Постанова

від 05.03.2024 по справі 559/3058/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року

м. Рівне

Справа № 559/3058/23

Провадження № 22-ц/4815/383/24

Головуючий у Млинівському районному суді

Рівненської області: суддя Бандура А.П.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено 22 січня 2024 року

в смт. Млинів Дубенського району Рівненської області

(фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "OptiLat" (Латвія);

відповідач2 - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ;

відповідач3 - Акціонерне товариство "Про Кредит Банк";

за участі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" (Латвія), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Акціонерного товариства "Про Кредит Банк" про визнання дій неправомірними та стягнення неправомірно зарахованих коштів,

в с т а н о в и в:

У провадженні Млинівського районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "OptiLat" (Латвія) (далі - ТОВ " OptiLat") , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) , Акціонерного товариства "Про Кредит Банк" (далі - АТ "Про Кредит Банк") про визнання неправомірним переказу, здійсненого відповідачем1 в сумі 85 924 Євро на розрахунковий поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 в АТ "Про Кредит Банк" та солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_2 і АТ "Про Кредит Банк" на користь позивача суму винагороди - гонорар в розмірі 85 924 Євро.

18 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти в сумі 85 924 Євро, що знаходяться на розрахунковому поточному рахунку ФОП ОСОБА_2 , та заборонити йому та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаних грошових коштів.

Необхідність вжиття судом заявленого заходу мотивовано тим, що арешт на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку неналежного отримувача - ФОП ОСОБА_2 , накладений за поданням процесуального прокурора в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020181100000069, і незалежно від розгляду якого може бути скасований, а, отже, можливо буде здійснити переказ грошових коштів з даного рахунку. Тому невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи предмет заявлених позовних вимог, може утруднити, зробити неможливим, привести до неможливості виконання рішення суду у справі про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2024 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 85 924 Євро, що знаходяться на розрахунковому поточному рахунку ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 в АТ "Про Кредит Банк".

Заборонено ФОП ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зазначених грошових коштів в сумі 85 924 Євро.

На ухвалу суду ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, де він покликався на її незаконність і необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що питання про вжиття заходів забезпечення позову розглянуто неповноважним складом місцевого суду, позаяк 29 грудня 2023 року відповідач2 заявив судді Бандурі А.П. відвід з підстав наявності сумніву в неупередженості судді з відповідним мотивуванням. Натомість питання про заявлений відвід суддею вирішено суддею Бандурою А.П. лише в судовому засіданні 26 січня 2024 року. Верховний Суд у своїй постанові від 08 липня 2020 року у справі №495/11830/18 вказував, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом справи. Крім того, суд постановив ухвалу про забезпечення позову при відсутності доказів, які б підтверджували обставини та вимоги позивача, що зазначені ним у заяві про забезпечення позову. Також в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення зазначалося про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

З наведених підстав просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

Положеннями ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Отже, суд попередньої інстанції, встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову, обґрунтовано зробив висновок про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Вимога заяви про забезпечення позову має безпосередній зв`язок з предметом позову та співмірна з ним, адже позивачем, зокрема, заявлено про стягнення грошових коштів, на які й накладено арешт оскаржуваним судовим рішенням.

Колегія суддів також бере до уваги наявність підстав вважати обґрунтованим існування між сторонами спору, оскільки досудовим слідством разом з тим розслідується кримінальне провадження №42020181100000069 від 18 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, розпочатого за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення за фактом привласнення протягом липня - серпня 2020 року ФОП ОСОБА_2 та службовими особами АТ "Про Кредит банк" грошових коштів, які належать ТОВ " OptiLat".

При цьому мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову не в цьому випадку не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Щодо доводів про вжиття заходу неповажним складом суду, то згідно з ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Заявлений відповідачем2 відвід судді попередньої інстанції мотивовано тим, що всупереч встановленому процесуальним законодавством порядку суд провів підготовче засідання без повідомлення учасника справи, що викликало в заявника сумніви в неупередженості судді.

Між тим, згідно з ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тобто підстави для відводу не були обґрунтовані, а тому це не спонукає до обов`язкового скасування оскаржуваної ухвали, адже обрання судом певного порядку (виклику) повідомлення учасників справи, вручення їм судових документів тощо - це процесуальне рішення.

Отже, доводи ФОП ОСОБА_2 не спростовують правильності судового рішення, зводяться до переоцінки і суб`єктивної незгоди з вирішеним процесуальним питанням.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при її постановленні.

Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 05.03.3024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків