Постанова

від 28.02.2024 по справі 2-319/2010

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Чернівці

справа № 2-319/2010

провадження 22-ц/822/159/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Одинака О.О., Перепелюк І.Б.

секретаря Паучек І.І.

з участю відповідача ОСОБА_1

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії

відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_1

апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року, головуючий у першій інстанції Іщенко І.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір від 03 липня 2008 року № 24-2.020/08-СК, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 15000 євро строком до 02 липня 2013 року.

Забезпечено виконання зобов`язання договором між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 поруки від 03 липня 2008 року 24-2.020/08-ДП01.

Посилалося на невиконання ОСОБА_2 зобов`язання з повернення кредиту з грудня 2008 року, заборгованість станом на 08 вересня 2009 року в сумі 16597євро 01 цент, що по курсу Національного банку України складає 190149 грн 21 коп.

Просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 190149 грн 21 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року позов Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії заборгованість в сумі 190149 грн 21 коп. за кредитним договором № 24-2.020\08-СК від 03 липня 2008 року та судові витрати 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду судової справи.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року скасувати.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Зазначає, що судом першої інстанції не надсилалася ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 були позбавлені можливості заперечити проти позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії.

Судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , не повідомлених належним чином про розгляд справи.

Тому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 були позбавлені права подавати докази, клопотання та заяви, надавати пояснення, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що підлягає захисту право Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» на стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за договором між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 кредиту № 24-2.020\08-СК від 03 липня 2008 року в сумі 190149 грн 21 коп. солідарно.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не виконано зобов`язання за договором між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 кредиту від 03 липня 2008 року № 24-2.020/08-СК, виникла заборгованість станом на 08 вересня 2009 року в сумі 16597євро 01 цент, що по курсу Національного банку України складає 190149 грн 21 коп.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що виконання зобов`язання забезпечено договором між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 поруки від 03 липня 2008 року 24-2.020/08-ДП01.

Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії звернулося до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з вимогою про виконання зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір від 03 липня 2008 року № 24-2.020/08-СК, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 15000 євро строком до 02 липня 2013 року.

Забезпечено виконання зобов`язання договором між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 поруки від 03 липня 2008 року 24-2.020/08-ДП01.

Відповідно до листа Першотравневого районного суду м. Чернівці від 1 травня 2023 року №2-319/2010 зазначена справа знищена відповідно до акту №1 від 09 грудня 2019 року про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архівного фонду.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 09 травня 2023 року матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року в цивільній справі №2-319/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто до Першотравневого районного суду м. Чернівці для вирішення питання про відновлення втраченого провадження.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 липня 2023 року відмовлено у відновленні знищенного провадження у цивільній справі №2-319/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом терміну зберігання.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 липня 2023 року відмовлено у відновленні знищенного провадження у цивільній справі №2-319/2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом терміну зберігання.

У частині першій статті 494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження (частина друга статті 494 ЦПК України).

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя статті 494 ЦПК України).

У розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження, або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний прийняти відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, якими не передбачено закриття апеляційного провадження.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження№ 61-9312сво22) відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 435/4160/13-ц (провадження № 61-15459св19), від 14 лютого 2022 року у справі№ 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21), від 20 липня 2022 року у справі № 423/725/13 (провадження № 61-15590св21), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 2-1659/07 (провадження № 61-23248св19), щодо можливості закриття апеляційного провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено не повністю, за аналогією до норми частини четвертої статті 494 ЦПК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вказаній постанові дійшов висновку про те, що у розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких закриття апеляційного провадження не передбачено.

На підставі ч.1ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Разом з тим апеляційна скарга ОСОБА_1 містить посилання лише на порушення норм процесуального права.

Так, ОСОБА_1 зазначається про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , не повідомлених належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

На підставі частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Зі змісту заочного рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору.

ОСОБА_1 не додано до апеляційної скарги доказів на спростування висновків суду першої інстанції про належне повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про день і час розгляду справи, не повідомлення про причини неявки.

Колегія суддів вважає, що у зв`язку із відмовою у відновленні знищенного судового провадження, наявності лише заочного рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року не вдається за можливе встановити обставини справи щодо повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Ураховуючи, що не спростовано висновки суду першої інстанції про належне повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про день і час розгляду справи, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

З огляду на наведене заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 рок підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 червня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 04 березня 2024 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді О. О. Одинак

І. Б. Перепелюк