Постанова

від 27.11.2018 по справі 640/6697/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 640/6697/18

Провадження № 22-ц/818/467/18

27 листопада 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2018 року в складі судді (суддя Нев'ядомського Д.В)

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання грошового зобов'язання та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за невиконання грошового зобов'язання та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_2 є давньою знайомою сім'ї позивача з якою він тривалий час підтримував дружні стосунки. У 2007 році він дізнавшись, що ОСОБА_2 працює ріелтором в агентстві нерухомості, звернувся до неї з проханням допомогти в оформленні документів на частину земельної ділянки будинку за адресою м. Харків, вул. П. Комуни буд. 200. ОСОБА_2 прийняла пропозицію, та повідомила, що оформлення буде коштувати 6500 доларів США , в яке ввійдуть витрати на замовлення технічної документації, держмито та т.п. В зв'язку з тим , що у позивача не було таких коштів одразу, то сторони домовилися, що сума буде сплачена частками. За проведення відповідних реєстраційних дій позивач передав ОСОБА_2 у присутності своєї співмешканки ОСОБА_3 в різний час грошові кошти, а саме: у вересні 2007 року - 2 000 дол. США, в кінці 2007 року - 2000 дол. США, у 2008 році - 2 500 дол. США, всього на загальну суму 6500 дол. США. Розписка на отримання ОСОБА_4 від позивача грошових коштів була написана тільки на 2000 дол. США. Взяті на себе обов'язки щодо оформлення земельної ділянки ОСОБА_2 не виконала, грошові кошти не повернул , в зв"язку з чим позивач неодноразово звертався з заявою до органів внутрішніх справ. Також позивач зазначав, що внаслідок не виконання забов язань з боку відповідача йому була спричинена моральна шкода, оскільки позивач тривалий час прохав відповідачку повернути кошти, був змушений звертатись з заявами до правоохоронних органів, постійно доводив що відносно нього був скоєний злочин.

Просив стягнути з відповідачки на його користь грошову заборгованість за невиконання зобов язання у розмірі 169000 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2018 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати за постановити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідачка визнала отримання від нього грошових коштів.

Відповідач правом на надання відзиву по справі не скористалась.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.09.2006 року ОСОБА_2 написала розписку про те, що вона отримала суму у розмірі 2000 тисячі доларів США в рахунок оплати за оформлення документів на земельну ділянку від ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, оригінал розписки міститься в матеріалах справи. Взяті на себе обовязки щодо оформлення земельної ділянки ОСОБА_2 не виконала, грошові кошти не повернула.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, доказів поважності причин пропуску такого строку не надав.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами до правоохоронних органів за фактом шахрайських дій з боку ОСОБА_2

За вказаними заявами 29.12.2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесене кримінальне провадження за № 12012220490000943. Органами досудового слідства проводилися слідчі дії та постановою слідчого від 13.12.2016 року провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова Муратової С.О. від 20.03.2017 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження залишено без задоволення.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за невиконання зобов'язання 04.05.2017 року.

Враховуючи вищенаведене, наявні в матеріалах справи докази та вимоги матеріального права, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності, тому грошові кошти, надані ОСОБА_2 відповідно до розписки - 52 490 грн. підлягають стягненню.

Доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 коштів в іншому розмірі позивачем не надано.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до норм ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

На підставі викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь моральних страждань і переживань ОСОБА_1, часу та зусиль, які були витрачені ним на повернення сплачених коштів за невиконане ОСОБА_2 зобов'язання, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1000 гривень моральної шкоди.

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судові витрати підлягають перерозподілу згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 30 травня 2018 року - скасувати. Постановити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) заборгованість за невиконання зобов'язання у розмірі 52 490 (п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень та 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь держави судовий збір за подання позову в сумі 838,72 гривень та за подання апеляційної скарги в сумі 1258, 08 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко