Ухвала

від 04.03.2024 по справі 465/9152/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/9152/23

2/465/1414/24

У Х В А Л А

про самовідвід

04.03.2024 року м. Львів

Суддя Франківськогорайонного судум.Львова ВеличкоО.В.,розглянувши матеріалипозовноїзаяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4», Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради про стягнення нарахованої, але недоплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №465/9152/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4», Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради про стягнення нарахованої, але недоплаченої заробітної плати.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 року вказану цивільну справу передано для розгляду судді Величку О.В.

04.03.2024 року суддею Франківського районного суду м. Львова Величком О.В. подано заяву про самовідвід від розгляду даної цивільної справи. Заява мотивована тим, що позивачем у вказаній справі є ОСОБА_1 , його представником ОСОБА_2 , відповідачами - Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка № 4», Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівська міська рада. Водночас 06.04.2021 року ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. задоволено заяву судді Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи №465/2699/18за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Стоматологічна поліклініка №4", головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Стоматологічна поліклініка №4" Нестора Романа Андрійовича, Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, начальника Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуба Володимира Івановича, міського голови м. Львова Садового Андрія Івановича, третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України, Міністерства охорони здоров`я, про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати в зв`язку із затримкою термінів її виплати, порушення умов колективного договору, з підстав, зокрема, того, що представники позивача ОСОБА_1 , в тому числі й ОСОБА_2 , а також сам позивач висловили категоричну недовіру головуючому судді Величку О.В. Крім цього, підставою для самовідводу слугувало й те, що після відкриття провадження у зазначеній справі, а саме 16.03.2021 року, у мережі Інтернет з використанням соціальної мережі Фейсбук представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було розміщено матеріали, в яких у публічному просторі давалась негативна оцінка діям головуючого у справі судді.

За наведених обставин суддею приймалося рішення про самовідвід з метою виключення будь-яких сумнівів в учасників справи щодо його неупередженості.

Враховуючи те, що у справі № 465/9152/23 суб`єктний склад,а самепозивач івідповідачі,ідентичні,предмет споруподібний ітакож випливаєіз трудовихправовідносин,суддя вважає, що наявні підстави для самовідводу судді Величка О.В. від розгляду вказаної цивільної справи.

При цьому, врахуванню підлягає те, що рішення по самовідвід, яке приймалося у справі за участю тих же сторін, вимагає від головуючого судді послідовності з метою нестворення будь-яких перешкод у доступі осіб до правосуддя та виключення факторів, які можуть негативно позначитися на строках розгляду справи.

Таким чином, будучи внутрішньо пов`язаним своїм попереднім самовідводом і, відповідно, суб`єктивно не будучи вільним від обставин, які з часу його заявлення не змінилися, суддя вважає, що у даній справі слід прийняти рішення про самовідвід.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Заявляючи про самовідвід у справі, суддя керувався також усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема пунктом 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України», в якому Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73). За суб`єктивний критерій повинні братися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді. У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід (рішення ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи наведені обставини, з метою недопущення будь-яких сумнівів в учасників справи та сторонніх спостерігачів щодо об`єктивності, безсторонності та неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, суд приходить до висновку про необхідність задоволення самовідводу судді Величка О.В. у цивільній справі № 465/9152/23.

На підставівикладеного,керуючисьст.ст.10,36,39,40,247 ЦПКУкраїни, суд

п о с т а н о в и в:

Задоволити заявусудді Франківськогорайонного судум.Львова ВеличкаО.В.про самовідвіду розглядіцивільної справи№ 465/9152/23за позовноюзаявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4», Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради про стягнення нарахованої, але недоплаченої заробітної плати.

Матеріали справи № 465/9152/23 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Величко О.В.