Рішення

від 19.02.2024 по справі 915/1440/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Справа № 915/1440/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) Грумінська Д.О.,

від відповідача (представник відповідача) Татарінов В.П.

від 3-х осіб (представники 3-х осіб) в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Миколаївської міської ради, 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20, електронна адреса: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РОШ-ЛЕНД, 54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд.51/2

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ, 54025, м.Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 4-Д, кв.32

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ, 54029, м.Миколаїв, вул. Петрової Галини, буд.5, кВ.32

Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕЙТЕР, 54010, м.Миколаїв, пр.Центральний, 6-Б, кв.50

про: зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №3617/02.02.01-22/02.06/14/23 від 11.09.2023 (вх..№12176/23 від 18.09.2023) в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю РОШ-ЛЕНД, усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою площею 21 кв.м., кадастровий номер 4810137200:09:049:0001, шляхом знесення об`єкту нерухомого майна нежитлове приміщення, магазин з навісом по просп.Центральному, 75/12, м.Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101).

В обґрунтування позовних вимог Миколаївська міська рада посилається на те, що Миколаївська міська рада є органом місцевого самоврядування, представляє інтереси територіальної громади м. Миколаєва, у тому числі при реалізації останньою права власності на землі комунальної власності. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.06.2021 № 259722730 Територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:09:049:0001 загального площею 0,0021 га по просп. Леніна поблизу будинку № 75, м. Миколаїв. У зв`язку з тим, що: - земельна ділянка не була забудована до зведення на ній нежитлового приміщення, магазину з навісом за адресою: просп. Центральний, 75/12, м. Миколаїв; - територіальна громада міста Миколаєва в особі міської ради не приймала жодних рішень щодо надання права на забудову вказаної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна; - між Миколаївською міською радою та ТОВ РОШ-ЛЕНД відсутні будь-які договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки за вказаною вище адресою; - самочинне будівництво нежитлового приміщення, магазину з навісом на земельній ділянці за адресою: просп.Центральний, 75/12, м. Миколаїв та оформлення права власності на такий об`єкт, порушує інтереси територіальної громади м. Миколаєва, та позбавляє її права вільно володіти, розпоряджатись та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Вказує, що оскільки об`єкт нежитлового приміщення, магазин з навісом по просп.Центральному, 75/12 м.Миколаєва, є самочинним будівництвом в розумінні ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на яке не виникає згідно вимог ч.2 вказаної статті Кодексу, за відсутності будь-яких прав на користування земельною ділянкою, ТОВ фірма «СТІВ» не набуло право власності на визначених законом підставах, як того вимагає ст.328 ЦК України, а отже не мало права розпоряджатись об`єктом в тому числі відчужувати його у власність ТОВ «КРЕЙТЕР», ПП «ТЕХБУДІНВЕСТ», а у подальшому ТОВ «РОШ-ЛЕНД».

Разом з позовною заявою позивачем подана до суду заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на нерухоме майно нежитлове приміщення, магазин з навісом

загальною площею 21 кв.м., який знаходиться за адресою: проспект Центральний, буд.75/12, м.Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101).

-заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим

особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна нежитлове приміщення, магазин з навісом загальною площею 21 кв.м., який знаходиться за адресою: проспект Центральний, буд.75/12, м.Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101).

-заборони Товариству з обмеженою відповідальністю РОШ-ЛЕНД укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна нежитлове приміщення, магазин з навісом загальною площею 21 кв.м., який знаходиться за адресою: проспект Центральний, буд.75/12, м.Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101).

Ухвалою суду від 20.09.2023 заяву №3618/02.02.01-22/22.06/14/23 від 11.09.2023 (вх.№12223 від 18.09.2023) Миколаївської міської ради про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на нерухоме майно нежитлове приміщення, магазин з навісом загальною площею 21 кв.м., який знаходиться за адресою: проспект Центральний, буд.75/12, м.Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101); - заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна нежитлове приміщення, магазин з навісом загальною площею 21 кв.м., який знаходиться за адресою: проспект Центральний, буд.75/12, м.Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101); - заборони Товариству з обмеженою відповідальністю РОШ-ЛЕНД укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна нежитлове приміщення, магазин з навісом загальною площею 21 кв.м., який знаходиться за адресою: проспект Центральний, буд.75/12, м.Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2023 позовну заяву №3617/02.02.01-22/02.06/14/23 від 11.09.2023 Миколаївської міської ради залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.09.2023 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.11.2023. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ, Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕЙТЕР.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву (вх.№13843/23 від 19.10.2023) в якій проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що ТОВ «РОШ-ЛЕНД» набуло право власності на спірний торгівельний комплекс загальною площею 20,1 кв.м., за адресою: проспект Центральний, 75/12, м. Миколаїв, відповідно до актів 1365, 1366 від 07.09.2021. Фактично у вересні 2021 році ТОВ «РОШ-ЛЕНД» стало власником магазину загальною площею 20,1 кв.м., за адресою: проспект Центральний, 75/12, м.Миколаїв за цивільно-правовим правочином, та не є забудовниками вказаного вище приміщення, а набуло його на правових підставах. Вказує, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво. ТОВ «РОШ-ЛЕНД» не погоджується з позицією Миколаївської міської ради в частині позовних вимог про його зобов`язання усунути перешкоди в користуванні землею шляхом знесення споруд, оскільки воно не здійснювала забудови спірного об`єкту, на відміну від ТОВ фірма «СТІВ» та не може бути відповідачем по справі і звернення до суду з такою позовною вимогою є передчасним. Вказує, що ТОВ «РОШ-ЛЕНД», як добросовісний набувач прав на об`єкт по проспекту Центральному, 75/12, м. Миколаїв, не може нести передбачену ст. 376 ЦК України відповідальність за самочинне зведення цього об`єкту. Зазначає, що намагання позивача захистити своє право на земельну ділянку шляхом знищення об`єкта нерухомого майна належного відповідачу, не може вважатися способом захисту порушеного права який відповідає приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції та загальним засадам цивільного законодавства (добросовісності та розумності) (а.с.119-125).

Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало пояснення (вх.№14095/23) в яких зазначає, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 12.01.2017 ТОВ Фірма «СТІВ» продало, а Приватне підприємство «ТЕХБУДІНВЕСТ» придбало, 67/100 часток нежитлового приміщення магазину з навісом, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Центральний, будинок №75/12. У подальшому, на підставі договору дарування від 30.11.2018 ТОВ «КРЕЙТЕР» передало у власність ПП «ТЕХБУДІНВЕСТ» 33/100 часток нежитлового приміщення магазину з навісом, що знаходиться за адресою; м.Миколаїв, проспект Центральний, будинок №75/12. Так, з 30.11.2018 ПП «ТЕХБУДІНВЕСТ» стало власником всього об`єкту (магазину з навісом), що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Центральний, будинок №75/12. Зазначає, що питання усунення перешкод Миколаївській міській раді з боку ПП «Техбудінвест» у користуванні земельною ділянкою під магазином по пр. Центральному, 75/12 в м. Миколаєві було предметом спору в судовій справі №915/1320/21. Відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2022 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 в задоволені позову у справі № 915/1320/21 відмовлено повністю. В ході розгляду справи №915/1320/21 судами встановлено, що ПП «ТЕХБУДІНВЕСТ» є добросовісним набувачем спірного об`єкту нерухомого майна. Суд апеляційної інстанції в постанові від 06.12.2022 посилаючись на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 15.02.2022 у справі №712/9407/20, виснував, що ПП «ТЕХБУДІНВЕСТ» як добросовісний набувач нерухомого майна, який не здійснював (здійснює) будівництво цього об`єкту, а набув права на нього за цивільно-правовими угодами, не може нести відповідальність за самочинне будівництво такого об`єкту, навіть за наявності підстав вважати такий об`єкт самочинно зведеним. Вказує, що у справі №915/1320/21 суд звернув увагу на непропорційність втручання позивача у право на мирне володіння майном в розрізі гарантій наданих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (а.с.126-161).

Ухвалою суду від 02.11.2023, яку занесено до протоколу судового засідання підготовче засідання відкладено на 15.11.2023.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення на відповідь на відзив(а.с189-194) в яких зазначає, що позивач жодним чином не заперечив надані докази щодо правомірності здійснення будівельних робіт ТОВ Фірма «СТІВ». Вказує, що з наявних у справі доказів вбачається, що зведення спірного об`єкта нерухомого майна здійснено на земельній ділянці, яка була надана для цієї мети і договір оренди не містив заборони щодо зведення будівель, споруд та реєстрації на них права власності. Зазначає, що будівництво виконано за наявності документа, який надає право на виконання будівельних робіт, а завершення будівництва підтверджено декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності зареєстрована 26.12.2016 за №МК142163612894. Вказує, що Миколаївська міська рада, відповідно до діючої редакції ст.120 Земельного кодексу України не може, а зобов`язана надати ТОВ «РОШ-Ленд» земельну ділянку для обслуговування нежитлового приміщення, магазин з навісом, загальною площею 20,1 кв.м., адреса: м.Миколаїв, пр.Центральний, 75/12 (а.с.189-194).

В підготовчому засіданні 15.11.2023 представник позивача зазначила, що нею через систему «Електронний суд» була направлена відповідь на відзив по даній справі. Під час підготовчого засідання, судом з`ясовано, що відповідь на відзив подано через систему «Електронний суд» в іншу справ, в справу №915/1440/23 відповідь на відзив позивачем направлена не була. У зв`язку з викладеним, суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 28.11.2023.

Позивач через систему «Електронний суд» надав заяву про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив. В обґрунтування вказує, що 02.11.2023 позивачем було помилково в електронному суді ЕСІТС прикріплено до справи №915/1140/23 відповідь на відзив на позовну заяву по справі №915/1440/23. Вказує, що позивачем повторно направлено відповідь на відзив на позовну заяву по справі №915/1440/23 разом з додатками. Позивачем разом із заявою про поновлення процесуального строку надана відповідь на відзив (вх.15189/23 від 15.11.2023) в якій зазначає, що: - земельна ділянка не була забудована до зведення на ній нежитлового приміщення, магазину з навісом за адресою: пр.Центральний, 75/12, м.Миколаїв; - територіальна громада міста Миколаїв в особі міської ради не приймала жодних рішень щодо надання права на забудову вказаної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна; - між Миколаївською міською радою та ТОВ «РОШ-ЛЕНД» відсутні будь-які договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки за вказаною вище адресою: - самочинне будівництво нежитлового приміщення, магазину з навісом на земельній ділянці за адресою: пр.Центральний 75/12 м.Миколаїв та оформлення права власності на такий об`єкт, порушує інтереси територіальної громади м.Миколаєва, та позбавляє її права вільно володіти, розпоряджатися та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради у відповідності до положень ст.391 Цивільного кодексу України є звернення позивачем, як власником спірної земельної ділянки, до суду з негаторним позовом про зобов`язання ТОВ «РОШ-ЛЕНД» усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою, оскільки у ТОВ «РОШ-ЛЕНД» відсутні правові підстави утримувати та користуватись земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованих об`єктів (а.с.202-216 т.1).

Ухвалою суду від 16.11.2023 у задоволенні заяви (вх.№15188/23 від 15.11.2023) Миколаївської міської ради про поновлення процесуального строку для надання відповіді на відзив відмовлено та за ініціативою суду продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив до 15.11.2023.

Ухвалою суду від 28.11.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу відведеного для проведення судового засідання по даній справі, у Миколаївській області та місті Миколаїв була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу Тривога. Миколаївська область, Тривога. м. Миколаїв), судове засідання 14.12.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 14.12.2023 судове засідання призначено на 25.01.2024.

У судовому засіданні 25.01.2024 було оголошено перерву до 08.02.2024 та у судовому засіданні 08.02.2024 було оголошено перерву до 19.02.2024.

Треті особи - Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма СТІВ, Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕЙТЕР в судове засідання 19.02.2024 не з`явились, причини неявки не повідомили, поштові відправлення з ухвалою суду від 08.02.2024, направлені на адресу третіх осіб - Приватного підприємства ТЕХБУДІНВЕСТ, Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕЙТЕР за їх місцезнаходженням. Надіслані третім особам поштові відправлення від 08.02.2024 повернулись до суду з зазначенням причин невручення адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

У судовому засіданні 19.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14.09.2004 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ (орендар) було укладено договір оренди землі №2676 (далі Договір) (а.с.31-34 т.1), у відповідності до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.07.2004 року за № 22/8 надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ приймає в оренду земельну ділянку для встановлення та обслуговування зупиночного комплексу у складі торговельного кіоску та критого майданчика для очікування громадського транспорту по пр.Леніна, поблизу будинку №75 /Центральний район/ (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21 м2, у тому числі 4 м2 під споруду, 17 м2 під критий майданчик для очікування громадського транспорту, без права передачі її в суборенду.

У відповідності до п.2.2 Договору, земельна ділянка вільна від забудови. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, договір діє протягом 5 (п`яти) років з дати прийняття рішення. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі оренда повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для встановлення та обслуговування зупиночного комплексу у складі торговельного кіоску та критого майданчика для очікування громадського транспорту. Цільове призначення земельної ділянки 4 кв.м. землі комерційного призначення, 17 кв.м. землі громадського призначення (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п.12.8 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Вказаний договір оренди зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17.09.2004 року за №2676.

У подальшому, 04.06.2009 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ (орендар) укладено договір оренди землі №6627 (далі Договір №6627) (а.с.21-24 т.1), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28.04.2009 року № 34/38 продовжила Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 20.07.2004 року №22/8, для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу у складі торговельного кіоску та критого майданчика для очікування громадського транспорту по пр. Леніна, поблизу будинку №75 без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Центральний район/ (п.1.1 Договору №6627).

Згідно п.2.1 Договору №6627, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21 кв.м, у тому числі 4 кв.м. для обслуговування торговельного кіоску, 17 кв.м. для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту, без права передачі її в суборенду

У відповідності до п.2.2 Договору, на земельній ділянці знаходиться зупиночний комплекс, що належить ТОВ Фірма «СТІВ». Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів (п.2.3 Договору №6627).

Відповідно до п.3.1 Договору №6627, договір діє протягом 5 (п`яти) років з 20.07.09. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі оренда повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для поновлення договору буде відповідне рішення орендодавця.

Пунктом 5.1 Договору №6627 визначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки (1.13.4 УКЦВЗ) землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення (п.5.2 Договору №6627).

Відповідно до п.7.1 Договору №6627 у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду

Відповідно до п.12.8 Договору, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

27.06.2014 року між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ», укладено договір про зміни №153-14 до договору оренди землі №6627 від 04.06.2009 року, яким на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2014 року №39/56, в договір №6627 внесено зміни, а саме, зокрема: п.1.1 договору доповнено наступним: "1.1. Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.04.2014 року №39/56 продовжує Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ, м. Миколаїв оренду земельної ділянки (кадастровий №4810137200:09:049:0001) для обслуговування тимчасово розміщеного зупиночного комплексу у складі торговельного кіоску та критого майданчика для очікування громадського транспорту по пр. Леніна, поблизу будинку №75 /Центральний район/; п. 3.1 договору доповнено наступним: "Договір діє до 20.01.2015 року" (а.с.28-29 т.1).

В подальшому, 30.12.2014 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ (орендар) укладено договір про зміни №347-14 до договору оренди землі №6627 від 04.06.2009 року, яким на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.11.2014 року за №44/43 в договір №6627 внесено зміни, а саме, зокрема: п. 1.1. договору доповнено наступним: "1.1. Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.11.2014 року за №44/43 продовжила Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ оренду земельної ділянки (кадастровий №4810137200:09:049:0001) для обслуговування тимчасово розміщеного зупиночного комплексу у складі торговельного кіоску та критого майданчика для очікування громадського транспорту по пр.Леніна, поблизу будинку №75 /Центральний район/; п. 3.1 договору доповнено наступним: "Договір діє до 20.01.2018 року. Орендар який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за 6 місяців до спливу строку договору оренди землі" (а.с.30 т.1).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №25968662 від 03.06.2021 року за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ, 30.12.2016 року було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення магазину з навісом за адресою: просп. Центральний, 75/12, м.Миколаїв. Підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер: 137, виданий 01.10.2015, року видавник: ВКПП Делен; декларація про готовність до експлуатації об`єкта, серія та номер: МК 142163612894, видана 26.12.2016 року, видавник: Управління ДАБІ в Миколаївській області (а.с.14-17 т.1).

Як встановлено судом, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р. у справі №814/1475/17 позов ТОВ фірма «Стів» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 10.01.2017 року №2. Визнано неправомірним та скасовано наказ Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 10.01.2017 року №1 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт» «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин з навісом за адресою: пр. Центральний, 75/12, м. Миколаїв», зареєстровано Управління ДАБІ у Миколаївській області 04.11.2016 року №МК 082163091887. Визнано неправомірним та скасовано наказ Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 10.01.2017 року № 2 «Про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта» «Реконструкція нежитлових приміщень під магазин з навісом за адресою: пр. Центральний, 75/12, м. Миколаїв», зареєстровано Управління ДАБІ у Миколаївській області 26.12.2016 року № МК 142163612894.

Так, постановою Південнозахідного апеляційного Господарського суду від 16.10.2019 у справі №915/572/17, яка набрала законної сили, встановлено, що будівництво нежитлової споруди на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, проспект Центральний, будинок № 75/12 здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ, м. Миколаїв самочинно, а тому, останній не набув у законний спосіб право власності на вказаний об`єкт нерухомості, а також те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності та її власником є Миколаївська міська рада.

У подальшому, 20.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ (продавець) та Приватним підприємством ТЕХБУДІНВЕСТ (покупець) укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до п.1.1 якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає нерухоме майно та сплачує за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п.1.2 Договору купівлі продажу, майно, що відчужується за даним договором, є: 67/100 часток нежитлового приміщення магазину з навісом, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.75/12. За згодою сторін у власність та реальне користування покупця переходить: приміщення магазину літ.Б з навісом, загальною площею 13,4 кв.м., що складає 67/100 часток нежитлових приміщень. Нерухоме майно в цілому має такі характеристики: магазин літ.А загальна площа 6,7 кв.м., магазин літ. Б загальна площа 13,4 кв.м., навіс літ.С, загальна площа по приміщенням (Літ. А-1, Б-1) 20,1 кв.м.

Вказаний договір посвідчений Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., номер у реєстрі 51 (а.с.35-38 т.1).

Також, 20.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕЙТЕР (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, згідно п.1.1 якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає нерухоме майно та сплачує за нього обговорену грошову суму.

Згідно п.1.2 вказаного Договору, майно, що відчужується за даним договором, є: 33/100 часток нежитлового приміщення магазину з навісом, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.75/12. За згодою сторін у власність та реальне користування покупця переходить: приміщення магазину літ.Б з навісом, загальною площею 6,7 кв.м., що складає 33/100 часток нежитлових приміщень. Нерухоме майно в цілому має такі характеристики: магазин літ.А загальна площа 6,7 кв.м., магазин літ. Б загальна площа 13,4 кв.м., навіс літ.С, загальна площа по приміщенням (Літ. А-1, Б-1) 20,1 кв.м.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., номер у реєстрі 52 (а.с.44-47 т.1).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №25968662 від 03.06.2021 року, право власності на нежитлове приміщення магазину з навісом, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Центральний, буд.75/12 було зареєстровано за Приватним підприємством "Техбудінвест" та ТОВ "Крейтер" у вищезазначених частках 20.01.2017 (а.с.14-17 т.1).

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕЙТЕР, Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, про розірвання договору оренди землі від 04.06.2009 року №6627, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма СТІВ, зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 040900100521.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.06.2017 у справі №915/358/17 відмовлено у задоволенні позову Миколаївської міської ради до ТОВ Фірми "СТІВ" про розірвання договору оренди землі від 04.06.2009 № 6627.

У вказаному рішенні суд зазначив, що між ТОВ Фірма "СТІВ" та ПП "Техбудінвест", ТОВ "Крейтер" 12.01.2017 укладено договори купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 20,1 м2, яке розташоване за адресою: м.Миколаїв, пр-т Центральний, 75/12; договори пройшли державну реєстрацію. Таким чином право оренди земельної ділянки загальною площею 0,021га, кадастровий номер 4810137200:09:049:0001 у колишнього власника ТОВ Фірма "СТІВ" припинилося, а у нових власників ТОВ "Крейтер" та ПП "Техбудінвест" ще не виникло. Отже право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04.06.2009 № 6627 автоматично припинилось для відповідача з державної реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, а тому вимога позивача про розірвання спірного договору задоволенню не підлягає.

Рішення суду у справі №915/358/17 учасниками справи не оскаржувалось.

У подальшому, на підставі договору дарування часток нежитлового приміщення магазину з навісом за №1312 від 30.11.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г., Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ набуло право власності на 33/100 часток нежитлового приміщення магазину з навісом, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, проспект Центральний, будинок № 75/12 (а.с.48-51 т.1).

Суд зазначає, що питання усунення перешкод Миколаївській міській раді з боку ПП ТЕХБУДІНВЕСТ у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0021 га (кадастровий номер 4810137200:09:049:0001) шляхом знесення (демонтажу) нежитлового приміщення загальною площею 20,1 кв.м., з яких магазин літ. А загальною площею 6,7 кв.м., магазин літ. Б загальною площею 13,4 кв.м., навіс літ. С по просп. Центральному, 75/12, м. Миколаїв, Миколаївська область, було предметом спору у судовій справі №915/1320/21.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2022 року у справі №915/1320/21 позовні вимоги Миколаївської міської ради, м.Миколаїв задоволено частково. Зобов`язано Приватне підприємство ТЕХБУДІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 35177262, усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0021 га (кадастровий номер 4810137200:09:049:0001)шляхом знесення (демонтажу) нежитлового приміщення загальною площею 20,1 кв.м., з яких магазин літ. А загальною площею 6,7 кв.м., магазин літ. Б загальною площею 13,4 кв.м., навіс літ. С по просп. Центральному, 75/12, м. Миколаїв, Миколаївська область.

Постановою Південно-західного апеляційного Господарського суду від 06.12.2022, рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2022 року у справі №915/1320/21 скасовано частково. Відмовлено Миколаївській міській раді, м. Миколаїв у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Приватного підприємства ТЕХБУДІНВЕСТ усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0021 га (кадастровий номер 4810137200:09:049:0001) шляхом знесення (демонтажу) нежитлового приміщення загальною площею 20,1 кв.м., з яких магазин літ. А загальною площею 6,7 кв.м., магазин літ. Б загальною площею 13,4 кв.м., навіс літ. С по просп. Центральному, 75/12, м. Миколаїв, Миколаївська область.

У вказаній постанові, апеляційною інстанцією встановлено, що «…позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а оскільки відповідач - 1 по справі не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а став власником нежитлового приміщення за цивільно-правовими угодами, право власності якого було зареєстровано в установленому законом порядку, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з позицією Господарського суду Миколаївської області щодо обґрунтованості вимог Миколаївської міської ради, м.Миколаїв в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства Техбудінвест, м.Миколаїв усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення нежитлового приміщення, оскільки відповідач 1 не здійснював забудови спірного об`єкту, на відміну від Товариства з обмеженою відповідальністю Стів, м. Миколаїв, та не може бути в даному випадку, саме під час вирішення цієї позовної вимоги, відповідачем по справі і звернення до суду з такою позовною вимогою є передчасним».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №341943971 від 08.08.2023, за Товариством з обмеженою відповідністю «РОШ ЛЕНД» на підставі акта приймання передачі нерухомого майна, серія та номер: 1365, 1366 виданий 07.09.2021 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (за сукупністю часток 33/100 + 67/100): нежитлове приміщення, магазин з навісом по пр.Центральному 75/12, м.Миколаїв, загальною площею 20,1 кв.м., опис: магазин літ.А загальною площе. 6,7 кв.м., магазин літ.Б загальною площею 13,4 кв.м., навіс літ.С (реєстраційний номер нерухомого майна 1144087648101) (а.с.42-43 т.1).

За твердженням позивача, об`єкт нежитлового приміщення, магазин з навісом по пр.Центральному 75/12 в м.Миколаєві є самочинним будівництвом, право власності на яке не виникає згідно вимог ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України, будь-яких прав на користування земельною ділянкою комунальної власності ТОВ «РОШ-ЛЕНД» немає, міська рада не приймала жодних рішень щодо надання права на забудову земельної ділянки по пр.Центральному, 75/12 м.Миколаїв об`єктами нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача як власника земельної ділянки внаслідок легалізації самочинного будівництва шляхом безпідставної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У відповідності до ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб?єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб?єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв?язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об?єктивного і прямо не опосередкований у суб?єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб?єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом,

У відповідності до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об?єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють, у тому числі, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб?єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 ст.96 Земельного кодексу України, визначено, що землекористувачі зобов?язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 Земельного кодексу України).

Зі змісту ст.376 Цивільного кодексу України вбачається, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, маймо підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Приписами ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Вищевказані норми кореспондуються з приписами ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Зокрема, відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю РОШ-ЛЕНД набуло право власності на об`єкт нерухомого майна (за сукупністю часток 33/100 + 67/100): нежитлове приміщення, магазин з навісом по пр.Центральному 75/12, м.Миколаїв, загальною площею 20,1 кв.м., опис: магазин літ.А загальною площе. 6,7 кв.м., магазин літ.Б загальною площею 13,4 кв.м., навіс літ.С (реєстраційний номер нерухомого майна 1144087648101) на підставі акта приймання передачі нерухомого майна, серія та номер: 1365, 1366 виданий 07.09.2021, тобто за цивільним правочином, а не в результаті здійснення самочинного будівництва.

Миколаївською міською радою у даній справі заявлено, вимогу про зобов`язання відповідача усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4810137200:09:049:0001, шляхом знесення об`єкту нерухомого майна нежитлове приміщення, магазин з навісом по просп.Центральному, 75/12, м.Миколаїв (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1144087648101).

В той же час, виходячи з положень ст. 376 Цивільного Кодексу України, позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво.

Товариство з обмеженою відповідальністю РОШ-ЛЕНД не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стало власником нежитлового приміщення на підставі правочину, право власності якого було зареєстровано в установленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги позивача до ТОВ РОШ-ЛЕНД про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту нерухомого майна задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не здійснював будівництво спірного об?єкта нерухомого майна, на відміну від ТОВ фірма СТІВ, що не спростовано позивачем, та не може бути в даному випадку, саме під час вирішення цих позовних вимог, відповідачем по справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 712/9407/20.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 9, ч.10 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позову, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 20.09.2023.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 145,195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 у справі №915/1440/23.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повне рішення складено 04.03.2024 (у зв`язку з перебуванням судді у відпустці).

Суддя Н.О. Семенчук