Рішення

від 28.02.2024 по справі 902/1468/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2024 р. м. Вінниця Cправа № 902/1468/23

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ", вул. Кудрявська, 13-19, м. Київ, 04053, код - 43334431

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІНТЕКС", вул. Коцюбинського, буд. 62, с. Павлівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22436, код - 44063342

про стягнення 2 009 211,46 грн

В С Т А Н О В И В :

30.11.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 30.11.2023 року) (вх. №1500/23 від 30.11.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІНТЕКС" про стягнення 2 009 211,46 грн заборгованості, з яких 1 675 002,00 грн основного боргу, 76 396,82 грн інфляційних втрат, 49 011,02 грн 3% річних, 208 801,62 грн пені за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року. Зазначену позовну заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 05.12.2023 року відкрито провадження у справі № 902/1468/23 за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 09.01.2024 року.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ", адвоката Мужика Любомира Івановича у судовому засіданні 09.01.2024 року та у всіх наступних судових зсіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

09.01.2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 09.01.2024 року) (вх.канц. № 01-34/241/24 від 09.01.2024 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з перебуванням уповноваженого представника у відрядженні поза межами Вінницької області.

У судовому засіданні 09.01.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1468/23 для судового розгляду по суті на 31.01.2024 року.

Ухвалою суду від 11.01.2024 року повідомлено учасників справи про дату судового засідання.

23.01.2024 року до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 23.01.2024 року) (вх.канц. № 01-34/758/24 від 23.01.2024 року).

За результатами проведеного судового засідання 31.01.2024 року суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 28.02.2024 року.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

26.02.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог узвали суду (б/н від 23.02.2024 року).

З приводу обізнаності представників сторін щодо дати судового зхасідання, суд зазначає, що Ухвалу суду від 02.02.2024 року надіслано позивачу та відповідачу засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресами місцезнаходження.

Ухвалу суду доставлено позивачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Як вбачається з відомостей з веб-ресурсу АТ "Укрпошта", адресована відповідачу ухвала від 02.02.2024 року значиться "відправлення вручено: особисто 12.02.2024 року".

Отже, позивача та відповідача завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Перебіг строків судового розгляду починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належно повідомленого відповідача.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛВІНТЕКС" договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року, в частині оплати поставленого природного газу, утворилась заборгованість в сумі 2 009 211,46 грн.

Враховуючи викладене Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" звернулось з позовом до суд про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІНТЕКС" 1 675 002,00 грн основного боргу, 76 396,82 грн інфляційних втрат, 49 011,02 грн 3% річних, 208 801,62 грн пені за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки позивачем не надавались жодні акти приймання-передачі газу та договір між сторонами належним чином не оформлено, тобто власноруч сторонами не підписано, а наявність примірника договору з використанням електронного підпису не свідчить про укладення такого договору (т. 1, а.с.25-27).

У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задоволити позов (т. 1, а.с.31-32).

У додаткових поясненнях від 23.01.2024 року позивачем надано обґрунтування стосовно направлення відповідачу вимоги про оплату заборгованості та строку нарахування пені поза межами 6 місячного терміну.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 29.11.2022 року між у Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛВІНТЕКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005.

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець, зобов`язується передати у власність Покупцю у листопаді 2022 року природний газ (газ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Продавець передає Покупцеві у листопаді 2022 року газ в обсязі 50,000 тис.куб.м (П`ятдесят тисяч куб, м.). Обсяг передачі-приймання Газу в розрізі Газових діб (Р) становить: 29.11.2022 року - 50,000 куб.м. (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору фактичний обсяг переданого Покупцеві газу за Договором визначається з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2494, Кодексу газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2493 та Кодексу газосховищ, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2495.

Продавець передає Покупцю газ у підземних сховищах АТ "Укртрансгаз". Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 Договору).

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.2 Договору).

Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Продавець зобов`язується надати Покупцеві підписані та скріплені печаткою Продавця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Покупець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути Продавцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. У випадку передачі газу у ПСГ Сторони складають додатково акт, який повинен містити відомості щодо фактичного об`єму газу, що передається у ПСГ. (п. 3.3 Договору).

Коригування планованих обсягів газу оформляється Покупцем у вигляді заявки (п. 3.4 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору розрахунки за переданий Покупцеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Продавцем та Покупцем.

Ціна за 1 000 куб. м природного газу, що передається у листопаді 2022 року, за об`єм 50,000 (П`ятдесят тисяч) тис. куб. м., складає 27 916,7 грн., крім того ПДВ - 20% - 5 583,34 гри., усього з ПДВ - 33 500,04 грн.

Загальна вартість обсягу газу, що передається Продавцем Покупцю за цим договором, становить 1 395 835,00 грн., крім того ПДВ 20% - 279 167,00 грн., а всього з ПДВ 1 675 002,00 грн (п. 4.2 Договору).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 4.2. цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 4.4 Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та обсягу газу фактично переданого Покупцеві протягом звітного місяця, визначеного згідно з розділом 2 даного Договору.

За змістом п. 5.1 Договору оплата замовлених обсягів газу за Договором здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: 30.11.2022 року - 1 675 002,00 грн.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів па поточний рахунок Продавця (п. 5.2 Договору).

За невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (п. 6.1 Договору).

У разі невиконання Покупцем умов пункту 5.1. Договору, Продавець має право звернутись до Покупця з вимогою про сплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (п. 6.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 29.11.2022 року до 30.11.2022 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору).

На виконання умов укладеного договору 29.11.2022 року позивачем передано відповідачу природній газ у об`ємі 50 000 тис. куб.м у підземних сховищах АТ "Укртрансгаз" на загальну суму 1 395 835,00 грн та ПДВ 20% - 279 167,00 грн, всього з ПДВ - 1 675 002,00 грн.

Факт передачі природного газу також підтверджується листом АТ "Укртрансгаз" №1001ВИХ-23-5291 від 26.06.2023 року.

Однак, відповідачем належним чином не виконано взятих на себе зобов`язань та не оплачено поставлений газ.

23.06.2023 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу (вих. №171) щодо погашення заборгованості. Зазначена вимога залишилась відповідачем без реагування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Частина 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1-2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно з частинами 1-2 статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з частиною 6 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

З огляду на вищезазначене, укладення договору в електронній формі шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб сторін, що підтверджується долученим протоколом про створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпис, є належним способом укладення даного виду первинних документів відповідно до положень чинного законодавства України, а їх електронна форма прирівнюється до документів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є: використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд враховує, що договір зі сторони відповідача підписано директором ТОВ "ОЛВІНТЕКС" Рєзнік А.О., шляхом накладення електронного цифрового підпису, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа.

Зазначене підтверджено Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 29.11.2022 року.

Достовірність відповідного доказу відповідачем не спростовано.

Отже, суд доходить висновку про дотримання сторонами вимог законодавства під час укладення Договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року.

З приводу підтвердження обставин передачі ТОВ "ОЛВІНТЕКС" 50 000 куб.м газу судом надано оцінку наявним у справі доказам.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Суд виходить з того, що вірогідними, належним чином оформленими та не спростованими відповідачем доказами підтверджено перехід у власність ТОВ "ОЛВІНТЕКС" природного газу у об`ємі 50 000,00 куб.м, який зберігається у підземних сховищах АТ "Укртрансгаз" на загальну суму 1 395 835,00 грн та ПДВ 20% - 279 167,00 грн, всього з ПДВ - 1 675 002,00 грн.

Факт передачі природного газу підтверджується листом АТ "Укртрансгаз" №1001ВИХ-23-5291 від 26.06.2023 року.

Зі змісту відповідного листа, незацікавленої щодо результатів розгляду справи особи, встановлено, що сторонами оформлено торгові сповіщення: ТОВ "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" (№177459 (ЕІС код - 62Х877229787401Y) та ТОВ "ОЛВІНТЕКС" (№ 177474 (ЕІС код - 56Х930000118160S) за фактом поставки 50 000 м.куб природного газу 29.11.2022 року.

У відповідних торгових сповіщеннях набувачем природного газу зазначено ТОВ "ОЛВІНТЕКС".

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах (Постанова ВП ВС від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21).

Таким чином, обставини поставки товару підтверджено належними електронними доказами.

Крім того, шляхом надання роздруківок електронного листування позивачем підтверджено направлення відповідачу 29.11.2022 року Акту прийому-передачі природного газу від 30.11.2022 року, його повторне отримання засобами поштового зв`язку 04.01.2023 року.

Також, відповідний Акт прийому-передачі природного газу від 30.11.2022 року, акт звірки розрахунків направлено відповідачу у червні 2023 року разом з претензією.

На підставі ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року зобов`язано відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛВІНТЕКС" надати суду: докази на спростування обставин накладення електронного цифрового підпису на Договорі купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року; докази на спростування обставин накладення електронного цифрового підпису на торговому сповіщенні № 177474 (ЕІС код - 56Х930000118160S) щодо отримання 50 000 м.куб. природного газу, яке направлено до ПАТ "Укртрансгаз".

Отримавши відповідну ухвалу суду 12.02.2024 року (т. 1 а.с. 64), відповідачем не надано належних та допустимих доказів з метою спростування обставин підписання Договору купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року, переходу права власності на природній газ в обсязі 50 000 м. куб., або достовірності наданих позивачем електронних доказів.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 675 002,00 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року правомірною та обґрунтованою.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 76 396,82 грн інфляційних втрат, 49 011,02 грн 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд вважає правомірним нарахуванням відповідальності та штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання з оплати переданого газу, починаючи з 01.12.2022 року, оскільки дослідженими доказами доведено передачу газу та акту приймання-передачі 29.11.2022 року, положеннями п. 5.1. укладеного сторонами договору визначено 30.11.2022 року, як кінцеву дату оплати.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум інфляційних втрат та 3% річних, помилок не виявлено, в зв`язку з чим інфляційні втрати у розмірі 76 396,82 грн та 3% річних в сумі 49 011,02 грн - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 208 801,62 грн пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору.

Відповідно п. 6.3 у разі невиконання Покупцем умов пункту 5.1. Договору, Продавець має право звернутись до Покупця з вимогою про сплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (п. 6.3 Договору).

У відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Суд погоджується з доводами позивача відносно можливості нарахування пені в силу положень пункту 9.1 Договору, який діє в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору (Постанови КГС ВС від 13.06.2018 у справі 910/2153/17, від 04.05.2018 у справі №927/333/17).

Крім того, позивачем нараховано пеню з 01.12.2022 по 31.05.2023 рр., з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд не вбачає підстав для самостійного зменшення пені, з огляду на відсутність клопотань відповідача про її зменшення, розмір пені не перевищує 20% основної суми боргу, тому є пропорційним та розумним, відповідач з грудня 2022 року не здійснив навіть часткового погашення заборгованості та не проявив достатню зацікавленість щодо розгляду своєї справи.

Тому, вимоги позову в частині стягнення 208 801,62 грн пені підлягають задоволенню.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Стосовно вирішення питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат понесених на правову допомогу, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІНТЕКС" (вул. Коцюбинського, буд. 62, с. Павлівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22436, код - 44063342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ" (вул. Кудрявська, 13-19, м. Київ, 04053, код - 43334431) 1 675 002,00 грн - основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу № ПГ/22/4005 від 29.11.2022 року, 76 396,82 грн - інфляційних втрат, 49 011,02 грн - 3% річних, 208 801,62 грн - пені.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 21.03.2024 року о 09:10 год., у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, зал № 1).

5. Судове засідання 21.03.2024 року о 09:10 год. у справі № 902/1468/23 провести в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (зал № 1).

6. Забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАВЕР ІНЖИНІРІНГ", адвоката Мужика Любомира Івановича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

7. Встановити сторонам строк протягом п`яти днів з дати отримання судового рішення на подачу доказів щодо понесених судових витрат, а також заперечень відносно судових витрат на професійну правничу допомогу.

8. Примірник судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - office@pwreng.com.ua, представнику позивача адвокату Мужику Л.І. - lawyer.rst@gmail.com, відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; reznik-andrey@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кудрявська, 13-19, м. Київ, 04053)

3 - відповідачу (вул. Коцюбинського, буд. 62, с. Павлівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22436; 22400, Вінницька обл., Хмільницький р-н, селище Калинівка Друга)