Рішення

від 14.02.2024 по справі 925/1414/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Черкаси справа № 925/1414/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Фонду державного майна України (вулиця Генерала Алмазова, 18/9, місто Київ,01133, ідентифікаційний код 00032945)

до Іваньківської сільської ради (вулиця Щербини Ігоря, 35, село Іваньки, Уманський район, Черкаська область, 20132, ідентифікаційний код 25659941)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод» (вулиця Заводська, 1, село Іваньки, Уманський район, Черкаська область, 20132 ідентифікаційний код 32741501)

про припинення права власності,

за участю представника позивача Пономаренка В.С., за посадою,

Фонд державного майна України звернувся у Господарський суд Черкаської області із позовом до Іваньківської сільської ради, у якому просить суд припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ-АГРО» на комплекс, нежитлові будівлі, які розташовані за адресою Черкаська область, Маньківський район, с.Іваньки, вул.Заводська, 1, загальною площею 1032 м2, матеріали стін: цегла, загальна вартість нерухомого майна 650675,00 грн, реєстраційний номер майна 153826, номер запису 97 в книзі 1, та комплекс, який розташований за адресою Черкаська область, Маньківський район, с.Іваньки, вул.Заводська, 1, матеріали стін: цегла, загальна вартість нерухомого майна: 211 781,00 грн, реєстраційний номер майна 1200613, номер запису 97 в книзі 1; припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ-АГРО» на комплекс, нежитлові будівлі, які розташовані за адресою Черкаська область, Маньківський район, с.Іваньки, вул.Щербини Ігоря, 70, загальною площею 1291,4 м2, матеріали стін: металеві стовпи, загальна вартість нерухомого майна 61784,00 грн, реєстраційний номер майна: 1171672, номер запису 233 в книзі 1. У позовні позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час, за державою в oco6i Фонду державного майна України зареєстровано право власності на нерухоме майно, що входить до складу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», за адресою Черкаська область, Уманський район, село Іваньки, вулиця Заводська, 3. 3 метою реєстрації права власності на інше нерухоме майно Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», яке розташоване за адресами: вулиця Заводська, 1 та вулиця Щербини Ігоря, 70 (Леніна, 70), село Іваньки, Уманський район, Черкаська область. Регіональне відділення двічі зверталося до державного реєстратора прав на нерухоме майно. Проте, державний реєстратор відмовив у здійсненні відповідних реєстраційних дій, обґрунтовуючи відмову в реєстрації наявними розбіжностями у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме наявними зареєстрованими правами на нерухоме майно за вказаними адресами за Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО». За доводами позивача, це обумовлено неодноразовим переходом прав власності на нерухоме майно цукрового заводу протягом 2003-2007 років, без належного оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості та відповідної реєстрації права власності за суб`єктами господарювання, які набували такі права. Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод» стало правонаступником, до якого з моменту його створення перейшло право власності на єдиний майновий комплекс цукрового заводу, однак означені зміни власника майна до реєстрів прав власності на нерухоме майно внесені не були. Для реєстрації права власності на окремі об`єкти нерухомого майна єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» на підставі пункту 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України необхідно припинити зареєстроване право власності ліквідованої юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» для можливості подальшої реєстрації права власності на означене майно за державою в особі Фонду, який є органом управління та виконує повноваження власника єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод».

14.11.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання, у якому останній заперечує щодо задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат з відповідача в повному обсязі. Щодо задоволення інших вимог, поклалась на розсуд суду, розгляд справи просить проводити без участі свого представника.

02.01.2024 від Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» до суду надійшли пояснення, у яких зазначено, що відповідно до наказу державного комітету України з державного матеріального резерву №140 від 27.04.2007 Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод» стало правонаступником дочірнього підприємства «Іванківський цукровий завод», до якого з моменту його створення перейшло право власності на єдиний майновий комплекс цукрового заводу. Однак зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно внесені не були. За весь цей період майно знаходиться на балансі цукрового заводу, зберігається, охороняється та на нього нараховується амортизація та проводиться щорічна інвентаризація. Для здійснення приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» та подальшого належного оформлення права власності на об`єкт приватизації необхідно припинити зареєстровані права власності ліквідованої юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» на об`єкти нерухомого майна, що входять до складу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено о 14 год 30 хв 15.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.11.2023 задоволено клопотання представників позивача про відкладення розгляду справи та підготовче засідання у справі відкладено до 11 год 30 хв 05.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.12.2023 залучено до участі у справі, як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод», підготовче засідання у справі відкладено до 14 год 30 хв 16.01.2024.

Протокольною ухвалою від 16.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 30 хв 06.02.2024.

Протокольною ухвалою від 06.02.2024 суд оголосив перерву у справі до 12 год 00 хв 14.02.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач та третя особа (їх представники) у судове засідання 14.02.2024 не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, про що є відомості в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 14.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іванківський цукровий завод» мало у власності комплекс будівель та приміщень, які знаходяться за адресою вул.Заводська, 1, с.Іваньки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі №15 від 29.09.2000 (а.с.26).

06.03.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іванківський цукровий завод» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» (покупець) було укладено договір №06/03-01 (а.с.27), за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю, а останній зобов`язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, перелік яких зазначений в додатку до цього договору.

Перехід права власності на вказане майно підтверджене витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №83219 від 25.02.2003 (а.с.29).

Серед майна, що передавалось у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» були: автогараж, площею 888,6 м2, автогараж, площею 44,4 м2, вагова №1, площею 40,2 м2, вагова №2, площею 58,2 м2. Загальна площа всіх будівель 1032,00 м2. Адреса об`єкта вул.Заводська, 1 с.Іваньки, Маньківський район, Черкаської області. Загальна площа 1032 м2, вартість нерухомого майна 650 675,00 грн.

26.02.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Іванківський цукровий комбінат» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с.30-31), за умовами якого, продавець продає покупцю комплекс нежитлових будівель. Об`єктом купівлі-продажу за цим договором, серед іншого, є: нежитлові будівлі та споруди: склад цукру №3, площею 990 м2, гараж «К» площею 21,8 м2, водокачка питної води «Л» площею 31,8 м2, вагова «Н» площею 11,1 м2, буфет «X» площею 40,6 м2, підвал «Ш» площею 27,4 м2, вартова будка «Я» площею 11,8 м2, жомова яма, огорожа, артсвердловина питної води та майно, що знаходиться у селі Іваньки, вул.Заводська 1, та нежитлова будівля піднавісу гаража, площею 1291 м2, що знаходиться в селі Іваньки, вул.Леніна 70.

14.06.2002 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (комітент) та Відкритим акціонерним товариством «Смілянський цукровий завод» (підприємство) було укладено договір №Юр-2/188поз-2002 (а.с.36-37), за умовами якого Державний комітет України з державного матеріального резерву відпускає 10000,00 тонн цукру з державного резерву (червень 2002 року 4000,00 тонни, липень 2002 року 6000,00 тонн), а Відкрите акціонерне товариство «Смілянський цукровий завод» зобов`язується повернути 10000,00 тонн цукру до державного резерву до 01.01.2003.

Вартість продукції, що передається із державного резерву складає 23 901 000,00 грн (пункт 3.1 договору №Юр-2/188поз-2002 від 14.06.2002).

27.06.2002 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іваньківський цукровий завод» (заставодавець) на забезпечення виконання умов договору поруки від 26.06.2002, який в свою чергу забезпечує виконання умов договору №Юр-2/188поз-2002 від 14.06.2002, було укладено договір застави майна (а.с.38).

За умовами договору застави заставодавець передає заставодержателю в заставу цілісний майновий комплекс згідно з додатком, який є невід`ємною частиною цього договору, що знаходяться у селі Іваньки Маньківського району Черкаської області, вул. Заводська, 1 і розташований на земельній ділянці згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЧР №000071 від 20.03.2001, експертною вартістю 22 250 000,00 грн (пункт 1.2 договору застави від 27.06.2002).

07.10.2003 відбулася реєстрація Дочірнього підприємства «Іваньки-цукор» Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО».

Відповідно до акту прийому-передачі №1 від 08.10.2003 (а.с.40), Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВ-Агро» передало своєму Дочірньому підприємству «Іваньки-цукор», як внесок у статутний фонд, майно загальною вартістю 19 151 170,00 грн згідно з переліком, який визначеним у цьому акті приймання-передачі. Встановити, місцезнаходження цього майна за доказами, які надані позивачем, суду не вдалося.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.10.2003 у справі №05/2032 частково задоволено позов Державного комітету України з державного матеріального резерву та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий завод» на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 10000,00 тонн цукру (а.с.39).

29.10.2003 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (кредитор), Державним підприємством «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» (новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Смілянський цукровий комбінат» (боржник) було укладено договір про уступку вимоги №юр-127/2003 (а.с.41-42). За умовами цього договору, Державний комітет України з державного матеріального резерву уступає, а Державне підприємство «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» приймає на себе право вимоги до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий комбінат» за зобов`язанням, що виникло за договором про тимчасове позичання матеріальних цінностей від 14.06.2002 №Юр-2/188поз-2002, який укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством «Смілянський цукровий комбінат», згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.10.2003 та умов мирової угоди від 29.10.2003 у справі №05/2032. За цим договором до Державного підприємства «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» переходить право вимагати від Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий комбінат» повернення 10000,00 тонн цукру на суму 23 901 000,00 грн.

29.10.2003 між Державним підприємством «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» (другий кредитор), Дочірнім підприємством «Іваньки-цукор» (новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Смілянський цукровий комбінат» (боржник) було укладено договір про уступку вимоги (а.с.43). За умовами цього договору Державне підприємство «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» передає, а Дочірнє підприємство «Іваньки-цукор» приймає на себе вимогу Державного комітету України з державного матеріального резерву (первісний кредитор) за договором №Юр-2/188-2002 від 14.06.2002 (основний договір), який укладений між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством «Смілянський цукровий комбінат» та підтверджене рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.10.2003. За цим договором Дочірнє підприємство «Іваньки-цукор» одержує право вимагати від Відкритого акціонерного товариства «Смілянський цукровий комбінат» виконання зобов`язання щодо повернення 10000,00 тонн цукру.

За передане право вимоги, Дочірнє підприємство «Іваньки-цукор» зобов`язується передати у власність Державного підприємства «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» нерухоме та інше майно, що належить Дочірньому підприємству «Іваньки-цукор» на праві власності, перелік та вартість якого вказані в актах прийому-передачі №1 та №2, які є невід`ємною частиною даного договору. Передача майна відбувається шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі майна. Право власності на майно переходить до Державного підприємства «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» в момент затвердження господарським судом мирової угоди.

Згідно з актом прийому-передачі об`єктів нерухомого майна №1 на виконання договору про уступку вимоги від 29.10.2003 (а.с.44), Дочірнє підприємство «Іваньки-цукор» передає, а Державне підприємство «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» приймає у власність майно, згідно з переліком, визначеним в акті приймання-передачі, загальною вартістю 19 151 170,00 грн. Перелік майна, яке міститься у акті №1 до договору про уступку вимоги від 29.10.2003 відповідає переліку майна, яке Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВ-Агро» передало своєму Дочірньому підприємству «Іваньки-цукор», як внесок у статутний фонд, майно загальною вартістю 19 151 170,00 грн.

Наказом Державного підприємства «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» №68 від 03.12.2003 (а.с.45) (у відповідності до листа Державного комітету України з державного матеріального резерву №24/11 від 24.11.2003) було вирішено створити Дочірнє підприємство «Іваньківський цукровий завод»; затверджено статутний фонд Дочірнього підприємства «Іваньківський цукровий завод» у розмірі 23 901 000,00 грн. До статутного фонду новоствореного підприємства було передано рухоме та нерухоме майно (будівлі і споруду, робочі та силові машини, контрольно-вимірювальні прилади, обчислювану техніку, інвентар, передавальні пристрої, транспортні засоби) загальною вартістю 23 901 000,00 грн. Вказане майно було передано згідно з актами прийому-передачі №1 та №2 від 03.12.2003 (а.с.46-47). Перелік нерухомого майна (акт №1) відповідає переліку майна, яке Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВ-Агро» передало своєму Дочірньому підприємству «Іваньки-цукор», як внесок у статутний фонд, а пізніше було передано Державному підприємству «Золотоніський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву №302/1 від 25.12.2003 «Про реорганізацію ДП «Золотоніський КХП»» Державне підприємство «Золотоніський комбінат хлібопродуктів» реорганізовано у Державне підприємство «Златодар» шляхом перетворення (а.с.52), у зв`язку з чим внесені відповідні зміни до статуту Дочірнього підприємства «Іваньківський цукровий завод».

Згідно з наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву №140 від 23.04.2007 «Про перетворення дочірнього підприємства «Іваньківський цукровий завод» припинено Дочірнє підприємство «Іваньківський цукровий завод»» Державного підприємства «Златодар» шляхом його перетворення у Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод». Вирішено зарахувати на баланс Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» майнові активи та зобов`язання Дочірнього підприємства «Іваньківський цукровий завод» Державного підприємства «Златодар» відповідно до передавального балансу. Встановлено, що Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод» є правонаступником Дочірнього підприємства «Іваньківський цукровий завод» Державного підприємства «Златодар» (а.с.54).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.05.2012 у справі №01/1370 затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Посталенка В.О. та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» станом на 17.05.2012; ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» як юридичну особу, у зв`язку із банкрутством (а.с.56).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» припинена 13.06.2012 дата запису: 13.06.2012, номер запису: 10141170013000162, підстава: судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 31.05.2012 №01/1370, Господарський суд Черкаської області.

18.01.2021 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №1010р складено акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу (а.с.57-59), відповідно до якого єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» передано зі сфери управління Державного агентства резерву України до сфери управління Фонду державного майна України.

За доводами позивача, згідно із пунктом 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (зі змінами), право на управління об`єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, тому станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду, органом управління Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» є Фонд державного майна України.

Згідно з наказом Фонду державного майна України №469 від 23.03.2021 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України №5 від 06.01.2021 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році», єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», що розташований за адресою вул.Заводська, 1, с.Іваньки, Маньківський район, Черкаська область внесений до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду. Департаменту приватизації доручено забезпечити передачу відповідним структурним підрозділам Фонду державного майна України переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, змінених цим наказом (а.с.18-21).

Згідно з інформаційною довідкою №338872913 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.07.2023, право власності на закінчений будівництвом об`єкт, а саме нежитлове приміщення загальною площею 251,5 м2, яке розташоване за адресою вул.Заводська, 3, с.Іваньки Уманського району Черкаської області, зареєстровано за Фондом державного майна України (дата державної реєстрації 24.05.2023) (а.с.22-23).

Станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» зареєстроване право власності на нежитлову будівлю, площею 1291,4 м2, яка розташована за адресою вул.Леніна, 70, с.Іваньки Уманського району Черкаської області (на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2003, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 25.02.2003, реєстраційний номер майна 1171672) та на нежитлові будівлі, площею 1032 м2 та комплекс, які розташовані за адресою вул.Заводська, 1, с.Іваньки Уманського району Черкаської області (на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.20201 та договору купівлі-продажу від 26.02.2003 дата прийняття рішення про державну реєстрацію 25.02.2003 та 26.02.2003, реєстраційні номери майна 158826 та 1200613 відповідно). Форма власності колективна, частка власності 1/1. 31.05.2007 зареєстроване обтяження (заборона) на нерухоме майно на підставі договорів застави від 23.07.2003 та від 03.04.2003, що підтверджене інформаційними довідками №338873138 та №338872785 від 12.07.2023 (а.с.33-35).

22.03.2023 позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення реєстраційних дій (реєстраційний номер 54592747).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Гриценко М.О. №67501882 від 08.05.2023 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 22.03.2023 у зв`язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме відповідно до сформованих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено розбіжності між заявленими та вже зареєстрованими правами, а саме в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно наявні два записи про зареєстроване право власності на комплекс нежитлові будівлі, що розташовані за адресою Черкаська область, Уманський район, с.Іваньки, вул.Заводська, будинок 1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» на підставі договору купівлі-продажу. Окрім цього, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження, заборони вищезазначеного майна. В наданий заявнику строк не усунено підстав зупинення розгляду заяви. Вказані обставини унеможливлюють провести державну реєстрацію (а.с.24).

15.05.2023 позивач повторно звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення реєстраційних дій (реєстраційний номер 55323083).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Великої О.В. №67648008 від 18.05.2023 позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 15.05.2023 у зв`язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме в поданому наказі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 21.04.2021 про прийняття рішення про приватизацію та у наказі Фонду державного майна України про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.02021 №5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» об`єкт, що підлягає приватизації, розташований за адресою вул.Заводська, 1, с.Іваньки, Манківський район, Черкаська область, а у заяві та у відомостях про технічну інвентаризацію зазначена адреса місце розташування об`єкта вул.Щербина Ігор, 1, с.Іваньки, Манківський район, Черкаська область. Окрім того, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно вже зареєстрований об`єкт нерухомості за вказаною у заяві адресою за іншою юридичною особою (а.с.25).

Позивач стверджує, що для реєстрації права власності спірного майна за Державним підприємством «Іваньківський цукровий завод» на підставі пункту 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України, необхідно припинити зареєстроване право власності ліквідованої юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальності «СЕВ АГРО» на об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з переходом цього права до держави в особі Фонду державного майна України.

Єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Іванківський цукровий завод» передано до сфери управління позивача Фонду державного майна України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності

Статтею 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що Фонд державного майна України представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капітал.

Відповідно до пунктом 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених завдань, зокрема, ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Управління об`єктами державної власності щодо реалізації прав держави, як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням ними, у межах визначених законодавством України з метою задоволення державних та суспільних потреб здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами у відповідності до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно із приписами частини 5 статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до приписів статті 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Враховуючи наявність делегованих державою повноважень у сфері управління об`єктами державної власності Фонд державного майна України, як орган управління Державного підприємства «Іванківський цукровий завод» звернувся до суду із цим позовом про припинення права власності ліквідованої юридичної особи на майно, що перебуває на балансі Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод».

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина 4 статті 334 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Відповідно до частини 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (частина 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з частиною 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Право власності припиняється зокрема у разі припинення юридичної особи чи смерті власника (пункт 11 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації; у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до цієї норми ліквідація, на відміну від реорганізації, є формою припинення юридичної особи, яка не допускає правонаступництва. Тому ліквідації юридичної особи передує відчуження всього майна, яке їй належить.

Судом встановлено, що Господарським судом Черкаської області у справі №01/1370 ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» як юридичну особу, у зв`язку із банкрутством, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено інформацію про припинення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» 13.06.2012.

У пункті 11 статті 346 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника. Тобто, в силу закону, у зв`язку з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО», як юридичної особи право власності на спірне майно припинилось, водночас таке припинення не свідчить про набуття позивачем права власності на нього.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Різновидом майнового права є право вимоги, у тому числі право вимоги до боржника у зобов`язанні щодо відшкодування шкоди.

Судом також встановлено, що станом на момент звернення Фонду державного майна України з цим позовом до суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ліквідованим Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО» зареєстроване право власності на нежитлову будівлю, площею 1291,4 м2, яка розташована за адресою вул.Леніна, 70, с.Іваньки Уманського району Черкаської області та на нежитлові будівлі, площею 1032 м2 та комплекс, які розташовані за адресою вул.Заводська, 1, с.Іваньки Уманського району Черкаської області.

Відомості Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позові, яке її право (охоронюваний законом інтерес) порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право (охоронюваний інтерес) та спосіб його захисту та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу, а суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 у справі №3-рп/2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови у задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі №398/1796/20).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Звертаючись з цим позовом до суду, Фонд державного майна України просить суд припинити право власності на нерухоме майно за ліквідованою юридичною особою, що на його думку, приведе до можливості провести державну реєстрацію спірного майна за позивачем.

Водночас, суд зазначає, що як свідчать матеріали справи, зокрема, дві відмови державних реєстраторів від проведення реєстраційних дій щодо права власності на спірне майно за позивачем з підстав відсутності належних документів, які б свідчили або дали можливість встановити набуття, зміну або припинення речових прав на це нерухоме майно. Тобто, у цій справі є необхідність доведення позивачем своїх прав на спірне майно, а тому рішення суду про припинення права власності за ліквідованою юридичною особою жодним чином не дасть можливості позивачу підтвердити виникнення права власності на це майно за Фондом державного майна України, і не дасть останньому правових підстав для проведення державної реєстрація права власності на спірне майно.

Суд такод зазначає, що статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Окрім того, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили щодо права власності на нерухоме майно (пункт 4.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.03.2024.

Суддя О.І.Кучеренко