Постанова

від 05.03.2024 по справі 707/2879/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Черкаси

справа № 707/2879/20 провадження № 22-ц/821/2/24 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ

відповідачі: Черкаська районнадержавна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шимановський Артем Володимирович

третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору: Державна екологічна інспекція Центрального округу

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Татаринова Олександра Сергійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна екологічна інспекція Центрального округу про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

30 грудня 2020 року виконувач обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Мацепи О.С. № 21482248 від 21 травня 2015 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9752875 від 20 травня 2015 року та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22 травня 2015 року.

Позивач зазначає, що земельна ділянка загальною площею 0,8000 га, за рахунок якої у подальшому і сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь «піски» на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської РДА № 362 від 12 грудня 2014 року технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23 червня 2020 року спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 0,8000 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Розпорядженням Черкаської РДА № 225 від 17 серпня 2014 року надано дозвіл 7 громадянам, у тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок у подальшому проінвентаризованого масиву загальною площею 0,8000 га.

Позивач вказує, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а також зміни її цільового призначення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема: в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Зазначає, що попередньо спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською РДА дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось, як землі водного фонду штучні водосховища.

На думку позивача, Черкаською РДА під час відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки в силу вимог ст. 58 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, являються землями земель водного фонду.

Вважає, що визначення в розпорядженні Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року цільового призначення спірної земельної ділянки, як землі рекреаційного призначення створює реальну загрозу раціонального цільового використання вказаної земельної ділянки та її охорони саме, як земель водного фонду (штучні водосховища).

У той же час, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 р. спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок загального масиву площею 0,8000 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Проте, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 р. документація із землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки на проведення державної експертизи не надходила.

Вважає грубим порушенням затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Разом з тим, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту перед виданням оскаржуваного розпорядження Черкаською РДА включала землі водного фонду штучні водосховища.

Однак, відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України № 3379/3/4/11-20 від 16.06.2020 р. проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не погоджувалась, тобто законодавчої вимоги щодо необхідності отримання висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки водного фонду також не дотримано.

Тобто, з передачею розпорядженням Черкаської РДА № 109 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_1 , спірної земельної ділянки фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

Таким чином, розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 р., в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст. ст. 20, 58, 59, 84, ч. 9 ст. 118, 186-1 ЗК України, ст. 4 ВК України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

У той же час, на підставі договору купівлі-продажу № 1578 від 11.05.2017 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

З огляду на викладене та оскільки спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту вибула з власності держави в особі уповноваженого органу Черкаської обласної державної адміністрації не з її волі, остання має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_2 на користь держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ.

Враховуючи те, що розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року є особливим видом правочину, обґрунтованим є необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає, в тому числі, у скасуванні права приватної власності за відповідачем 3 на незаконно набуту земельну ділянку.

На підтвердження переходу права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2 , на підставі рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріуса Старовойтової Л.В. № 35117489 від 11 травня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано відповідне речове право № 20329240 від 11.05.2017 р.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22 травня 2015 року, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва; скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї; усунути перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 ; визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

У судовому засіданні 17 червня 2021 року уточнено найменування позивача, а саме Черкаська окружна прокуратура, у зв`язку із реорганізацією останньої.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17 червня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача Черкаської обласної державної адміністрації Будищенську сільську раду Черкаського району Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаськогорайонного судуЧеркаської областівід 05жовтня 2021року позовнівимоги заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22 травня 2015 року, видане ОСОБА_1 (на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Усунуто перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення від ОСОБА_2 ..

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 11 561 грн., по 2 890 грн. 25 коп. з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що Черкаською РДА винесено розпорядження № 109 від 27.04.2015 р. про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 із перевищенням наданих законом повноважень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що розпорядженням Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року у приватну власність громадян, в тому числі відповідача ОСОБА_1 , фактично передано частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

При прийнятті оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27 квітня 2015 року Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ, як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність. Дані обставини підтверджується листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 405/13 від 13 липня 2020 року та відсутність необхідного погодження є порушенням вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Перебування спірної ділянки у приватній власності громадянина для індивідуального дачного будівництва не лише порушує право власності на неї держави, а й унеможливлює контроль за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням та забезпечення іншим громадянам конституційного права на доступ до таких земель.

Суд констатував, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Татаринов О.С. просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що позовної заяви про усунення перешкод в користуванні не може бути заявлена до ОСОБА_2 , так як він є добросовісний набувач земельної ділянки за договором купівлі-продажу, що укладений ним та ОСОБА_1 . Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу і чітко визначати легітимну мету такого втручання. Навіть, якщо втручання здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, воно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ.

Крім того, судом не було враховано, що прокурор, який звертається до суду з позовом з метою представництва інтересів держави в суді повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою та третьою статті 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Під час звернення прокурора до суду, суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави. Захищати інтереси держави повинні відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону для вжиття відповідних заходів.

Суд першої інстанції, не перевіривши підстави представництва інтересів держави в суді, вирішив спір по суті. Отже, враховуючи вищевикладені мотиви, представник ОСОБА_2 - адвокат Татаринов О.С. вважає, що рішення суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню та ухвалення нового висновку в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Пояснення у справі

У поясненнях, що надійшли від Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області зазначено, що реєстрація земельної ділянки, що є предметом спору була проведена Головним управлінням Держгеокадастру у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке було чинним та не визнане неправомірним. Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області діяло в межах своїх повноважень і ним вживались заходи щодо приведення у відповідність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 236 від 10 листопада 2015 року № 109.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не повністю відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Мазепи О.С. № 21482248 від 21 травня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9752875 від 20 травня 2015 року та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 22 травня 2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу № 1578 від 11 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останнього.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зазначено, що даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено 07.03. для індивідуального дачного будівництва (а.с. 38 Т.1).

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у раз якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (а.с. 52 Т.1).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19 червня 2020 року № 10-23-0.9-4671/2-20 документація із землеустрою, щодо спірної ділянки, на проведення експертизи не надходила (а.с. 60 Т.1).

У листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській областівід 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20 зазначено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 згідно з формою6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища) (а.с. 57 Т.1).

У листах Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ від 12 червня 2020 року (а.с. 66 Т.1) та 21 липня 2020 року (а.с. 65 Т.1) зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташована на верховому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби.

10 червня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагенства України, в якому повідомила про відведення, в тому числі, спірної земельної ділянки у власність громадянам (а.с. 61 Т.1).

06 липня 2020 року Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила повідомити чи вживалися Черкаською обласною державною адміністрацією заходи реагування в зв`язку з відведенням, в тому числі, спірної земельної ділянки у власність громадянам з порушенням вимог законодавства та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому (а.с. 73-78 Т.1).

16 липня 2020 року Черкаська обласна державна адміністрація надіслала лист прокурору, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися(а. с. 79 Т.1).

21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначила про незаконність спірного розпорядження та просить вжити заходи представницького характеру (а. с. 87-89 Т.1).

27 липня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокуратуру про те, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, у тому числі і спірної, були допущені порушення чинного земельного законодавства (а.с. 97-99 Т.1).

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення;ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України(в редакції, чинній на момент виникнення спрних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Законодавством України чітко встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно статті 59 ЗК Українипередбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 59 ЗК України передбачано випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Згідно частини четвертої статті 59 ЗК України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

За змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Частиною першою статті 60 ЗК Українита частиною першою статті 88 ВК України(у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до положень статей 61 ЗК України та 89 ВК Україниприбережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходятьсяу прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК Україниприбережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею меншяк 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

З оглядуна встановленіфактичні обставинисправи,колегія суддіввважає обґрунтованимвисновок судупершої інстанціїпро належністьспірної земельноїділянки доземель водногофонду,оскільки вказанаобставина підстверджуєтьсялистом Головногоуправління Держгеокадаструу Черкаськійобластівід 23червня 2020року №10-23-0.4-4752/2-20де зазначено,що спірназемельна ділянказа кадастровимномером 7124986000:01:001:0021згідно зформою6-зем,станом на01січня 2015року обліковуваласяяк землізагального користування(врозрізі угідь-штучні водосховища)(а.с.57Т.1)та листом Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ від 12 червня 2020 року (а.с. 66 Т.1) та 21 липня 2020 року (а.с. 65 Т.1) де зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 розташована на верховому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Такі ж висновки вбачаються з постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1711/20.

Крім того, факт належності спірної земельної ділянки до земель ваоного фонду підтверджується висновок експертів Київського НДІСЕ № 9281-23-41 від 08 листопада 2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної у справі.

Відповідно до вказаного висновку експертів станом на 22 червня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 частково, площею 0,0650 га, розташована в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 відносно меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро схематично зображено на рисунках 6, 7 у дослідницькій частині висновку.

Станом на 22 червня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 повністю розташована в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби, з урахуванням того, що технічна експлуатаційна зона Будище-Свидівоцької захисної дамби є її контруктивним елементом (див. відповідь на питання № 5).

Станом на 30 листопада 2015 року з урахуванням даних топографічної (висотної з горизонталями) зйомки екваторіального рубежу мілководної зони Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, що відповідає позначці 81,00 м БС, у місці розташуванні земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, вказана земельна ділянка була розташована поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро, оскільки на вказану дату ця земельна ділянка була розташована в межах акваторії Кременчуцького водосховища.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 відносно меж екваторіального рубежу мілководної зони Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, що відповідає позначці 81 м БС, схематично зображено на рисунках 8, 9 у дослідницькій частині висновку.

Станом на 22 червня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 повністю розташована в межах технічної експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби, ширина якої становить 116 метрів від краю гребеня в сторону Кременчуцького водосховища на р. Дніпро. Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021 відносно меж технічної експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби, схематично зображено на рисунку 10 у дослідницькій частині висновку.

З огляду на викладене, безспірно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, як на момент винесення незаконного розпорядженням Черкаськоїрайонної державноїадміністрації №109від 27квітня 2015року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», так і на момент розгляду справи судами, відноситься до земель водного фонду, яка не могла бути надана у приватну власність фізичній особі.

Вказівка скаржника на те, що до передання у власність спірної земельної ділянки вона не була віднесена до жодної категорії земель, а мала лише визначений вид угідь, який і було змінено спірним розпорядженням РДА, не спростовує фактичного розташування цієї земельної ділянки в межах гідротехнічної споруди, що свідчить про такі топонімічні характеристики цього майна, що виключають можливість його віднесення до іншої категорії земель для передання у приватну власність громадянам.

Факт існування, дата будівництва та введення в експлуатацію у 1962 році Будище-Свидівської дамби, а також перебування її на балансі Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, вбачаються з наявних у справі доказів, зокрема, Паспорту 2013 року Будище-Свидівської захисної дамби Черкаського регіонального управління водних ресурсів, довідки від 13 червня 2022 року про балансову приналежність нерухомого майна, яке знаходиться в оперативному управлінні Черкаського УЗМДВ Дахнівської дільниці та витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням викладеного, за змістом правового висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 рокута підтриманому Верховним Судом у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц та від 13 травня 2020 року у справі № 303/1176/17-ц, виникнення права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не пов`язано із проведенням його реєстрації.

Факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби також підтверджується план схемою, наданою ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0021 розташована в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зониБудище-Свидівоцької захисної дамби.

Даний факт апеляційним судом враховується, зважаючи на позовні вимоги прокурора, які ґрунтуються на твердженні про накладення спірної земельної ділянки на площу водозахисної дамби та віднесення її з цих підстав до категорії земель водного фонду та на доводах апеляційної скарги, в якій скаржник не погоджується з віднесенням спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Отже, з передачею розпорядженням Черкаської РДА від 27 квітня 2015 року № 109 у власність спірної земельної ділянки, фактично будо передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби, що суперечить положенням статей 58, 59 ЗК Украни.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що спірна земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0021 відноситься до земель водного фонду, так як знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, що відповідає вимогам ст. 4 ВК України.

Твердження скаржника про пропуск строків позовної давності для звернення з даним позовом, колегія суддів відхиляє оскільки прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, який може бути поданий доти доки існує саме правопорушення, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника про відсутність у прокурора повноважень для представництва в суді.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

За обставинами цієї справи прокурор попередньо, до звернення до суду, звернувся із листом до відповідного суб`єкта - Черкаської ОДА, в якому просив повідомити про вжиття чи невжиття заходів реагування, в зв`язку з відведенням спірної земельної ділянки у власність громадян з порушенням чинного законодавства та чи планується застосування таких заходів або вони вже застосовані.

У свою чергу листом від 16 липня 2020 Черкаська ОДА проінформувала Черкаську місцеву прокуратуру про те, що заходи відповідного реагування, у тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися. Таку ж інформацію прокуратурою було отримано згідно листа Державної екологічної інспекції Центрального округу від 21 липня 2020 року.

Відповідно, за відсутності належного реагування повноважних державних органів щодо надання у приватну власність всупереч вимогам чинного законодавства спірної земельної ділянки, зокрема, звернення з позовом про повернення її у власність держави, прокурор правомірно самостійно звернувся з даним позовом, що узгоджується з вимогами ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Безпідставними є твердження скаржника про незаконність рішення суду щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що обраний спосіб захисту не є ефективним.

Так, задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Згідно ч.3ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За правовим висновком Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином суд у цій справі вірно зазначив про необхідність скасування державної реєстрації речових прав (права власності) на нерухоме майно з одночасним припиненням цих прав, що є належним способом захисту порушених прав.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20, згідно якого при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав.

Також підлягає визнанню незаконною та скасуванню державна реєстрація спірної земельної ділянки, оскільки Черкаською РДА порушено встановлений порядок визначення цільового призначення спірної земельної ділянки, що в розумінні ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання реєстрації недійсною, враховуючи наступне.

Згідно ч.ч.1 2ст. 20 ЗК Українивіднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

Відповідно достатті 21 ЗК Українипорушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо. Відповідно до ч. 1ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

До прийняття спірного розпорядження РДА про передання у власність відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки вона належала до земель загального користування, не наданих у власність або постійне користування за межами населеного пункту.

Згідно вимог ч.1ст.20 ЗК України,ст.35 ЗУ «Про землеустрій»та п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням КМУ № 513 від 23 травня 2012 року за результатами проведеної інвентаризації, якою встановлено вид угідь спірних земельних ділянок, встановлення цільового призначення земельних ділянок мав би здійснювати орган державної влади відповідно до наданих повноважень.

В той же час, згідно п.7Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр»до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Ураховуючи, що вказаної процедури дотримано не було (в матеріалах технічної документації відсутні всі необхідні погодження), цільове призначення спірних земельних ділянок залишилось, як землі загального користування, зайняті штучними водосховищами.

Водночас,колегія суддівне погоджуєтьсяз висновкомсуду вчастині задоволенняпозовних вимогпро визнаннянезаконним таскасування розпорядженняЧеркаської районноїдержавної адміністрації№ 109від 27квітня 2015року «Прозатвердження проектівземлеустрою тапередачу земельнихділянок увласність»,в частинізатвердження проектуземлеустрою,надання уприватну власність ОСОБА_1 земельної ділянкиза кадастровимномером 7124986000:01:001:0021, з огляду на таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на необхідність дотримання позивачем ефективного способу захисту, зокрема, в справах про витребування (повернення) земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, на врахування висновків якої, щодо належних способів захисту, вказував Верховний Суд у постанові в даній справі, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування (повернення) оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Вирішуючи вказані позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Отже, рішення суду в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким необхідно відмовити у задоволенні даних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо правомірності набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, а в подальшому її кінцевим набувачем ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов?язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв?язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40-43)).

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, як така, що знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди.

Отже, таке використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об?єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об?єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі, через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об?єкті.

З огляду на вказане, закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини та застосовані норми права, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного володільця спірної земельної ділянки ОСОБА_2 (який повинен був усвідомлювати, що вказана земельна ділянка надавалася ОСОБА_1 з порушенням чиного земельного та водного законодавства), критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У справі, що переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду,розташованої вмежах гідротехнічноїспоруди,експлуатація якоїстановить значнусуспільну вагута потребуєособливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисної споруди, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Вказані висновки спростовують доводи скаржника, наведені у апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, а втручання в його право володіння є непропорційним та не відповідає легітимній меті.

Згідно ст.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що дані вимоги не відповідають ефективному способу захисту порушеного права, з постановленням в цій частині нового рішення, яким необхідно відмовити у задоволенні даних позовних вимог. В решті рішення суду належить залишити без змін, як законне та обгрунтоване, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, за наслідками розгляду справи, суд апеляційної інстанції враховує, що за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем було заявлено клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Так, ухвалою Черкаського апеляційного суду про призначення експертизи від 07 березня 2023 року було покладено обов`язок по сплаті її вартості на Черкаську обласну прокуратуру та ОСОБА_2 в рівних частинах.

Згідно Акту здачі-приймання висновку експертів № 9281/23-41 (а.с. 65 Т. 3) загальна вартість проведеної експертизи становить 30589 грн. 44 коп.

Згідно з доданої до клопотання Платіжної інструкції № 1257 від 15 червня 2023 року, Черкаська обласна прокуратура сплатила на рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 15 294 грн. 72 коп. за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Крім того, Черкаською обласною прокуратурою за проведення топографічної зйомки сплачено ДНВП «Картографія» 10000 грн., за виконання послуг в даній справі.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Оскільки,позовні вимогипрокуратури задоволено,тому звідповідачів накористь Черкаськоїобласної прокуратурипідлягає достягнення заявленаними сума25294грн.72коп.за проведеннявідповідної експертизиу справі врівних часткахз кожногоз нихпо 6 323 грн. 68 коп.

Крім того, прокуратурою сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 10510 грн. та заяви про забезпечення позову в розмірі 1051 грн.

В зв`язку з частковим задооленням позовної заяви прокуратури в інтересах держави в чатсині задоволення трьох вимог немайнового характеру, з відподвідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі (7882 грн. 50 коп. + 1051 грн. = 8933 грн. 50 коп.) по 2233 грн. 37 коп. з кожного з них.

Разом з тим, оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 задоволено частково. Під час подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено 17341 грн. 50 коп. Після апеляційного перегляду, рішення суду в частині задоволення однієї вимоги немайнового характеру було скавоаано та відмовлено вцій чатсині, тому на користь ОСОБА_2 з Черкаської обласної прокуратури підлягає до стягнення сума 3153 грн. за подачу апеляційної скраги пропорційно частці задоволення вимог скарги.

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Татаринова Олександра Сергійовича задольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адмінінстарції № 109 від 27 квітня 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0021, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судової земельно-технічної експертизи в розмірі 25 294 грн. 72 коп. в рівних частках по 6 323 грн. 68 коп. з кожного з них.

Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору на користь Черкаської обласної прокуратури в розмірі 8933 грн. 50 коп. по 2233 грн. 37 коп. з кожного з них.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 3153 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко