Постанова

від 27.02.2024 по справі 128/3029/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/3029/19

Провадження № 22-ц/801/396/2024

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Стадника І.М., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

розглянув увідкритому судовомузасіданні взалі суду№ 2апеляційні скаргипершого заступникакерівникаВінницькоїобласної прокуратури Василя Гайворона

та відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шлапак Володимир Сергійович,

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року в цивільній справі № 128/3029/19 за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути власнику земельну ділянку,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2019 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути власнику земельну ділянку.

Свої вимоги мотивував тим, що в ході перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства, державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Вінницької області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 22.01.2019 № 79-ДК, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211 - із земель транспорту комунальної власності, площею 0,108 га, цільове призначення - для автотехобслуговування, розташована по АДРЕСА_1 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, огороджена кам`яним парканом на фундаменті та використовується відповідачем ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку. При перевірці на ділянці виявлено самовільно збудовані капітальні споруди - одноповерховий житловий будинок та об`єкт незавершеного будівництва - двоповерхова споруда.

Прокурор вказує, що дана земельна ділянка площею 0,108 га використовується відповідачем за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України.

Зазначає, що за фактом виявленого порушення відносно відповідача ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП, виданий припис на усунення порушення вимог земельного законодавства та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн і відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 25.07.2007 за № 963 (зі змінами), розраховано розмір заподіяної шкоди відповідачем, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 3 083,57 грн.

Також прокурор вказує, що за інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (час та дата запиту 05.07.2018 , замовник ОСОБА_2 ) земельна ділянка площею 0,108 га, кадастровий номер 0520655900:02:004:0211, цільове призначення - автотехобслуговування, розташована по АДРЕСА_1 . Суб`єкт власності на земельну ділянку Стрижавська селищна рада, код ЄДРПОУ 4330007, дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 09.09.2013, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 2460763, орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) - реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції Вінницької області. Згідно даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211 є комунальною власністю, яка самовільно використовується ОСОБА_1 .

Крім того, зауважує, що за інформацією Стрижавської селищної ради від 11.12.2018 №2163 встановлено, що на виїзному засіданні постійної комісії Стрижавської селищної ради з питань раціонального використання земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища та агропромислового комплексу встановлено, що на вказаній земельній ділянці здійснюється будівництво ОСОБА_1 , а саме збудовано 2 будівлі: 1 - житловий будинок і ще 1 - недобудовано; паркан викладений із каміння, висотою орієнтовно 2 м, ширина 0,40 м, з тильної сторони земельної ділянки збудовано фундамент для паркану. При чому рішеннями Стрижавської селищної ради 60 сесії 06 скликання від 09.10.2014 за №42 та 70 сесії 06 скликання від 14.05.2015 за №40, відповідачу ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,108 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Отже, рішення про надання дозволу на забудову земельної ділянки комунальної власності Стрижавської селищної ради кадастровий номер 0520655900:02:004:0211, цільове призначення: 1.11.1 Автотехобслуговування, площа 0,108 га по АДРЕСА_1 не приймалось, однак незважаючи на ці обставини відповідачем ОСОБА_1 здійснюється забудова вказаної земельної ділянки.

Окрім того, звертає увагу, що згідно інформації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області наданій на звернення Стрижавської селищної ради встановлено, що за попередніми перевірками у 2015 році інспекцією було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 самочинно, без необхідної дозвільної документації виконувала будівельні роботи з будівництва житлового будинку розміром 9.0x9.0 м та господарської будівлі розміром 9.0x13.0 м на земельній ділянці, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». У зв`язку з чим Департаментом інспекції відповідачу наданий припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою приведення об`єкта у відповідність до вимог містобудівного законодавства (оформити дозвільну документацію). При перевірці виконання вимог зазначеного припису встановлено, що продовження будівельних робіт відповідачем ОСОБА_1 виконується на підставі отриманого повідомлення про початок виконання будівельних робіт із будівництва дачного будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, зареєстрованого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 20.09.2016 за № ВН 062162640932. Відповідно до інформації відділу містобудування та архітектури встановлено, що підставою надання дозволу на будівництво дачного будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 на території Стрижавської селищної ради ОСОБА_1 була Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, засвідчена Стрижавською селищною радою.

Вивченням змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі якої видано дозвіл на будівельні роботи ОСОБА_1 встановлено, що підставою виникнення права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,108 га є «наказ, серія та номер: 2-3796/15-16ст., виданий 22.04.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області…». Разом з тим, згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 22.04.2016 було видано наказ № 2-3796/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», відповідно до якого було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Писарівської сільської ради Вінницького району площею 2,00 га із кадастровим номером 0520685200:01:001:0183, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). Отже наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області стосується іншої земельної ділянки, яка має іншу площу, інше цільове призначення, інше розташування і надавалася вона іншим громадянам.

Оскільки будівлі збудовано відповідачем на земельній ділянці, що не їй була відведена у встановленому законом порядку для цієї мети, тобто є самочинними, тому прокурор вважає, що в силу ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності у ОСОБА_1 або у інших осіб на даний об`єкт не виникло.

З урахуванням викладеного, просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повернути Стрижавській селищній раді Вінницького району земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211, цільове призначення: 1.11.1 Автотехобслуговування, площею 0,108 га по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від забудов; стягнути з відповідача на користь прокуратури Вінницької області понесені судові витрати в розмірі 7 695,14 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди власнику Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області в користуванні земельною ділянкою площею - 0,108 га, з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211, з цільовим призначенням: 1.11.1 Автотехобслуговування, розташованої по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинне будівництво: одноповерховий житловий будинок, двоповерховий будинок незакінченого будівництвом та паркан із бутового каменю, побудоване на земельній ділянці площею - 0,108 га , з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211, з цільовим призначенням: 1.11.1 Автотехобслуговування, розташованої по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури у рахунок повернення сплаченого по справі судового збору в сумі 1 921,00 грн.

У повернені решти частини сплаченого судового збору в розмірі 5 774 грн 14 коп. - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211 з порушенням норм ЗК України і самочинне будівництво на ній одноповерхового житлового будинку, двоповерхового будинку незакінченого будівництвом та паркану із бутового каменю, потрібно розглядати як порушення права власності територіальної громади в особі Стрижавської селищній раді Вінницького району Вінницької області, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, тобто як негаторний позов. За таких умов, з метою забезпечення відсутності необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту в подальшому, суд у цій справі визнав за необхідне здійснити модифікацію позовної вимоги прокурора та привести її у відповідність до ефективного способу захисту, задовольнивши позов, яким усунути перешкоди власнику Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області в користуванні земельною ділянкою площею - 0,108 га, з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211, з цільовим призначенням: 1.11.1 Автотехобслуговування, розташованої по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок вищезазначене самочинне будівництво. До того ж судом при ухвалені цього рішення прийнято до уваги, що відповідач має зареєстроване у встановленому законом порядку інше місце проживання, отже, таке рішення не позбавляє її конституційного права на житло. При цьому доводи приведені представником відповідача адвокатом Шлапаком В. С. стосовно відсутності права на представництво прокурором інтересів держави у цій справі, суд визнав хибними.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У січні 2024 року перший заступника керівника Вінницької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення по суті спору є законним і обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України. Водночас вважає, що рішення в частині розподілу судових витрат не відповідає нормам законодавства, тому просить рішення Вінницького районного суду від 27.10.2023 у справі № 128/3029/19 скасувати в частині відмови у поверненні Вінницькій обласній прокуратурі надмірно сплаченого судового збору в розмірі 5 774,14 грн. та вирішити питання щодо повернення на користь Вінницької обласної прокуратури надмірно сплаченого судового збору в розмірі 5 774,14 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шлапак В. С., у січні 2024 року також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року поновлено першомузаступнику керівникаВінницької обласноїпрокуратури строк наапеляційне оскарження рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року, відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду 27 лютого 2024 року о 11:50 год. з повідомленням сторін.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 09лютого 2024року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційнеоскарження рішення Вінницького районного суду Вінницькоїобласті від 27 жовтня 2023 року. Водночасапеляційну скаргу залишено без руху, з наданням п`ятиденного строку для усунення недоліків, а саме:приведення їїу відповідністьдо вимогстатті 356ЦПК Українищодо зазначення всіх учасників справи та подання копії скарги відповідно до кількості учасників справи, а також сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до апеляційного розгляду 27 лютого 2024 року о 11:50 год. з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Апеляційна скарга першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури мотивована тим, що за подання позову прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 7 695,14 грн. (два платіжні доручення від 07.10.2019 за №1572 (1199 грн.) та № 1573 (6496,14 грн.). Зауважує, що суд, вирішуючи питання судових витрат, постановив стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури (платника) у рахунок повернення сплаченого по справі судового збору - 1 921,00 грн., що відповідає ставці судового збору за подачу до суду юридичною особою позову немайнового характеру станом на 12.11.2019. При цьому судом задоволено позовну вимогу про усунення перешкоди власнику в користуванні земельною ділянкою, що є немайновою вимогою. Водночас у поверненні прокуратурі решти частини сплаченого судового збору в розмірі 5 774,14 грн суд відмовив.

Зазначає, що висновок суду щодо сплаченого прокурором судового збору в розмірі 5 774,14 грн не відповідає нормам закону. Так, у своєму рішенні суд першої інстанції визначив, що судовий збір у розмірі 5 774,14 грн помилково сплачений прокуратурою в більшому розмірі і одночасно відмовив прокуратурі в його поверненні. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений судовий збір повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі, зокрема: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Основними доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції 02.07.2020 через канцелярію суду від представника відповідача - адвоката Шлапака В. С. надійшла заява про залишення позовної заяви у даній справі без розгляду, яку останній мотивує тим, що в даній справі прокурором не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості звернення до суду, у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Стрижавською селищною радою своїх повноважень. На думку скаржника, прокурор фактично вказаним позовом безпідставно втрутився в правовідносини, що виникли між органом місцевого самоврядування та ОСОБА_1 , не навівши будь-яких доводів такого втручання. Таким чином, зважаючи на безпідставне представництво інтересів позивача органом прокуратури, скаржник вважає, що порушуючи принцип змагальності сторін, суд самостійно вийшов за межі позовних вимог та самостійно змінив їх.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано, що судом прийнято до уваги, що відповідач має зареєстроване у встановленому законом порядку інше місце проживання, отже, суд вважає, що даним рішення не позбавляє її конституційного права на житло (ст. 47 Конституції України). Однак вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки в судовому засіданні питання наявності у відповідача іншого житла, придатного для проживання не встановлювалось, сам факт наявності реєстрації не свідчить про наявність житла та можливості проживання в ньому.

Окрім того, під час розгляду справи по суті представником відповідача заявлялось клопотання про застосування до цих правовідносин строків позовної давності, яке безпідставно було відхилено судом. Отже вважає, що безпідставно змінивши позовні вимоги позивача у цій справі, суд дійшов помилкового висновку про те, що позов є негаторним та незаконно відмовив у застосуванні строків позовної давності.

Доводи осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Вінницької окружної прокуратури просить скаргу відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шлапак В. С., залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає вимоги скарги безпідставними та необґрунтованими, так як судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, проаналізовано наявні у справі докази.

Представник Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області Форостяна О. М. також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому із доводами та вимогами, викладеними відповідачем ОСОБА_1 , не погоджується в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Прокурор Вінницької обласної прокуратури Кравчук О. Л. апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, а також надав відповідні пояснення, заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 та їїпредставник адвокат ШлапакВ.С. вимоги апеляційної скарги підтримали з викладених у ній підстав та надали відповідні пояснення, не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги керівника Вінницької окружної прокуратури.

Представник Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань не надсилав.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211, площею 0,108 га, цільове призначення - для автотехобслуговування, розташована по АДРЕСА_1 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, належить на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №187675714 від 06.11.2019 (т.1 а.с.24-25); викопіровкою; копією кадастрового плану земельної ділянки за 0520655900:02:004:0211; копією витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0509386382018 від 20.12.2018 (т.1 а.с.28-29).

З копії рішення 60 сесії 06 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №42 від 09.10.2014, також установлено, що відповідачу ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, за рахунок земель запасу, тому що вказані землі знаходяться за межами населеного пункту, про що свідчить копія вищевказаного рішення селищної ради (т.1 а.с.35).

Також, з копії рішення 70 сесії 06 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №40 від 14.05.2015, установлено, що відповідачу ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1080 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в межах смт Стрижавка , враховуючи, що законодавством України встановлена заборона на надання земельних ділянок для містобудівних потреб, за відсутності плану зонування території або детальному плану населеного пункту та на земельній ділянці знаходяться об`єкти самочинного будівництва, що є свідченням самовільного зайняття земельної ділянки (т.1 а.с.33).

Крім цього, з копії актів обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 21.02.2019, судом установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:004:0211, площею 0,108 га, цільове призначення - для автотехобслуговування, яка розташована по АДРЕСА_1 , за межами населеного пункту, використовується відповідачем ОСОБА_1 за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки (т.1. а.с.15,16).

З копії припису Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Чухно І. В. від 25.02.2019, реєстраційний №79-ДК/0096Пр/03/01/-19, установлено, що ОСОБА_1 змушено в 30-ти денний строк усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме: звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,108 га кадастровим номером 0520655900:02:004:0211 або оформити право власності або право користування (оренди) на ділянку (т.1 а.с.17).

Окрім того, факт використання відповідачем вказаної земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на право володіння чи користування нею підтверджується наданими до позову копіями документів: протоколом про адміністративне правопорушення від 25.02.2019 №79-ДК/0065П/07/01/-19 (Т.1 а.с.18); постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.02.2019 № 79-ДК/0068По/08/01/-19 (т.1 а.с.18); листом голови Стрижавської селищної ради №2163 від 11.12.2018, адресованим керівнику Вінницької місцевої прокуратури (т.1 а.с.31-32); копією протоколу №154 засідання постійної комісії селищної ради з питань раціонального використання земельних ресурсів, охорони навколишнього середовища та агропромислового комплексу від 07.12.2018 та фотокопіями до нього (т.1 а.с.38-48).

З копії розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (крім земель житлової та громадської забудови), убачається, що розмір заподіяної шкоди відповідачем ОСОБА_1 , внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, становить 3 083,57 грн. (т.1 а.с.20).

Також, зі змісту листа в.о. директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №1002-09-877 від 26.06.2017, судом установлено, що продовження будівельних робіт ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , виконуються на підставі отриманого повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва дачного будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, зареєстрованого Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 20.09.2016 р. за №ВН 062162640932 (т.1 а.с.51).

16.09.2016 Відділом містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації видавався будівельний паспорт на забудову земельної ділянки для ведення садівництва АДРЕСА_1 на території Стрижавської селищної ради громадянці ОСОБА_1 на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно завіреної Стрижавською селищною радою, про що свідчить відповідь начальника відділу містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації №01-04-111 від 24.07.2017 (т.1 а.с.57).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №67019096 від 31.08.2016, підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1080 га, кадастровий номер 0520655900:02:004:0211, є: наказ, серія та номер: 2-3796/15-16 ст., виданий 22.04.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (т.1 а.с.52).

Водночас згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.442-10408/2-18 від 12.07.2018 про розгляд листа, Головним управлінням Дергеокадастру у Вінницькій області 22.04.2016 було видано наказ №2-3796/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», відповідно до якої було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Писарівської сільської ради Вінницького району площею 2,00 га із кадастровим номером 0520685200:01:001:0183, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03) (т.1 а.с.22), що також підтверджується відповіддю ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.442-13293/2-17 від 14.11.2017, щодо розгляду звернення голови Стрижавської селищної ради Короленко Т. А. (т.1 а.с.56).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є територіальні громади, які згідно зі статтями 169, 172 цього Кодексу набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних і випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з статтею 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме полягало чи може полягати порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України дають прокурору право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, у чому саме полягає таке порушення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.07.2018 (справа № 926/1111/15), 13.11.2018 (справа № 910/2989/18), 17.01.2019 (справа № 923/241/18), 21.01.2019 (справа № 909/516/18), погодившись з доводами прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Крім того, відповідно до пункту 61 постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17 згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.

У даному випадку прокурор звернувся до суду з вказаним позовом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України, оскільки Стрижавською селищною радою не вжито вичерпних заходів щодо відновлення порушених прав територіальної громади, а вжиті заходи виявилися недієвими та не відновили порушені права територіальної громади щодо права власності та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

До суду Стрижавська селищна рада з позовом не зверталася впродовж тривалого часу, що є підставою для звернення прокурора до суду з позовом аби порушенні інтереси територіальної громади не залишилися незахищеними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 роз`яснила, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Звертаючись до суду з вказаним позовом прокурор у відповідності до вимог Закону України «Про прокуратуру» та Цивільного процесуального кодексу України, в частині виконання вимог щодо наявності підстав для представництва прокурором в суді, обґрунтована наявність підстав для представництва, а також попередньо, до звернення до суду, повідомлено про це відповідного суб`єкта владних повноважень - Стрижавську селищну раду (т. 1 а.с.63).

Крім того, наявність підстав для представництва прокурором Стрижавською селищною радою не оскаржено (частини четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

При цьому,Закон України«Про прокуратуру»та положеннячинного Цивільногопроцесуального кодексуУкраїни немістять жодноїнорми,яка бзобов`язувалапрокурора надаватидокази неналежного здійсненняорганом,уповноваженим здійснюватифункції успірних правовідносинах,своїх повноваженьщодо захистуінтересів державита доказівнеможливості такогозвернення самостійно. Прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для представництва.

У кожному конкретному випадку прокурор самостійно, обґрунтовує, наводить обставини, які вказують на неналежним чином здійснення захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва у даному позові прокурор посилається на відповідні обставини, які підтверджуються документами, що додано до позовної заяви: документи, які засвідчують: факт самовільного використання відповідачем земельною ділянкою без отримання відповідного рішення селищної ради; форму власності та цільове використання земельної ділянки: комунальна, для будівництва та обслуговування СТО автомобілів; відсутність належним чином захисту державних інтересів (звернення до суду); повідомлення прокурором суб`єкта про намір звернутися з відповідним позовом.

Зазначені обставини, що підтверджені доказами, у своїй сукупності підтверджують обізнаність позивача про зазначені в позовній заяві порушення, проте, до часу пред`явлення позову до суду прокурором, суб`єктом не вжито вичерпних заходів, оскільки він не звернувся до суду з позовом, а вжиті заходи не відновили порушені права, спрямовані на їх усунення, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів суб`єктом, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу.

Підтримка прокуратуроюоднієї зісторін можебути виправданаза певнихумов тане порушуєсправедливого балансу.Зокрема,у справі«Менчинська протиРосійської Федерації»(рішеннявід 15.01.2009,заява №42454/02,п.35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі і самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. france ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання при використанні спірної земельної ділянки, у тому числі, повноти нарахування та сплати обов`язкових платежів за її використання, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів.

При цьому органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Щодо питання здійснення представництва прокурором інтересів територіальної громади, Велика Палата Верхового Суду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, зазначила, що Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів. але й локальних інтересів держави.

Отже доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в даній справі прокурором не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості звернення до суду, є безпідставними.

Доводи цієї скарги про те, що суд першої інстанції самостійно змінив позовні вимоги та як наслідок вийшов за їх межі, також не заслуговують на увагу з таких підстав

Принцип «jura novit curia» полягає у наступному: (1) суд знає право; (2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; (3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.

Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.

При цьому варто зазначити, що незгода суду з правовим обґрунтуванням позову не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні правові норми.

Так, з`ясувавши що учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц).

Велика Палата при розгляді окремих справ зробила висновок, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (постанови від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

У той же час відмову в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог суд розцінює як перешкоду в доступі до правосуддя, а відтак - порушення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статей 55, 124 Конституції України.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду, зокрема, і в частині встановлення судом факту, що відповідач має зареєстроване у встановленому законом порядку інше місця проживання, і що даним рішенням суд позбавляє її конституційного права на житло. Відповідач заперечує, зазначивши в апеляційній скарзі, що сам факт наявності реєстрації не свідчить про наявність житла та можливості проживання в ньому.

Однак зауваження відповідача в цій частині, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки остання не має права вирішувати своє право на житло шляхом зведення самочинного будівництва, за рахунок земель комунальної власності, без отримання відповідного рішення органу місцевого самоврядування, самовільно проводити будь-які дії на комунальній земельній ділянці.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний позов є негаторним, оскільки ділянка є комунальною, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право комунальної власності спірної ділянки не змінювалось. В даному випадку йдеться про триваюче правопорушення. Власником земельної ділянки є Стрижавська селищна рада, а отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав (п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.03.2019 у справі №310/7319/16-ц.

В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих мотивів, які б свідчили про помилковість висновків суду щодо задоволення позову. Доводи цієї апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводівапеляційної скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, колегія суддів вважає, що вони частково знайшли своє підтвердження.

Так, вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції ухвалив стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури (платника) у рахунок повернення сплаченого по справі судового збору - 1 921,00 грн, що відповідає ставці судового збору за подачу до суду юридичною особою позову немайнового характеру станом на 12.11.2019. При цьому судом задоволено позовну вимогу про усунення перешкоди власнику в користуванні земельною ділянкою, що є немайновою вимогою. Водночас у поверненні прокуратурі решти частини сплаченого судового збору в розмірі 5 774,14 грн суд відмовив.

Апеляційний суду не погоджується з висновком місцевого суду в цій частині.

Так, у своєму рішенні місцевий суд визначив, що судовий збір у розмірі 5 774,14 грн помилково сплачений прокуратурою в більшому розмірі і одночасно відмовив прокуратурі в його поверненні. При цьому норм права, які застосував суд, відмовляючи в поверненні надмірно сплаченого судового збору, та мотивів їх застосування у рішенні не зазначено.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачений судовий збір повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі, зокрема: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд першої інстанції наведеного не урахував, що потягло ухвалення помилкового рішення в частині розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням зазначеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в поверненні решти частини сплаченого судового збору в розмірі 5774 гривень 14 копійок та залишенню без змін рішення в іншій частині щодо задоволення позовних вимог.

При цьому заявнику необхідно роз`яснити, що вказана сума судового збору може бути повернута йому ухвалою суду, який розглянув справу по суті, за клопотанням особи, яка його сплатила.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на відповідача, яка звернулася з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шлапак Володимир Сергійович, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргупершого заступникакерівникаВінницькоїобласної прокуратури Василя Гайворона задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2023 року скасувати в частині відмови в поверненні решти частини сплаченого судового збору в розмірі 5774 гривень 14 копійок.

Роз`яснити, що вказана сума судового збору може бути повернута заявнику ухвалою суду, який розглянув справу по суті, за клопотанням особи, яка його сплатила.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. М. Стадник

В. В. Сопрун