Ухвала

від 12.02.2024 по справі 365/36/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2022 року

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 коп.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання, у зв`язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що 1700 гривень 00 коп.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання, у зв`язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

У вироку суду вказано, що досудовим розслідуванням встановлено вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за таких обставин.

У період часу з 17 години 30 хвилин до 17 години 52 хвилини 24 червня 2017 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи на сільськогосподарському полі, із кадастровим номером 3221985800:02:022:0001, за географічними координатами місця знаходження X 558376600 та Y 426116020, вступили у попередню змову між собою на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та ОСОБА_10 із застосуванням вогнепальної зброї, моделі «Сайга», калібру 7,62/39, серійний номер НОМЕР_1 та гладкоствольної мисливської рушниці, моделі «МР27М», 12 калібру, серійний номер НОМЕР_2 .

З цією метою, перебуваючи на тому ж місці та у той же час, діючи спільно, за попередньою змовою між собою, на ґрунті особистих неприязних відносин, викликаних сваркою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , умисно ОСОБА_8 з вогнепальної зброї моделі «Сайга», калібру 7,62/39, серійний номер НОМЕР_1 , а ОСОБА_9 з гладкоствольної мисливської рушниці, моделі «МР27М», 12 калібру, серійний номер НОМЕР_2 , здійснили декілька пострілів у бік ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження у виді рани та синця правої гомілки, рани та синця правої стопи, рани правого стегна, садна грудної клітки, рани лівої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді садна шиї, садна та синця лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, орган досудового розслідування дії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кваліфікував за ч. 4 ст. 296 КК України, як умисні дії, що виразилися у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї та предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Бориспільського міськрайонного суду від 23 червня 2022 року скасувати повністю, ухвалити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити кожному покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі, звільнити від покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, покласти обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Прокурор вважає. що вирок підлягає до скасування у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Так, висновки суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_13 та ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

А саме, згідно з п. 4 постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.

У цьому випадку, як зазначає прокурор, з показань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_14 , а також зробленого ОСОБА_8 відеозапису подій, убачається, що потерпілі не вчиняли будь-яких неправомірних або неправильних чи провокуючих дій, натомість, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підготували зброю для вчинення злочину ще до появи потерпілих на місці події.

Таким чином, на думку прокурора, вказані докази підтверджують наявність в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2022 року у справі № 365/36/18 та закрити кримінальне провадження №12017110170000138 від 25 червня 2017 року з підстав зазначених ним у п. п. 1.2, 1.3, п. 3 описової частини цієї скарги.

У випадку не задоволення прохання порушеного у п. 2 прохальної частини цієї скарги скасувати вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2022 року у справі № 365/36/1 8 у частині визнання винними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у кримінальному провадженні № 12017110170000138 від 25 червня 2017 року та ухвалити у цій частини новий виправдувальний вирок, яким визнати невинними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Захисник вважає, що суд не дослідив обставини справи, не надав оцінку скарзі захисту, а відповідно не встановив незаконність оголошення ОСОБА_9 повідомлення про підозру та зміну раніше оголошеної підозри, що вказує на незаконність пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення та незаконності обвинувального акту щодо нього, що є беззаперечною підставою для виправдування ОСОБА_9 .

Так, захисник зазначає те, що письмове повідомлення про підозру 25 червня 2016 року та зміна підозри 26 червня 2016 року ОСОБА_9 здійснені прокурором Київської області ОСОБА_15 , який не мав відповідних повноважень, оскільки в грубе порушення вимог п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК України, ще не був процесуальним керівником у кримінальному провадженні на момент вчинення вказаних дій.

Зокрема, у витягу з ЄРДР від 26 червня 2017 року відсутні дані про процесуального керівника прокурора ОСОБА_15 , який лише 28 червня 2017 року.

Також, захисник зазначає, що 08 грудня 2016 року прокурор ОСОБА_15 вже не був процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні, що вбачається з постанови про зміну групи прокурорів від 25 липня 2017 року, в якому відсутні дані про ОСОБА_15 .

Окрім того, згідно з текстом повідомлення про підозру, воно було складено 25 червня 2017 року, проте оголошено та вручено ОСОБА_9 воно було наступного дня 26 червня 2017 року, а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 в матеріалах судової справи відсутнє.

При цьому, захисник звертає увагу на те, що в матеріалах судової справи взагалі відсутні повідомлення про підозру ОСОБА_8 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

Зазначені обставини вказують на незаконність висунутого їм обвинувачення та складання відносно них обвинувального акту, що суд повністю проігнорував.

Окрім того, захисник вказує на те, що обвинувальний акт був поданий до суду 29 січня 2018 року, а строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, закінчився: щодо ОСОБА_9 - 26 серпня 2018 року, оскільки незаконне повідомлення про підозру прокурором Київської області ОСОБА_15 відбулося 26 червня 2017 року, а щодо ОСОБА_8 - 08 жовтня 2018 року, оскільки повідомлення про підозру слідчим СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_16 відбулося 08 серпня 2017 року.

У підготовчому судовому засіданні захисником були оскаржені постанови прокурорів про продовження строків досудового розслідування.

Також захисник вказує, що з обвинувальним актом до суду звернувся заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 , який не мав жодних повноважень, незалежно від його посади, що виключало можливість призначення до судового розгляду обвинувального акту, проте суд також не надав цьому правової оцінки.

Таким чином, сторона захисту вважає, що суд взагалі не мав правових підстав призначати обвинувальний акт до розгляду та здійснювати судове слідство.

Окрім того, в апеляції з посиланням на висновки судових медичних експертиз заперечуються висновки суду про те, що обвинувачені із застосуванням мисливської зброї завдали легкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки згідно з одним із висновків СМЕ виявлені у потерпілих легкі тілесні ушкодження не характерні для поранень, які виникають від шроту.

Також захисник заперечує допустимість доказів, посилаючись на те, що при виконанні вимог ст. 290 КПК стороні захисту не були надані на ознайомлення, а під час судового розгляду справи не були досліджені речові докази: шрот; мисливська зброя та набої з будинку родини ОСОБА_18 були вилучені з порушенням вимог КПК України, оскільки слідчим фактично був проведений обшук, після якого слідчим суддею був наданий дозвіл на огляд будинку.

Окрім того, на думку захисника, суд, при прийнятті свого рішення у виді обвинувального вироку за ч. 2 ст. 125 КК України, порушив вимоги ч. 1, 2, 3, 5 ст. 36 КК України, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , по відношенню до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 діяли в межах необхідної оборони.

При цьому в апеляції захисника викладені обставини щодо наявності між обвинуваченими ОСОБА_18 та потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 неприязних стосунків, а також неодноразових погроз потерпілих на адресу обвинувачених фізичною розправою, знищенням майна тощо.

Зокрема, за декілька днів до подій, що розслідуються, в мережі Інтернет син ОСОБА_10 - ОСОБА_19 виклав погрози у бік ОСОБА_18, оскільки вважав, що вони знищили посіви на полі, що обробляє його батько.

Окрім того, ОСОБА_10 і його товариш ОСОБА_20 напередодні події, через найманого працівника ОСОБА_9 - ОСОБА_21 , передали ОСОБА_9 та ОСОБА_8 погрози про фізичну розправу.

Водночас, захисник, посилаючись на висновки судово-психіатричного експерта від 09 серпня 2017 року № 408 та від 18 жовтня 2020 року № 528, вказує, що ОСОБА_9 по відношенню до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 діяв у стані сильного душевного хвилювання - стані фрустрації.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2022 року скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КІІК України у зв`язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення.

Суд, на думку захисника, не взяв до уваги, що постріли з рушниці ОСОБА_9 здійснював в ґрунт біля ніг потерпілого ОСОБА_10 , на підтвердження винуватості обвинувачених поклав в основу вироку показання потерпілих щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , які не узгоджуються між собою і суперечать іншим доказам у кримінальному провадженні, та надав неправильну правову оцінку встановленим за результатами судового розгляду фактичним обставинам справи.

Окрім того, суд не врахував наявність тривалих неприязних відносин між обвинуваченими та потерпілими, які підтверджуються відповідними заявами та скаргами ОСОБА_9 і ОСОБА_8 до правоохоронних органів про неправомірні дії ОСОБА_22 та ОСОБА_10 .

На переконання захисника, показання потерпілих про те, що обвинуваченими в напрямку ОСОБА_11 , після залишення останнім кабіни транспортного засобу, без словесного попередження зі сторони ОСОБА_8 про застосування зброї, було здійснено постріли, протирічать показанням, наданим суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , висновкам експертів № 78 від 27 червня 2017 року та № 73/д від 29 серпня 2017 року, відеозапису події, яка сталася 24 червня 2017 року, протоколам перегляду цього відеозапису від 11 серпня 2017 року, від 30 листопада 2017 року та показанням, наданим суду експертом ОСОБА_23 .

Проте, показання, надані суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , узгоджуються з вказаними вище висновками експертів, відеозаписом, протоколами перегляду відеозапису та показаннями експерта ОСОБА_23 .

Водночас відповідно до висновків експертів № 78 від 27 червня 2017 року та № 73/д від 29 серпня 2017 року, виявлені у ОСОБА_22 тілесні ушкодження, спричинені від дії тупого твердого предмета (предметів), з обмеженою контактуючою поверхнею або при ударі об такий (такі). Потерпілому було завдано не менше двох ударів або контактів. Виявлені тілесні ушкодження не характері для ушкоджень, які виникають при пораненні шротом.

Тим більше, під час судового розгляду експерт ОСОБА_23 суду повідомив, що тілесне ушкодження на шиї ОСОБА_11 могло утворитися від будь-якої дії та предмету. Так само експерт ствердно не зміг відповісти суду, що пошкодження на тілі потерпілого утворилися від пострілу вогнепальної зброї.

Відеозапис події, яка сталася 24 червня 2017 року, протоколи перегляду відеозапису від 11 серпня 2017 року та від 30 листопада 2017 року не підтверджують, що перший і четвертий постріл здійснено в напрямку або в ОСОБА_11 .

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 не були очевидцями події, яка сталася 24 червня 2017 року.

Водночас свідок ОСОБА_20 суду повідомив, що бачив у ОСОБА_11 подряпину розміром 2 см на правій стороні шиї. Припустив, що таке ушкодження утворилося від шроту.

Свідок ОСОБА_27 припустив, що куля потрапила в шию ОСОБА_11 після рикошету.

Так, єдиним очевидцем події, яка сталася 24 червня 2017 року, був свідок ОСОБА_14 , який не повідомляв суду, що обвинувачені направляли зброю безпосередньо в ОСОБА_11 . Не зазначав цей свідок і те, що тілесні ушкодження ОСОБА_11 було спричинено в результаті пострілу одного з обвинувачених в напрямку або безпосередньо в потерпілого.

Зазначив цей свідок лише те, що кров на шиї у ОСОБА_11 з`явилася після першого пострілу.

Здійснення пострілів обвинуваченими не безпосередньо в потерпілих, отримання потерпілими тілесних ушкоджень у вигляді саден, синців, ран в різні частини тіла (у ОСОБА_11 : садна шиї, садна та синець лівого плеча, у ОСОБА_10 : рани та сітці правої гомілки, рани та синці правої стопи, рани правого стегна, садна грудної клітки, рани лівої гомілки), вказує на те, що постріли не були прицільними і направленими на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим.

Наявність довготривалого конфлікту між обвинуваченими та потерпілими ще не свідчить про наявність у обвинувачених умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим.

Поява потерпілих на полі та їх поведінка сприяли прийняттю рішення ОСОБА_9 про демонстрацію ним та сином наявності зброї, як спроба припинення фруструючої ситуації.

На думку сторони захисту, зазначене вище в сукупності, свідчить про те, що легкі тілесні ушкодження потерпілим обвинувачені заподіяли з необережності у формі злочинної недбалості, що унеможливлює притягнення останніх до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК, якою передбачена відповідальність лише за умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, та заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, потерпілих та їх представника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, та заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисників, захисників та обвинувачених, які підтримали апеляційні скарги захисників, та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, виходячи з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Суд в мотивувальній частині вироку повинен вказати ті діяння обвинуваченого, за які засуджується особа та які знайшли своє підтвердження безпосередньо в ході судового розгляду, встановлені саме судом і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не відповідає вказаним вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.

Так, в мотивувальній частині вироку, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_9 та ОСОБА_8 органами досудового розслідування пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Перекваліфікувавши дії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, суд першої інстанції не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним в суді, та не виклав його у вироку, як це передбачено п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Суд першої інстанції обмежився викладенням у вироку обставин, встановлених досудовим слідством, за яких дії обвинувачених були кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України, та не виклав обставин кримінального правопорушення, які були встановлені в суді.

Не погодившись з кваліфікацією дій обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України та вважаючи, що дії обвинувачених підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 125 КК України, суд першої інстанції у вироку не сформулював обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, з якого можна дійти до висновку про наявність в діях згаданих осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

За відсутності у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості оцінити висновки суду щодо доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , відтак не може перевірити відповідні доводи апеляцій прокурора і захисників, а також постановити новий вирок за клопотанням прокурора чи закрити кримінальне провадження за клопотаннями захисників.

Допущені судом першої інстанції порушення вимог ст. ст. 370, 374 КПК України відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду в межах ст. 404 КПК України, є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, що відповідає вимогам ст. ст. 409, 412, 415 КПК України.

Оскільки вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасовується з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, то доводи апеляційних скарг прокурора і захисників щодо доведеності вини обвинувачених та правильності кваліфікації їх дій, а також дотримання судом вимог процесуального закону підлягають перевірці під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 365/36/18

Провадження № 11-кп/824/162/2024

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_28

Доповідач ОСОБА_1