінчення дії форс-мажору. У зв`язку з цим, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне", внесення відповідних змін до укладеного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії щодо зміни строку повернення кредиту та сплати процентів є необхідною мірою для врегулювання правовідносин між сторонами.

Так, 05.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" звернулося до Акціонерного товариства "Банк Альянс" з заявою про настання форс-мажору внаслідок військової агресії російської федерації проти України та про неможливість виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. У зв`язку з цим відповідач-1 просив банк зупинити нарахування відсотків за користування кредитом на період дії воєнного стану та здійснити перерахунок заборгованості за вже нарахованими процентами, відстрочити сплату суми основного боргу та перенести кінцевий строк повернення заборгованості за кредитним договором на відповідну дату року, наступного за роком припинення (скасування) воєнного стану, а також на час воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування звільнити позичальника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором.

Позивач за первісним позовом у відповідь на дану заяву листом за вих. №05/1305 від 22.05.2023 запропонував наступні умови щодо повернення до добровільного врегулювання погашення кредиту:

- визнати поточну заборгованість у розмірі суми кредиту та нарахованих процентів на дату підписання змін до кредитного договору;

- встановити процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 1% річних на суму поточної заборгованості з дати внесення змін до кредитного договору;

- продовжити строк дії кредитного договору до 18.09.2023;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" відшкодовує банку 50% судового збору у розмірі 89856,31 грн до моменту внесення змін до кредитного договору.

01.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" надіслало на адресу банку лист з проханням розстрочити виконання грошового зобов`язання за кредитним договором на умовах, викладених у додатковій угоді, проект якої додавався до вказаного листа.

Проте, банк відповіді на вказаний лист не надав.

Крім того, 06.06.2023 Торгово-промислова палата України сертифікатом №3100-23-2690 засвідчила Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання) належним чином виконувати умови договору, передбачені п. 4.6 та п. 4.10, у термін до 11.11.2022, укладеного з Акціонерним товариством "Банк Альянс", які унеможливили його виконання в зазначений строк.

09.06.2023 відповідач-1 направив на адресу банку сертифікат Торгово-промислової палати України від 06.06.2023.

У поданих до суду відповідачами-1, 3 відзивах на первісний позов останні заперечили проти задоволення позову, посилаючись на неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" своїх зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 внаслідок настання форс-мажорних обставин. Зокрема, відповідач-1 вказав на те, що підприємство здійснює господарську діяльність у с. Роздольне Херсонської області, яке перебуває на території, тимчасово окупованій російською федерацією. Факт настання форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України №345/05-4 від 06.06.2023.

У відзиві Акціонерного товариства "Банк Альянс" на зустрічну позовну заяву банк заперечив проти його задоволення на тій підставі, що настання форс-мажорних обставин, зазначених відповідачем-1, не є підставою для примусового внесення змін до кредитного договору, оскільки вказане не передбачено ані умовами договору, ані чинним законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції встановив, що відповідач-1 порушив умови договору в частині повернення кредиту та сплати процентів. При цьому, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є поручителями перед банком за виконання зобов`язань позичальника за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії, суд також дійшов висновку, що відповідачі-1, 2 та 3 солідарно відповідають перед Акціонерним товариством "Банк Альянс" за неналежне виконання умов кредитного договору.

Відхиляючи заперечення відповідачів, судом зазначено, що відповідно до умов кредитного договору сторони погодили звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони. Однак, умовами договору не передбачено відстрочення виконання основного зобов`язання до закінчення дії форс-мажорних обставин.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд вказав на те, що внесення відповідних змін до кредитного договору є можливим лише за згодою сторін, оскільки приписами цивільного законодавства внесення цих змін не передбачено. При цьому, з п. 11.1 кредитного договору вбачається, що сторони погодили у разі настання-форс мажорних обставин звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань, однак умовами договору не передбачено право однієї зі сторін, яка зазнала впливу форс-мажорних обставин, ініціювати внесення змін до договору щодо продовження строку виконання зобов`язання.

З наведеними висновками місцевого господарського суду у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо вимог первісного позову Акціонерного товариства "Банк Альянс" про стягнення 10500000,00 грн заборгованості по кредиту та 1480841,23 грн заборгованості по процентах.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. ст. 525 та 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12.11.2021 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (банк/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" (позичальник) укладений договір №21-242/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банком надано відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 10500000,00 грн з кінцевим строком повернення до 11.11.2022.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.6 кредитного договору визначено, що погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, якщо графік не встановлений - відповідно до строків, визначених у п. 1.1 договору, позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у п. 1.1 договору. Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. У разі надходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

В порушення умов кредитного договору відповідач-1 не повернув позивачу кредитні кошти у сумі 10500000,00 грн та не сплатив проценти у сумі 1480841,23 грн, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" утворилася спірна заборгованість. Наявність заборгованості позичальником не заперечується.

Окрім цього, як було зазначено вище, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором 12.11.2021 між банком, позичальником та ОСОБА_2 (поручитель) укладений договір поруки №21-242/ЮК/П1. Цього ж дня між банком, позичальником та ОСОБА_1 укладений договір поруки №21-242/ЮК/П2.

Відповідно до умов договорів поруки поручителі поручилися перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т. ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені у майбутньому між банком та позичальником.

Пунктами 2 договорів поруки сторони погодили, що порукою забезпечуються наступні зобов`язання позичальника, що випливають із кредитного договору: повернути отримані на умовах відновлювальної кредитної лінії кредитні кошти у розмірі 10500000,00 грн у порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки (погашення кредиту згідно додатку №1 до кредитного договору та не пізніше 11.11.2022 (включно), в т. ч. з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17,00% річних, інші проценти, як це передбачено кредитним договором.

У відповідності до п. 4 договорів поруки за виконання зобов`язань за кредитним договором поручителі та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є поручителями перед банком за виконання зобов`язань позичальником за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачі-1, 2 та 3 солідарно відповідають перед позивачем за неналежне виконання умов кредитного договору.

Щодо посилань відповідачів-1 та 3 на неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" своїх зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 внаслідок настання форс-мажорних обставин, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" та ОСОБА_1 вказують на те, що підприємство здійснює господарську діяльність у с. Роздольне Херсонської області, яке перебуває на території, тимчасово окупованій російською федерацією. Факт настання форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України №345/05-4 від 06.06.2023.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Проте, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 218 ГК України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 викладений висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Так, у п. 11.1 кредитного договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони. Такі причини включають стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, повені, бурі, землетруси, або військові дії, блокади, масові заворушення, терористичні акти, страйки, військові дії, громадянське безладдя, неплатоспроможність інших банків, через які здійснюють розрахунки клієнти банку та їх контрагенти, неплатоспроможність банків-кореспондентів банку, заборони або обмеження виконання договірних зобов`язань нормативного або ненормативного характеру з боку Національного банку України, інших органів влади і управління, а також інші обставини, які виникли після підписання цього договору в результаті дій (подій) непередбачуваного характеру, що знаходяться поза волею сторони, але не обмежується ними.

Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно (п. 11.3 договору).

У п. 11.4 договору сторони погодили, що підтвердженням форс-мажору є сертифікат Торгово-промислової палати України.

06.06.2023 Торгово-промислова палата України сертифікатом №3100-23-2690 засвідчила Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання) належним чином виконувати умови договору, передбачені п. 4.6 та п. 4.10, у термін до 11.11.2022, укладеного з Акціонерним товариством "Банк Альянс", які унеможливили його виконання в зазначений строк. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2024, дата закінчення - тривають станом на 06.06.2023. Виникнення вказаних обставин спричинено внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; проведення бойових (воєнних) дій та перебування в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) території Херсонської області, Каланчацький район, Каланчацької сільської ради; захоплення майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне", яке розташоване у с. Роздольне Каланчацької ОТГ Скадовського району Херсонської області, внаслідок чого товариство позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність.

З наведених вище умов кредитного договору вбачається, що сторонами погоджено звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень кредитного договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони.

Поряд з цим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, умовами договору не передбачено відстрочення виконання основного зобов`язання до закінчення дії форс-мажорних обставин, що спростовує доводи відповідачів з приводу відтермінування у часі сплати заборгованості по кредиту та процентах до закінчення дії (скасування) воєнного стану в Україні.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення лише від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань.

Таким чином, доводи відповідачів-1 та 3 щодо неможливості виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" своїх зобов`язань за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин правомірно відхилені місцевим господарським судом.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10500000,00 грн заборгованості по кредиту та 1480841,23 грн заборгованості по процентах.

Отже, доводи відповідача-3 в наведеній частині, викладені ним в апеляційній скарзі, визнаються судом необґрунтованими.

Щодо вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" про визнання укладеною додаткової угоди до договору відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 у редакції, викладеній у прохальній частині зустрічної позовної заяви.

В обґрунтування необхідності укладення додаткової угоди до кредитного договору, відповідач-1 зазначає, що настання для нього та засвідчення форс-мажорних обставин є підставою для відтермінування виконання зобов`язань, передбачених положеннями п. 4.6 та п. 4.10 кредитного договору, на строк закінчення дії форс-мажору.

Водночас, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 181 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється приписами ст. 187 ГК України та ст. ст. 648, 649 ЦК України, згідно з якими спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Отже необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку. Аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 179 та ст. 187 ГК України викладений у постановах від 30.09.2020 у справі №904/4442/19 та 13.01.2021 у справі №922/267/20.

Так, відповідно до п. 6.2.4 кредитного договору кредитор має право у виключних випадках за клопотанням позичальника вирішувати питання про продовження строку (-ів) повернення кредиту, сплати процентів.

При цьому, згідно з п. 7.2.1 договору позичальник має право порушувати перед кредитором питання про перенесення строків платежів за цим договором (строків повернення кредиту, зміни графіку зменшення ліміту кредитування, сплати процентів/комісій) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших труднощів з незалежних від нього причин, пов`язаних з веденням господарської діяльності. Таке звернення повинно бути направлене банку в письмовій формі за 10 (десять) календарних днів до настання строку платежу з наданням документів, що об`єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості.

У відповідності до п. 7.2.3 договору позичальник має право вносити пропозиції щодо зміни умов цього договору.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, внесення відповідних змін до кредитного договору є можливим лише за згодою сторін, оскільки відповідним законом внесення цих змін не передбачено.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань, а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Отже, з наведеного вище п. 11.1 договору вбачається, що сторони погодили у разі настання-форс мажорних обставин звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань, при цьому умовами договору не передбачено право однієї зі сторін, яка зазнала впливу форс-мажорних обставин, ініціювати внесення змін до договору щодо продовження строку виконання зобов`язання.

Суд констатує, що сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору, запропонованих позичальником, і укладення додаткової угоди у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" не є обов`язковим для сторін в силу закону.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне" про визнання укладеною додаткової угоди до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №21-242/ЮК від 12.11.2021 у редакції, викладеній у прохальній частині зустрічного позову.

Отже, протилежні доводи скаржника, викладені ним у поданій апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються.

Щодо інших аргументів Полкова В.С., викладених в апеляційній скарзі.

Так, ОСОБА_1 , посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України вважає, що вимоги до нього повинні були розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки він не являється фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до положень п. п. 1 та 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;

- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №910/9362/19 викладений правовий висновок з приводу того, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18 та 19.03.2019 у справі №904/2526/18.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що положення п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Тобто, якщо спір виникає щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання і сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, то така справа належить до юрисдикції господарського суду.

Тому у разі, якщо спір виникає між двома юридичними особами (зокрема, кредитором і позичальником) в тому числі і щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання (зокрема, договір поруки) і сторонами забезпечення зобов`язання є юридична особа і фізична особа без статусу підприємця, то це не зумовлює автоматичне віднесення такого спору до цивільної юрисдикції, оскільки для визначення юрисдикції застосовуються інші правила, які передбачені у п. п. 1 та 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

У пункті 5.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №922/510/19 також вказано, що під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб`єктного складу правовідносин.

Отже правило, зазначене у п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розповсюджується на сторін основного зобов`язання, якими у даній справі є Акціонерне товариство "Банк Альянс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Роздольне". Включення до позову вимог щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, навіть якщо стороною такого зобов`язання є фізична особа, не змінює характеру господарських правовідносин. Таким чином, у справах господарської юрисдикції про звернення стягнення за кредитними договорами за визначених вище обставин фізична особа може бути відповідачем як сторона забезпечувального договору (договору поруки). Враховуючи вищенаведене, оскільки ОСОБА_1 є одним з поручителів перед банком за виконання основного зобов`язання позичальником за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 солідарно відповідає перед Акціонерним товариством "Банк Альянс" за неналежне виконання умов кредитного договору (основного зобов`язання), відповідно, дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Отже враховуючи вищенаведене, аргументи ОСОБА_1 з приводу порушення судом першої інстанції положень п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, скаржник також вважає, що суд першої інстанції повинен був повернутися до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у даній справі до розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи №761/41330/23.

Колегія суддів вказує на те, що ГПК України чітко врегульовано, на якому саме етапі розгляду справи суд може зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Водночас, імперативні приписи ч. 3 ст. 195 ГПК України вказують, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього кодексу.

Таким чином, суд не вправі зупинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України якщо таке клопотання було заявлене після закриття підготовчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зроблений висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 02.10.2019 у справі №916/2421/18 Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На переконання Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

З вищенаведених висновків Верховного Суду можна дійти висновку, що суд першої інстанції може повернутися до стадії підготовчого провадження лише якщо не вирішене важливе питання існувало на момент підготовчого провадження, але не було враховане або замовчуване.

Проте, у даній справі підстава для зупинення провадження не існувала станом на час проведення судом підготовчого провадження. Клопотання про зупинення провадження було подане лише 11.12.2023 під час розгляду даної справи по суті, тобто в день прийняття рішення у справі.

Таким чином, у період з 24.04.2023 по 16.10.2023 у ОСОБА_1 було майже 7 місяців для того щоб звернутися за захистом своїх прав до Шевченківського районного суду міста Києва, однак він звернувся до суду лише після закриття підготовчого провадження у даній справі.

Колегія суддів вказує на те, що судовий розгляд на стадії підготовчого засідання безпосередньо пов`язаний з діяльністю суду по встановленню складу учасників судового процесу (ст. 177 ГПК України), встановленню можливості визнання позову відповідачем у підготовчому засіданні (ч. 3 ст. 185 ГПК України), примиренню сторін (ст. 196 ГПК України). Така діяльність можлива виключно у випадку достеменного встановлення суб`єктного складу відносин (спору). Вказаному обов`язку суду кореспондується, зокрема, обов`язок учасників справи не зловживати своїми правами (ст. 43 ГПК України), обов`язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (ст. 42 ГПК України).

Відтак, твердження ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України за вищевказаних обставин є безпідставними.

Щодо ж до посилань ОСОБА_1 на судову практику, яка, на його переконання, підтверджує позицію щодо необхідності повернення судом першої інстанції до підготовчого провадження, слід зазначити, що проаналізувавши судові рішення, висновки у яких, на думку скаржника, не були враховані судом першої інстанції під час розгляду справи, такі висновки не є релевантними до обставин цієї справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20 розглядалося питання повернення до стадії підготовчого провадження з метою зміни предмету позову, а не зупинення провадження у справі.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 розглядалося питання повернення в підготовче засідання з метою розгляду заяви про залишення позову без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №916/2421/18 розглядалося питання повернення в підготовче засідання з метою заміни неналежного відповідача у справі.

З урахуванням наведеного, аргументи скаржника в наведеній частині спростовуються встановленими обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/1779/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Поряд з цим, судом враховано, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/1779/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/1779/23.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 01.03.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко