Ухвала

від 22.03.2019 по справі 640/6697/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2019 року

м. Київ

справа № 640/6697/17

провадження № 61-1663ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за невиконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за невиконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2007 році між ним та ОСОБА_3 укладено договір, відповідно до якого остання зобов'язувалась оформити документи на частину земельної ділянки до будинку за адресою: АДРЕСА_1.

За проведення відповідних реєстраційних дій позивач передав ОСОБА_3 у присутності своєї співмешканки ОСОБА_5 в різний час грошові кошти на загальну суму 6 500,00 доларів США, а саме: у вересні 2007 року - 2 000,00 доларів США, в кінці 2007 року - 2000,00 доларів США, у 2008 році - 2 500,00 доларів США.

Розписка про отримання ОСОБА_3 від позивача грошових коштів була написана тільки на суму 2 000,00 доларів США.

Зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_3 не виконала, грошові кошти не повернула, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався із заявою до органів внутрішніх справ.

Крім того, позивач зазначав, що внаслідок невиконання зобов'язань відповідачем йому була спричинена моральна шкода, оскільки він тривалий час просив відповідача повернути кошти, був змушений звертатись із заявами до правоохоронних органів, постійно доводив, що стосовно нього скоєно злочин.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року скасовано. Постановлено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за невиконання зобов'язання у розмірі 52 490,00 грн та 1 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

27 грудня 2018 року (відповідно до відмітки на конверті) ОСОБА_3 направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, в якій просила скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її ухваленні суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно витлумачив положення ЦК України про позовну давність, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Суди встановили, що 13 вересня 2006 року ОСОБА_3 написала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_4 суму у розмірі 2 000,00 доларів США в рахунок оплати за оформлення документів на земельну ділянку.

Зобов'язання щодо оформлення земельної ділянки ОСОБА_3 не виконала, грошові кошти не повернула.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд виходив з того, що після звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів, 29 грудня 2012 року зареєстровано кримінальне провадження за № 12012220490000943. Органами досудового розслідування проводилися слідчі дії та постановою слідчого від 13 грудня 2016 року провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова Муратової С. О. від 20 березня 2017 року скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження залишено без задоволення.

ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом 04 травня 2017 року.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності, тому грошові кошти, надані ОСОБА_3 відповідно до розписки, у розмірі 52 490,00 грн підлягають стягненню.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У частині першій статті 257 ЦК України вказано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені положення закону та обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують викладені в оскарженому судовому рішенні висновки.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положенням пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до положень пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено у розмірі 1 762,00 грн.

Таким чином положення пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України підлягають застосуванню у разі, коли ціна позову у справі не перевищує 881 000,00 грн (1 762,00 грн ? 500).

З урахуванням того, що касаційна скарга є необґрунтованою, а суд апеляційної інстанцій, розглядаючи справу з ціною позову, що не перевищує 881 000,00 грн, правильно застосував норму права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини другої та частини четвертої статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої та частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за невиконання грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С.П. Штелик