Постанова

від 22.05.2024 по справі 902/1468/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Справа № 902/1468/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 (повний текст - 06.03.2024) та додаткове рішення 21.03.2024 (повний текст - 01.04.2024) у справі №902/1468/23 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжиніринг" (вул.Кудрявська, 13-19, м. Київ, 04053, код - 43334431)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" (вул.Коцюбинського, буд.62, с.Павлівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22436, код - 44063342)

про стягнення 2009211,46 грн

сторони не забезпечили явку своїх представників у судове засідання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі №902/1468/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" про стягнення 2009211,46 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1675002,00 грн - основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу №ПГ/22/4005 від 29.11.2022, 76396,82 грн - інфляційних втрат, 49011,02 грн - 3% річних, 208801,62 грн - пені.

Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 21.03.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжиніринг" 30138,17 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 30000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн - залишено за відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ті обставини, що пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 29.11.2022 до 30.11.2022 включно, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Таким чином, сторони передбачили, що вказаний договір мав бути підписаний Сторонами власноручно, а підпис мав бути скріплений печаткою підприємства.

Разом з тим, позивач надає суду примірник договору, який нібито підписаний сторонами з використанням кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Апелянт зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Жодних з перелічених вище умов Договір №ПГ/22/4005 купівлі-продажу природного газу від 29.11.2022 не містить, в зв`язку з чим можна дійти висновку, що такий договір між сторонами належним чином не укладався.

Крім цього, за доводами апелянта, Сторонами не було підписано жодного акту приймання-передачі газу, як то обумовлюється п.п.3.2, 3.3 Договору, що в свою чергу додатково підтверджує той факт, що між сторонами відсутні договірні відносини.

Також, апелянт стверджує, що судом було залишено поза увагою той факт, що у відповідності до п.5.2. Договору: при невиконанні Покупцем вимог, передбачених пунктом 5.1. Договору (оплата замовлених обсягів газу), Продавець, в порядку, встановленому чинним законодавством, має право обмежити або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ за Договором, а також дає право Продавцю розпорядитись таким обсягом Газу на власний розсуд, в тому числі продати будь-якій (-им) третій(-ім) особі (-ам).

Тобто, даний пункт Договору фактично регламентує порядок відмови Покупця від замовленого обсягу Газу, в зв`язку з чим надає право Продавцю розпорядитись зазначеними обсягами Газу на свій розсуд.

Таким чином, за умови відсутності оплати за замовлений Газ, а також за відсутності підписаних актів приймання-передачі газу, Покупець не набув права власності на визначений об`єм газу, в зв`язку з чим відсутні будьякі передумови для стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі №902/1468/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Павер Інжинірінг» до ТОВ «Олвінтекс» про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/1468/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В.

Листом від 27.03.2024 матеріали справи витребувано з господарського суду Вінницької області.

09.04.2024 матеріали справи №902/1468/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 у справі №902/1468/23.

Не погоджуючись також з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт зазначає, що позивачем не було надано суду доказів, які свідчили б про фактичне здійснення оплати ТОВ «Павер Інжиніринг» за надані адвокатом Мужиком Л.І. послуги і, як наслідок, позивач не довів того факту, що ним дійсно були понесені витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи. Таким чином, судом не було надано належну оцінку даному факту, що стало підставою для прийняття не вірного судового рішення.

Апелянт також звертає увагу, що позивачем не було надано до суду першої інстанції детального опису робіт (виконаних адвокатом) та наданих послуг за договором про надання правової допомоги №21-11/23 від 21.11.2023 на суму 40000 грн.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2024 у справі №902/1468/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Павер Інжинірінг» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача у розмірі 40000 грн, понесених на професійну правничу допомогу.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/1468/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.04.2024, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Грязнова В.В. у період з 29.04.2024 по 06.05.2024 включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/1468/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/1468/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2024 у справі №902/1468/23. Об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 та додаткове рішення від 21.03.2024.

Апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; причини неявки не повідомив.

При цьому, 22.05.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжиніринг" надійшло клопотання про відкладення в якому зазначає, що про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" та про судове засідання, призначене на 22.05.2024 на 12:00, позивачу стало відомо лише 21.05.2024, тобто напередодні самого засідання.

Як наслідок, позивач не мав змоги належним чином скористатись своїми процесуальними правами та підготувати й надати суду апеляційної інстанції відзив на апеляційні скарги, а також забезпечити явку повноважного представника.

Крім того, домовленість із адвокатом Любомиром Мужиком про представництво досягнута лише 21.05.2024, в силу чого останній підписав ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачу у справі ТОВ "Павер Інжинірінг" саме 21.05.2024.

З метою забезпечення рівних прав та доступу до правосуддя, надання позивачу (його представнику) у справі можливості скористатись своїм правом щодо надання пояснень суду, навести свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також з метою забезпечення явки повноважного представника у судове засідання, враховуючи, що це перше засідання у суді апеляційної інстанції у справі, позивач подав дане клопотання про відкладення судового засідання.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла наступних висновків.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було.

Твердження, що позивачу стало відомо про розгляд справи лише напередодні самого засідання - 21.05.2024, не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається із довідки про доставку електронного листа, ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 30.04.2024 була доставлена в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжиніринг" 01.05.2024 о 21:20 год., а тому вважається врученою 02.05.2024.

З огляду на викладене, твердження заявника про необхідність часу для підготовки й подачі відзиву на апеляційні скарги, а також залучення та забезпечення явки повноважного представника не приймаються до уваги, оскільки суд вважає, що у позивача було достатньо часу для підготовки відзиву та залучення такого представника з огляду на наявність доказів доставлення йому ухвали про відкриття апеляційного провадження 01.05.2024 о 21:20 год.

Тому, оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

29.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павер Інжиніринг" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №ПГ/22/4005.

Відповідно п.1.1 Договору Продавець, зобов`язується передати у власність Покупцю у листопаді 2022 року природний газ (газ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Продавець передає Покупцеві у листопаді 2022 року газ в обсязі 50,000 тис.куб.м (П`ятдесят тисяч куб, м.). Обсяг передачі-приймання Газу в розрізі Газових діб (Р) становить: 29.11.2022 року - 50,000 куб.м. (п.1.2 Договору).

Згідно п.2.2 Договору фактичний обсяг переданого Покупцеві газу за Договором визначається з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Кодексу газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 та Кодексу газосховищ, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2495.

Відповідно до умов п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору Продавець передає Покупцю газ у підземних сховищах АТ "Укртрансгаз". Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Продавець зобов`язується надати Покупцеві підписані та скріплені печаткою Продавця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Покупець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути Продавцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. У випадку передачі газу у ПСГ Сторони складають додатково акт, який повинен містити відомості щодо фактичного об`єму газу, що передається у ПСГ. Коригування планованих обсягів газу оформляється Покупцем у вигляді заявки.

Згідно п.4.1 Договору розрахунки за переданий Покупцеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Продавцем та Покупцем.

Ціна за 1000 куб.м природного газу, що передається у листопаді 2022 року, за об`єм 50,000 (П`ятдесят тисяч) тис. куб. м., складає 27916,7 грн., крім того ПДВ - 20% - 5583,34 грн, усього з ПДВ - 33500,04 грн.

Загальна вартість обсягу газу, що передається Продавцем Покупцю за цим договором, становить 1395835,00 грн, крім того ПДВ 20% - 279167,00 грн, а всього з ПДВ 1675002,00 грн (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 4.2. цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Згідно п.4.4 Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та обсягу газу фактично переданого Покупцеві протягом звітного місяця, визначеного згідно з розділом 2 даного Договору.

За змістом п.5.1 Договору оплата замовлених обсягів газу за Договором здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: 30.11.2022 - 1675002,00 грн.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.5.2 Договору).

За невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором (п.6.1 Договору).

У разі невиконання Покупцем умов пункту 5.1. Договору, Продавець має право звернутись до Покупця з вимогою про сплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (п. 6.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 29.11.2022 до 30.11.2022 включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.12.1 Договору).

На виконання умов укладеного договору 29.11.2022 позивачем передано відповідачу природній газ у об`ємі 50000 тис.куб.м у підземних сховищах АТ "Укртрансгаз" на загальну суму 1395835,00 грн та ПДВ 20% - 279167,00 грн, всього з ПДВ - 1675002,00 грн.

Факт передачі природного газу також підтверджується листом АТ "Укртрансгаз" №1001ВИХ-23-5291 від 26.06.2023.

23.06.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу (вих.№171) щодо погашення заборгованості.

Зазначена вимога залишилась відповідачем без реагування.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Як встановлено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1-2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Як встановлено частинами 1-2 статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з частиною 6 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є: використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на вищезазначене, укладення договору в електронній формі шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб сторін, що підтверджується долученим протоколом про створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпис, є належним способом укладення даного виду первинних документів відповідно до положень чинного законодавства України, а їх електронна форма прирівнюється до документів, укладених у письмовій формі.

Як підтверджується матеріалами справи, договір зі сторони відповідача підписано директором ТОВ "Олвінтекс" Рєзнік А.О., шляхом накладення електронного цифрового підпису, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа.

Зазначене підтверджено Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 29.11.2022.

Достовірність відповідного доказу відповідачем не спростовано.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання сторонами вимог законодавства під час укладення Договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/22/4005 від 29.11.2022.

Щодо встановлення факту передачі ТОВ "Олвінтекс" 50000 куб.м газу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вірогідними, належним чином оформленими та не спростованими відповідачем доказами підтверджено перехід у власність ТОВ "Олвінтекс" природного газу у об`ємі 50000,00 куб.м, який зберігається у підземних сховищах АТ "Укртрансгаз" на загальну суму 1395835,00 грн та ПДВ 20% - 279167,00 грн, всього з ПДВ - 1675002,00 грн.

Факт передачі природного газу підтверджується листом №1001ВИХ-23-5291 від 26.06.2023 незацікавленої щодо результатів розгляду справи особи, а саме - АТ "Укртрансгаз", зі змісту якого вбачається, що сторонами оформлено торгові сповіщення: ТОВ "Павер Інжиніринг" (№177459 (ЕІС код - 62Х877229787401Y) та ТОВ "Олвінтекс" (№177474 (ЕІС код - 56Х930000118160S) за фактом поставки 50000 м.куб природного газу 29.11.2022.

У відповідних торгових сповіщеннях набувачем природного газу зазначено ТОВ "Олвінтекс".

З наведених вище норм Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах

Наведений висновок є усталеним у судовій практиці, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Колегія суддів погоджується, що обставини поставки товару підтверджено належними електронними доказами.

Крім того, шляхом надання роздруківок електронного листування позивачем підтверджено направлення відповідачу 29.11.2022 Акту прийому-передачі природного газу від 30.11.2022, його повторне отримання засобами поштового зв`язку 04.01.2023.

Також, відповідний Акт прийому-передачі природного газу від 30.11.2022, акт звірки розрахунків направлено відповідачу у червні 2023 року разом з претензією.

Як встановлено ч.10 ст.81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребувано доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою суду першої інстанції від 02.02.2024 зобов`язано відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" надати суду: докази на спростування обставин накладення електронного цифрового підпису на Договорі купівлі-продажу природного газу №ПГ/22/4005 від 29.11.2022; докази на спростування обставин накладення електронного цифрового підпису на торговому сповіщенні №177474 (ЕІС код - 56Х930000118160S) щодо отримання 50000 м.куб. природного газу, яке направлено до ПАТ "Укртрансгаз".

Отримавши відповідну ухвалу суду 12.02.2024 (т.1 а.с.64), відповідачем не було надано належних та допустимих доказів з метою спростування обставин підписання Договору купівлі-продажу природного газу №ПГ/22/4005 від 29.11.2022, переходу права власності на природній газ в обсязі 50000 м.куб., або достовірності наданих позивачем електронних доказів.

Вказані докази спростування фактів підписання договору, переходу права власності на природній газ чи достовірності наданих позивачем електронних доказів, відповідачем (апелянтом) не подано і до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 1675002,00 грн основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу №ПГ/22/4005 від 29.11.2022.

Крім цього, позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, було заявлено до стягнення 76396,82 грн інфляційних втрат, 49011,02 грн 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Колегія суддів вважає правомірним нарахуванням 3% річних, інфляційних та штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання з оплати переданого газу, починаючи з 01.12.2022, оскільки дослідженими доказами доведено передачу газу 29.11.2022, а положеннями п.5.1. укладеного сторонами договору визначено 30.11.2022, як кінцеву дату оплати.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів встановила, що останній є правильним та підлягає задоволенню у повному розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 208801,62 грн пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п.6.3 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 5.1. Договору, Продавець має право звернутись до Покупця з вимогою про сплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як встановлено ч.4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Позивачем нараховано пеню з 01.12.2022 по 31.05.2023, з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд першої інстанції правильно зазначив про можливість нарахування пені в силу положень пункту 9.1 Договору, який діє в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення. Строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору (Постанови КГС ВС від 13.06.2018 у справі №910/2153/17, від 04.05.2018 у справі №927/333/17).

З огляду на відсутність клопотань відповідача про зменшення пені, враховуючи, що її розмір не перевищує 20% основної суми боргу, а відповідач з грудня 2022 року не здійснив навіть часткового погашення заборгованості та не проявив достатню зацікавленість щодо розгляду своєї справи, колегія суддів вважає, що вимоги позову в частині стягнення 208801,62 грн пені правомірно задоволено судом першої інстанції без зменшення її розміру за власною ініціативою.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення від 21.03.2024 у справі №902/1468/23 колегія суддів зазначає наступне.

06.03.2024 до суду першої інстанції від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (б/н від 06.03.2024; вх.канц.№0134/2423/24), в якому останній просив суд поновити строк для подання доказів щодо понесених судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 40000,00 грн понесених на професійну правничу допомогу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки повний текст рішення складено 06.03.2024, то представником позивача не було пропущено строк надання доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.11.2023 між Мужиком Л.І. (Адвокат) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інжиніринг" (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №21-11/23.

Відповідно п.1.1 предметом Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги щодо захисту інтересів Клієнта у досудовий чи позасудовий спосіб, а також представництва у судових органах, надання релевантних юридичних консультацій, а Клієнт зобов`язується належним чином прийняти та оплатити її.

Детальний опис правової допомоги, що надається Клієнту, бажаний результат, вартість та порядок оплати визначаються у погоджених Сторонами Замовленнях на надання правової допомоги (Замовлення), які є невід`ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

За змістом п.2.2 Договору Адвокат зобов`язаний: надати правову допомогу Клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах всіх інстанцій, відповідно до вимог чинного законодавства України та з метою виконання п. 1.1 цього Договору; зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов`язані з наданням правничої допомоги, згідно з умовами цього Договору, а також документація (договори, бухгалтерська і податкова звітність, інші документи), що прямо чи опосередковано стосується Договору; на вимогу Клієнта надати усний чи/та письмовий звіт про виконання цього Договору; невідкладно повідомляти Клієнта про виникнення конфлікту інтересів; у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою Клієнта, повідомити Клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням Договору.

Відповідно п.3.1 Договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар, сума та строки оплати якого визначаються у замовленні.

За несвоєчасну оплату узгоджених сум Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.3.2 Договору). Підставою оплати є виставлений Адвокатом рахунок (п.3.3 Договору). За результатами надання правової допомоги сторони Договору складають та підписують відповідний акт (п.3.4 Договору).

Як встановлено п.4.2 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення повного чи часткового результату, узгодженого у Замовленні, або виконання Адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення повного чи часткового результату, узгодженого у замовленні.

Також, 23.11.2023 між сторонами до договору про надання правової допомоги №21-11/23 від 21.11.2023 уклали замовлення на надання правової допомоги №1 (замовлення) про наступне:

- зміст правової допомоги, що надається: консультування, складення процесуальних документів та представництво інтересів Клієнта у господарському суді Вінницької області з метою стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" заборгованості за Договором №ПГ/22/4005 купівлі-продажу природного газу від 30.11.2022.

Складові гонорару за надану правову допомогу та порядок розрахунків:

- аванс у розмірі 30000,00 грн оплачується Клієнтом після підписання Замовлення та не повертається в жодному випадку;

- решта у розмірі 10000,00 грн оплачується Клієнтом після ухвалення судового рішення судом першої інстанції по суті, або закриття провадження у справі, або після добровільного погашення боржником заборгованості у будь-який спосіб, залежно від того, яка подія настане першою.

Оплата гонорару здійснюється у національній валюті України - гривні, впродовж 5 робочих днів з дня виставлення рахунку на оплату.

До правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В якості підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем долучено до справи договір про надання правової допомоги №21-11/23 від 21.11.2023, замовлення на надання правової допомоги №1 від 21.11.2023, ордер серії серії АТ № 1055431 від 29.11.2023.

Апелянт зазначає, що позивачем не було надано суду доказів, які свідчили б про фактичне здійснення оплати ТОВ «Павер Інжиніринг» за надані адвокатом Мужиком Л.І. послуги.

Однак, Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі №911/3386/17,від 11.12.2018 у справі №910/2170/18).

Обов`язок доказування неспівмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу, в силу вимог ст.ст.73, 77-80 ГПК України, покладено на відповідача.

Як підтверджується матеріалами справи, представник позивача приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції, здійснював підготовку та подачу позову, відповіді на відзив, заяв на виконання вимог ухвали суду.

Водночас, позивачем не надано детальний опис наданих послуг та виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 21-11/23 від 21.11.2023.

На необхідності надання детального опису правничих послуг, навіть у випадку визначення їх вартості у фіксованому розмірі наголошено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (п.п.143-145 Постанови).

З огляду на відсутність опису робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення витрат позивача понесених на професійну правову допомогу на 10000,00 грн.

Тому, судом першої правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павер Інженіринг" 30000,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з які подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішення та додаткового рішення, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвінтекс" на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2024 та додаткове рішення 21.03.2024 у справі №902/1468/23 залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 27.05.2024

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.