Ухвала

від 06.03.2024 по справі 640/6697/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/6697/17

н/п 6/953/163/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

встановив:

01 березня 2024 р. державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі: державний виконавець) звернувся із поданням про встановлення стосовно боржника ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа за наявності реальної можливості і здатності боржника перетнути кордон України з туристичною або іншою метою.

Обставини, встановлені судом при розгляді даного подання:

30.05.2018р. рішенням Київського районного суду м. Харкова у справі №640/6697/17 ОСОБА_2 відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу за невиконання грошового зобов`язання та стягнення моральної шкоди.

27.11.2018р. постановою Харківського апеляційного суду скасовано рішення Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2018 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 52490 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

15.02.2019р., на виконання вищезазначеного судового рішення, Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист.

26.02.2019р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження №58429250 з виконання виконавчого листа №640/6697/17.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне:

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно дост.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання,право вільнозалишати територіюУкраїни за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України"Пропорядок виїздуз Україниі в`їздув Українугромадян України" № 3857-XIIвід 21.01.1994р.(далі: ЗУ № 3857-XII) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Положеннями ст.6 ЗУ № 3857-XII встановлений вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Умови іпорядок виконаннярішень судівта іншихорганів (посадовихосіб),що відповіднодо законупідлягають примусовомувиконанню уразі невиконанняїх удобровільному порядкувизначалися Законом України «Про виконавче провадження».

Зі змісту п.19 ч.3 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» вбачається, що виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися досуду завстановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за обставин справи.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а у разі ухилення боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження",зокрема,утримуватися відвчинення дій,що унеможливлюютьчи ускладнюютьвиконання рішення; допускатив установленомузаконом порядкувиконавця дожитла таіншого володіння,приміщень ісховищ,що належатьйому абоякими вінкористується,для проведеннявиконавчих дій; за рішеннямимайнового характеруподати виконавцюпротягом п`ятиробочих днівз днявідкриття виконавчогопровадження деклараціюпро доходита майноборжника,зокрема промайно,яким вінволодіє спільноз іншимиособами,про рахункиу банкахчи іншихфінансових установах,про майно,що перебуваєв заставі(іпотеці)або вінших осіб,чи прокошти тамайно,належні йомувід іншихосіб,за формою,встановленою Міністерствомюстиції України; повідомитивиконавцю прозміну відомостей,зазначених удекларації продоходи тамайно боржника,не пізнішенаступного робочогодня здня виникненнявідповідної обставини; своєчасноз`являтися навимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

При цьому, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям.

Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Саме державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Доводи подання щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань у межах виконавчого провадження №58429250 належними та достатніми доказами у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України не підтверджені. Крім того, з матеріалів справи не встановлено, в чому саме полягає ухилення боржника від виконання відповідних зобов`язань.

З урахуванням викладеного, за недоведеності обставин, на які посилається державний виконавець, подання задоволенню не підлягає, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, - відмовити.

Роз`яснити державному виконавцю, що він не позбавлений права в процесі виконавчого провадження на повторне звернення до суду із спірного питання у випадку вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя -